Постанова

Іменем України

22 грудня 2021 року

м. Київсправа № 314/686/18провадження № 61-14451св21Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Синельникова Є. В.,суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,учасники справи:позивач - ОСОБА_1,відповідач - ОСОБА_2,третя особа - архітектурно-будівельна інспекція в Запорізькій області,розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Діордієв Олексій Сергійович, на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 19 травня 2021 року у складі судді Кіяшко В. О. та постанову Запорізького апеляційного суду від 27 липня 2021 року у складі колегії суддів: Крилової О. В., Кухаря С. В., Полякова О. З.,ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимогУ лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовомдо ОСОБА_2, третя особа - архітектурно-будівельна інспекція в Запорізькій області, про усунення перешкод в користуванні майном.Позовну заяву мотивовано тим, що з 17 липня 2014 року він є власником земельної ділянки на АДРЕСА_1 . Власником сусідньої суміжної земельної ділянки на якій побудований садовий будинок є відповідач, яку придбав у ОСОБА_3 11 жовтня 2012 року. Позивач просив суд усунути перешкоди у користуванні належною йому земельною ділянкою шляхом зобов`язання відповідача провести реконструкцію садового будинку для приведення його розташування на відстань не менше одного метра до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції, а також на цю відстань перенести господарські споруди. Зобов`язати відповідача не чинити йому перешкод у встановленні за його рахунок паркану на межі між спірними земельними ділянками.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішеньРішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 19 травня 2021 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 27 липня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Судові рішення мотивовані тим, що на час набуття ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку, садовий будинок ОСОБА_4 вже був побудований, сторони на час придбання спірних земельних ділянок були обізнані про його наявність, тому порушення прав позивача щодо неможливості користування частиною земельної ділянки є незначним та не є співмірним порівняно з вимогою реконструкції садового будинку та зобов`язання перенести господарські споруди.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводиУ касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 314/5246/16-ц, від 10 червня 2020 року у справі № 297/689/16-ц, постанові Верховного Суду України від 19 листопада 2014 року у справі № 6-180цс14.Касаційну скаргу мотивовано тим, щоматеріали справи містять достатньо доказів того, що частина будинку відповідача збудована на земельній ділянці позивача. Позивач не вимагає крайньої міри - знесення будинку, а лише всіма існуючими способами доводить можливість перебудови будинку відповідача у такий спосіб, щоб його розташування було можливим та не порушувало прав позивача.

Відзив на касаційну скаргуУ листопаді 2021 року від ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність ухвалених у справі судових рішень.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанціїУхвалою Верховного Суду від 23 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, а ухвалою від 14 грудня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судамиЗ 17 липня 2014 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 2321582700:10:001:0008, яка розташована на АДРЕСА_1 .Власником сусідньої суміжної земельної ділянки з кадастровим номером 2321582700:03:001:0780, на якій побудований у 1991 році садовий будинок, розташованої за межами населеного пункту, є ОСОБА_2, який купив цю ділянку у ОСОБА_3 11 жовтня 2012 року. На час набуття сторонами права власності на ці земельні ділянки, між ними стояв паркан та межа була таким чином визначена попередніми власниками. Садовий будинок на земельній ділянці відповідача був побудований у 1991 році, задовго до набуття права власності позивачем на сусідню земельну ділянку (2014 рік).За висновками комплексної судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи від 13 березня 2019 року є порушення межі земельної ділянки, кадастровий номер 2321582700:10:001:0008, на АДРЕСА_1 з боку земельної ділянки, кадастровий номер 2321582700:03:001:0780, що розташована на території ОК "Ремонтник ЗАЛК" (№13-а) Люцернянської сільської ради Вільнянського району Запорізької області площею S-1 - 1,85 кв. м (площа земельної ділянки, кадастровий номер 2321582700:10:001:0008, яку займає частина садового будинку АДРЕСА_2 ) та площею S-2 - 0,98м2 (площа земельної ділянки, кадастровий номер 2321582700:10:001:0008, яку займає частина огорожі земельної ділянки, кадастровий номер 2321582700:03:001:0780, що розташована на території ОК "Ремонтник ЗАЛК" (№13-а) Люцернянської сільської ради Вільнянського району Запорізької області.Зі схеми №2 проведеної експертизи вбачається, що площа S-1 - 1,85 кв. м випливає із заступу на ділянці довжиною 8,03 кв. м, площа S-2 - 0,98 кв. м випливає із заступу на ділянці довжиною 4,76 кв. м.Реконструкція садового будинку можлива після розробки проекту реконструкції у відповідності до державних будівельних норм України.

Позиція Верховного СудуКасаційна скарга задоволенню не підлягає.Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) , кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Новоселецький проти України" від 11 березня 2003 року, "Федоренко проти України" від 01 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження №14-181цс18), серед способів захисту речових прав цивільне законодавства виокремлює усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України). Вказаний спосіб захисту може бути реалізований шляхом подання негаторного позову.Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод.Захист речового права шляхом пред`явлення позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою (негаторного позову) є можливим носієм речового права і передбачає доведення позивачем наступних обставин: 1) належність позивачу речового права, з приводу захисту якого він звертається до суду; 2) порушення цього права, його невизнання чи оспорювання; 3) вчинення цих дій саме відповідачем.Відповідно до положень статей 317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Цими правами власник розпоряджається на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.Частиною першою статті 321 ЦК України установлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.При цьому згідно із вимогами статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.Відповідно до вимог статті 376 ЦК України право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості мають компетентні органи державної влади, місцевого самоврядування, а у випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК України).Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України об`єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності однієї із наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети; відсутній належний дозвіл на будівництво; відсутній належним чином затверджений проєкт; під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил.За змістом частин четвертої та сьомої статті 376 ЦК України залежно від ознак самочинного будівництва особи, зазначені у цих пунктах, можуть вимагати від особи, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво: знесення самочинно збудованого об`єкта або проведення перебудови власними силами або за її рахунок; приведення об`єкту в попередній стан або відшкодування витрат.При вирішенні питання про те, чи є відхилення від проекту істотним і таким, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, суди повинні в кожному випадку з`ясовувати, зокрема, наскільки збудований об`єкт відповідає умовам, передбаченим проектом; як впливає допущене порушення з урахуванням місцевих правил забудови, громадських і приватних інтересів на планування, забудову, благоустрій вулиці, на зручність утримання суміжних ділянок, обмеження прав інших осіб тощо.Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з яким обґрунтовано погодився суд апеляційної інстанції, правильно встановивши обставини справи, дослідивши докази й надавши їм належну оцінку, враховуючи зазначені положення закону, обґрунтовано виходив з того, що заявляючи вимоги про реконструкцію садового будинку, перенесення його на відповідну відстань від межі, позивач не надав жодних відомостей про те, що це є технічно можливим без завдання шкоди всьому будинку та його конструктивним елементам з урахуванням віку будови та її місця розташування. Отже позивач не довів можливість перебудови належного відповідачу садового будинку, що є його процесуальним обов`язком. Колегія суддів також наголошує на тому, що законність приведення реконструкції належного відповідачу садового будинку має бути оцінено на предмет пропорційності такого втручання.У практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: а) чи є втручання законним; б) чи переслідує воно "суспільний інтерес"; в) чи є такий захід пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення державою статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися на підставі закону, під яким розуміється нормативно-правовий акт, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Тлумачення та застосування національного законодавства - прерогатива національних судів, але спосіб, у який це тлумачення і застосування відбувається, повинен призводити до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики ЄСПЛ.У своїй діяльності ЄСПЛ керується принципом пропорційності, тобто дотримання "справедливого балансу", враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.Колегія суддів враховує, що на час набуття ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку, садовий будинок ОСОБА_4 вже був побудований, сторони на час придбання спірних земельних ділянок були обізнані про його наявність, тому порушення прав позивача щодо неможливості користування частиною земельної ділянки у розмірі 2,83 кв. м на довжині 12,79 м є незначними та не є пропорційним порівняно з вимогою реконструкції садового будинку та зобов`язання перенести господарські споруди.Суди попередніх інстанцій врахували, що позивач та відповідач на час придбання земельних ділянок були обізнані про наявність садового будинку та місце його розташування. Саме тому тривале розташування садового будинку та користування ним з 1991 року, в контексті дотримання права на мирне володіння за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 8 Конвенції, забезпечило стале правове визначення відносно об`єкта цивільного права у власників суміжних ділянок (як попередніх, так і теперішніх).Крім того, державний акт на право власності на земельну ділянку на АДРЕСА_1 був виданий ОСОБА_5 (особа, яка відчужила земельну ділянку позивачу) 20 січня 2012 року, тоді як державний акт на право власності на земельну ділянку, на якій розташований належний відповідачу садовий будинок, був виданий попередньому власнику ОСОБА_3 02 листопада 2010 року, тобто раніше ніж попередньому власнику належної позивачу земельної ділянки.Верховний Суд погоджується із висновками судів про те, що відновлення порушеного права позивача в користуванні частиною земельної ділянки у розмірі 2,83 кв. м шляхом задоволення позовної вимоги щодо реконструкції належного відповідачу садового будинку, зобов`язання перенести господарські споруди та не чинити перешкод у встановленні паркану на межі між земельними ділянками, не відповідає вимогам Конвенції щодо дотримання справедливого балансу між інтересами сторін та може містити непропорційне втручання у права відповідача визначені та забезпечені статтею 1 Першого протоколу до Конвенції та статтею 8 Конвенції, що є неприпустимим.Доводи касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 314/5246/16-ц, від 10 червня 2020 року у справі № 297/689/16-ц, постанові Верховного Суду України від 19 листопада 2014 року у справі № 6-180цс14 є безпідставними, оскільки судові рішення ухвалювались за різних встановлених судами фактичних обставин справи. Отже, доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Висновки за результатами розгляду касаційної скаргиВідповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків судів обставинам справи, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного судуПОСТАНОВИВ:Касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Діордієв Олексій Сергійович, залишити без задоволення, а рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 19 травня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного судувід 27 липня 2021 року - без змін.Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович