Постанова

Іменем України

16 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 381/1029/14-ц

провадження № 61-12292св21Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Усика Г. І.,учасники справи:позивачка (відповідачка за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,розглянув у попередньому судовому засіданніу порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Вітер Сергій Вікторович, на ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 31 березня 2021 року у складі судді Осаулової Н. А. та постанову Київського апеляційного суду від 23 червня 2021 року у складі колегії суддів: Шебуєвої В. А., Оніщука М. І., Крижанівської Г. В.,ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У лютому 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та поділ спільного сумісного майна.

У лютому 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності та поділ майна подружжя.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 28 березня 2016 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та поділ спільного сумісного майнаоб`єднано в одне провадження зі справою за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності та поділ майна подружжя.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 31 березня 2021 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 23 червня 2021 року, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та поділ спільного сумісного майна залишено без розгляду.

Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_1 та її представник, бувши належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду, повторно не з`явилися у судові засідання 23 лютого 2021 року та 31 березня 2021 року, про причини неявки суд не повідомили.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У липні 2021 року ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Вітер С. В., звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просила скасувати рішення судів попередніх інстанцій, справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що 17 грудня 2020 року на електронну адресу суду від адвоката Вітера С. В. було надіслано клопотання, в якому він повідомив, що перебуватиме в Київському апеляційному суді у справі № 755/6768/20, що також призначена до розгляду на 22 грудня 2020 року на 12:45 год. Відповідно до інтернет-сторінки Київського апеляційного суду адвокат Вітер С. В. був присутнім в Київському апеляційному суді для участі у справі № 755/6768/20. 21 лютого 2021 року на електронну адресу суду від адвоката Вітера С. В. було надіслано клопотання, в якому він повідомив, що перебуватиме в Сумському апеляційному суді у справі № 592/6859/20, що також призначена до розгляду на 23 лютого 2021 року на 15:30 год. Відповідно до змісту постанови Сумського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року адвокат Вітер С. В. брав участь в судовому засіданні та здійснював представництво іншого довірителя. У клопотанні від 25 лютого 2021 року та 16 березня 2021 року адвокат Вітер С. В. повідомив суд, що 31 березня 2021 року призначено ряд судових засідань за його участю, а тому особисто прибути до м. Фастова не може. Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 березня 2021 року у справі № 381/1029/14 задоволено клопотання адвоката Вітера С. В. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції з Деснянським районним судом міста Києва у справі, що призначена до розгляду на 31 березня 2021 року на 14:00 год. Враховуючи те, що більшість працівників суду та суддів, станом на 31 березня 2021 року перебували на лікарняному, запроваджені карантинні обмеження були введені Деснянським районним судом міста Києва щодо відвідувачів, в період з 22 березня 2021 року до 09 квітня 2021 року, відеоконференція не відбулась, хоча до початку судового засідання у м. Фастові адвокат Вітер С. В. повідомив суд про готовність брати участь в судовому засіданні. Крім того, 31 березня 2021 року до початку судового засідання адвокат Вітер С. В. повідомив секретаря судді Осаулової Н. А. про причини неможливості прибути до судового засідання та зазначив, що позивач ОСОБА_1 перебуває на лікарняному з ознаками особливо небезпечного вірусного захворювання COVID-19. Що стосується неявки ОСОБА_1 в судові засідання призначені на 02 лютого 2021 року на 14:00 год та 24 листопада 2020 року на 11:30 год та інші, то причиною стали образи ОСОБА_2 на адресу скаржника, постійні відводи складу суду та провокаційні випадки на адресу представника Вітера С. В. та суду, тому участь в судових засіданнях позивача без участі представника зводились до емоційного знущання. Саме з цих підстав ОСОБА_1 не з`являлася в судові засідання без адвоката та були подані відповідні клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю прибуття адвоката Вітера С. В. до м. Фастова. Отже, враховуючи наведені вище обставини, та приймаючи до уваги, що провадження у цій справі відкрито 28 лютого 2014 року, а тому залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав, людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), частиною першою якої передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У вересні 2021 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_2, у якому він просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали.

Підставами відкриття касаційного провадження є підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, а саме порушення норм процесуального права: статей 129, 223, 257 ЦПК України, статті 6 Конвенції; неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 30 вересня 2020 року у справі № 175/2487/14-ц, від 21 жовтня 2019 року у справі № 761/8849/19, від 31 липня 2019 року у справі № 821/1896/15-а, від 02 серпня 2019 року у справі № 761/12145/17; недослідження зібраних у справі доказів.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3Ц ПК України (2755-17) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судами встановлено, що позовна заява ОСОБА_1 надійшла до суду першої інстанції 26 лютого 2014 року.

За час перебування справи в провадженні судді Осаулової Н. А., а саме з 28 листопада 2019 року, всього було призначено чотирнадцять судових засідань, з яких шість судових засідань було відкладено за клопотанням представника ОСОБА_1 - адвоката Вітера С. В. (т. 5, а. с. 211, т. 6, а. с. 39, 161, 191) та два судові засідання за клопотанням ОСОБА_1 (т. 6, а. с. 5, 174).

На жодному із призначених судових засідань ОСОБА_1 присутня не була.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 02 лютого 2021 року було відкладено судове засідання у цій справі на 14:00 год 23 лютого 2021 року та визнано обов`язковою явку ОСОБА_1 у судових засіданнях на визначену судом дату та час.

Зазначена ухвала та повістка про виклик до суду були направлені судом на адресу ОСОБА_1 вказану в позовній заяві (т. 6, а. с. 185).

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0850002035441 зазначену ухвалу та повістку про виклик до суду ОСОБА_1 отримала 12 лютого 2021 року (т. 6, а. с. 189), проте в судове засідання 23 лютого 2021 року не з`явилася, про причини своєї неявки суд не повідомила.

23 лютого 2021 року ОСОБА_1 повторно було направлено ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 02 лютого 2021 року та повістку про виклик до суду на 31 березня 2021 року, які позивачка отримала 11 березня 2021 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0850002079368 (т. 6, а. с. 222).

В судове засідання 31 березня 2021 року ОСОБА_1 не з`явилася, про причини своєї неявки суд не повідомила.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Частиною третьою статті 13 ЦПК України визначено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Згідно з частинами першою та другою статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Відповідно до частини третьої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи (пункт 3 частини першої статті 257 ЦПК України).

Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення закону пов`язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть за наявності доказів поважності причин неявки позивача, суд має залишити позовну заяву без розгляду. Вказана норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Правове значення в цьому випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.

Подібні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 759/6512/17 (провадження № 61-4437св20), від 07 грудня 2020 року у справі № 686/31597/19 (провадження

№ 61-15254св20), від 20 січня 2021 року у справі № 450/1805/18 (провадження № 61-2329св20), від 22 березня 2021 року у справі № 757/43966/16-ц (провадження № 61-19254св19).

У рішенні у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" (Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії) від 07 липня 1989 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Як встановлено судами та випливає з матеріалів справи у судові засідання, призначені на 23 лютого 2021 року та на 31 березня 2021 року, позивачка та її представник не з`явилися.

З урахуванням зазначеного, та враховуючи тривалість провадження у справі, а також неподання представником позивачки заяви про розгляд справи за її відсутності, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про залишення позову без розгляду на підставі частини п`ятої статті 223 та пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України у зв`язку з тим, що належним чином повідомлена позивачка та її представник повторно не з`явилися у судове засідання.

Суди попередніх інстанцій надали належну оцінку процесуальній поведінці представника ОСОБА_1, вжито усіх необхідних заходів для надання позивачці та її представнику достатніх можливостей для викладення своєї позиції у судових засіданнях з метою дотримання принципу змагальності процесу та забезпечення права на публічне слухання справи у розумні строки, враховуючи процесуальні права інших учасників справи.

Доводи касаційної скарги про неврахування висновків Верховного Суду викладених у постановах від 30 вересня 2020 року у справі № 175/2487/14-ц, від 21 жовтня 2019 року у справі № 761/8849/19, від 31 липня 2019 року у справі № 821/1896/15-а, від 02 серпня 2019 року у справі № 761/12145/17 Верховний Суд відхиляє з огляду на таке.

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 175/2487/14-ц (провадження № 61-7392св20) зазначено, що повідомлення учасників справи про дату нового судового засідання телефонограмою є неналежним повідомленням.

У постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 761/8849/19 (провадження № 61-21428св19) зроблено висновок щодо застосування положень пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України та зазначено, що аналіз змісту пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України свідчить про те, що залишення позовної заяви без розгляду з цієї підстави може мати місце лише в тому випадку, якщо позивач, який був належним чином повідомлений про час слухання справи, повторно не з`явився саме в судове засідання, а не в підготовче засідання.

У постановах Верховного Суду від 31 липня 2019 року у справі № 821/1896/15-а (адміністративне провадження № К/9901/14384/18) та від 02 серпня 2019 року у справі № 761/12145/17 (провадження № 61-11495ск19) зроблено висновок, що судові процедури повинні бути справедливими, тому особа не може бути безпідставно позбавлена права на судовий захист, оскільки це буде порушенням права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції.

Отже, посилання заявниці на неврахування висновків Верховного Суду у зазначених постановах та на порушення судами попередніх інстанцій статті 6 Конвенції суд не бере до уваги, оскільки ОСОБА_1 та її представник були належним чином повідомлені про судовий розгляд справи та не скористалися своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні, подання заяви про відкладення розгляду справи із зазначенням поважних причин або на подання заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Доводи касаційної скарги про те, що справа перебуває у провадженні суду з 2014 року, що унеможливлювало залишення позову без розгляду є необґрунтованими з огляду на таке.

Пункт 3 частини першої статті 257 ЦПК України визначає, що підставою залишення позову без розгляду є повторна неявка в судове засідання позивача або неповідомлення ним про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Ця норма є чіткою, дозволяє позивачу прогнозувати її застосування судом у випадку повторної неявки позивача незалежно від поважності причин такої неявки.

У вказаному аспекті у рішенні у справі "Дія 97" проти України"від 21 січня 2011 року ЄСПЛ нагадав, що "процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів".

Верховний Суд відхиляє аргументи касаційної скарги про недослідження зібраних у справі доказів, оскільки судами попередніх інстанцій при вирішенні процесуального питання щодо руху справи досліджено докази про стан повідомлення позивачки та її представника у судові засідання, про причини їх неявки та надано їм відповідну оцінку, про що зазначено в судових рішеннях.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З огляду на те, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Вітер Сергій Вікторович, залишити без задоволення.

Ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 31 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 червня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.Судді: В. В. Яремко А. С. Олійник Г. І. Усик