розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 16 жовтня 2019 року у складі судді Комарцевої Л. В. та постанову Київського апеляційного суду від 28 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Волошиної В. М., Мостової Г. І., Слюсар Т. А.,

Короткий зміст позовних вимог

19 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного реєстратора Управління держаної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Максименко Л. А. (далі - державний реєстратор УДР ГТУЮ у м. Києві), ОСОБА_2 та ОСОБА_3, треті особи: об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дім Комфорт" (далі - ОСББ "Дім Комфорт"), Головне територіальне управління юстиції у

м. Києві (далі - ГТУЮ у м. Києві), про визнання недійсними свідоцтв на право власності та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Позовні вимоги мотивовано тим, що він є власником квартири

АДРЕСА_1 . 08 червня 2016 року у вказаному будинку були проведені загальні збори, які включали вирішення питання про розпорядження спільним майном, а саме допоміжними приміщення № 108-А та 168-А, що розташовуються на технічному 17 поверсі будинку. Під час обговорення голова правління ОСББ "Дім комфорт" Демчик В. М. повідомив про те, що вказані приміщення зареєстровані як житлові квартири, а тому не є спільною сумісною власністю власників квартир будинку. Разом з тим позивач ставить під сумнів законність передачі в приватну власність вказаних квартир з огляду на наступне.

25 червня 2007 року державною приймальною комісією складено акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта у

АДРЕСА_2 . Як зазначено у акті будинок має 16 поверхів,

229 житлових квартир. Будинок передано на баланс ТОВ "Українське спеціальне житлово-експлуатаційне сервісне підприємство".

За даними первинної технічної інвентаризації будинку АДРЕСА_2, яку проводило БТІ в 2007 році оспорювані приміщення значились як допоміжні. Рішенням установчих зборів

від 28 квітня 2009 року у будинку АДРЕСА_2 було створено ОСББ "Комфорт", яке за актом прийому-передачі від 21 грудня

2010 від ТОВ "Українське спеціальне житлово-експлуатаційне сервісне підприємство" прийняло будинок на баланс.

Під час поточної інвентаризації 18 червня 2009 року встановлено, що частина допоміжних технічних приміщень на 17 поверсі будинку були самочинно реконструйовані в житлові квартири, які БТІ умовно позначило як квартири АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, АДРЕСА_5, АДРЕСА_6 . БТІ проінформувало його, що до БТІ не були надані документи, які підтверджують законність реконструкції.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 02 грудня 2009 року у справі

№ 14/585 визнано право власності на спірні приміщення за акціонерним товариством закритого типу "Спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно-виробниче акціонерне товариство "Україна-реставрація", що стало в подальшому підставою для реєстрації права власності на квартири АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, АДРЕСА_5, АДРЕСА_6 за вказаною юридичною особою.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30 січня

2012 року у вказаній справі скасовано рішення Господарського суду м. Києва від 02 грудня 2009 року, провадження у справі припинено. Встановлено, що акціонерним товариством закритого типу "Спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно-виробниче акціонерне товариство "Україна-реставрація" не надано доказів набуття права власності на спірні квартири та доказів на підтвердження віднесення вказаних приміщень до житлового фонду. Судом також встановлено, що спірні квартири складаються з приміщень, які є технічними допоміжними приміщеннями, що знаходяться у спільній сумісній власності співвласників будинку та окремій приватизації не підлягають.

16 травня 2013 року під час проведення зборів ОСББ "Дім Комфорт" обговорювалось питання щодо постанови Київського апеляційного господарського суду від 30 січня 2012 року у справі № 14/585, запропоновано вирішити питання, що квартири АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, АДРЕСА_5, АДРЕСА_6 належать до об`єктів спільної сумісної власності членів об`єднання як допоміжні приміщення, право на управління яким належить об`єднанню.

Втім 31 липня 2013 року державний реєстратор Максименко Л. А. приймає рішення про державну реєстрацію права власності з відкриттям розділу на оспорювані приміщення № 108-А та 168-а.

ОСОБА_1 як на підставу позову посилається на те, що загальні збори ОСББ "Дім Комфорт" не приймали рішень про передачу спірних приміщень, квартир АДРЕСА_3, АДРЕСА_4 у приватне користування. Тому вважає рішення про державну реєстрацію права власності на зазначене майно протиправним.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 16 жовтня 2019 року позов ОСОБА_1 до державного реєстратора УДР ГТУЮ у м. Києві Максименко Л. А., ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: ОСББ "Дім Комфорт", ГТУЮ у м. Києві, про визнання недійсними свідоцтв на право власності та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки відповідачем подано всі необхідні документи, державний реєстратор правомірно прийняв рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно. Суд дійшов висновку, що право власності відповідачів на спірні приміщення набуто на підставі договорів купівлі-продажу майнових прав, які є чинними. Як станом на день укладання договорів купівлі-продажу майнових прав, так і на день видачі свідоцтв на право власності, спірні приміщення не відносились до категорії допоміжних приміщень, не були об`єктом спільної сумісної власності мешканців будинку, а відтак права позивача реєстрацією майна порушені не були. В тому числі, документи на підставі яких проводилась реєстрація на квартири не оскаржувались, є чинними.

Позивач не навів обґрунтування щодо існування реального негативного впливу на його конкретні права чи інтереси в зв`язку з вчиненими відповідачами реєстраційними діями, а судом не встановлено порушення його прав, свобод та законних інтересів спірними рішеннями відповідачів. Таким чином, підстави для задоволення заявлених вимог ОСОБА_1 відсутні.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 28 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 16 жовтня 2019 року залишено без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи доведені. Висновки суду щодо підстав для відмови у задоволені позовних вимог відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону. Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.

Позивачем оскаржуються свідоцтва на право власності на спірні квартири (визнання їх недійсними), виданих відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3, однак правові підстави набуття відповідачами права власності є договори купівлі-продажу майнових прав щодо спірних квартир, а договори

купівлі-продажу взагалі не були предметом розгляду цього спору.Договори купівлі-продажу майнових прав, укладені між акціонерним товариством закритого типу "Українське спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно- виробниче товариство "Україна-Реставрація" та ОСОБА_2

від 19 липня 2011 року та між акціонерним товариством закритого типу "Українське спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно- виробниче товариство "Україна-Реставрація" та ОСОБА_3 від 19 липня 2011 року не є предметом розгляду та їх недійсності у цій справі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У листопаді 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, у якій заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на те, що суд першої інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди необґрунтовано відмовили у залученні до участі у справі третьою особою акціонерне товариство закритого типу "Українське спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно-виробниче товариство "Україна-Реставрація" та у витребуванні доказів, а тому не з`ясували повно та всебічно обставини справи.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

У травні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 01 грудня 2021 року справу за позовом

ОСОБА_1 до державного реєстратора УДР ГТУЮ у м. Києві

Максименко Л. А., ОСОБА_2, ОСОБА_3., треті особи: ОСББ "Дім Комфорт" та ГТУЮ у м. Києві, про визнання недійсними свідоцтв на право власності та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно призначено до судового розгляду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У лютому 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_3, поданий представником - ОСОБА_5, на касаційну скаргу

ОСОБА_1, у якому він просив зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення залишити без змін.

У лютому 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2, поданий представником - ОСОБА_5, на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому він просив зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

27 лютого 2013 року ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу придбав квартиру АДРЕСА_1, розташовану у багатоквартирному будинку, ставши її власником.

У будинку АДРЕСА_2 створено ОСББ "Дім комфорт".

08 червня 2016 року у вказаному будинку ОСББ "Дім комфорт" були проведені загальні збори, на яких одним з питань стояло вирішення питання про розпорядження спільним майном, а саме допоміжними приміщення № 108-А та 168-А, що розташовуються на технічному 17 поверсі будинку.

Під час обговорення цього питання головою правління ОСББ "Дім комфорт" Демчик В. М. було доведено до відома, що вказані приміщення зареєстровані як житлові квартири, а тому не є спільною сумісною власністю власників квартир будинку.

31 липня 2013 року ОСОБА_2 подано заяву про державну реєстрацію та їх обтяжень (щодо виникнення права власності) на квартиру за адресою:

АДРЕСА_7, що зареєстрована у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 31 липня 2013 року за реєстраційним номером 2341607.

Відповідно до реєстраційної справи Державного реєстру прав та їх обтяжень на об`єкти нерухомого майна вбачається, що між акціонерним товариством закритого типу "Українське спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно-виробниче товариство "Україна-Реставрація" та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу майнових прав від 19 липня 2011 року, згідно якого відповідно до пункту 1.1 продавець передає покупцю свої майнові права у будинку, який знаходиться по АДРЕСА_2, а покупець приймає майнові права та зобов`язується сплатити продавцю ціну договору.

Згідно акту прийому-передачі квартири від 19 липня 2011 року

акціонерне товариство закритого типу "Українське спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно-виробниче товариство "Україна-Реставрація" передає, а ОСОБА_2 приймає квартиру АДРЕСА_8 . У витязі з переліку довірителів (інвесторів) по будинку з вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом по АДРЕСА_2

від 25 липня 2013 року № 15 зазначено, що ОСОБА_2 є інвестором квартири АДРЕСА_8 .

У матеріалах реєстраційної справи також міститься довідка, видана ОСОБА_2 про те, що він здійснив 100 % внесення коштів, що становить

50 000,00 грн за майнові права квартири АДРЕСА_8 згідно договору купівлі-продажу майнових прав від 19 липня 2011 року, додаткової угоди від 18 грудня 2012 року.

Розпорядженням Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації

від 27 червня 2007 року № 661 "Про затвердження актів про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів", новозбудованому житловому будинку з вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_9 .

Розпорядженням Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації

від 17 грудня 2007 року № 1335 "Про внесення змін до розпорядження

від 27 червня 2007 року № 661" у зв`язку з допущеною технічною помилкою, внесено зміни в розпорядження Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації від 27 червня 2007 року № 661"Про затвердження актів про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів", а саме: у пункті 2 та в додатку до даного розпорядження, поштову адресу:

АДРЕСА_9 (читати як, АДРЕСА_9 ). Щодо документу, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об 'єкта в матеріалах реєстраційної справи також міститься декларація про початок виконання будівельник робіт

від 10 серпня 2012 року № КВ 08312137501 та декларація про готовність об`єкта до експлуатації від 14 вересня 2012 року № КВ 14312163882, в яких зазначено вид робіт - "Реконструкція квартири АДРЕСА_3".

31 липня 2013 року ОСОБА_3 подав заяву про державну реєстрацію та їх обтяжень (щодо виникнення права власності) на квартиру за адресою:

АДРЕСА_10, що зареєстрована у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 31 липня 2013 року за реєстраційним номером 2341197.

Відповідно до даних реєстраційної справи між акціонерним товариством закритого типу "Українське спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно-виробниче товариство "Україна-Реставрація" та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу майнових прав від 19 липня 2011 року згідно якого відповідно до пункту 1.1 продавець передає покупцю свої майнові права у будинку, який знаходиться по АДРЕСА_2, а покупець приймає майнові права та зобов`язується сплатити продавцю ціну договору. Згідно акту прийому-передачі квартири від 19 липня 2011 року акціонерне товариство закритого типу "Українське спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно-виробниче товариство "Україна-Реставрація" передає, а ОСОБА_2 приймає квартиру АДРЕСА_11 . У матеріалах реєстраційної справи також міститься довідка, видана ОСОБА_3 про те, що він здійснив 100 % внесення коштів, що становить 50 000,00 грн за майнові права квартири

АДРЕСА_11 згідно договору купівлі-продажу майнових прав від 19 липня 2011 року, додаткової угоди

від 18 грудня 2012 року. У витязі з переліку довірителів (інвесторів) по будинку з вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом по

АДРЕСА_9 від 25 липня 2013 року № 16 зазначено, що

ОСОБА_3 є інвестором квартири АДРЕСА_11 . Щодо документу, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси: розпорядженням Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації від 27 червня 2007 року № 661 "Про затвердження актів про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів", новозбудованому житловому будинку з вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом поштову адресу: АДРЕСА_9 . Розпорядженням Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації

від 17 грудня 2007 року № 1335 "Про внесення змін до розпорядження

від 27 червня 2007 року № 661" у зв`язку з допущеною технічною помилкою, внесено зміни в розпорядження Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації від 27 червня 2007 року № 661 "Про затвердження актів про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів", а саме: у пункті 2 та в додатку до даного розпорядження, поштову адресу:

АДРЕСА_9 (читати як АДРЕСА_9 ). В тому числі, матеріали містять декларацію про початок виконання будівельних робіт

від 18 серпня 2012 року № КВ 08312137900 та декларацію про готовність об`єкта до експлуатації від 14 вересня 2012 року № КВ 14312163881, в яких зазначено вид робіт "Реконструкція квартири АДРЕСА_4".

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із частиною першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 ЦПК України від 01 грудня

2004 року № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 ЦПК України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша

статті 16 ЦК України).

Згідно пункту 10 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141 (1141-2011-п) (далі - Порядок № 1141) під час розгляду заяви (запиту) державний реєстратор здійснює пошук у Державному реєстрі прав відомостей про: нерухоме майно; право власності та суб`єкта цього права; інші речові права та суб`єкта цих прав; іпотеку та суб`єкта цього права; обтяження прав на нерухоме майно та суб`єкта цих прав.

Пунктом 11 Порядку № 1141 зазначено, що пошук у Державному реєстрі прав відомостей здійснюється за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна. У разі коли відомості про реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у заяві (запиті) не зазначаються, пошук у Державному реєстрі прав відомостей здійснюється за такими ідентифікаторами: за ідентифікаційними даними фізичної або юридичної особи: для фізичної особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства) - прізвище, ім`я та (за наявності) по батькові, податковий номер; для фізичної особи (громадянина України, який через свої релігійні або інші переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податку (ідентифікаційного номера), офіційно повідомив про це відповідні органи державної влади та має відмітку в паспорті громадянина України) - прізвище, ім`я та (за наявності) по батькові, номер і серія паспорта громадянина України; для юридичної особи (резидента та нерезидента) - найменування юридичної особи та податковий номер; за адресою об`єкта нерухомого майна/місцезнаходженням земельної ділянки - назва адміністративно-територіальної одиниці (Автономна Республіка Крим, область, м. Київ, м. Севастополь), району, населеного пункту або селищної, сільської ради.

Статтею 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено вичерпний перелік підстав для відмови у проведенні державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, дійшли обгрунтованого висновку про те, що державний реєстратор Максименко Л. А., встановивши, що

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подано всі необхідні документи для проведення державної реєстрації права власності, а також відсутні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації, визначені статтею 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень

від 14 серпня 2013 року за № 4981413 та № 4983403.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди обґрунтовано виходили з того, що права позивача при вчиненні відповідачами оспорюваних реєстраційних дій та отримання свідоцтв не порушено.

У постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного господарського суду від 10 квітня 2018 року у справі № 927/849/17,

від 27 червня 2018 року у справі № 925/797/17, від 17 квітня 2019 року у справі № 916/641/18, від 12 червня 2019 року у справі № 916/1986/18, від 13 січня 2020 року у справі № 910/24473/16, від 29 січня 2020 року у справі

№ 922/900/19, від 05 лютого 2020 року у справі № 904/750/19 вказано, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно лише посвідчує наявність відповідного права, і не породжує, не змінює і не припиняє певні права та обов`язки, тобто не є правочином. Свідоцтво видається на підтвердження існування права, яке виникло внаслідок певного правочину і такий посвідчуваний документ є чинним, якщо є дійсною правова підстава його видачі. Чинність документа, в даному випадку свідоцтва є показником, який характеризує його юридичну силу, тобто якщо правова підстава (правочин), у зв`язку з якою був виданий документ, визнана недійсною, то такий правочин не породжує у його сторін прав, а відтак свідоцтво як посвідчувальний документ втрачає свою юридичну силу і не може підтверджувати право, яке вже відсутнє.

У цій справі позивачем оскаржуються свідоцтва на право власності на спірні квартири (визнання їх недійсними), виданих відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3, однак правові підстави набуття відповідачами права власності є договори купівлі-продажу майнових прав щодо спірних квартир, а договори купівлі-продажу взагалі не були предметом розгляду цього спору.

Крім цього, частиною 1 статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Право власності відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на спірні об`єкти становить майно, яке підпадає під захист статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України (1618-15) , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд

Судами встановлено, що предметом розгляду вказаної справи є позов ОСОБА_1 про визнання недійсними свідоцтв на право власності та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Договори купівлі-продажу майнових прав, укладені між акціонерним товариством закритого типу "Українське спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно-виробниче товариство "Україна-Реставрація" та

ОСОБА_2 від 19 липня 2011 року та між акціонерним товариством закритого типу "Українське спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно-виробниче товариство "Україна-Реставрація" та ОСОБА_3 від 19 липня 2011 року не є предметом розгляду та їх недійсності у цій справі.

Щодо доводів касаційної скарги про незалучення судом першої інстанції третьою особою акціонерного товариства закритого типу "Українське спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно-виробниче товариство "Україна-Реставрація" колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що при ухваленні рішення судом про відмову у задоволенні позову про визнання недійсними свідоцтв на право власності та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, правових підстав до залучення до участі у справі третьою особою цього товариства не було, оскільки таке рішення не зачіпає та не впливає на права і обов`язки товариства, так як воно було стороною договорів купівлі-продажу майнових прав, які судом не розглядались.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судом апеляційної інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні апеляційним судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).