розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, до якої приєдналась ОСОБА_2, на постанову Одеського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Вадовської Л. М., Ващенко Л. Г., Колеснікова Г. Я., від 30 квітня

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2016 року публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) "УкрСиббанк" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1,

ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява ПАТ "УкрСиббанк" обґрунтована тим, що 24 січня 2008 року між акціонерним комерційним інноваційним банком (далі - АКІБ) "УкрСиббанк", яке на момент подання цього позову змінило своє найменування на ПАТ "УкрСиббанк", а у подальшому на акціонерне товариство (далі - АТ) "УкрСиббанк", та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11287558000, за яким позичальнику було надано кредитні кошти в розмірі 65 000 доларів США з кінцевим строком повернення 24 січня 2029 року та сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 12,9% річних.

Для забезпечення виконання вказаного кредитного договору було укладено договір поруки № 174727 від 24 січня 2008 року між

АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_2, відповідно до якого остання прийняла на себе зобов`язання відповідати за повне та своєчасне виконання ОСОБА_1 її зобов`язань перед банком.

У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1, ОСОБА_2 взятих на себе зобов`язань станом на 26 липня 2016 року утворилась заборгованість в сумі 44 047,45 доларів США та 23 255,37 грн, з яких: 40 695,18 доларів США - кредитна заборгованість; 3 352,27 доларів США - заборгованість по процентам; 13 447,85 грн - пеня за прострочення сплати кредиту;

9 807,52 грн - пеня за прострочення сплати процентів, про що банк повідомив відповідачів, направивши вимоги щодо погашення заборгованості. Однак вказані вимоги були залишенні без задоволення.

Посилаючись на викладене, АТ "УкрСиббанк" просило суд стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором № 11287558000 від 24 січня 2008 року в розмірі 44 047,45 доларів США та 23 255,37 грн.

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічним позовом до АТ "УкрСиббанк" про розірвання вказаного кредитного договору у зв`язку із зміною обставин, якими сторони керувалися при його укладенні, а саме зміною курсу гривні до долара США (знеціненням національної валюти). При цьому стверджувала, що не могла усунути причини, якими зумовлена зміна обставин, а подальше виконання договору порушує співвідношення майнових інтересів сторін і позбавляє її того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Крім того, банк її не попередив, що валютні ризики при виконанні договору несе споживач.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси, у складі судді

Бабакова В. П., від 02 вересня 2019 року у задоволенні позову

АТ "УкрСиббанк" та зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Відмовляючи у задоволенні позову АТ "УкрСиббанк", суд першої інстанції виходив з того, що згідно розрахунку заборгованості процентна ставка збільшилась до 25,8% річних, при цьому банк не надав суду доказів належного повідомлення ОСОБА_1 про зміну розміру процентної ставки за користування кредитом. З урахуванням висновку експерта в частині невідповідності застосованої процентної ставки у розмірі 25,8% річних умовам кредитного договору, суд визнав розрахунок заборгованості неправильним та таким, на підставі якого неможливо встановити суму заборгованості.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, суд вказав на те, що коливання курсу іноземної валюти не є достатньою підставою для розірвання кредитного договору.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 30 квітня 2021 року апеляційну скаргу АТ "УкрСиббанк" задоволено частково, рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 02 вересня 2019 року в частині вирішення позову АТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та в частині стягнення з АТ "УкрСиббанк" судових витрат скасовано, ухвалено нове рішення про задоволення позову банку.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь

АТ "УкрСиббанк" за договором про надання кредиту № 11287558000

від 24 січня 2008 року заборгованість станом на 26 липня 2016 року у розмірі 44 047,45 доларів США та 23 255,37 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "УкрСиббанк" витрати зі сплати судового збору в розмірі 20 907,97 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ "УкрСиббанк" витрати зі сплати судового збору в розмірі 20 907,97 грн.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в частині вирішення позову АТ "УкрСиббанк", виходив з того, що умовами кредитного договору передбачено автоматичне нарахування подвійної процентної ставки на прострочену суму основного боргу у випадку несплати або неповної сплати платежу, встановленого у договорі, а обов`язок банку повідомляти позичальника про збільшення процентної ставки не передбачений умовами кредитного договору.

Водночас надані АТ "УкрСиббанк" докази є достатніми та допустимими для встановлення наявності зобов`язань ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і відповідного задоволення вимог первісного позову в повному обсязі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить постанову апеляційного суду скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У червні 2021 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 30 квітня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 06 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи із районного суду.

У вересні 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 08 жовтня 2021 року зупинено, до закінчення перегляду в касаційному порядку, виконання постанови Одеського апеляційного суду від 30 квітня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2021 року прийнято заяву

ОСОБА_2 про приєднання до касаційної скарги ОСОБА_1 .

Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження ОСОБА_1 зазначає порушення судами норм процесуального права, які є підставою для обов`язкового скасування судового рішення (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України).

Вказує, що повідомлення банку на адресу поручителя ОСОБА_2, а також судові повістки за весь час розгляду справи в суді апеляційної інстанції не були отримані адресатом, що свідчить про порушення права особи на справедливий судовий розгляд.

Також апеляційний суд розглянув справу за відсутності відповідачів і представника ОСОБА_1, який завчасно звернувся із заявою про відкладення розгляду справи, та постановив оскаржене судове рішення

30 квітня 2021 року, не повідомляючи і не викликаючи в судове засідання учасників справи.

Вважає помилковим висновок апеляційного суду щодо відсутності обв`язку банку повідомляти про зміну процентної ставки позичальника та поручителя.

Наголошує, що банком не надано доказів на підтвердження належного повідомлення відповідачів за первісним позовом про зміну розміру процентної ставки за користування кредитом.

Стверджує, що банк в односторонньому порядку змінив забезпечене порукою зобов`язання шляхом підвищення розміру процентів за кредитом, що збільшило обсяг відповідальності поручителя без його згоди.

Звертає увагу на те, що за відсутності доказів одержання досудової вимоги у позичальника, як споживача, відсутній обов`язок достроково повертати грошові кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутні підстави для задоволення відповідного позову в частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.

Наголошує, що згідно висновку експерта № 18-204/205 від 27 квітня

2018 року наданий банком розрахунок заборгованості не відповідає

пункту 1.3.1, 5.2 кредитного договору № 11287558000 від 24 січня 2018 року в частині застосування процентної ставки в розмірі 25,8% річних.

Крім того, апеляційним судом помилково вирішено питання про розподіл судових витрат, оскільки ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи та звільнена від сплати судового збору.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 02 вересня 2019 року в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_1 в апеляційному порядку не переглядалося і в касаційному порядку не оскаржується, а тому в силу вимог статті 400 ЦПК України справа в цій частині касаційним судом не переглядається.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У жовтні 2021 року АТ "УкрСиббанк" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість постанови апеляційного суду, просить касаційну скаргу залишити без задоволення. Вважає, що апеляційним судом належно повідомлено сторони про час, місце та дату розгляду справи та їх право на участь в судовому розгляді не було порушено.

Звертає увагу, що представником ОСОБА_1 визначено лише одну підставу для відкладення розгляду справи - зайнятість в іншому судовому процесі, проте апеляційним судом при розгляді вказаного питання, крім зазначеної обставини, враховано, що справа була призначена до розгляду заздалегідь, в заяві про відкладення не вказано чим зумовлена обов`язкова присутність представника при розгляді іншої справи, апеляційний розгляд тривав із жовтня 2019 року, а учасники справи мали достатньо часу для обґрунтування своїх позицій.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

24 січня 2008 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 укладений договір про надання споживчого кредиту № 11287558000, за умовами якого позичальник отримала кредитні кошти в іноземній валюті у розмірі

65 000 доларів США, зі сплатою 12,9% процентів річних, з кінцевим терміном повернення кредиту 24 січня 2029 року.

У пункті 1.3 "Плата за кредит" кредитного договору, сторони домовилися, що за користування кредитними коштами протягом перших 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентна ставка встановлюється у розмірі 12,9% процентів річних.

Після закінчення цього строку та кожного наступного місяця кредитування процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов договору.

У випадку, якщо банк не повідомив позичальника про встановлення нового розміру процентної ставки на наступний місяць строку кредитування, застосовується розмір процентної ставки, діючий за цим договором в попередньому місяці.

За користування кредитними коштами понад встановлений договором термін банк автоматично нараховує проценти на суму основного боргу за процентною ставкою у розмірі збільшеному вдвічі від ставки вказаної у підпункті 1.3.1. Нарахування вищевказаної процентної ставки на прострочену суму основного боргу починається з дня виникнення простроченої суми основного боргу, а саме з наступного дня після дня не сплати або неповної сплати платежу встановленого у договорі. Проценти нараховуються на прострочену суму основного боргу за підвищеною ставкою до моменту погашення такої заборгованості.

Для забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором 24 січня 2008 року між ОСОБА_2 та АКІБ "УкрСиббанк" укладений договір поруки № 174727, за умовами якого поручитель зобов`язалася перед кредитором відповідати за невиконання позичальником усіх його зобов`язань, що виникли за кредитним договором № 11287558000 від 24 січня 2008 року.

Згідно з пунктом 1.3 договору поруки сторони дійшли згоди про те, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобов`язаннями останнього за основним договором, включаючи повернення основної суми боргу, сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору.

Пунктом 1.4 договору поруки передбачено, що відповідальність поручителя й боржника є солідарною.

Позичальник зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв`язку з чим у березні 2016 рокуАТ "УкрСиббанк" направило рекомендованими поштовими повідомленнями на адресу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вимогу про погашення простроченої заборгованості за кредитним договором.

25 березня 2016 року ОСОБА_1 отримала вимогу про погашення простроченої заборгованості за кредитним договором.

Згідно наданого банком розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 26 липня 2016 року становить

44 047,45 доларів США та 23 255,37 грн, з яких: 40 695,18 доларів США - кредитна заборгованість; 3 352,27 доларів США - заборгованість по процентам; 13 447,85 грн - пеня за прострочення сплати кредиту;

9 807,52 грн - пеня за прострочення сплати процентів.

Згідно висновку експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз № 18-204/205 за результатами проведення судової економічної експертизи, складеного 27 квітня 2018 року, зокрема вбачається, що наданий банком розрахунок заборгованості по процентам за користування кредитом ОСОБА_1 станом на 26 липня 2016 року не відповідає умовам пункту 1.3.1, 5.2 кредитного договору в частині застосування відсоткової ставки в розмірі 25,8% річних.

Позиція Верховного Суду

Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно частини першої-другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

У справі, що розглядається, апеляційний суд, встановивши, що відповідачі не виконували належним чином своїх зобов`язань, передбачених умовами кредитного договору та договору поруки, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором у солідарному порядку.

Водночас, заперечуючи проти задоволення позову банку, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не надали ні доказів належного виконання умов кредитного договору та договору поруки, ні власного розрахунку заборгованості на спростування розрахунку позивача.

Натомість апеляційний суд, проаналізувавши умови кредитного договору та врахувавши приписи статті 110 ЦПК України, правильно відхилив висновок експерта № 18-204/205 від 27 квітня 2018 року щодо невідповідності наданого розрахунку умовам кредитного договору в частині застосування процентної ставки в розмірі 25,8% річних.

У постанові від 09 липня 2021 року у справі № 645/3897/14-ц за позовом

АТ "УкрСиббанк" до фізичних осіб про стягнення заборгованості за кредитним договором, Верховний Суд вказав, що нарахування

АТ "УкрСиббанк" процентів за користування кредитними коштами у підвищеному розмірі на підставі абзацу 4 пункту 1.3.1 кредитного договору не може вважатися зміною кредитором в односторонньому порядку розміру процентної ставки без згоди позичальника та поручителя, а нарахування підвищеної процентної ставки не може розглядатися як збільшення розміру плати за користування кредитом, що призводить до збільшення обсягу відповідальності поручителя без його згоди.

До подібних висновків Верховний Суд також дійшов у постанові

від 28 березня 2018 року у справі № 183/3944/14-ц за позовом

АТ "УкрСиббанк".

При цьому принцип нарахування підвищених процентів за кредитними договорами у справах № 645/3897/14 та № 183/3944/14-ц є аналогічним передбаченому кредитним договором у розглядуваній справі.

Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від висновків Верховного Суду, викладених у вищенаведених постановах у справах № 645/3897/14 та

Вказане свідчить про необґрунтованість відповідних доводів касаційної скарги ОСОБА_1, до якої приєдналась ОСОБА_2 .

Посилання заявника на відсутність у банку підстав для дострокового стягнення кредитних коштів без направлення досудової вимоги, є безпідставними, оскільки вказану вимогу ОСОБА_1 отримала

25 березня 2016 року.

Підлягають відхиленню також доводи касаційної скарги про порушення прав ОСОБА_2 брати участь у розгляді апеляційної скарги.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд першої інстанції отримав інформацію про те, що ОСОБА_2 зареєстрована у

с. Нова Іванівка Арцизського району Одеської області.

Відповідно до пункту 2 частини сьомої статті 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Відкривши апеляційне провадження 25 жовтня 2019 року, апеляційний суд надсилав судову кореспонденцію ОСОБА_2, зокрема і за відомим суду зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання в с. Нова Іванівка Арцизського району Одеської області.

Однак, направлена за цією адресою, кореспонденція поверталась до апеляційного суду з відміткою про відсутність адресата.

Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до частини першої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Відомості про зміну адреси реєстрації місця проживання ОСОБА_2, апеляційному суду не подавались.

Крім того, в матеріалах справи (т. 2 а.с. 70) наявне рекомендоване повідомлення про вручення 02 січня 2021 року ОСОБА_2 поштового відправлення - судової повістки про призначення в апеляційному суді

розгляду справи на 25 березня 2021 року.

Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05 березня 2009 року (270-2009-п) , передбачають порядок вручення рекомендованих поштових відправлень за змістом яких перевірка документів, що посвідчують особу адресата (фізичну особу), особу, яка одержує поштове відправлення замість такого адресата, родинні зв`язки з адресатом, а також належне оформлення повідомлення про вручення поштового відправлення покладено на працівників поштового зв`язку.

Добросовісне виконання працівниками оператора поштового зв`язку акціонерного товариства "Укрпошта" своїх службових обов`язків, у цьому випадку, презюмується, тоді як в матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази протилежного.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 24 травня 2021 року у справі № 565/875/19, від 22 липня 2021 року у справі № 755/12002/16.

Відповідно до статті 372 ЦПК України підставою відкладення розгляду справи може бути неявка у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів відхиляє доводи заявника про безпідставний розгляд справи за відсутності представника ОСОБА_1 - адвоката Тодоріки К. В., який будучи, більш ніж за два місяці (в січні 2021 року), повідомлений про судове засідання призначене на 25 березня 2021 року за день до його проведення (24 березня 2021 року) засобами електронної пошти надіслав до апеляційного суду заяву про відкладення розгляду справи, пославшись на необхідність участі в іншій справі.

З урахуванням конкретних обставин, тривалості судового розгляду (із серпня 2016 року, в тому числі апеляційного провадження - із жовтня

2019 року), апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість розгляду справи за апеляційною скаргою АТ "УкрСиббанк" в судовому засіданні 25 березня 2021 року за відсутності учасників справи, оскільки їх явка не була визнана судом обов`язковою, обставини справи судом першої інстанції встановлено у повному обсязі, нові докази учасниками справи не подавались.

При цьому ОСОБА_2 рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку з підстав неповідомлення її про розгляд справи не оскаржувала.

Також є безпідставними аргументи щодо постановлення оскаржуваного судового рішення 30 квітня 2021 року без повідомлення учасників справи, оскільки судовий розгляд справи відбувся 25 березня 2021 року, а дату ухвалення судового рішення правильно визначено судом з врахуванням приписів частини п`ятої статті 268 ЦПК України, відповідно до яких датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення, тобто в даному випадку 30 квітня 2021 року.

Разом з тим колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги щодо помилкового стягнення судового збору з ОСОБА_1 .

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентовано статтею 141 ЦПК України. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина шоста цієї статті).

Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору.

Така правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України

№ 6-152цс17 від 01 березня 2017 року та № 6-1065цс17 від 16 серпня

У пункті 9 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема особи з інвалідністю II групи.

За подання позовної заяви ПАТ "УкрСиббанк" було сплачено судовий збір в розмірі 16 726,38 грн, а за подання апеляційної скарги - 25 089,57 грн.

Задовольнивши позов ПАТ "УкрСиббанк", апеляційний суд стягнув сплачений банком судовий збір із ОСОБА_1, ОСОБА_2 в розмірі по 20 907,97 грн із кожної.

Проте, беручи до уваги те, що ОСОБА_1, як особа з інвалідністю ІІ групи звільнена від сплатити судового збору, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про покладення на неї обов`язку відшкодувати сплачений позивачем судовий збір, оскільки він в цьому випадку підлягає компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але в частині стягнення судового збору із ОСОБА_1, неправильно застосовано норми права, які регламентують розподіл судових витрат, Верховний Суд дійшов висновку про зміну постанови апеляційного суду в цій частині.