розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, у складі судді Демидової С. О., від 27 липня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Макарова М. О., від 03 березня 2021 року,

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2020 року Дніпровська міська рада звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1, реєстратора комунального підприємства "Юридична реєстрація нерухомості та бізнесу" Гладкова Ю. В. про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Позовну заяву мотивовано тим, що 26 вересня 2019 року державним реєстратором Гладковим Ю. В. зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на гараж № НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_1 (далі - спірний гараж).

Підставою виникнення права власності зазначено протокол зборів співвласників багатоквартирного будинку від 05 вересня 2019 року.

Оскільки земельна ділянка, на якій розміщено спірний гараж, в користування чи у власність ОСОБА_1 не передавалась та належить до земель комунальної власності, позивач вважав, що розміщення спірного гаражу на цій ділянці порушує права та законні інтереси територіальної громади міста Дніпра, як землевласника, у зв`язку із чим просив суд:

- усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, належною до земель комунальної власності територіальної громади міста Дніпра, шляхом надання Дніпровській міській раді права на знесення самочинно побудованого гаражу № НОМЕР_1 загальною площею 15 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 за рахунок ОСОБА_1 ;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 48873658 від 26 вересня 2019 року, прийняте реєстратором комунального підприємства "Юридична реєстрацію нерухомості та бізнесу" Гладковим Ю. В. про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на спірний гараж.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська

від 27 липня 2020 року у задоволенні позову Дніпровської міської ради відмовлено.

Відмовляючи у задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 здійснено самочинне будівництво, відсутності актів обстеження земельної ділянки, актів перевірки дотримання вимог земельного законодавства, складених уповноваженою особою, із зазначенням дати виявлення порушення земельного законодавства, графічних матеріалів, висновків землевпорядної чи будівельно-технічної експертизи, які вказували б на конкретну земельну ділянку на якій розташоване майно відповідача та характеристики будівлі, яку позивач вимагає знести, а відсутність таких доказів може призвести до порушення прав інших осіб, майно яких може бути знесеним.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 березня 2021 року, апеляційну скаргу Дніпровської міської ради задоволено, заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 липня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову.

Усунуто перешкоди в користуванні земельною ділянкою, належною до земель комунальної власності територіальної громади міста Дніпро, шляхом надання Дніпровській міській раді права на знесення самочинно побудованого гаражу № НОМЕР_1, загальною площею 15 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, та належить ОСОБА_1, за рахунок ОСОБА_1 .

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 48873658 від 24 вересня 2019 року, прийняте реєстратором Комунального підприємства "Юридична реєстрація нерухомості та бізнесу" Гладковим Ю. В., про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на гараж № НОМЕР_1, загальною площею 15 кв. м, що розташований за адресою:

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Встановивши, що відповідач здійснив самочинне будівництво спірного гаражу з порушенням будівельних норм і правил, без належного дозволу на його будівництво та самовільним зайняттям земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Дніпро, колегія суддів дійшла висновку про задоволення позову. У ОСОБА_1 відсутні документи, які підтверджують його право власності або право користування земельною ділянкою, на якій здійснено самочинне будівництво, відповідач своїми діями обмежує законного власника, Дніпровську міську раду, у праві розпоряджатися земельною ділянкою та використовувати її за призначенням.

Закон передбачає лише один випадок, при якому можливе визнання права власності на самочинне будівництво, а саме коли земельна ділянка надається уже під збудоване нерухоме майно і визнання права власності в такому випадку можливо лише на підставі рішення суду. Матеріали справи не містять рішення суду про визнання за відповідачем права власності на об`єкт самочинного будівництва, а протокол зборів співвласників багатоквартирного будинку в силу приписів статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень" не може підтверджувати виникнення, зміну та припинення прав на спірне майно.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

02 вересня 2021 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 липня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 березня 2021 року в справі у справі № 201/2289/20.

Ухвалою Верховного Суду від 08 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

У жовтні 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначив неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верхового Суду

від 10 квітня 2018 року провадження № 14-48цс18, від 11 квітня 2018 року провадження № 11-96апп18, від 15 травня 2018 року провадження

№ 11-346апп18, від 22 квітня 2019 року провадження № 11-1456апп18, у постановах Верховного Суду від 26 травня 2021 року у справі № 391/35/19, від 26 вересня 2019 року у справі № 1527/632/12, від 16 січня 2019 року у справі № 458/1173/14-ц.

Стверджує, що в порушенням вимог частини першої статті 369 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) апеляційний суд розглянув справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, що позбавило його можливості представляти свої інтереси в умовах, визначених процесуальним законом зокрема під час відкритого та публічного судового розгляду.

Крім того вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме розгляд справи за відсутності його належного повідомлення.

Вважає, що спір в частині знесення гаражу повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства та відповідно до вимог пункту 1

частини першої статті 255 ЦПК України провадження в цій частині має бути закрито.

Доводи особи, що подала відзив на касаційну скаргу

В поданому у листопаді 2021 року відзиві на касаційну скаргу

Дніпровська міська рада, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови апеляційного суду, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Дніпровського апеляційного суду

від 03 березня 2021 року залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

24 вересня 2019 року за ОСОБА_1 на підставі рішення державного реєстратора комунального підприємства "Юридична реєстрація нерухомості та бізнесу" Гладкова Ю. В. індексний номер 48873658 від 26 вересня

2019 року зареєстровано право власності на гараж АДРЕСА_1 . Підстава виникнення права власності - протокол зборів співвласників багатоквартирного будинку, виданий 05 вересня 2019 року.

За повідомленням управлінням державного архітектурно - будівельного контролю Дніпропетровської міської ради № 10/1-96 від 30 лютого 2020 року інформація щодо реєстрації документів, які дають право на виконання будівельних робіт та засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів за адресою: АДРЕСА_1 відсутня.

За повідомленням департаменту державної архітектурно- будівельної інспекції у Дніпропетровській області № 1004-1.18/450 від 20 лютого

2020 року, - відомості щодо видачі/реєстрації Департаментом документів, які надають право на виконання будівельних робіт та засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта "гараж" за адресою:

АДРЕСА_1 відсутні.

Дніпровською міською радою рішення про надання земельної ділянки в оренду (суборенду), у власність або у користування для будівництва та обслуговування спірної капітальної будівлі - гаража АДРЕСА_1, не приймалось.

Позиція Верховного Суду

Відповідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Конституційний Суд України у рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що належний перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1. пункту 3 мотивувальної частини).

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), становить фундаментальний принцип, та має на увазі зокрема право на "усне слухання". При цьому право на публічний розгляд було б позбавлене сенсу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

У відповідності до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Верховний Суд у постанові від 05 лютого 2020 року в справі № 753/17720/18 (провадження № 61-17201св19) вказав, що приписи частини першої

статті 369 ЦПК України щодо письмового провадження за наявними у справі матеріалами можуть бути застосовані судами апеляційної інстанції лише у випадку, якщо позивачем заявлені виключно вимоги майнового характеру і ціна позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Якщо ж у справі наявні вимоги немайнового характеру, то розгляд такої справи у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 26 травня 2021 року у справі № 391/35/19 (провадження № 61-7814св20).

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року відкрито апеляційне провадження в справі № 201/2289/20 за апеляційною скаргою Дніпровської міської ради. При цьому, суд апеляційної інстанції, з посиланням на положення частини першої статті 369 ЦПК України вказав на розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою від 30 вересня 2020 року суд апеляційної інстанції закінчив дії по підготовці справи до розгляду та призначив справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Згідно постанови апеляційного суду від 03 березня 2021 року розгляд справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.

Верховний Суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

При цьому особливості розгляду справи судом апеляційної інстанції, встановлені, зокрема, частиною третьою статті 368 та статтею 369 ЦПК України.

Так, згідно частини третьої статті 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Частиною першою статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Однак розглядувана справа не є справою із ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки Дніпровською міською радою заявлені вимоги дві немайнові вимоги, а саме про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

За таких обставин висновок апеляційного суду, із посиланням на

частину першу статті 369 ЦПК України, про можливість апеляційного розгляду справи № 201/2289/20 без повідомлення її учасників є помилковим та таким, що суперечить вищенаведеним положенням статей 368, 369 ЦПК України.

Зазначене позбавило відповідача мати розумну можливість представляти свої інтереси як учасника справи в умовах, які передбачені процесуальним законодавством, зокрема в умовах відкритого та публічного судового розгляду. Вказане, у свою чергу, перешкодило стороні належним чином користуватися передбаченими статтею 43 ЦПК України процесуальними правами.

Отже в суді апеляційної інстанції справа розглянута за відсутності відповідача ОСОБА_1, належним чином не повідомленого про дату та час судового засідання.

Згідно пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

ОСОБА_1 касаційну скаргу обґрунтовував у тому числі тим, що апеляційний суд розглянув справу без його належного повідомлення.

Відповідно до частини четвертої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, скасувавши оскаржену постанову апеляційного суду, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно дотриматись встановленого процесуальним законом порядку розгляду справи, а здійснюючи судові виклики (повідомлення) відповідача звернути увагу, що такі виклики (повідомлення) мають здійснюватися не за адресою спірного гаражу, а за зареєстрованим у встановленому порядку місцем проживання

Верховний Суд не надає оцінки доводам касаційної скарги ОСОБА_1 щодо допущених, на його думку, судом першої інстанції порушень норм процесуального права, оскільки постанова апеляційного суду скасована з обов`язкових підстав, а заочне рішення Жовтневого районного суду