Іменем України

26 січня 2022 року

м. Київсправа № 457/726/17провадження № 61-43201св18Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Синельникова Є. В.,суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,учасники справи:позивач - ОСОБА_1,відповідачі: обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Гарант", ОСОБА_2, управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, третя особа - ОСОБА_3,розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1, поданими її адвокатами: Овдійчук Оксаною Олександрівною, Юзефовичем Артемом Олексійовичем, на рішення Трускавецького міського суду Львівської області у складі судді Грицьківа В. Т. від 27 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Львівської області у складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Крайник Н. П., Мельничук О. Я., від 12 липня 2018 року,ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимогУ червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Гарант" (далі - ОК "ЖБК "Гарант"), ОСОБА_2, управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області (далі - управління ДВС ГТУЮ у Львівській області), третя особа - ОСОБА_3, про визнання права власності та звільнення майна з-під арешту.Позовна заява мотивована тим, що їй на праві власності належить однокімнатна квартира АДРЕСА_1, загальною площею 44,6 кв. м. Зокрема, вказує, що право власності набуто нею на підставі договору про відчуження майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва житлового призначення, укладеного з ОСОБА_2, та укладеного 21 лютого 2015 року з ОК "ЖБК "Гарант" договору про пайову участь у будівництві і акту приймання-передачі квартири від 29 липня 2016 року. Зауважує, що у процесі здійснення виконавчого провадження державним виконавцем при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження ЗВП №52005462 про стягнення коштів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 було описано, накладено арешт та проведено оцінку належної їй квартири.На думку позивача, вчинення таких дій державним виконавцем стосовно її квартири є неправомірним, оскільки зазначена квартира належить на праві власності не боржнику - ОСОБА_2, а їй - ОСОБА_1, тому просила визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 та звільнити квартиру з-під арешту.

Короткий зміст рішення суду першої інстанціїРішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 27 листопада 2017 року, з урахуванням додаткового рішення цього ж суду від 03 березня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що за змістом договору купівлі-продажу майнових прав позивачка отримала лише право на набуття права власності, а не саме право власності на нерухоме майно, тому у задоволенні позову про визнання права власності на квартиру слід відмовити. З огляду на те, що позивач не довела своє право власності на спірну квартиру, суд вважав, що не підлягають до задоволення й позовні вимоги про звільнення майна з-під арешту.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанціїПостановою Апеляційного суду Львіської області від 12 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану її представником Овдійчук О. О., залишено без задоволення, а рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 27 листопада 2017 року - без змін.Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції повно та об`єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази та обґрунтовано вважав за неможливе задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1, оскільки остання не довела належними та допустимими доказами набуття нею права власності на спірну квартиру.

Короткий зміст вимог касаційних скарг У касаційних скаргах ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Доводи особи, яка подала касаційні скаргиКасаційні скарги мотивовані тим, що суди попередніх інстанцій дійшли хибного висновку про те, що позивач отримала лише право на набуття права власності, а не саме право власності на нерухоме майно, оскільки такого поняття як "право на набуття права власності" положеннями цивільного законодавства не передбачено. Вказуючи на те, що рішеннями судів було зобов`язано нотаріальну контору зареєструвати за ОСОБА_3 право власності на спірну квартиру, суди попередніх інстанції не звернули уваги на те, що станом на час ухвалення у цій справі судових рішень право власності за ОСОБА_3 не зареєстровано. Стверджуючи, що на квартиру, яка не є і не була власністю ОСОБА_2, а також на момент розгляду справи речове право на яку не зареєстроване, може бути накладений арешт за зобов`язаннями ОСОБА_2, суди грубо порушили положення статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" та статті 182 ЦК України. При цьому вона не могла порушити право ОСОБА_3, оскільки право на квартиру вона придбала у 2007 році, а рішення суду про стягнення коштів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 було ухвалено у 2013 році. Крім того, відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій посилаються на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2017 року, якою зобов`язано державного нотаріуса зареєструвати за ОСОБА_3 право власності, зокрема, на спірну квартиру, однак зазначена постанова скасована постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2018 року, однак суд апеляційної інстанції на вказане уваги не звернув. Зауважує, що суди неправильно застосували до спірних правовідносин положення статті 331 ЦК України, оскільки спірна квартира у встановленому законом порядку введена в експлуатацію, а тому є об`єктом завершеного будівництва.

Відзив на касаційну скаргуВід ОСОБА_3 надійшли відзиви на касаційні скарги, в яких відповідач посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність ухвалених у справі судових рішень.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанціїУхвалою Верховного Суду від 01 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою від 10 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду.Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2020 року зупинено провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 344/16879/15-ц.Ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2022 року провадження у справі поновлено.

Фактичні обставини справи, встановлені судами09 листопада 2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було укладено попередній договір купівлі-продажу квартири, відповідно до умов якого у строк не пізніше 30 грудня 2009 року ОСОБА_2 зобов`язувався передати позивачу за ціну, обумовлену у договорі, квартиру за АДРЕСА_2 (а. с. 158-161 т. 1).12 травня 2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 укладено договір відчуження майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва житлового призначення, за умовами якого ОСОБА_2 передав позивачу майнові права на однокімнатну квартиру АДРЕСА_3 . Майнові права на квартиру були передані цього ж дня на підставі акту приймання-передачі (а. с. 168-173 т. 1).21 лютого 2015 року між ОК "ЖБК "Гарант" та ОСОБА_1, як власником майнових прав на квартиру у житловому будинку АДРЕСА_4, було укладено договір про пайову участь у будівництві, відповідно до якого пайовик вносить до кооперативу пайовий внесок у вигляді майнових прав на однокімнатну квартиру загальною площею 37 кв. м на третьому поверсі житлового будинку АДРЕСА_4, а кооператив приймає такий пайовий внесок та зобов`язується добудувати, ввести в експлуатацію житловий будинок АДРЕСА_4 та передати пайовику у власність збудовану та введену в експлуатацію вказану квартиру згідно з актом прийому-передачі.Відповідно до пункту 1.2 договору, майнові права на квартиру у позивача виникли на підставі договору відчуження майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва житлового призначення від 12 травня 2010 року, укладеного між позивачем та ОСОБА_2 .Зазначений об`єкт нерухомості введений в експлуатацію, що підтверджується декларацією про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності, зареєстрованою Департаментом ДАБІ у Львівській області 27 квітня 2016 року за № 143161270329 (а. с. 135-137, т. 1).Рішенням виконавчого комітету Трускавецької міської ради Львівської області від 05 липня 2016 року новозбудованому 18-ти квартирному житловому будинку присвоєно адресу: АДРЕСА_5 (а. с. 174 т. 1).29 липня 2016 року за актом приймання-передачі ОК "ЖБК "Гарант" передав ОСОБА_1 однокімнатну квартиру АДРЕСА_6 (а. с. 138 т. 1).Рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 28 лютого 2012 року (справі № 2/1324-405/11) було задоволено позов ОСОБА_3 до ФОП ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів і штрафних санкцій та стягнуто з останнього кошти у розмірі 362 785,20 доларів США. Вказане рішення суду було частково скасоване рішенням Апеляційного суду Львівської області від 30 травня 2012 року та вирішено стягнути кошти з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 по курсу згідно умов попередніх договорів у національній валюті в розмірі 1 813 927,50 грн.У зв`язку з невиконанням зазначених рішень судів, ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання та трьох процентів річних від суми боргу та рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 28 жовтня 2015 року було ухвалено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошову суму у розмірі 1 524 176,41 грн.Починаючи з 18 жовтня 2016 року на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Львівській області перебуває зведене виконавче провадження ЗВП № 52005462, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошових коштів на підставі зазначених судових рішень у сумі 3 338 103,91 грн. У процесі здійснення виконавчого провадження, державним виконавцем описано нерухоме майно, належне боржнику ОСОБА_2, а саме: квартири АДРЕСА_7, АДРЕСА_8, АДРЕСА_9 (а. с. 10 т. 1).Внаслідок вжиття заходів примусового виконання рішень судів було передано на реалізацію зазначені квартири, у тому числі, № 10, шляхом проведення електронних торгів. Підставою таких дій державного виконавця щодо передачі згаданих квартир на реалізацію, у тому числі і спірної квартири АДРЕСА_8, стала ухвала Трускавецького міського суду Львівської області від 09 грудня 2016 року (справа № 2-1324-405/11) про задоволення подання державного виконавця про звернення стягнення на майно боржника.Реалізація нерухомого майна не відбулася по причині відсутності учасників торгів, тому державним виконавцем було запропоновано ОСОБА_3 залишити за собою вказане нерухоме майно. 01 червня 2017 року державним виконавцем було оформлено та надано ОСОБА_3 три постанови про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу. Ці обставини встановлені Львівським апеляційним адміністративним судом у постанові від 10 січня 2018 року у справі № 876/10590/17 (а. с. 85-93, т. 2).ОСОБА_3 звернувся до державного нотаріуса Трускавецької державної нотаріальної контори з заявою про вчинення реєстраційної та нотаріальної дії щодо реєстрації вищезазначеного майна, однак нотаріус йому відмовив у вчиненні таких дій.Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2017 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 та зобов`язано державного нотаріуса Трускавецької державної нотаріальної контори зареєструвати за ОСОБА_3 право власності, про що видати відповідні свідоцтва на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_7, АДРЕСА_8, АДРЕСА_9, однак зазначена постанова суду скасована постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2018 року та у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Позиція Верховного Суду08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) .Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України (1618-15) в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року. Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.Відповідно до частин першої та другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.Тлумачення статті 51 ЦПК України свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом. Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України (1618-15) . За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.Виходячи з наведеного, якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов`язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі в якості співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (постанова Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 200/8461/15-ц).З урахуванням вказаного визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.Суд зобов`язаний визначити суб`єктний склад спору залежно від характеру правовідносин і норми матеріального права, які підлягають застосуванню.За змістом положення частини першої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.Позов про визнання права власності та зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).Разом з тим відповідачами у такій справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.Вказане узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 521/17712/15 (провадження№ 61-11321св18), від 13 листопада 2019 року у справі № 745/691/18 (провадження №61-7248св19), від 12 серпня 2021 року у справі № 756/14542/19 (провадження № 61-6976св21).Пред`являючи позовні вимоги про визнання права власності на спірну квартиру та звільнення її з-під арешту, ОСОБА_1 зазначила відповідачами ОК "ЖБК "Гарант", ОСОБА_2 (боржника), управління ДВС ГТУЮ у Львівській області. Позивач не зазначила в якості відповідача особу, в інтересах якої накладено арешт - стягувача ОСОБА_3, якому державним виконавцем 01 червня 2017 року було оформлено і надано постанови про передачу спірної квартири в рахунок погашення боргу ОСОБА_2 . За матеріалами справи ОСОБА_3 висловив бажання отримати спірну квартиру у власність в рахунок погашення боргу ОСОБА_2, про що свідчить його звернення до нотаріуса і суду про визнання і оформлення права власності на спірну квартиру. Отже, саме ОСОБА_3 не визнає та оспорює право власності ОСОБА_1 на спірну квартиру, отже він повинен був брати участь у справі як відповідач.Зазначене свідчить про неналежний суб`єктний склад учасників справи та є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. Заявлені позивачем вимоги безпосередньо стосуються прав та обов`язків ОСОБА_3, а отже такі вимоги не можуть бути розглянуті судом і вирішені у спорі позивача з третьою особою, яка в такій ситуації має бути залучена співвідповідачем, оскільки лише за наявності належних відповідачів у справі суд у змозі вирішувати питання про обґрунтованість чи необґрунтованість позовних вимог, без залучення таких належних відповідачів позовні вимоги вирішені бути не можуть.При цьому права, визначені ЦПК України (1618-15) для третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, і відповідача є різними за своїми правовими значеннями та впливом на процес; права відповідача значно ширші прав третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.Права про залучення належних співвідповідачів судом не вирішувалось, оскільки таке клопотання позивач не заявляла.Верховний Суд позбавлений процесуальної можливості визначити суб`єктний склад учасників справи, залучати на стадії касаційного перегляду справи відповідачів та/або співвідповідачів та, встановивши, що суд першої інстанції порушив вимоги цивільно-процесуального законодавства та не залучив усіх суб`єктів, які мають відповідати за позовом у межах заявлених позовних вимог як відповідачі, змінює підстави для відмови у задоволенні позову через неналежний склад відповідачів.При цьому суд касаційної інстанції зазначає про передчасність висновків судів попередніх інстанцій на неможливість визнання за особою права власності на новостворений об`єкт нерухомості на підставі договору купівлі-продажу майнових прав на такий об`єкт, за умови, коли такий об`єкт завершено будівництвом та введено в експлуатацію. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № № 344/16879/15-ц (провадження № 14-31цс20) зробила такий висновок, що коли об`єкт нерухомості вже збудований та прийнятий в експлуатацію, проте покупцем не отримані правовстановлюючі документи у зв`язку із порушенням продавцем за договором купівлі-продажу майнових прав на нерухоме майно взятих на себе договірних зобов`язань щодо передання всіх необхідних документів для оформлення права власності на квартиру, вартість якої сплачена покупцем в повному обсязі, та у разі невизнання продавцем права покупця на цю збудовану квартиру може мати місце звернення до суду з вимогою про визнання за покупцем права власності на проінвестоване (оплачене) ним майно відповідно до положень статті 392 ЦК України. Інвестор наділений правами, тотожними правам власника нерухомого майна, пов`язаними зі створенням об`єкту нерухомого майна, а тому в разі порушення його речових прав він має право на звернення до суду за їх захистом шляхом пред`явлення позову про визнання за ним його майнових прав.Разом з тим, хоча суди попередніх інстанцій й дійшли передчасного висновку про неможливість визнання за позивачем права власності на спірну квартиру та скасування арешту, однак у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити у зв`язку з неналежним суб`єктним складом, оскільки без залучення належних відповідачів позовні вимоги вирішені бути не можуть.Колегія суддів звертає увагу позивача на те, що відмова в задоволенні позовних вимог у зв`язку із вказаних вище підстав не позбавляє права на захист своїх порушених прав шляхом звернення до суду із відповідним позовом до належних учасників справи, тому і право на судовий захист, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, не є порушене.

Висновки за результатами розгляду касаційної скаргиСуд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд (пункт 3 частини першої статті 409 ЦПК України).Згідно із частиною першою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.Відповідно до частини четвертої статті 412 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.З огляду на наведене, касаційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково, змінивши мотивувальну частину судових рішень з урахуванням висновків, сформульованих у цій постанові.Оскільки Верховний Суд змінює судові рішення, але виключно у частині мотивів їх ухвалення, то новий розподіл судових витрат не здійснюється.Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного судуПОСТАНОВИВ:Касаційну скаргу ОСОБА_1, поданими її адвокатами: Овдійчук Оксаною Олександрівною, Юзефовичем Артемом Олексійовичем, задовольнити частково.Рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 27 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 12 липня 2018 року змінити, виклавши їх мотивувальну частину в редакції цієї постанови.Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович