Іменем України16 грудня 2021 рокум. Київсправа № 754/7148/21 провадження № 61-19852ск21 Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Крата В. І., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 28 липня 2021 року у складі судді Бабко В. В. та ухвалу Київського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Ігнатченко Н. В., Голуб С. А., Таргоній Д. О., у справі за позовом ОСОБА_1 до салону-перукарні "Мале приватне підприємство "Гражина" про порушення строків виплати заробітної плати, не оформлення пенсійної виплати на пільгових умовах, затримку видачі трудової книжки,

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 28 липня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до салону-перукарні "Мале приватне підприємство "Гражина"

в особі директора Горленко А. І. про порушення строків виплати заробітної плати, не оформлення пенсійної виплати на пільгових умовах, затримку видачі трудової книжки визнано неподаною та повернуто позивачу.

Суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 не виконано вимоги статей 175, 177 ЦПК України.

Не погоджуючись з указаними судовим рішенням, 21 вересня 2021 року позивач звернулася з апеляційною скаргою із пропуском строків, встановлених статтею 354 ЦПК України, та без додержання вимог статті 356 ЦПК України.

В апеляційній скарзі позивач зазначала, що оскаржена ухвала направлена їй судом першої інстанції поштою 03 вересня 2021 року, поштове відправлення надійшло у поштове відділення 10 вересня 2021 року та отримане нею 15 вересня 2021 року, тому останнім днем подання апеляційної скарги було 01 жовтня 2021 року і строк на апеляційне оскарження нею не пропущено. У вступній частині апеляційної скарги було вказано, що вона подана на ухвалу від 28 липня 2021 року про повернення позовної заяви, однак у прохальній частині апеляційної скарги порушено клопотання про скасування ухвал як від 14 травня 2021 року про залишення позовної заяви без руху, так і від 28 липня 2021 року про повернення позовної заяви. Крім того, ОСОБА_1 зазначала, що на підставі частини другої статті 177 ЦПК України вона не повинна додавати до апеляційної скарги копії скарги та доданих письмових матеріалів відповідно до кількості учасників справи, адже її позов стосується трудових правовідносин.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено строк десять днів з моменту отримання копії цієї ухвали для подання: заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, уточнення клопотання прохальної частини апеляційної скарги щодо бажаного результату апеляційного перегляду відповідної ухвали суду першої інстанції та копії апеляційної скарги і доданих до неї матеріалів для відповідача.

Апеляційний суд, зокрема, зазначив, що посилання позивача щодо строку на апеляційне оскарження не дають підстав вважати, що такий строк не пропущено, оскільки початок перебігу строку на апеляційне оскарження обчислюється не з дня вручення учаснику справи відповідного судового рішення, а з дня його ухвалення або з дня складення повного судового рішення, зокрема й у разі розгляду справи (вирішення питання) без участі або повідомлення учасників справи. За наведених в апеляційній скарзі обставин у разі їх документального підтвердження позивач має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження у відповідності до положень частини другої статті 354 ЦПК України. Утім такого клопотання в апеляційній скарзі заявлено не було, а в силу диспозитивності цивільного судочинства суд не може самостійно поновити цей процесуальний строк. Таким чином позивачу необхідно надати суду апеляційної інстанції заяву, в якій, вказавши на підстави поважності причини пропуску установленого законом строку на апеляційне оскарження, порушити питання про поновлення цього строку.

В резолютивній частині ухвали апеляційний суд роз`яснив позивачу, що у випадку неподання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження буде відмовлено у відкритті апеляційного провадження, а у разі не усунення інших недоліків апеляційної скарги - вона вважатиметься неподаною та підлягає поверненню.

Копія ухвали за поштовою адресою, вказаною в апеляційній скарзі, вручена особисто ОСОБА_1 20 жовтня 2021 року.

27 жовтня 2021 року до Київського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1, в якій заявник вказала, що прострочення строку на апеляційне оскарження з її боку не було, так як копію оскаржуваної ухвали від 28 липня 2021 року вона отримала поштою лише 15 вересня 2021 року, тоді як апеляційну скаргу подано 21 вересня 2021 року, тобто в межах п`ятнадцятиденного строку, визначеного частиною другою статті 354 ЦПК України. У зв`язку з цим, надавати заяву від свого імені з приводу пропуску та поновлення процесуальних строків у неї немає законних підстав і виконувати вимоги незаконної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху вона не збирається. Крім того, позивач вважала, що подана нею апеляційна скарга повністю відповідала вимогам статті 356 ЦПК України, а надання копії апеляційної скарги разом з додатками відповідачу, як учаснику справи, є безпідставним, тому що ухвала про повернення позовної заяви відповідача не стосується і правила статті 177 ЦПК України щодо подання копій документів не поширюються на позови, що виникають з трудових правовідносин.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 28 липня 2021 року відмовлено.

Апеляційний суд виходив із того, що у порушення частини другої статті 354 ЦПК України заявник клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження не подала, а тому суд застосував пункт 4 частини першої статті 358 ЦПК України.

06 грудня 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 28 липня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року, у якій просить скасувати указані судові рішення. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не взяв до уваги той факт, що нею було наведено доводи щодо того, що вона строк на апеляційне оскарження не пропустила.

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 28 липня 2021 року слід відмовити з таких підстав.

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Згідно частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: 1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті; 2) ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку; 3) ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову

у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Тлумачення частини другої статті 17, пункт 1, 2 частини першої статті 389 ЦПК України свідчить, що касаційному оскарженню підлягають рішення, ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України "Про доступ до судових рішень" суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Матеріали касаційної скарги та відомості Єдиного державного реєстру судових рішень свідчать, що ухвала Деснянського районного суду міста Києва від 28 липня 2021 року в апеляційному порядку по суті не переглядались, а отже не підлягає касаційному оскарженню відповідно до пункту 1, 2 частини першої статті 389 ЦПК України.

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року слід відмовити з наступних підстав.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що "право на суд", одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись

з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).

Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року).

У статті 354 ЦПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів

з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема, на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статті 358 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником

у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Оскільки ОСОБА_1 на виконання ухвали суду та в установлений судом строк не подала клопотання про поновлення строку на апеляційне провадження, суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок про відмову у відкритті апеляційного провадження.

ЄСПЛ зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ,

від 19 грудня 1997 року).

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженого судового рішення свідчить, що правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм процесуальногоправа є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.

Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 28 липня 2021 року у складі судді Бабко В. В. та ухвалу Київського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Ігнатченко Н. В., Голуб С. А., Таргоній Д. О., у справі за позовом ОСОБА_1 до салону-перукарні "Мале приватне підприємство "Гражина" про порушення строків виплати заробітної плати, не оформлення пенсійної виплати на пільгових умовах, затримку видачі трудової книжки.