Постанова

Іменем України22 грудня 2021 рокум. Київсправа № 766/1211/20провадження № 61-19236св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Державне підприємство "Адміністрація морських портів України",розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 20 жовтня 2020 року у складі судді Зуб І. Ю. та постанову Херсонського апеляційного суду від 23 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Вейтас І. В., Радченка С. В., Семиженка Г. В.,ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимогУ січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Херсонського міського суду Херсонської області з позовом до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (далі - ДП "АМПУ") про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.На обґрунтування позову посилався на те, що наказом начальника адміністрації Миколаївського морського порту ДП "АМПУ" від 11 листопада 2016 року він прийнятий на роботу на посаду начальника комплексу соціально-побутового обслуговування інженерної служби.Протягом 2016-2019 років працював на різних посадах, зокрема з 16 листопада 2018 року обіймав посаду заступника начальника з розвитку портової інфраструктури Миколаївської філії ДП "АМПУ" (адміністрації Миколаївського морського порту). 23 червня 2017 року обраний головою профспілкової організації Об`єднана профспілка працівників адміністрації Миколаївського морського порту. У період з 18 жовтня 2019 року до 08 січня 2020 року був тимчасово непрацездатним.09 січня 2020 року його повідомили, що згідно з наказом в. о. голови ДП "АМПУ" від 25 жовтня 2019 року № 796-к його повноваження на посаді заступника начальника з розвитку портової інфраструктури Миколаївської філії ДП "АМПУ" припинено, звільнено його з роботи відповідно до пункту 5 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України (322-08) ). Посилаючись на те, що наказ прийнятий не уповноваженою на це посадовою особою з грубим порушенням пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України, оскільки розірвання трудового договору відповідно до пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України можливе за наявності попереднього припинення повноважень посадової особи, при цьому порушено статут ДП "АМПУ", положення про Миколаївську філію ДП "АМПУ" (адміністрацію Миколаївського морського порту), його звільнено з посади без згоди профспілкової організації, ОСОБА_1 просив визнати незаконним наказ в. о. голови ДП "АМПУ" від 25 жовтня 2019 року № 796-к "Про звільнення ОСОБА_1"; поновити його на посаді заступника начальника з розвитку портової інфраструктури Миколаївської філії ДП "АМПУ" (адміністрації Миколаївського морського порту); виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу до дня прийняття рішення у справі; виплатити 300 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди на підставі статті 237-1 КЗпП України.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанційРішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 20 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Херсонського апеляційного суду від 23 грудня 2020 року, позов задоволено частково.Визнано незаконним наказ в. о. голови ДП "АМПУ" від 25 жовтня 2019 року № 796-к "Про звільнення ОСОБА_1".Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника з розвитку портової інфраструктури Миколаївської філії ДП "АМПУ" (адміністрації Миколаївського морського порту); стягнено з ДП "АМПУ" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 09 січня 2020 року до 20 жовтня 2020 року у розмірі 667 837,88 грн, з якого підлягають сплаті відповідні податки та інші обов`язкові платежі.Рішення суду першої інстанції в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку в межах одного місяця звернено до негайного виконання. У задоволенні решти вимог відмовлено.Вирішено питання про розподіл судових витрат.Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що для визнання звільнення відповідно до пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України правомірним роботодавець повинен довести, що звільнений працівник є посадовою особою товариства, і заздалегідь відбулось припинення його повноважень (окреме рішення вищого органу управління), що в подальшому і є підставою для розірвання з ним трудового договору в порядку, передбаченому законодавством України та статутними документами господарського товариства.Проте з огляду на статут ДП "АМПУ", Положення про Миколаївську філію ДП "АМПУ" суд вважав, що роботодавець (відповідач у справі) не довів, що посада заступника начальника з розвитку портової інфраструктури Миколаївської філії ДП "АМПУ" (адміністрації Миколаївського морського порту) належить до посад, до яких може застосовуватись додаткова підстава звільнення, передбачена пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України.Крім того, суд вказував, що роботодавець не дотримав вимог закону щодо попереднього припинення повноважень, що у подальшому є підставою для розірвання з ним трудового договору відповідно до пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України.Також суд вважав, що наказ про припинення повноважень та звільнення позивача видано особою, яка не мала відповідних повноважень.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргуУ грудні 2020 року ДП "АМПУ" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 20 жовтня 2020 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 23 грудня 2020 року в частині задоволення позову й ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.На думку особи, яка подала касаційну скаргу, суди безпідставно залишили поза увагою те, що посада позивача - заступник начальника з розвитку портової інфраструктури - належить до визначення "посадова особа", на яку поширюється дія пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України, оскільки відповідно до статуту підприємства посадовими особами ДП "АМПУ" є у тому числі заступники керівників відокремлених підрозділів підприємства (філій). Суди не врахували, що дія пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України характеризується юридичною невизначеністю, що дає можливість роботодавцю застосовувати таку підставу звільнення на власний розсуд, у тому числі до посадових осіб, перелік яких роботодавець встановить самостійно.Також вважає, що звільнення позивача з посади без згоди профспілкового комітету узгоджується з пунктом 7 частини першої статті 43-1 КЗпП України.У касаційній скарзі ДП "АМПУ" посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права та зазначає, що суди застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 487/2178/19 (провадження № 61-9626св20), від 16 жовтня 2019 року у справі № 753/4399/17 (провадження №61-39669св18), від 11 липня 2018 року у справі № 724/140/16-ц (провадження № 61-34808св18), від 21 лютого 2020 року у справі № 758/12403/16-ц (провадження № 61-16952св19), від 26 лютого 2020 року у справі № 310/2428/18 (провадження № 61-7945св19), від 15 січня 2020 року у справі № 761/21008/18-ц (провадження № 61-5406св19), від 07 лютого 2018 року у справі № 711/5711/16-ц (провадження № 61-535св18), від 25 вересня 2019 року у справі № 753/1604/17 (провадження № 61-26664св18), від 26 червня 2019 року у справі № 522/15643/17 (провадження № 61-41780св18).

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргуУ лютому 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу, у якому він просить закрити касаційне провадження у цій справі, оскільки висновки, викладені у постановах Верховного Суду, на які посилається у касаційній скарзі ДП "АМПУ", стосуються правовідносин, які не є подібними.

Рух справи в суді касаційної інстанціїУхвалою Верховного Суду від 28 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано справу з Херсонського міського суду Херсонської області.Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2021 року частково задоволено клопотання ДП "АМПУ" про зупинення виконання рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 20 жовтня 2020 року. Відмовлено в зупиненні виконання рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 20 жовтня 2020 року в частині стягнення заробітної плати за один місяць та в частині поновлення на роботі, в іншій частині виконання рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 20 жовтня 2021 року зупинено до закінчення касаційного розгляду справи.Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в складі колегії з п`яти суддів.Ухвалою Верховного Суду від 16 червня 2021 року зупинено касаційне провадження у справі № 766/1211/20 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду у касаційному порядку справи № 346/1305/19-ц (провадження № 14-30цс21).Ухвалою Верховного Суду від 24 листопада 2021 року поновлено касаційне провадження у справі № 766/1211/20 за позовом ОСОБА_1 до ДП "АМПУ" про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Фактичні обставини справи, встановлені судомСуд встановив, що ДП "АМПУ" згідно з його статутом є державним унітарним підприємством, діє як державне комерційне підприємство, створене відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 04 березня 2013 року № 133 "Про погодження пропозиції щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту" (133-2013-р) та входить до сфери управління Міністерства інфраструктури України.Наказом Миколаївської філії ДП "АМПУ" від 11 листопада 2016 року № 408/0 ОСОБА_1 призначено на посаду начальника комплексу соціально-побутового обслуговування інженерної служби Миколаївської філії ДП "АМПУ" (адміністрація Миколаївського морського порту).Наказом Миколаївської філії ДП "АМПУ" від 05 січня 2018 року № 9/О ОСОБА_1 переведено на посаду начальника служби автотранспортного та господарського забезпечення Миколаївської філії ДП "АМПУ" (адміністрація Миколаївського морського порту).Наказом Миколаївської філії ДП "АМПУ" від 16 листопада 2018 року № 484/О ОСОБА_1 переведено на посаду заступника начальника з розвитку портової інфраструктури Миколаївської філії ДП "АМПУ" (адміністрація Миколаївського морського порту).Відповідно до протоколу зборів Об`єднаної профспілки працівників адміністрації Миколаївського морського портувід 23 червня 2017 року ОСОБА_1 обрано головою профспілкової організації.Пунктом 7.4 статуту ДП "АМПУ" передбачено, що голова підприємства самостійно, в межах своєї компетенції, вирішує питання діяльності підприємства, за винятком тих, що віднесені законодавством України та/або цим статутом до компетенції наглядової ради та/або уповноваженого органу управління.Відповідно до статуту (у новій редакції) ДП "АМПУ", що міститься в матеріалах справи, воно є державним, унітарним, комерційним підприємством, створеним відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України, та входить до сфери управління Міністерства інфраструктури України (пункт 1.1 статуту).Філії (адміністрації морських портів), що утворюються в кожному морському порту, очолюють керівники адміністрацій морських портів (начальники морських портів), які призначаються на посаду та звільняються з посади уповноваженим органом управління (Міністерством інфраструктури України) за поданням голови підприємства.Пунктом 7.5 статуту, зокрема, передбачено, що голова підприємства призначає на посаду та звільняє з посади керівників підприємства відповідно до штатного розпису підприємства.Посадовими особами підприємства є голова підприємства, заступники голови підприємства, головний бухгалтер підприємства, члени наглядової ради підприємства, керівники структурних підрозділів апарату управління відповідно до організаційної структури, затвердженої головою підприємства за погодженням з уповноваженим органом управління, керівники відокремлених підрозділів підприємства (філій, представництв, відділень та інших відокремлених підрозділів), заступники керівників відокремлених підрозділів підприємства (філій, представництв, відділень та інших відокремлених підрозділів), головні бухгалтери відокремлених підрозділів підприємства (філій, представництв, відділень та інших відокремлених підрозділів) (пункт 7.9 статуту).Відповідно до пункту 5.1 Положення про Миколаївську філію ДП "АМПУ" (адміністрацію Миколаївського морського порту) керівництво філією на принципах єдиноначальства здійснює начальник філії, який призначається на посаду та звільняється з посади уповноваженим органом управління за поданням голови підприємства (ДП "АМПУ").Пунктами 5.6, 5.7 Положення передбачено, що начальник філії затверджує структуру та штатний розпис філії за погодженням з головою підприємства (ДП "АМПУ"). Всі заступники начальника філії, головний бухгалтер, начальник юридичної служби (відділу, сектора або інша особа, відповідальна за юридичну роботу філії, головний інженер, особа, відповідальна за виконання контрольно-ревізійної роботи, призначаються і звільняються з посади начальником філії за погодженням з головою підприємства (ДП "АМПУ"). Розподіл обов`язків між заступниками начальника філії, визначення структурних підрозділів, підпорядкованих кожному із заступників начальника філії, визначається начальником філії.Начальник філії у порядку, визначеному законодавством України, статутом підприємства, цим Положенням, розпорядчими документами підприємства, внутрішніми актами філії та відповідно до штатного розпису філії призначає на посади та звільняє з посад працівників філії (пункт 5.8 Положення).Наказом в. о. голови ДП "АМПУ" від 25 жовтня 2019 року № 796-к припинено повноваження ОСОБА_1 на посаді заступника начальника з розвитку портової інфраструктури Миколаївської філії ДП "АМПУ" (адміністрації Миколаївського морського порту); цим самим наказом у цей же день ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника з розвитку портової інфраструктури Миколаївської філії ДП "АМПУ" (адміністрація Миколаївського морського порту) відповідно до пункту 5 частини першої статті 41 КЗпПУкраїни - припинення повноважень посадової особи. У разі тимчасової відсутності на роботі, в тому числі відпустки, відрядження, тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 датою його звільнення визначено вважати перший робочий день, який слідує за останнім днем періоду тимчасової відсутності на роботі, в тому числі відпустки, відрядження, тимчасової непрацездатності.Відповідно до листків непрацездатності серії АДМ № 863700, серії АДМ № 863729, серії АДЛ № 793338 з 18 жовтня 2019 року до 08 січня 2020 року включно ОСОБА_1 перебував на амбулаторному лікуванні.Із копією наказу про звільнення позивач ознайомлений 09 січня 2020 року та цього ж дня він отримав трудову книжку.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного СудуЗгідно з частинами першою, другою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги (далі - ЦПК України (1618-15) ), завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, а саме рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми праваСтаттею 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.Згідно зі статтею 51 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.Відповідно до частини третьої статті 99 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.У Рішенні Конституційного Суду України від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 (v001p710-10) зазначено, що зміст положень статті 99 ЦК України треба розуміти як право компетентного (уповноваженого) органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу щодо виконання обов`язків, які він йому визначив, у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав.Підставами припинення трудового договору згідно з пунктом 4 частини першої статті 36 КЗпП України є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).Відповідно до пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку припинення повноважень посадових осіб.Результатом системного аналізу пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП Українита частини третьої статті 99 ЦК України дає підстави для висновку, що припинення повноважень члена виконавчого органу може відбутися у будь-який час та з будь-яких підстав. При цьому припинення повноважень члена виконавчого органу гарантується нормами цивільного права для припинення або запобіганню негативного впливу на управлінську діяльність товариства. Необхідність таких правил обумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління.Згідно зі статтею 92 ЦК України дієздатність юридичної особи здійснюється через її органи. Поняття дієздатності є цивілістичним, а отже, формування, зміна та припинення органів юридичної особи регулюються цивільним законодавством. Той факт, що члени колегіального виконавчого органу господарського товариства чи одноособовий його керівник перебувають у трудових відносинах із товариством, не встановлює пріоритет трудового регулювання над цивілістичним, оскільки до цих відносин не може застосовуватися модель "роботодавець - працівник", властива трудовим відносинам. Правовий статус членів колегіального виконавчого органу господарського товариства чи одноособового його керівника значно відрізняється від статусу інших працівників, що обумовлено специфікою його трудової діяльності, яка полягає у виконанні ним функцій по управлінню товариством.Таким чином, визначена у пункті 5 частини першої статті 41 КЗпП України підстава розірвання трудового договору не передбачає необхідності попереднього повідомлення про звільнення, з`ясування вини працівника, доцільності та причини звільнення, врахування попередньої роботи та інших позитивних результатів діяльності працівників.Згідно з пунктом 5 пунктом частини першої статті 41 КЗпП України підставою для розірвання договору є рішення власника в особі його вищого органу управління або виконавчого органу, що наділений повноваженнями з прийому/звільнення працівників. Таким чином, припинення трудового договору з посадовою особою на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України залежить від волі власника.У законодавстві про працю визначення поняття "посадова особа" немає.Для заповнення цієї прогалини Державна інспекція України з питань праці надала роз`яснення від 24 липня 2014 року, згідно з якими до категорії "посадові особи" у розумінні пункту 5 статті 41 КЗпП України можна віднести, зокрема, категорію працівників, визначених як "посадові особи" в статті 2 Закону України "Про державну службу", у статті 2 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", та як "службові особи" у примітці до статті 364 Кримінального кодексу України (далі - КК України (2341-14) ). На думку цього органу, терміни "посадова особа" та "службова особа" є синонімічними. До останніх, відповідно до абзацу першого пункту 1 примітки до статті 364 КК України, зокрема, належать: особи, які обіймають постійно або тимчасово на підприємствах, установах або організаціях незалежно від форми власності посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням. Посадовими (службовими) особами вважаються особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації. Посадова особа наділена певним обсягом повноважень і в їх межах має право вчиняти дії, що породжують, змінюють або припиняють конкретні правовідносини (наприклад, право прийняття та звільнення працівників, застосування дисциплінарних чи адміністративних стягнень тощо).Адміністративно-господарські обов`язки передбачають наявність повноважень з управління і розпорядження майном підприємства, забезпечення контролю за господарськими операціями, у цій справі - обов`язки з управління або розпорядження державним майном (установлення порядку його зберігання, переробки, реалізації забезпечення контролю за цими операціями тощо).До осіб, які здійснюють організаційно-розпорядчі обов`язки, зокрема, належать керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, колективних чи приватних підприємств, установ і організацій, їх заступники, керівники структурних підрозділів (начальники цехів, завідуючі відділами, лабораторіями, кафедрами), їх заступники, особи, які керують ділянками робіт (майстри, виконроби, бригадири тощо).Поняття "посадова особа" розкрито і в Господарському кодексі України (436-15) (далі - ГК України (436-15) ) щодо посадових осіб підприємств, у тому числі заснованих на державній формі власності (державних підприємств).Зокрема, відповідно до статті 63 ГК України одним із видів підприємств є державне підприємство, що діє на основі державної власності (абзац п`ятий частини першої статті 63 ГК України).Згідно з частиною третьою статті 65 ГК України керівник підприємства, головний бухгалтер, члени наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємства відповідно до статуту є посадовими особами цього підприємства. Статутом підприємства посадовими особами можуть бути визнані й інші особи.Відповідно до статуту ДП "АМПУ" (у новій редакції), що міститься в матеріалах справи, ДП "АМПУ" є державним унітарним, комерційним підприємством, створеним відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України, та входить до сфери управління Міністерства інфраструктури України (пункт 1 статуту). Філії (адміністрації морських портів), що утворюються в кожному морському порту, очолюють керівники адміністрацій морських портів (начальники морських портів), які призначаються на посаду та звільняються з посади уповноваженим органом управління (Міністерством інфраструктури України) за поданням голови підприємства. Посадовими особами підприємства є голова підприємства, заступники голови підприємства, головний бухгалтер підприємства, члени наглядової ради підприємства, керівники структурних підрозділів апарату управління відповідно до організаційної структури, затвердженої головою підприємства за погодженням з уповноваженим органом управління, керівники відокремлених підрозділів підприємства (філій, представництв, відділень та інших відокремлених підрозділів), заступники керівників відокремлених підрозділів підприємства (філій, представництв, відділень та інших відокремлених підрозділів), головні бухгалтери відокремлених підрозділів підприємства (філій, представництв, відділень та інших відокремлених підрозділів). У разі тимчасової непрацездатності голови підприємства виконання його обов`язків покладається на заступника голови підприємства відповідно до розподілу обов`язків. Починаючи з 6-го дня непрацездатності голови підприємства наглядова рада підприємства має право призначити виконувача обов`язків голови підприємства, який звільняється від виконання обов`язків після закінчення періоду тимчасової непрацездатності голови підприємства (пункт 7.9 статуту).Відповідно до пункту 7.5 статуту ДП "АМПУ" голова підприємствау встановленому порядку призначає на посади та звільняє з посад працівників підприємства відповідно до штатного розпису підприємства.Адміністрація морських портів України - це державне підприємство, утворене відповідно до законодавства, що забезпечує функціонування морських портів, утримання та використання об`єктів портової інфраструктури державної форми власності, виконання інших покладених на нього завдань безпосередньо і через свої філії, що утворюються в кожному морському порту (адміністрація морського порту) (пункт 1 частини першої статті 1 Закону України від 17 травня 2012 року № 4709-VI "Про морські порти України").Таким чином, статутом ДП "АМПУ" посада заступника керівника відокремленого підрозділу підприємства, яку обіймав ОСОБА_1, віднесена до посадових осіб, тому позивач належить до категорії посадових осіб, на яких поширювалась дія пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України. Отже, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов помилкового висновку про протилежне.Не погоджується Верховний Суд і з висновком судів про те, що необхідною умовою для звільнення працівника, який є посадовою особою, на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України є припинення повноважень цієї посадової особи, що не є тотожним поняттю "звільнення".Згідно з установленою процедурою голова підприємства, який наділений повноваженнями з прийому/звільнення працівників такої категорії, прийняв правомірне рішення про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади заступника начальника адміністрації з розвитку портової інфраструктури, що було оформлено відповідним наказом.Твердження судів попередніх інстанцій щодо неможливості звільнення позивача за пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України спростовуються нормами статей 3, 4 цього Кодексу, відповідно до яких законодавство про працю складається з КЗпП України (322-08) та інших актів законодавства, прийнятих відповідно до нього. Законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності.Крім того, норма статті 41 КЗпП України не містить обмеження у застосуванні пункту 5 частини першої цієї статті до заступника керівника відокремленого підрозділу підприємства.Позивач, уклавши трудовий договір на відповідних умовах із зазначенням додаткових підстав припинення його трудових відносин, висловив свою згоду на його майбутнє звільнення за рішенням роботодавця без наведення будь-яких інших підстав та незалежно від причин.Аналогічний за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 487/2178/19 (провадження № 61-9626св20).Доводи позивача, викладені ним у позовній заяві, щодо безпідставності його звільнення, з урахуванням зазначених норм трудового законодавства та нормативно-правових актів, які регулюють діяльність відповідача, Верховний Суд відхиляє, оскільки немає підстав для визнання неправомірним та скасування наказу виконувача обов`язків голови ДП "АМПУ" від 25 жовтня 2019 року № 796-к "Про звільнення ОСОБА_1" та поновлення його на роботі. Вимоги позивача про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди є похідними від вимог про поновлення на роботі, тому вони також не підлягають задоволенню.Відхиляючи аргументи відзиву на касаційну скаргу щодо неподібності правовідносин у цій справі, Верховний Суд враховує, що наведені ОСОБА_1 міркування та приклади постанов Верховного Суду у конкретних справах щодо визначення критеріїв подібності правовідносин і наявності підстав для закриття касаційного провадження є як його власним тлумачення норм процесуального права, так і викладом підходів Верховного Суду до вказаних питань, у тому числі у конкретних справах, та певних встановлених обставин у цих справах.Верховний Суд виходить з того, що з`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи (див. наприклад, постанову Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2201/15-ц (провадження № 14-179цс18)).Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).Незважаючи на різноманітність критеріїв визначення подібності правовідносин, основним критерієм, без якого неможливо встановити подібність правовідносин, є змістовний.У справі, що переглядається, та у справах № 487/2178/19 (провадження № 61-9626св20), № 753/4399/17 (провадження №61-39669св18), № 724/140/16 (провадження № 61-34808св18), № 758/12403/16 (провадження № 61-16952св19), № 310/2428/18 (провадження № 61-7945св19), № 761/21008/18 (провадження № 61-5406св19), № 711/5711/16 (провадження № 61-535св18), № 753/1604/17 (провадження № 61-26664св18), № 522/15643/17 (провадження № 61-41780св18), на які особа, яка подає касаційну скаргу, посилається як на правову підставу для касаційного оскарження, має місце змістовна подібність правовідносин, оскільки у них йдеться про те, що пункт 5 частини першої статті 41 КЗпП України поширюється на посадових осіб, які, зокрема, обіймають посаду заступника начальника адміністрації з морської безпеки.

Висновки за результатами розгляду касаційної скаргиВідповідно до частин першої, другої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.Суди першої та апеляційної інстанцій правильно, повно і всебічно з`ясували обставини справи, проте неправильно застосували норми матеріального права (частину третю статті 99 ЦК України, пункт 5 частини першої статті 41 КЗпП України). Тому оскаржені судові рішення підлягають скасуванню, а з огляду на те, що позовні вимоги ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, у задоволенні його позову необхідно відмовити.

Щодо судових витратЗгідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Частинами першою - другою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина шоста статті 141 ЦПК України).Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. Водночас така пільга не поширюється на вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.З огляду на висновки Верховного Суду щодо суті касаційної скарги та ухвалення нового судового рішення про скасування оскаржуваних рішень з ОСОБА_1 на користь ДП "АМПУ" підлягає стягненню 23 374,32 грн на відшкодування витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг (10 017,56 грн + 13 356,76 грн) за вирішення вимоги майнового характеру.Судові витрати ДП "АМПУ" за подання апеляційної та касаційної скарг на судові рішення в частині вирішення позовних вимог немайнового характеру у розмірі 2 942,80 грн (1 261,20 грн + 1681,60 грн) підлягають відшкодуванню ДП "АМПУ" за рахунок держави.Керуючись статтями 400, 409, 412, 415, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного судуПОСТАНОВИВ:Касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" задовольнити частково.Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 20 жовтня 2020 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 23 грудня 2020 року скасувати, ухвалити нове рішення.У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди відмовити.Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" 23 374,32грн на відшкодування судового збору, сплаченого за подання апеляційної та касаційної скарг.Судові витрати Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" за подання апеляційної та касаційної скарг у розмірі 2 942,80 грн відшкодувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:

М. Є. Червинська С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко

В. М. Коротун