розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 грудня 2017 року у складі судді Бенца К. К. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року у складі колегії суддів:

Куштана Б. П., Джуги С. Д., Кожух О. А.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до

ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Єгер Н. Д., про встановлення факту проживання однією сім`єю, зміну черговості одержання права на спадкування за законом та усунення особи від права на спадкування.

Позов мотивовано тим, що з 1994 року і до 14 травня 2015 року він проживав однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4, вони перебували у фактичних шлюбних відносинах, вели спільне господарство, були пов`язані спільним побутом, мали спільний бюджет, мали взаємні права та обов`язки як чоловік та жінка і не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла. Після її смерті відкрилася спадщина на належне їй майно, а саме: квартиру за адресою АДРЕСА_1, що належала спадкодавцю на праві власності. За життя спадкодавець не залишив заповіту. Окрім того, ОСОБА_1 вказував, що відсутні спадкоємці першої і третьої черги за законом. Спадкоємцем другої черги за законом є рідний брат

спадкодавця - ОСОБА_2

06 серпня 2015 року він звернувся до приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Єгер Н. Д. із заявою про прийняття спадщини. Листом нотаріусом йому було повідомлено, що на підставі заяви заведено спадкову справу, однак для підтвердження факту проживання однією сім`єю слід надати рішення суду.

Зазначав, що ОСОБА_4 у січні 2014 року перенесла операцію, неодноразово проходила курси хіміотерапії, знаходилася у безпорадному стані в зв`язку із проблемами зі здоров`ям і потребувала стороннього догляду. Він протягом всього часу до моменту її смерті піклувався про неї, купував ліки за свій рахунок, оплачував комунальні платежі та особисто поніс витрати на її поховання. ОСОБА_2 під час хвороби спадкодавця ОСОБА_4 ухилявся від надання їй допомоги, кошти на придбання ліків не надавав, не приймав участі в догляді за хворою, не цікавився її здоров`ям, не надавав допомоги по догляду, коли ОСОБА_4 потребувала сторонньої допомоги та догляду, не відвідував її, усвідомлюючи необхідність надання невідкладної допомоги та підтримки, не приймав участі в похованні своєї сестри.

З посиланням на викладене, ОСОБА_1 просив суд ухвалити рішення, яким: встановити факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з червня 1994 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 (день смерті); визнати за ним спадкоємцем четвертої черги за законом, право на спадкування зазначеного майна спадкодавця ОСОБА_4 у другій черзі; усунути ОСОБА_2 спадкоємця другої черги за законом від права на спадкування майна спадкодавця ОСОБА_4, померлої

ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 листопада 2017 року залучено до участі у цій справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на боці відповідача, ОСОБА_3 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області

від 14 грудня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 01 січня 2004 року по 14 травня 2015 року в квартирі АДРЕСА_2 .

В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду в частині задоволених вимог позову ОСОБА_1 про встановлення факту його проживання з ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу мотивовано тим, що до 2004 року діяв Кодекс про шлюб та сім`ю України (2006-07) , положення якого визнавали тільки шлюб, укладений у державних органах реєстрації актів громадського стану, отже встановлення факту проживання однією сім`єю можливо лише з 01 січня 2004 року, тому відсутні правові підстави для встановлення факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 однією сім`єю без укладення шлюбу за період з 1994 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Разом з тим, суд вважав доведеним в ході розгляду справи факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 01 січня 2004 року

до 14 травня 2015 року, існування у них усталених відносин, у зв`язку з чим позов в цій частині підлягає до задоволення.

Рішення суду в частині вимог позову ОСОБА_1, які залишилися без задоволення, мотивовано тим, що крім позивача спадкоємцями померлої є ОСОБА_2, який залучений у справу як відповідач, а також

ОСОБА_3, якого позивач не зазначив відповідачем у справі та який залучений до розгляду цієї справи за ініціативи суду як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на боці відповідача. З огляду на те, що вимоги позову в частині визнання за ОСОБА_1 (спадкоємцем четвертої черги за законом) права на спадкування майна спадкодавця у другій черзі та в частині усунення ОСОБА_2 (спадкоємця другої черги за законом) від права на спадкування майна спадкодавця впливають на права спадкоємця, який до розгляду цієї справи відповідачем не залучений - ОСОБА_3, суд указав про відсутність підстав для задоволення указаних вимог у зв`язку із невірним визначенням позивачем складу учасників цього спору, що є його обов`язком.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

В апеляційному порядку справа переглядалася неодноразово.

Постановою апеляційного суду Закарпатської області від 02 серпня

2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 грудня 2017 року скасовано в частині відмови у задоволенні вимоги позову ОСОБА_1 про визнання права на спадкування спадкового майна у другій черзі спадкоємців.

Визнано за ОСОБА_1, спадкоємцем четвертої черги за законом, право на спадкування спадкового майна спадкодавця - ОСОБА_4, у другій черзі спадкоємців.

Усунено ОСОБА_2, спадкоємця другої черги за законом, від права на спадкування спадкового майна спадкодавця - ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 17 квітня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 02 серпня 2018 року в частині вимог про усунення від права на спадкування і в частині зміни черговості спадкування за законом скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 14 грудня 2017 року в частині вимог про усунення від права на спадкування та в частині зміни черговості спадкування за законом залишено без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що для правильного застосування у цій справі положення частини другої статті 1259 ЦК України суду необхідно установити чи відповідний спадкоємець протягом тривалого часу опікувався, матеріально забезпечував, надавав іншу допомогу спадкодавцеві, який був у безпорадному стані. Позивач не надав суду належних, допустимих і достовірних доказів на підтвердження обставин, яким обґрунтовано позов. Крім того, законне, повне та справедливе вирішення спору неможливе без визначення належного суб`єктного складу відповідачів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У листопаді 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, у якій заявник просить скасувати рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 грудня 2017 року, постанову Закарпатського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року та передати справу на новий розгляд, посилаючись на те, що справу розглянуто за його відсутності, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання, (пункт 4 частини другої

статті 389 ЦПК України, пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України).

Касаційну скаргу мотивовано тим, що судом апеляційної інстанції не було враховано клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи, судове засідання по якій було призначено на 01 жовтня 2020 року, у зв`язку із коронавірусом, оскільки він є людиною похилого віку і перебуває у зоні особливого ризику. Тобто судом апеляційної інстанції було розглянуто справу без його участі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

У грудні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 15 травня 2015 року серії НОМЕР_1, про що складено актовий запис № 541.

З 1994 року і до 14 травня 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки як чоловік та жінка. Доказів того, що у період спільного проживання без реєстрації шлюбу позивач або відповідач перебували у будь-якому іншому шлюбі не надано.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на належне їй майно, зокрема до складу якої входить квартира

АДРЕСА_2, яка належала їй на підставі свідоцтва про право власності від 26 вересня 2007 року № 342, виданого виконавчим комітетом Ужгородської міської ради.

У померлої ОСОБА_4 спадкоємці першої черги відсутні.

Як встановлено судами із заявами про прийняття спадщини за померлою ОСОБА_4 окрім ОСОБА_1, звернулися ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що підтверджується даними в листі приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Єгер Н. Д. від 14 січня 2016 року № 6/02-14.

Cпадкоємцями другої черги за померлою ОСОБА_4 за законом є її рідний брат ОСОБА_5, а також її племінник ОСОБА_3 .

Позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем четвертої черги за законом.

ОСОБА_3 до розгляду цієї справи відповідачем не залучено.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із вимогами частини п`ятої статті 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Для правильного застосування у цій справі положення частини п`ятої

статті 1224 ЦК України суду необхідно установити чи був спадкодавець у безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво, чи знав відповідний спадкоємець про указаний стан спадкодавця та чи потребував останній допомоги саме від указаного спадкоємця. Крім того, підлягають урахуванню також обставини щодо існування у спадкоємця можливостей надавати необхідну допомогу спадкодавцю.

Також, згідно положень частини другої статті 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Для правильного застосування у даній справі положення частини другої статті 1259 ЦК України суду необхідно установити чи відповідний спадкоємець протягом тривалого часу опікувався, матеріально забезпечував, надавав іншу допомогу спадкодавцеві, який був у безпорадному стані.

Кожна із указаних обставин справи має бути належним чином підтверджено доказами, які подаються сторонами згідно вимог ЦПК України (1618-15) .

Відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (частина перша статті 48 ЦПК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Вирішуючи спір, встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що з огляду на те, що вимоги позову в частині визнання за

ОСОБА_1 (спадкоємцем четвертої черги за законом) права на спадкування майна спадкодавця у другій черзі та в частині усунення

ОСОБА_2 (спадкоємця другої черги за законом) від права на спадкування майна спадкодавця впливають на права спадкоємця, який до розгляду цієї справи відповідачем не залучений - ОСОБА_3, то відсутні підстави для задоволення указаних вимог у зв`язку із невірним визначенням позивачем складу учасників цього спору, що є його обов`язком.

Крім того, судами правильно зазначено, що для правильного застосування у цій справі положення частини другої статті 1259 ЦК України суду необхідно установити чи відповідний спадкоємець протягом тривалого часу опікувався, матеріально забезпечував, надавав іншу допомогу спадкодавцеві, який був у безпорадному стані. Позивач не надав суду належних, допустимих і достовірних доказів на підтвердження обставин, яким обґрунтовано позов.

Доводи касаційної скарги про неповідомлення заявника про судове засідання, що відбулося 01 жовтня 2020 року є необґрунтованими, оскільки відповідно до матеріалів справи ним було подано заяву про перенесення розгляду цієї справи, що свідчить про обізнаність ОСОБА_1 про те, що слухання справи відбувалося саме 01 жовтня 2020 року.

Також колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно розглянув справу без участі ОСОБА_1, незважаючи на його клопотання про неможливість взяти участь через запровадження заходів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) (карантинних обмежень).

30 березня 2020 року прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (540-20) . Цим законом внесені зміни до ЦПК України (1618-15) , зокрема частиною четвертою статті 212 ЦПК України у цій редакції передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Підтвердження особи учасника справи здійснюється із застосуванням електронного підпису, а якщо особа не має такого підпису, то у порядку, визначеному Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" (5492-17) або Державною судовою адміністрацією України".

Отже, ОСОБА_1 не був позбавлений можливості вжити заходів для забезпечення участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із застосуванням власних технічних засобів.

Підстави для скасування оскаржених судових рішень відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.