Постанова

Іменем України19 січня 2022 рокум. Київсправа № 757/469/20-цпровадження № 61-7476св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів:Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3, на рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 вересня 2020 року у складі судді Волкової С. Я. та постанову Київського апеляційного суду від 31 березня 2021 року в складі колегії суддів: Вербової І. М., Головачова Я. В., Шахової О. В.,

Встановив:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимогУ січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") про захист прав споживача, стягнення пені.Позовні вимоги мотивовані тим, що на його ім`я були відкриті особові банківські рахунки та розрахункові рахунки на фірму, де він є власником і бенефіціаром у Кіпрській філії АТ "КБ "Приватбанк".Протягом 2017-2018 років на його ім`я були відкриті банківські рахунки у столичному відділенні ПАТ "КБ "Приватбанк".01 вересня 2017 року ним було відкрито рахунки в АТ "КБ "Приватбанк" для поповнення в іноземних валютах.Згідно з угодою від 12 червня 2017 року № SAMDNWFC00035432316 йому відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 на який зараховувались кошти з депозитних рахунків та здійснювались розрахункові операції.На підставі угоди від 19 листопада 2018 року № SAMDNWFD0072133091800 йому було відкрито депозитний рахунок № НОМЕР_2 де зберігались його грошові кошти.Зазначав, що в АТ "КБ "Приватбанк" у нього обліковувались грошові кошти на депозитному рахунку № НОМЕР_3, які надійшли з ПАТ "МТБ Банк" 16 жовтня 2018 року у розмірі 459 791,09 доларів США.Протягом 2017-2018 років банк належним чином виконував розпорядження позивача, проте 02 січня 2019 року банк відмовився виконати розпорядження позивача щодо перерахування коштів у сумі 101 000 доларів США на його ж рахунок відкритий в іноземному банку за кордоном, чим порушено інтереси позивача та право на безперешкодне розпорядження своєю власністю (майном) на власний розсуд. Крім того, у зв`язку з вищевказаними діями відповідача, позивач зазнав душевних та моральних хвилювань.На думку позивача, що він має право на виплату банком пені в розмірі 3 % за кожен день прострочення з суми 101 000 доларів США за 90 днів невиконання доручення, в зв`язку з несвоєчасним виконанням банківської послуги АТ "КБ "Приватбанк" передбачену частиною п`ятою 5 статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів".

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанційРішенням Печерського районного суду м. Києва від 16 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 31 березня 2021 року, в задоволенні позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, мотивовано тим, судом не встановлено порушення відповідачем ані вимог статті 1066 ЦК України, ані вимог статті 1068 ЦК України, ні вимог статті 1074 ЦК України, так як позивач із власних підстав здійснив переказ коштів у розмірі 101 000 доларів США за межі України зі свого рахунку НОМЕР_1 на рахунок у банку TURKIYE AKIFLAR BANKASI T.A.O., ISTANBUL, TURKEY двома платежами, а саме: 03 січня 2019 року був здійснений переказ коштів SW24J102O57790 у розмірі 50 000 доларів США, 04 січня 2019 року був здійснений переказ коштів SW24J103O59133 у розмірі 51 000 доларів США, однак платіжне розпорядження на переказ 101 000 доларів США банком виконано не було, а тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки як встановлено судами, таке доручення не було виконано у зв`язку з ненаданням позивачем документів на підтвердження джерела походження коштів розміщених на рахунку у банку. При цьому, банком було повідомлено скаржника про те, що у разі ненадання вказаних документів, скаржнику буде відмовлено у здійснені операції з перерахунку коштів.

Короткий зміст вимог касаційної скаргиУ травні 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3, подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, з урахуванням уточненої касаційної скарги, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргуПідставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного суду України від 01 червня 2016 року у справі № 6-2558цс15, постанові Верховного суду України від 28 вересня 2016 року у справі № 6-1699цс16, постанові Верховного суду України від 13 березня 2017 року у справі № 6-2128цс16, постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц (провадження № 14-64цс19), постанові Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 757/32522/17-ц (провадження № 61-461св19), постанові Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 359/8114/17 (провадження № 61-81св19), постанові Верховного Суду від 11 січня 2020 року у справі № 335/11482/16-ц (провадження № 61-19787св19), постанові Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 757/53464/18 (провадження № 61-14248 св19), постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 756/14910/16-ц.Крім того, заявник вказує на порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази, а також встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу У серпні 2021 року АТ "ПриватБанк" подало відзив на касаційну скаргу, у якому просило, касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Фактичні обставини справи

Судом встановлено, що 08 червня 2017 року ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку для індивідуальних клієнтів, приватних підприємців та керівників корпоративних клієнтів (а.с. 12).

02 січня 2019 року позивач надав до банку на виконання платіжне доручення на суму 101 000 доларів США з перерахування коштів з його власного поточного рахунку, відкритого в АТ "КБ "Приватбанк", на свій рахунок у банку TURKIYE AKIFLAR BANKASI T.A.O., ISTANBUL, TURKEY.

Після надходження вказаного платіжного доручення працівник департаменту SWIFT-платежів банку повідомив позивачу про необхідність надання документів на підтвердження джерела походження вищевказаних коштів.

У зв`язку із ненаданням ОСОБА_1 документів на підтвердження джерела походження вищевказаних коштів АТ КБ "ПриватБанк" відмовило у перерахуванні указаних коштів.

20 червня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до АТ "КБ "ПриватБанк" з досудовою вимогою про виплату йому пені у розмірі 3 % річних за кожен день прострочення виконання зобов`язання по перерахуванню грошових коштів (а.с. 16-17) на що листом від 30 липня 2019 року № 20.1.0.0.0/7-190702/1250 йому було відмовлено (а.с. 18-19).

Мотиви, з яких виходить Верховний СудВідповідно до частини першої статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.Згідно з частиною першою статті 1068 ЦК України банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.Відповідно до частини першої статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, замороження активів, що пов`язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, передбачених законом. Банк не має права встановлювати заборону на встановлення обтяження, але може встановлювати розумну винагороду.Відповідно до пункту 32.1. Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (2346-14) банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов`язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів.Згідно з пунктом 5 Положення про порядок здійснення банками аналізу та перевірки документів (інформації) про фінансові операції та їх учасників затверджених Постановою правління Національного банку України від 15 серпня 2016 року № 369 (втратило чинність з 07 лютого 2019 року), аналіз і перевірка документів (інформації) про фінансову операцію (намір здійснення фінансової операції) та її учасників здійснюються працівниками банку, які відповідають за функцію валютного контролю та/або іншим працівниками, на яких покладено обов`язок перевірки документів, що надаються клієнтами банку або іншими особами (у визначених законодавством випадках), до моменту здійснення фінансової операції (наміру здійснення фінансової операції) з урахуванням вимог законодавства України у сфері валютного регулювання та валютного контролю, з метою виявлення ризикової фінансової операції, зокрема, шляхом установлення наявності індикатора(ів) ризикової фінансової операції, наведених у додатку 1 (у тому числі індикатора на власний розсуд банку) та додатку 2 до цього Положення, визначення наявності або відсутності ознак здійснення банком ризикової діяльності наявності або відсутності ознак здійснення банком ризикової діяльності, наявності або відсутності підозр та підстав уважати, що характер або наслідки фінансових операцій можуть нести реальну або потенційну небезпеку інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, та складання висновку відповідно до пункті 12, 13 цього Положення.Згідно з пунктом 7 вказаного Положення аналіз документів у разі виявлення ризикової фінансової операції або наявності індикатора(ів) ризикової операції має уключати такі заходи, зокрема: вивчення суті та мети фінансової операції; установлення відповідності/невідповідності суті фінансової операції змісту діяльності її учасників; установлення наявності/відсутності економічної доцільності (сенсу) фінансової операції та/або інших ознак здійснення ризикової діяльності; установлення достатності/недостатності реальних фінансових можливостей проводити (ініціювати) фінансову операцію на відповідну суму; вивчення інформації про учасників фінансової операції, їх діяльність та ділову репутацію; установлення джерел походження коштів (активів), до яких зокрема може бути віднесено: заробітну плату фізичної особи, дохід, отриманий від реалізації продукції, надані послуги, виконані роботи, продаж майна, отримання спадку, набуття права на скарб; установлення кінцевих бенефіціарних власників учасників фінансової операції, у тому числі відсутність підстав уважати, що вони використовують агентів, номінальних утримувачів (номінальних власників) або посередників з метою приховування кінцевого(их) бенефіціарного(их) власника(ків) контролера(ів).Згідно пункту 8 Положення якщо до здійснення фінансової операції (наміру здійснення фінансової операції) немає необхідності для проведення аналізу документів (відомостей, у тому числі розміщених у публічних джерелах, зокрема в мережі Інтернет) щодо такої фінансової операції, відомостей про її учасників або ці документи (відомості) не містять достатньої інформації щодо неї (них) та/або у разі виявлення ризикової фінансової операції або наявності індикатора(ів) ризикової фінансової операції, то банк має право витребувати від клієнта (представника клієнта) або інших осіб (у визначених законодавством випадках) додаткові документи (інформацію), перелік яких наведено в додатках 1, 2 до цього Положення (далі - додаткові документи), у визначених банком обсягах та строки. Перелік додаткових документів не є вичерпним та визначається банком з урахуванням суті та мети фінансової операції (намірів здійснення фінансової операції).Згідно додатку 1 до Положення про порядок здійснення банками аналізу та перевірки документів (інформації) про фінансові операції та їх учасників для здійснення переказу коштів в іноземній валюті фізичною особою на суму, що перевищує еквівалент 150 000,00 грн за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком України на дату здійснення операції, додатково подаються до банка документи, що підтверджують власні фінансові можливості, джерела походження власних коштів та інших активів особи, наявність, розміщення та/або використання активів клієнта, що дають змогу проводити або ініціювати проведення фінансової операції на відповідну суму.Відповідно до частини дванадцятої статті 9 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" 1702-VII (далі - Закон 1702-VII), у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, суб`єкти первинного фінансового моніторингу повинні забезпечити, щоб всі перекази на суму, що дорівнює чи перевищує 15 000 гривень, або суму, еквівалентну зазначеній сумі, в тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, супроводжувалися інформацією про ініціатора переказу (платника) фізичну особу (фізичну особу - підприємця) - прізвище, ім`я та (за наявності) по батькові; номер його рахунка, з якого списуються кошти чи, за відсутності рахунка, унікальний обліковий номер фінансової операції, який дає змогу здійснити відстеження операції; місце його проживання (або місце перебування фізичної особи - резидента чи місце тимчасового перебування фізичної особи - нерезидента в Україні) або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або ідентифікаційний номер згідно з Державним реєстром фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів, номер (та за наявності - серію) паспорта громадянина України, в якому проставлено відмітку про відмову від одержання ідентифікаційного номера чи номера паспорта із записом про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків України в електронному безконтактному носії) або дату і місце народження;Суб`єкти державного фінансового моніторингу, які відповідно до цього Закону виконують функції державного регулювання і нагляду за суб`єктами первинного фінансового моніторингу, можуть встановлювати особливості ідентифікації та/або верифікації клієнтів (представників клієнтів), вивчення клієнтів, уточнення інформації про клієнтів для відповідних суб`єктів первинного фінансового моніторингу залежно від специфіки їх діяльності та/або ризиків клієнтів.Відповідно до частини другої абзацу другого статті 10 Закону 1702-VII суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право відмовитися від проведення фінансових операцій (обслуговування) у разі, коли клієнт на запит суб`єкта первинного фінансового моніторингу щодо уточнення інформації про клієнта не подав відповідну інформацію (офіційні документи та/або належним чином засвідчені їх копії).Судами встановлено, що 02 січня 2019 року позивач надав до банку на виконання платіжне доручення на суму 101 000 доларів США з перерахування коштів з його власного поточного рахунку, відкритого в АТ "КБ "Приватбанк", на свій рахунок у банку TURKIYE AKIFLAR BANKASI T.A.O., ISTANBUL, TURKEY.Після надходження вказаного платіжного доручення працівник департаменту SWIFT-платежів банку повідомив позивачу про необхідність надання документів на підтвердження джерела походження вищевказаних коштів.Отже, позивачу було відомо про те, що для можливості проведення вищевказаної операції, останньому необхідно надати відповідні документи на підтвердження джерела походження коштів, які знаходяться на його рахунку у банку. У разі ж ненадання таких документів, банком буде відмовлено позивачу у здійснені операції з перерахування коштів у сумі 101 000 доларів США.Так, на підтвердження джерела походження коштів, які знаходяться на рахунку позивач, останнім було надано до банку виписку по рахунку юридичної особи, бенефіціаром якої є позивач. Разом з тим, вказана виписка з рахунку, містить відомості лише щодо проведення операцій по рахунку юридичної особи за певний період часу, проте інформації щодо джерела походження коштів, які знаходяться на депозитному рахунку позивача, до того моменту як вони були перераховані на вказаний власний поточний рахунок, така виписка не містить.Таким чином, виписка з рахунку юридичної особи, бенефіціаром якої є позивач, не є документом, який би підтверджував джерело походження коштів позивача розміщених на його рахунку.Будь-яких інших документів на підтвердження джерела походження коштів, позивачем надано не було.Отже, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, враховуючи вищенаведене та те, що позивачем не надано банку відповідних документів на підтвердження джерела походження коштів позивача розміщених на рахунку в АТ "КБ "Приватбанк", обґрунтовано вважав, що банком було правомірно відмовлено у проведені операції з перерахування коштів позивача на рахунок у банку TURKIYE AKIFLAR BANKASI T.A.O., ISTANBUL, TURKEY, на підставі чого дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Наведенні в касаційній скарзі доводи Верховним Судом відхиляються, оскільки судами правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права та не порушено норми процесуального права. Відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає без задоволення касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Щодо судових витратВідповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

Постановив:Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3, залишити без задоволення.Рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 вересня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 31 березня 2021 року залишити без змін.Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун