Постанова

Іменем України22 грудня 2020 рокум. Київсправа № 502/130/17провадження № 61-8994св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Кілійського районного суду Одеської області від 21 лютого 2019 року у складі судді Масленикова О. А. та постанову Одеського апеляційного суду від 08 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Ващенко Л. Г., Сєвєрової Є. С., Вадовської Л. М.,ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимогУ січні 2017 року ОСОБА_1 . Звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним.Позов обґрунтовано тим, що у вересні 2015 року позивач захворіла і лікарі запропонували їй дороге лікування та зробити операцію, для чого були потрібні гроші. ОСОБА_1 вирішила продати належний їй автомобіль "Nissan Almera", 2004 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_1 і на її пропозицію до неї звернувся відповідач, з яким вони до цього зустрічалися більше 5 років. Знаючи про її тяжке становище, ОСОБА_2 запропонував ОСОБА_1 придбати автомобіль за 2,00 грн, що набагато менше його дійсної вартості, однак при цьому відповідач пообіцяв сплачувати лікування, а у разі необхідності і витрати на операцію. Знаходячись під впливом тяжкої обставини, позивач погодилася на пропозицію відповідача на вкрай невигідних для себе умовах і 15 січня 2016 року між нею та відповідачем укладений договір купівлі-продажу транспортного засобу № 212, зареєстрований сервісним центром Міністерства внутрішніх справ 5141 м. Одеси.За рекомендаціями лікарів, позивачка пройшла обстеження головного мозку, гормонального фону, пройшла гормональне лікування, після якого стан її здоров`я значно покращився, позивачка продовжує лікування. Після укладення договору купівлі-продажу автомобіля відповідач відмовився приймати участь у фінансових витратах на її обстеження та лікування. Позивач звернулась до відповідача з приводу розірвання договору купівлі-продажу автомобіля за взаємною згодою або сплатити дійсну вартість автомобіля, однак він відмовився і почав її уникати.З урахуванням уточнення позовних вимог, просила визнати недійсним договір купівлі - продажу автомобіля від 15 січня 2016 року, повернути сторони у попередній стан і зобов`язавши відповідача повернути автомобіль "Nissan Almera", 2004 року випуску № НОМЕР_1 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанційРішенням Кілійського районного суду Одеської області від 28 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 08 квітня 2021 року, позов задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу марки "Nissan", 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, та зареєстрований 15 січня 2016 року у сервісному центрі МВС за № 5141. Зобов`язано ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 вказаний транспортний засіб. Вирішено питання про розподіл судових витрат.Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що має місце наявність у особи, що вчинила правочин (позивача), тяжких обставин (тривалої хвороби), які виникли до укладення правочину і були відомі відповідачу та потребували значних коштів на їх усунення, що перевищували ціну, визначену у договір купівлі-продажу 2,00 грн, правочин вчинявся позивачкою саме для усунення тяжкої обставини (медичних обстежень і лікування хвороби) або зменшення тяжких для неї обставин, правочин вчинявся позивачем добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки, позивачка усвідомлювала свої дії, але вимушена була вчинити правочин через тяжкі для неї обставини. Отже, наявний нерозривний причино-наслідковий зв`язок між тяжкими обставинами для позивача та вчиненням оспорюваного правочину, який вчинено для усунення тяжких обставин.

Рух справи у суді касаційної інстанціїУхвалою Верховного Суду від 02 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 502/130/17, витребувано її з Кілійського районного суду Одеської області.

Узагальнені доводи касаційної скаргиУ травні 2021 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Касаційна скарга мотивована тим, що судами не було встановлено чи було б вчинено такий правочин позивачем за відсутності тяжкої обставини та посилається на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 10 квітня 2020 року у справі № 2-259/07, висновки Верховного Суду України, викладені в постанові від 06 квітня 2016 року у справі № 6-551цс16.

Доводи інших учасників справиУ липні 2021 року ОСОБА_1 надіслала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення залишити без змін. Зазначала, що твердження скаржника є безпідставними, необґрунтованими, оскільки нею виконано умови договору у повному обсязі.

Фактичні обставини справи, встановлені судомСторони у суді першої інстанції визнали, що вони зустрічалися більше 5 років, при цьому, відповідач зазначав, що у них із позивачем були нормальні дружні стосунки, вони разом мешкали та вели спільне господарство.З травня 2015 року ОСОБА_3, через погіршення стану здоров`я, проходила платні обстеження і лікування в різних медичних установах.15 січня 2016 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу № 212, зареєстрований 15 січня 2016 року у сервісному центрі Міністерства внутрішніх справ № 5141, відповідно до якого ОСОБА_3 передала у власність ОСОБА_2 транспортний засіб "Nissan Almera", 2004 року випуску № НОМЕР_1, за домовленістю сторін ціна автомобіля склала 2,00 грн.На підставі встановлених позивачу діагнозів захворювання, з липні 2016 року вона знаходилась на лікування в інституті пластичної хірургії "Віртус".02 травня 2018 року у медичному центрі "Есперанто Мед" позивачу проведена операція.Проходження позивачкою обстежень і лікування з приводу виявлених у неї діагнозів захворювання у період з травня 2015 року і протягом 2016-2018 років підтверджується медичною карткою амбулаторного хворого № 391 КУ "Пологовий будинок №7", історією хвороби, результатами лабораторних досліджень, документами про обстеження та лікування.10 листопада 2016 року відповідач розмістив оголошення про продаж транспортного засобу, який є предметом договору купівлі-продажу від 15 січня 2016 року за 5 700,00 дол. США.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного СудуЗгідно з частинами першою, другою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, а саме рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми праваЗа правилом частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та у разі задоволення позовних вимог зазначати у судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.Вказаний правовий висновок узгоджуються з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 27 листопада 2018 року у справі № 905/1227/17 (провадження № 12-112гс18).Відповідно до частини першої статті 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.Правочин, який оспорюється на підстав статті 233 ЦК України, характеризується тим, що особа вчиняє його добровільно, усвідомлює свої дії, але вимушена вчинити правочин через тяжкі для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, а тому волевиявлення особи не вважається вільним і не відповідає її внутрішній волі.Підставами визнання правочину недійсним на підставі статті 233 ЦК Українита предметом доказування у справі є: 1) наявність тяжкої обставини, в якій перебувала особа, що змусила її вчинити правочин; 2) правочин було вчинено на вкрай невигідних умовах.Тобто для визнання правочину недійсним, на підставі частини першої статті 233 ЦК України, необхідна сукупність вказаних умов. Такий висновок підтверджується вживанням законодавцем в частині першій статті 233 ЦК Українисполучника "і", за допомогою якого відбувається поєднання вказаних умов. Встановлена статтею 233 ЦК Українипідстава недійсності правочину є сукупністю цих двох елементів - відсутність хоча б одного з них є ознакою знаходження відповідних правовідносин за межами сфери регулювання частини першої статті 233 ЦК України.Наявність тяжкої обставини, що змусила особу вчинити правочин, має довести сторона, яка такий правочин оспорює. Предметом доказування також є той факт, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було би вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах. Тяжкі обставини мають вплинути на особу таким чином, що спонукають її вчинити правочин на вкрай невигідних для неї умовах. Умови мають бути очевидно невигідними для особи, яка уклала цей правочин, і бути наявними саме в момент вчинення правочину. Тяжкими обставинами можуть бути, зокрема, тяжка хвороба особи, членів її сім`ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства особи, учасника правочину, та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин.Такі правочини мають дефекти волі і здійснюються за обставин, коли особа змушена вчинити правочин на вкрай невигідних для себе умовах.Виходячи із системного аналізу наведених норм, визнання правочину недійсним на підставі статті 233 ЦК України повязане із доведеністю наявності чи відсутності власного волевиявлення в особи на його вчинення на тих умовах, за яких був укладений правочин.Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій, на підставі зібраних у справі доказів, дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для визнання недійсним договору купівлі продажу спірного автомобіля на підставі статі 233 ЦК України (435-15) , оскільки позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження того, що оспорюваний договір укладений під впливом тяжкої для неї обставини, у цій справі під час хвороби, але на вкрай невигідних для неї умовах. Позивач, який оспорює правочин, мав довести, що за відсутності тяжкої обставини (хвороби) правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.Крім того, не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги про те, що суди застосували норму права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2020 року у справі № 2-259/07 та Верховного Суду України, викладені в постанові від 06 квітня 2016 року у справі № 6-551цс16, оскільки висновки викладені у оскаржуваних рішеннях не суперечать висновкам, викладеним у зазначених постановах Верховного Суду.Інші наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів і встановлення нових обставин справи, що за приписами статті 400 ЦПК Українизнаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційних скаргВідповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень без змін.Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного судуПОСТАНОВИВ:Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.Рішення Кілійського районного суду Одеської області від 21 лютого 2019 року постанову Одеського апеляційного суду від 08 квітня 2021 року залишити без змін.Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун

М. Є. Червинська