Іменем України

22 грудня 2021 року

м. Київсправа № 576/1745/20провадження № 61-14088св21Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Синельникова Є. В.,суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,учасники справи:позивач - ОСОБА_1,відповідач - ОСОБА_2,розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Боднарчук Інна Олексіївна, на рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 16 березня 2021 року у складі судді Усенко Л. М. та постанову Сумського апеляційного суду від 20 липня 2021 року у складі колегії суддів: Собини О. І., Левченко Т. А., Ткачук С. С.,ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимогУ серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. Позовну заяву мотивовано тим, що у період з 30 серпня 2006 року до 06 жовтня 2017 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, під час якого ними набуто у власність квартири за АДРЕСА_1, АДРЕСА_2 та автомобіль "Daewoo Lanos", 2007 року випуску. Крім того, у період шлюбу на відкритих у АТ КБ "ПриватБанк" на ім`я відповідача депозитних рахунках ними були розміщені грошові кошти на загальну суму 26 060 доларів США та 98 617,54 євро.Також зазначив, що у сторін виникли спільні зобов`язання зі сплати заборгованості, присудженої до стягнення з нього постановою Апеляційного суду Сумської області від 30 січня 2018 року у сумі 43 040 євро, що були використані в інтересах сім`ї.Оскільки згоди щодо поділу вказаного майна сторонами досягнуто не було, позивач просив визнати за ним право приватної власності на автомобіль "Daewoo Lanos", 2007 року випуску, та квартиру АДРЕСА_2 ; визнати за сторонами у порядку поділу спільного майна подружжя в рівних частках право спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_3 ; визнати, що сторони несуть солідарну відповідальність щодо погашення заборгованості у справі № 576/599/17 у розмірі 43 040 євро, що еквівалентно 1 504 952,18 грн, у рівних частках по 752 476,09 грн кожний; стягнути з відповідача на його користь кошти у вигляді Ѕ частини коштів, розміщених на депозитних рахунках на ім`я ОСОБА_2 у розмірі 1 684 066,05 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанціїРішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 16 березня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, право власності за кожним на Ѕ частину автомобіля "Daewoo Lanos", 2007 року випуску. Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності за кожним на Ѕ частину квартири АДРЕСА_3 .Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_2 . У задоволенні решти позову відмовлено.Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сторони не заперечували, що спірний автомобіль було придбано під час шлюбу та є спільно нажитим майном. При вирішенні спору в частині розподілу квартир, суд першої інстанції вказував на те, що на їх придбання були використані належні матері позивача грошові кошти, зобов`язання про повернення яких постановою Апеляційного суду Сумської області від 30 січня 2018 року покладено на позивача, а тому їх не можна вважати спільно нажитим майном. З огляду на позицію позивача, суд вважав за необхідне в частині позовних вимог про визнання за ОСОБА_1 права власності на Ѕ частину квартири під АДРЕСА_2 задовольнити, відповідно відмовивши у задоволенні поділу боргових зобов`язань.Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення на користь позивача Ѕ частини коштів, які були розміщені на депозитних рахунків, відкритих на ім`я відповідача, суд першої інстанції вказував на те, що на час розірвання між сторонами шлюбу - 24 жовтня 2017 року на депозитних рахунках були відсутні кошти, а доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 витратила їх на власні потреби суду надано не було.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанціїПостановою Сумського апеляційного суду від 20 липня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 16 березня 2021 рокув частині поділу майна подружжя скасовано та ухвалено в цій частині нове, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково. Проведено поділ спільно нажитого майна подружжя між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, виділено:ОСОБА_1 у приватну власність автомобіль "Daewoo Lanos", 2007 року випуску, та квартиру АДРЕСА_2 ;ОСОБА_2 у приватну власність квартиру АДРЕСА_3 та грошові кошти в сумі 108,79 євро, розміщені на депозитному рахунку у АТ КБ "ПриватБанк" № НОМЕР_1 за договором SAMDNWFD0070087242000.Рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 16 березня 2021 року в частині розподілу боргових зобов`язань подружжя залишено без змін.Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що позивач не спростував презумпцію спільної сумісної власності щодо автомобіля та квартир, а тому вони підлягають поділу між ними. При цьому суд першої інстанції не звернув уваги на те, що залишок коштів на депозитному рахунку, відкритому у АТ КБ "ПриватБанк" на ім`я відповідача, становить 108,79 євро, такі кошти є спільно нажитим майном подружжя та підлягають поділу у порядку статті 71 СК України. Суд взяв до уваги те, що розмір виділеного ОСОБА_2 у власність майна є меншим від майна, яке виділено ОСОБА_1, а тому вважав за можливе грошові кошти, розміщені на депозитному рахунку у сумі 108,79 євро залишити у власності відповідача. Суд апеляційної інстанції погодився із висновком місцевого суду про відмову у задоволені позову про поділ боргових зобов`язань, які виникли у позивача на підставі судового рішення про стягнення з нього на користь матері коштів, оскільки позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, який саме розмір належних його матері грошових коштів були використані в інтересах сім`ї та підлягають поділу між сторонами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводиУ касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у здійсненні поділу спільного сумісного майна подружжя з урахуванням боргових зобов`язань та стягнення коштів у вигляді Ѕ частини коштів розміщених на депозитних рахунках на ім`я ОСОБА_2, постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким визнати, що сторони несуть відповідальність по зобов`язанням щодо погашення заборгованості у розмірі 43 040 євро, що еквівалентно 1 504 952,18 грн в рівних частках по 752 476,09 грн кожний та стягнути з відповідача на його користь кошти у вигляді Ѕ частини коштів розміщених на депозитних рахунках на ім`я ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 638/18231/15-ц, від 25 березня 2020 року у справі № 161/79/18, від 03 травня 2018 року у справі № 639/7335/15-ц, тощо.Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції у порушення вимог чинного законодавства визначив вартість спірного майна не на час їх поділу, а виходячи із вартості, яка зазначена у правовстановлюючих документах. Також суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що відповідач не несе боргові зобов`язання, які виникли на підставі судового рішення про стягнення з нього на користь його матері коштів, оскільки такі кошти були використані в інтересах сім`ї. Вказує, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що на депозитних рахунках, відкритих у АТ КБ "ПриватБанк" на ім`я відповідача, станом на 08 січня 2018 року знаходилось 26 060 доларів США та 98 617,54 євро (еквівалент 3 368 132,10 грн), що підтверджується належними та допустимими доказами, такі кошти є спільним сумісним майном подружжя, а тому Ѕ їх частина у розмірі 1 684 066,05 грн підлягає стягненню з відповідача на його користь.

Відзив на касаційну скаргуУ жовтні 2021 року від ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність ухвалених у справі судових рішень в оскаржуваній частині. Вказує, що вартість спільно нажитого майна була погоджена сторонами саме у розмірі, який зазначено у правовстановлюючих документах. При цьому позивач не надав доказів вартості майна на час здійснення його поділу. Відповідач не погоджується із доводами касаційної скарги про розмір коштів, розміщених на депозитних рахунках у АТ КБ "ПриватБанк", оскільки такий визначений станом на 08 січня 2018 року, тоді як шлюб було розірвано рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 06 жовтня 2017 року, яке набрало законної сили 24 жовтня 2017 року, і станом на час розірвання шлюбу залишок коштів складав 100 євро. Вказує, що правовідносини щодо зобов`язань за рішенням суду виникли між її чоловіком та його матір`ю та на неї не розповсюджуються.У листопаді 2021 року від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив відповідача, в якій викладено мотиви незгоди з доводами відзиву.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанціїУхвалою Верховного Суду від 29 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, а ухвалою від 14 грудня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судамиЗ 30 серпня 2006 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Глухівський міськрайонний суд Сумської області від 06 жовтня 2017 року, яке набрало законної сили 24 жовтня 2017 року.За час перебування сторін у шлюбі ними набуто у власність квартири за АДРЕСА_1, АДРЕСА_2 та автомобіль "Daewoo Lanos", 2007 року випуску.Так, 05 вересня 2007 року подружжям придбано автомобіль "Daewoo Lanos", 2007 року випуску, вартість якого становила 43 000 грн, право власності на який зареєстровано за ОСОБА_1 .За договором купівлі-продажу від 04 березня 2010 року, ОСОБА_2 було придбано квартиру АДРЕСА_3 вартістю 122 000 грн. Право власності на квартиру зареєстровано за ОСОБА_2 . Згідно з договором купівлі-продажу від 29 серпня 2012 року ОСОБА_1 придбано квартиру АДРЕСА_2 вартістю 123 000 грн. Право власності на квартиру зареєстровано за ОСОБА_1 . Також установлено, що постановою Апеляційного суду Сумської області від 30 січня 2018 року (справа № 576/599/17) стягнуто з ОСОБА_1 на користь матері ОСОБА_4 на відшкодування вартості грошових коштів в розмірі 43 040 євро, переданих йому на зберігання. Відповідно до наданої АТ КБ "ПриватБанк" довідки від 18 листопада 2020 року у період з 01 січня 2006 року до 31 листопада 2017 року на ім`я ОСОБА_2 у даній банківській установі були відкриті наступні депозитні рахунки:18 листопада 2008 року на суму 15 500 євро, повернуто 03 березня 2010 року у сумі 15 689,45 євро;16 березня 2010 року у сумі 8 000 євро, повернуто 19 жовтня 2010 року - 8000,26 євро;06 травня 2010 року - 6 000 євро, повернуто 29 серпня 2012 року - 6 007,53 євро;08 вересня 2010 року - 2 000 євро, повернуто 19 жовтня 2010 року - 2 008,51 євро;19 жовтня 2010 року - 10 008,77 євро, повернуто 20 жовтня 2012 року - 10 008,77 євро;20 жовтня 2012 року - 10 008,77 євро, повернуто 21 жовтня 2015 року - 10 008,77 євро;15 грудня 2010 року - 6 000 євро, повернуто 16 вересня 2012 року - 6 000 євро;09 грудня 2011 року - 5 500 євро, повернуто 10 вересня 2012 року - 5 530,86 євро;24 березня 2011 року - 6 000 євро, повернуто 25 вересня 2014 року - 6 000 євро;28 травня 2012 року - 8 500 євро, повернуто 28 серпня 2012 року - 8 638,87 євро;26 вересня 2012 року - 5 200 доларів США, повернуто - 5 231,91 доларів США;16 вересня 2012 року - 6 000 євро, повернуто 24 вересня 2012 - 6 001 євро;25 березня 2013 року - 1 800 доларів США, повернуто 27 вересня 2014 року - 17 420,47 доларів США;06 вересня 2013 року - 6 000 євро, повернуто 17 березня 2014 року - 6 182,40 євро;05 березня 2014 року - 100 доларів США, повернуто 18 вересня 2017 року - 1 100,20 доларів США;05 березня 2014 року - 100 євро, діючий договір;20 жовтня 2015 року - 10 000 доларів США, повернуто 27 квітня 2017 року - 10 000, 88 доларів США;20 жовтня 2015 року 8 960 доларів США, повернуто 27 квітня 2017 року - 8 960,78 доларів США;21 жовтня 2015 року - 10 000 євро, повернуто - 05 травня 2017 року - 10 000,88 євро.Таким чином, у період з 18 листопада 2008 року по 21 жовтня 2015 року було відкрито 19 депозитних рахунків, на час розірвання шлюбу (24 жовтня 2017 року) був активний один депозитний рахунок № НОМЕР_1 за договором SAMDNWFD0070087242000 в сумі 100 євро, станом на 23 січня 2021 року залишок становив 108,79 євро.

Позиція Верховного СудуКасаційна скарга задоволенню не підлягає.Відповідно до частини першої статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. За загальним правилом, закріпленим у статті 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності, частки співвласників є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або договором.Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції на підставі наданих сторонами доказів, встановивши, що спірне майно набуте сторонами у період шлюбу за спільні кошти, виходячи із принципу рівності часток подружжя у спільному майні, виходячи із його вартості, дійшов правильного висновку про те, що вказане майно є спільною сумісною власністю сторін і підлягає поділу між ними шляхом виділення ОСОБА_1 у приватну власність квартири АДРЕСА_2 та автомобіля "Daewoo Lanos", 2007 року випуску, а ОСОБА_2 - квартири АДРЕСА_3 та грошові кошти в сумі 108,79 євро, розміщені на депозитному рахунку у АТ КБ "ПриватБанк" № НОМЕР_1 за договором SAMDNWFD0070087242000.Оскільки презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя ОСОБА_1 не спростовано, то суд апеляційної інстанції правильно вважав за можливе здійснити поділ майна між сторонами у справі.Доводи касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції при поділі майна боргових зобов`язань подружжя не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення. Частина четверта статті 65 СК України встановлює, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.До складу майна, що підлягає поділу, входить загальне майно, наявне у подружжя на час розгляду справи, і те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя.До таких правових висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 27 квітня 2016 року у справі №6-486цс16 та Верховний Суд у постанові від 18 липня 2018 року у справі №308/10837/15.Судами установлено, що постановою Апеляційного суду Сумської області від 30 січня 2018 року (справа № 576/599/17) позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 43 040 євро на відшкодування вартості грошових коштів, переданих позивачу на зберігання. Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, яка є рідною матір`ю ОСОБА_1, та стягуючи з останнього на відшкодування вартості грошових коштів у розмірі 43 040 євро, суд апеляційної інстанції виходив з того, що збереження ОСОБА_1 вказаних коштів відбулося без достатньої правової підстави та кошти використані ним в інтересах сім`ї, а тому підлягають поверненню. При цьому відмовляючи у задоволенні позову до ОСОБА_2 апеляційний суд вказав на те, що з дозволу ОСОБА_1 мало місце часткове використання отриманих ним від матері грошових коштів в інтересах сім`ї.Колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що із зазначеного судового рішення від 30 січня 2018 року не вбачається, який саме розмір коштів було використано в інтересах сім`ї, отже неможливо визначити розмір боргових зобов`язань подружжя, які підлягають врахуванню під час поділу майна, оскільки у зазначеному судовому рішенні вказано про часткове використання коштів в інтересах сім`ї, без вказівки конкретної суми. Отже позивач не був звільнений від обов`язку доказування обставин наявності боргових зобов`язань, а повинен був в силу вимог статті 81 ЦПК України їх доводити у загальному порядку. Разом з тим в межах даного судового спору ОСОБА_1 не довів, яку саме частину отриманих від матері коштів він спрямував на придбання майна, що є об`єктом поділу.Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції неправильно установив залишок коштів на депозитних рахунках, відкритих у АТ КБ "ПриватБанк" на ім`я відповідача, є помилковими, оскільки, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, станом на час розірвання шлюбу (24 жовтня 2017 року) був активний лише один депозитний рахунок № НОМЕР_1 за договором SAMDNWFD0070087242000 у сумі 100 євро, що підтверджується довідкою банку від 18 листопада 2020 року (а. с. 53, т. 2). Позивач не надав належних та допустимих доказів того, що відповідач під час перебування у шлюбі зняла кошти із депозитних рахунків та використала їх у власних інтересах, а не в інтересах сім`ї. Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком апеляційного суду про те, що позивачем не надано доказів, які б підтвердили факт існування на депозитних рахунках, на час розірвання шлюбу, грошових коштів у зазначеному ним розмірі та їх використання відповідачем не в інтересах сім`ї, тому доводи касаційної скарги про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у розмірі 1 684 066,05 грн є помилковими. Посилання у касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції у порушення вимог чинного законодавства визначив вартість спірного майна не на час їх поділу, а виходячи із вартості, яка зазначена у правовстановлюючих документах, колегія суддів відхиляє. У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року в справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18) зазначено, що вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.У судовому засіданні у апеляційному суді представник позивача - Сукач Л. М. та відповідач не заперечували проти визначення вартості спірного майна у розмірах, зазначених у правовстановлюючих документах, а саме вартості квартири АДРЕСА_3 - 122 000 грн, квартири АДРЕСА_4 у цьому ж будинку - 123 000 грн та автомобіля "Daewoo Lanos", 2007 року випуску, - 43 000 грн, отже суд апеляційної інстанції правильно виходив із вартості майна, яка погоджена подружжям. Позивач не надав доказів, які б свідчили про іншу вартість спірного майна, що є його процесуальним обов`язком. З урахуванням того, що інші доводи касаційної скарги, є ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким суд надав належну оцінку, висновки суду апеляційної інстанції є достатньо аргументованими, Верховний Суд доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника, при цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїз Торія проти Іспанії", §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії").Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного судуПОСТАНОВИВ:Касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Боднарчук Інна Олексіївна, залишити без задоволення.Рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 16 березня 2021 року у нескасованій судом апеляційної інстанції частині та постанову Сумського апеляційного суду від 20 липня 2021 року залишити без змін.Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович