Короткий зміст позовних вимогУ грудні 2018 року перший заступник прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернувся до суду із позовом до Решетилівської районної державної адміністрації Полтавської області, ОСОБА_1, треті особи: Полтавське обласне управління лісового та мисливського господарства, державне підприємство "Новосанжарське лісове господарство", про визнання недійсним розпорядження, державного акта на право приватної власності на землю та витребування земельної ділянки.Позов мотивовано тим, що в ході розслідування кримінального провадження № 42017170000000368 від 26 жовтня 2017 року за частиною першою статті 364 КК України встановлено, що розпорядженням голови Решетилівської РДА № 962 від 06 грудня 2012 року ОСОБА_1 затверджено проект із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,30 га, наданої для ведення особистого селянського господарства, на території Демидівської сільської ради Решетилівського району та передано у власність таку земельну ділянку і на виконання розпорядження видано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5324280500:00:001:0693, зареєстрований 18 грудня 2012 року. Позивач вказував, що передача земельної ділянки у власність відбулася із порушенням норм земельного та лісового господарства, оскільки вказана земельна ділянка представлена лісами і відведена за рахунок земельної ділянки лісогосподарського призначення, яка перебуває у постійному користуванні ДП "Новосанжарське лісове господарство", яке не надавало згоду на вилучення такої земельної ділянки, що передбачено статтею 141 ЗК України. Статтею 84 ЗК України встановлена пряма заборона передачі земельних ділянок лісового фонду із державної власності у приватну і лише в окремих випадках можуть передаватись у власність замкнені земельні ділянки, проте, спірна земельна ділянка такою не є, крім того, при набутті права власності відповідачами незаконно змінено цільове призначення земельної ділянки із земель лісогосподарського призначення на землі сільськогосподарського призначення, що, виходячи з положень статей 20, 22 ЗК України, статті 57 ЛК України, на момент прийняття спірного розпорядження відносилося до компетенції Кабінету Міністрів України. Зазначене свідчить, що Решетилівська РДА вийшла за межі своїх повноважень, передавши у власність ОСОБА_1 земельну ділянку лісогосподарського призначення і її розпорядження є незаконним, що є підставою для скасування виданого відповідно до розпорядження державного акту та витребування у власність держави із незаконного володіння відповідача земельної ділянки.Позивач просив визнати незаконним та скасувати розпорядження Решетилівської РДА № 962 від 06 грудня 2012 року, яким ОСОБА_1 затверджено проект із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,30 га, наданої для ведення особистого селянського господарства, на території Демидівської сільської ради Решетилівського району та передано у власність таку земельну ділянку; визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5324280500:00:001:0693, зареєстрований 18 грудня 2012 року та витребувати у власність держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку площею 0,30 га з кадастровим номером 5324280500:00:001:0693, а також стягнути з відповідачів судовий збір.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанційРішенням Решитилівського районного суду Полтавської області від 19 листопада 2019 року позовні вимоги задоволено частково.Витребувано у власність держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку, площею 0,30 га з кадастровим номером 5324280500:00:001:0693, надану для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Демидівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області (за межами населеного пункту), з незаконного володіння ОСОБА_1 .У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.Стягнуто з Решетилівської районної державної адміністрації Полтавської області та ОСОБА_1 на користь Прокуратури Полтавської області судові витрати у рівних частках по 1 375,65 грн з кожного.Відмовляючи у задоволенні вимог про визнання незаконним та скасування розпорядження Решетилівської РДА № 962 від 06 грудня 2012 року, яким ОСОБА_1 затверджено проект із землеустрою, щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,30 га, наданої для ведення особистого селянського господарства на території Демидівської сільської ради Решетилівського району та передано у власність таку земельну ділянку, суд першої інстанції виходив з того, що ефективним способом захисту прав власника є витребування майна із чужого незаконного володіння, що є самостійною підставою, у тому числі і у випадку внесення змін щодо реєстрації права власності, що узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 14 листопада 2018 року (справа №183/1617/16). Відмовляючи у задоволенні вимоги про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5324280500:00:001:0693, зареєстрований 18.12.2012 р у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №53240001002139, виданий ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що підставою набуття земельної ділянки у власність із земель державної чи комунальної власності є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а не державний акт на право власності на земельну ділянку, що узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 14 листопада 2018 року (справа №183/1617/16).Постановою Полтавського апеляційного суду від 13 квітня 2020 року апеляційну скаргу прокуратури Полтавської області залишено без задоволення.Рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 19 листопада 2019 року залишено без змін.Залишаючи апеляційну скаргу прокуратури Полтавської області без задоволення, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги08 травня 2020 року прокуратура Полтавської області через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 19 листопада 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 13 квітня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог прокурора про визнання недійсним розпорядження, державного акту на право приватної власності на землю та ухвалити в цій частині нове рішення, яким ці позовні вимоги задовольнити.Касаційна скарга мотивована тим, що повернення земельної ділянки без скасування права власності на неї, отриманого незаконно, не призведе до поновлення порушених інтересів держави.

Доводи інших учасників справиВідзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги та матеріалів справиУхвалою Верховного Суду від 11 червня 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Решетилівського районного суду Полтавської області.07 липня 2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.Аргументи касаційної скарги зводяться до незгоди з рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 19 листопада 2019 року та постановою Полтавського апеляційного суду від 13 квітня 2020 року в частині вирішення позовних вимог першого заступника прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Решетилівської районної державної адміністрації Полтавської області, ОСОБА_1, треті особи: Полтавське обласне управління лісового та мисливського господарства, державне підприємство "Новосанжарське лісове господарство", про визнання недійсним розпорядження та державного акта на право приватної власності на землю.Рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 19 листопада 2019 року та постанова Полтавського апеляційного суду від 13 квітня 2020 року в частині вирішення позовних вимог першого заступника прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Решетилівської районної державної адміністрації Полтавської області, ОСОБА_1, треті особи: Полтавське обласне управління лісового та мисливського господарства, державне підприємство "Новосанжарське лісове господарство", про витребування земельної ділянки заявником не оскаржується, а відтак відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України судом касаційної інстанції в цій частині не перевіряються.

Фактичні обставини справиЗгідно розпорядження Решетилівської РДА №962 від 06 грудня 2012 року ОСОБА_1 затверджено проект із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,30 га, наданої для ведення особистого селянського господарства на території Демидівської сільської ради Решетилівського району та передано її у власність для ведення особистого селянського господарства із земель запасу Демидівської сільської ради.Згідно розпорядження на підставі заяви ОСОБА_1 виготовлено технічну документацію на земельну ділянку площею 0,30 га на території Демидівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, а у подальшому -проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.18 грудня 2012 року ОСОБА_1 видано державний акт, серія ЯМ №951821, на земельну ділянку площею 0,30 га на території Демидівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області. За висновками №1918 судової земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи від 01 березня 2018 року, проведеної Полтавським відділенням Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл.проф. М.С.Бокаріуса, межі земельної ділянки з кадастровим номером 5324280500:00:001:0693 накладаються на межі земельної ділянки лісового фонду, яка зазначена в проекті роздержавлення і приватизації земель колективного сільськогосподарського підприємства "Демидівське" Решетилівського району Полтавської області, площа накладення - 0,3000 га.26 лютого 2018 року Полтавським відділенням Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл.проф.М.С.Бокаріуса складено висновок №1913, яким встановлено, що земельна ділянка, яка передавалась ОСОБА_1, відведена за рахунок земель лісогосподарського призначення. Висновок зроблено на підставі досліджених експертом копії проекту роздержавлення і приватизації земель колективного сільськогосподарського підприємства "Демидівське" Решетилівського району Полтавської області, листа головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 10-16-0.2-317/2-18 від 22 січня 2018 року, схеми співставлення меж земельних ділянок на території Демидівської сільської ради Решетилівського району, листа Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства №04-32/75 від 23 січня 2018 року.Із повідомлення секретаріату Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2018 року встановлено, що ним не приймалися рішення щодо передачі земельної ділянки лісогосподарського призначення з кадастровим номером 5324280500:00:001:0693 у власність ОСОБА_1 .Погодження на вилучення такої земельної ділянки із земель лісового масиву не надавалось ДП "Новосанжарське лісове господарство", в постійному користуванні якого перебувала земельна ділянка.Судами встановлено, що спірна земельна ділянка перебувала у державній власності, мала лісогосподарське призначення і у постійного землекористувача - ДП "Новосанжарське лісове господарство", у встановленому порядку повноважним органом не вилучалася, крім того, зміна її цільового призначення у передбаченому законом порядку не здійснювалася.Відсутність спрямованого на відчуження земельної ділянки рішення повноважного органу державної влади означає, що держава як власник волю на відчуження цієї ділянки не виявляла, при передачі спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 . Решетилівська РДА порушила процедуру, визначену земельним та лісовим законодавством, щодо вилучення земельної ділянки у ДП "Новосанжарське лісове господарство" та зміни цільового призначення спірної ділянки із земель лісогосподарського призначення на землі сільськогосподарського призначення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми праваУ частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення в оскаржуваній частині відповідають.Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) зроблено такі висновки.Для витребування нерухомого майна оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування не є ефективним способом захисту права власника (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 86)). Вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19)).Визнання недійсним державного акта також не є необхідним для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку та для її витребування з чужого володіння, а тому в задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 94)).Відповідно до статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у редакції, чинній на час звернення прокурора з позовом, записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Відповідно до цієї статті в чинній редакції за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав. Таким чином, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав (записів до Державного реєстру прав). З відображенням таких відомостей (записів) у Державному реєстрі прав рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпує свою дію. Отже, вимога про скасування такого рішення після внесення на його підставі відповідних відомостей (записів) до Державного реєстру прав не відповідає належному способу захисту.Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункт 100), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19, пункт 10.29)). У зв`язку з цим Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку у своїй постанові від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158 гс18, пункт 5.17), де зазначалося про можливість скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності як належного способу захисту права або інтересу. З огляду на викладене, під час розгляду справи за позовною вимогою про застосування належного способу захисту (зокрема у спорі за віндикаційним позовом) відмова в позові з тих мотивів, що державний акт, рішення про державну реєстрацію, відомості чи запис про державну реєстрацію права на майно не визнані недійсними, або що вони не оскаржені, відповідні позовні вимоги не пред`явлені, не допускається.Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76).Підсумовуючи вищенаведене, слід зробити висновок про те, що вимога про скасування державного акта та розпорядження не є ефективним способом захисту права власника.Таким чином, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, встановив, що вимога про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку та визнання незаконним та скасування розпорядження Решетилівської РДА від 06 грудня 2012 року не є ефективним способом захисту прав власника, що узгоджується з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від якого не відступила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21), зробив правильний висновок про відмову у задоволенні позову прокурора в цій частині.Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення в оскаржуваній частині постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатом розгляду касаційної скаргиСтаттею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 19 листопада 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 13 квітня 2020 року в частині вирішення позовних вимог першого заступника прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Решетилівської районної державної адміністрації Полтавської області, ОСОБА_1, треті особи: Полтавське обласне управління лісового та мисливського господарства, державне підприємство "Новосанжарське лісове господарство", про визнання недійсним розпорядження та державного акта на право приватної власності на землю - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень в цій частині відсутні.Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційної цивільного суду,ПОСТАНОВИВ:Касаційну скаргу заступника прокурора Полтавської області залишити без задоволення.Рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 19 листопада 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 13 квітня 2020 року в частині позовних вимог першого заступника прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Решетилівської районної державної адміністрації Полтавської області, ОСОБА_1, треті особи: Полтавське обласне управління лісового та мисливського господарства, державне підприємство "Новосанжарське лісове господарство", про визнання недійсним та скасування розпорядження, визнання недійсним державного акта залишити без змін.Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев В. М. Коротун М. Ю. Тітов