Позов обґрунтовував тим, що йому на праві власності належить земельна ділянка площею 924,80 кв. м, кадастровий номер 3510345600:50:012:0001, яка знаходиться по АДРЕСА_1 . Межу вказаної земельної ділянки визначено та закріплено в натурі межовими знаками в кількості 7 шт, що підтверджується актом здачі межових знаків на зберігання від 15 травня 2003 року. Вважає, що відповідачі, не дотримуючись правил добросусідства, порушили межу між домоволодіннями, оскільки прибрали дерев`яний стовпчик та встановили огорожу по боковій межі між земельними ділянками АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2, внаслідок чого фасадна межа позивача була зменшена, чим порушено його право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1, тому за захистом своїх прав вимушений звернутись до суду.

На підставі викладеного, ОСОБА_1 просив суд відновити межі між земельними ділянками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 у відповідності з даними земельно-кадастрової документації на земельну ділянку з кадастровим номером 3510345600:50:012:0001 шляхом встановлення по фасаду земельної ділянки № НОМЕР_1 межового знаку № НОМЕР_2 на відстані 20,51 м від межового знаку № НОМЕР_3, а також шляхом перенесення існуючого паркана з металевої сітки між цими земельними ділянками на відстань 1,06 м у бік земельної ділянки № НОМЕР_4, починаючи від місця розташування межового знаку № НОМЕР_2 до серединної частини огорожі, та на відстань 1,55 м в серединній частині огорожі, з`єднавши прямою лінією межові знаки № НОМЕР_2 та № НОМЕР_5 між земельними ділянками АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 ; зобов`язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_1 перешкод у відновленні твердої межі (паркану) між земельними ділянками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, шляхом встановлення межового знаку № НОМЕР_2 по фасаду на відстані 20,51 м від межового знаку № 1, перенесення існуючого паркану з металевої сітки на відстань 1,06 м та на відстань 1,55 м у бік земельної ділянки № НОМЕР_4 з метою з`єднання прямою лінією межових знаків № 8 та № 6 між земельними ділянками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області рішенням від 04 червня 2020 року позов задовольнив.

Відновлено межі між земельними ділянками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, у відповідності з даними земельно-кадастрової документації на земельну ділянку кадастровий номер 3510345600:50:012:0001, шляхом встановлення по фасаду земельної ділянки № НОМЕР_1 межового знаку № НОМЕР_2 на відстані 20,51 метрів від межового знаку № 1, а також шляхом перенесення існуючого паркана з металевої сітки між цими земельними ділянками на відстань 1,06 метрів в бік земельної ділянки № НОМЕР_4, починаючи від місця розташування межового знаку № НОМЕР_2 до серединної частини огорожі, та на відстань 1,55 метрів в серединній частині огорожі, з`єднавши прямою лінією межові знаки № НОМЕР_2 та № НОМЕР_5 між земельними ділянками АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 та зобов`язано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_1 перешкод у відновленні твердої межі (паркану) між земельними ділянками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що згідно з висновком судової земельно-технічної експертизи № 17-362,363, складеним 15 травня 2017 року, встановлено, що порушено норми забудови об`єктів нерухомості на земельній ділянці, належній власнику домоволодіння відповідачів. Крім того, суд вважав висновок експерта від 15 травня 2017 року № 17-362,363 належним та допустимим доказом, оскільки він проведений на підставі ухвали суду уповноваженою особою-експертом, який попереджений про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК України, містить вичерпні відповіді на питання поставлені судом, є вмотивованим та науково-обґрунтованим.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу.

Кропивницький апеляційний суд постановою від 03 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишив без задоволення, а рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 04 червня 2020 року без змін.

Апеляційний суд погодився з тим, що суд першої інстанції, оцінивши висновок судової земельно-технічної експертизи № 17-362,363, складений 15 травня 2017 року, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення вимог про відновлення меж між земельними ділянками, оскільки експертом було встановлено, що відповідачами порушено межі земельної ділянки, належної позивачу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 посилаючись неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 18 січня 2021 року відкрив касаційне провадження, витребував справу з суду першої інстанції, зупинив виконання рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 04 червня 2020 року до закінчення касаційного провадження, надіслав учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснив їм право подати відзив на касаційну скаргу.

Підставою для відкриття касаційного провадження є пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України).

У лютому 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження ОСОБА_2 зазначає пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України, а саме суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій безпідставно відмовили заявнику в задоволенні клопотання про призначення додаткової земельно-технічної експертизи з залученням інженера-геодезиста та проведенням необхідних геодезичних досліджень, чим унеможливили встановлення істотних обставин, які не могли бути встановлені при проведенні первісної земельно-технічної експертизи.

Виконання оскаржених судових рішень призведе до порушення прав ОСОБА_2, в тому числі на вже існуючі господарські будівлі, які збудовано з дотриманням норм законодавства ще до набуття позивачем права власності на його земельну ділянку.

Суди не звернули уваги на обставини, встановлені ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 30 липня 2015 року у справі № 398/2309/14-ц.

Доводи інших учасників справи

У лютому 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.

Вважає, що оскаржені судові рішення відповідають статті 263 ЦПК України, справа розглянута повно, всебічно, а думка відповідача про порушення норм матеріального та процесуального права судами попередніх інстанцій є помилковою. Жодні доводи викладені в касаційній скарзі не спростовують висновки трьох судових земельно-технічних експертиз.

У грудні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду пояснення (показання в письмовій формі).

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 на підставі державного акта від 09 липня 2003 року серії КР № 040091 на праві власності належить земельна ділянка площею 924,80 кв. м, кадастровий номер: 3510345600:50:012:0001, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26 квітня 2016 року за ОСОБА_2 визнано право забудовника житлового будинку АДРЕСА_2, який належав ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Встановлено, що присадибна земельна ділянка по АДРЕСА_2 перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Також судом встановлено, що ділянки № НОМЕР_1 та АДРЕСА_2 є суміжними.

Згідно з актом здачі межових знаків на зберігання від 15 травня 2003 року встановлено межу земельної ділянки на АДРЕСА_1, яку визначено та закріплено в натурі межовими знаками в кількості 7 штук.

Відповідно до акта встановлення в натурі і погодження меж земельної ділянки від 06 листопада 2002 року представник Приватного підприємства "Геомарк" (далі - ПП "Геомарк") провів погодження в натурі меж земельної ділянки площею 924,83 кв. м, яка належить позивачу на праві приватної власності. В результаті погодження меж земельної ділянки встановлено, що спірні питання або претензії з боку суміжних користувачів відсутні. Акт підписаний землекористувачем по АДРЕСА_2 - ОСОБА_1, виконавцем - представником ПП "Геомарк" Крюковим О. М., який підтвердив та погодив в натурі межі земельної ділянки, що належить позивачу, та представниками Пантаївської селищної ради і Олександрійського міського відділу земельних ресурсів.

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 грудня 2012 року у справі № 2/1118/249/12, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 13 лютого 2013 року, відновлено межі між земельними ділянками АДРЕСА_3 та АДРЕСА_1 у відповідності з даними земельно-кадастрової документації, ухваленим на підставі висновку судової земельно-технічної експертизи від 20 грудня 2012 року № 5975-5976/23, яким встановлено невідповідність встановлення межі земельних ділянок АДРЕСА_3 та АДРЕСА_1, зазначеної у державних актах, межі, встановленій в натурі.

Актом встановлення меж земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, від 09 квітня 2013 року затверджено встановлення меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 у відповідності до рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 грудня 2012 року. В ході обстеження комісією встановлено межі вказаної земельної ділянки відповідно до державного акта на право приватної власності на землю та закріплено їх межі відповідними межовими знаками. Комісія зобов`язала сусідів ОСОБА_5 ( АДРЕСА_3 ) та ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) відновити порушені межі у відповідності до вказаного рішення суду та державного акта на право приватної власності на землю серії КР № 040091 від 09 липня 2013 року.

Згідно з актом встановлення в натурі і погодження меж земельної ділянки від 05 березня 2014 року представник ПП "Геомарк" провів погодження в натурі меж земельної ділянки площею 0,0925 га, яка належить позивачу на праві приватної власності.

07 вересня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Олександрійського МВ УМВС України в Кіровоградській області із повідомленням про те, що його сусіди ОСОБА_3 та ОСОБА_2 демонтували межовий знак АДРЕСА_4, який був документально підтверджений. В ході проведення перевірки запрошено секретаря селищної ради с. Пантаївка Овсяніка О. В., який виконує обов`язки землевпорядника в с. Пантаївка. В ході обстеження межі земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 встановлено, що її фактичний розмір становить 19 метрів 80 сантиметрів, проте за даними державного акта повинна бути більшою на 70 сантиметрів.

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03 червня 2014 року у справі № 398/2309/14-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 30 липня 2015 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_5 до ОСОБА_1, третя особа - Пантаївська селищна рада міста Олександрії Кіровоградської області, про визнання державного акта на земельну ділянку частково недійсним та усунення перешкод в користуванні земельними ділянками. Відмовляючи у задоволенні позову суд виходив з того, що приватизація ОСОБА_1 присадибної ділянки проведена з додержанням норм чинного законодавства.

Висновком судової земельно-технічної експертизи від 15 травня 2017 року № 17-362,363, проведеним у цій справі, встановлено невідповідність встановлення межі земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 . Зазначено, що межі вказаної земельної ділянки встановлювалися в натурі та закріплювалися межовими знаками у кількості 7 шт, що відповідає межовим знакам і граничним лініям, зазначеним у державному акті серії КР № 040091. Також експертом зазначено, що в натурі існує лише 6 межових знаків, відсутній сьомий межовий знак, позначений за номером 8, який фіксує розмір меж земельної ділянки № НОМЕР_1 та № НОМЕР_4 по фасаду. При цьому, межа земельної ділянки по фасаду між земельною ділянкою АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 перенесена на 1,06 м у бік земельної ділянки № НОМЕР_1 . В середній частині межі огорожа зміщена до 1,55 м. Для встановлення меж між земельними ділянками по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 відповідно до державного акта серії КР № 040091 та кадастрового плану № 3510345600:50:012:0001 суміжному землекористувачу ОСОБА_2 необхідно по фасаду встановити межовий знак № НОМЕР_2 на відстані 20,51 м від межового знаку № 1 та з`єднати прямою лінією межові знаки № 8 та № 6. Крім того, при огляді земельних ділянок НОМЕР_1 та НОМЕР_2 встановлено, що між земельними ділянками існує суцільна огорожа, що виготовлена з металевих стовпчиків, які не закріплені належним чином, а між стовпчиками існує паркан з металевої сітки, який також виконаний неналежним чином.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Межі розгляду справи судом

Підставою для відкриття касаційного провадження є пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України, а саме суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи).

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій, виходили з того, що висновком судової земельно-технічної експертизи від 15 травня 2017 року № 17-362,363, яким встановлено, що порушено норми забудови об`єктів нерухомості на земельній ділянці, належній власнику домоволодіння відповідачів. Крім того, судами зазначено, що висновок експерта від 15 травня 2017 року № 17-362,363 є належним та допустимим доказом, оскільки він проведений на підставі ухвали суду уповноваженою особою-експертом, який попереджений про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК України, містить вичерпні відповіді на питання поставлені судом, є вмотивованим та науково-обґрунтованим.

Колегія суддів погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанцій враховуючи наступне.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 391 ЦК України порушення цивільних прав може проявлятися, зокрема, у створенні власнику перешкод у здійсненні права користування чи розпорядження своїм майном.

За змістом частини першої статті 106 ЗК України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Відповідно до статті 107 ЗК України основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.

Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною першою статті 84 ЦПК України передбачено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Способами забезпечення судом доказів є, зокрема, призначення експертизи.

За змістом положень статей 102, 103 ЦПК України для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, суд призначає експертизу.

Судами встановлено, що висновком судової земельно-технічної експертизи від 15 травня 2017 року № 17-362,363, проведеним у цій справі, встановлено невідповідність встановлення межі земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 . Зазначено, що межі вказаної земельної ділянки встановлювалися в натурі та закріплювалися межовими знаками у кількості 7 шт, що відповідає межовим знакам і граничним лініям, зазначеним у державному акті серії КР № 040091. Також експертом зазначено, що в натурі існує лише 6 межових знаків, відсутній сьомий межовий знак, позначений за номером 8, який фіксує розмір меж земельної ділянки № НОМЕР_1 та АДРЕСА_2 . При цьому, межа земельної ділянки по фасаду між земельною ділянкою АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 перенесена на 1,06 м у бік земельної ділянки № НОМЕР_1 . В середній частині межі огорожа зміщена до 1,55 м. Для встановлення меж між земельними ділянками по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 відповідно до державного акта серії КР № 040091 та кадастрового плану № 3510345600:50:012:0001 суміжному землекористувачу ОСОБА_2 необхідно по фасаду встановити межовий знак № НОМЕР_2 на відстані 20,51 м від межового знаку № НОМЕР_3 та з`єднати прямою лінією межові знаки № 8 та № 6. Крім того, при огляді земельних ділянок АДРЕСА_1 та НОМЕР_2 встановлено, що між земельними ділянками існує суцільна огорожа, що виготовлена з металевих стовпчиків, які не закріплені належним чином, а між стовпчиками існує паркан з металевої сітки, який також виконаний неналежним чином.

Отже, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і давши їм належну оцінку, встановивши, що відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи від 15 травня 2017 року № 17-362,363 відповідачами порушено межі земельної ділянки, належної позивачу, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про відновлення меж між земельними ділянками.

Аргументи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій безпідставно відмовили заявнику в задоволенні клопотання про призначення додаткової земельно-технічної експертизи з залученням інженера-геодезиста та проведенням необхідних геодезичних досліджень, чим унеможливили встановлення істотних обставин, які не могли бути встановлені при проведенні первісної земельно-технічної експертизи, підлягають відхиленню з таких підстав.

Відповідно до статті 113 ЦПК України якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам).

Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Установивши, що висновок експерта від 15 травня 2017 року №17-362,363 є повним і зрозумілим, у ньому надана відповідь на поставлене судом запитання, й такий висновок є обґрунтованим, а ОСОБА_2 зазначеного не спростувала, суди першої та апеляційної інстанцій вмотивовано відмовили у задоволенні клопотань про призначення повторної та додаткової експертизи.

Посилання в касаційній скарзі на те, що суди не звернули уваги на обставини, встановлені ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 30 липня 2015 року у справі № 398/2309/14-ц є безпідставними, оскільки судами попередніх інстанцій враховано, що судом у справі № 398/2309/14-ц відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_5 до ОСОБА_1, третя особа - Пантаївська селищна рада міста Олександрії Кіровоградської області, про визнання державного акта на земельну ділянку частково недійсним та усунення перешкод в користуванні земельними ділянками. При цьому, суд виходив з того, що приватизація ОСОБА_1 присадибної ділянки проведена з додержанням норм чинного законодавства

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.