Ухвала

Іменем України16 грудня 2021 рокум. Київсправа № 362/4110/19провадження № 61-17851ск21Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Васильківської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_4, про усунення перешкод у спілкуванні з онуками та встановлення способу участі діда та баби у спілкуванні з онуками,ВСТАНОВИВ:У липні 2019 року ОСОБА_2 і ОСОБА_3 звернулися до суду з указаним позовом, в якому просили зобов`язати ОСОБА_1 не чинити їм перешкоди у спілкуванні та участі у вихованні онуків ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, визначивши такий спосіб участі у спілкуванні з онуками: кожний останній повний тиждень місяця з понеділка по понеділок за місцем їх проживання без присутності батька та членів його родини; щорічно в день, наступний після дня народження, з 21 листопада внучки ОСОБА_5 та з 01 січня внучки ОСОБА_6 з 10 год. 00 хв. до 10 год. 00 хв. наступного дня за місцем їх (позивачів) проживання без присутності батька та членів його родини; по два тижні на рік влітку та взимку брати онуків на оздоровлення без присутності батька та членів його родини.Позов ОСОБА_2 і ОСОБА_3 мотивовано тим, що вони є дідом та бабою ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 . Батьками їх онуків є їх дочка ОСОБА_4 та її чоловік ОСОБА_1 . З 10 червня 2019 року без погодження зі своєю дружиною ОСОБА_4 відповідач забрав обох онуків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до будинку своїх батьків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_1, часто залишаючи їх на піклування баби та діда через свою роботу пілотом Міжнародних авіаліній України, що негативно впливає на онуків та їх стосунки з ними. Фактично відповідач змушує своїх батьків виконувати його батьківські обов`язки. За таких обставин порушуються права дітей на сімейне виховання матір`ю та батьком, що охоплює їх право на спілкування з дідом, бабою та іншими членами родини по материнській лінії. Вони як дід та баба мають бажання брати активну участь у вихованні онуків, піклуватися про них та допомагати матеріально. Відповідач категорично заперечив їх права на спілкування з онуками та зазначив, що вони зможуть спілкуватися з ними лише у разі наявності рішення суду.Заочним рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2020 року позов задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_2, ОСОБА_3 перешкоди у спілкуванні та участі у вихованні онуків ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, визначивши такий спосіб участі у спілкуванні з онуками: 1) першу та другу суботу місяця з 09 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв. в присутності батька дітей ОСОБА_1 з можливістю спільного відвідування культурно-розважальних заходів для дітей та інших заходів, спрямованих на їх розвиток, в присутності батька та/або членів його родини; 2) третю та четверту п`ятницю місяця з 16 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв. з можливістю спільного відвідування культурно-розважальних заходів для дітей та інших заходів, спрямованих на їх розвиток, без присутності батька дітей ОСОБА_1 та членів його родини; 3) тиждень на рік влітку та взимку брати онуків на оздоровлення без присутності батька та членів його родини.Рішення місцевого суду мотивоване тим, що судом не встановлено жодних умов, які б могли усувати позивачів від спілкування з їх онуками, які прагнуть спілкуватися з ними, підтримувати родинні стосунки, брати участь в їх вихованні, також відсутні докази негативного впливу баби та діда на онуків, при цьому судом враховано, що постійна присутність відповідача під час зустрічей позивачів з дітьми в подальшому не сприятиме перебуванню дітей в цей час у спокійному та стійкому середовищі з огляду на неприязні стосунки сторін у справі. Враховуючи вимоги Конвенції про права дитини, положення статей 159, 257 Сімейного кодексу України (далі - СК України (2947-14) ) інтересам дітей буде відповідати спілкування зі своїми бабою та дідом (позивачами у справі).Постановою Київського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року (повний текст якої складено 01 жовтня 2021 року) апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Заочне рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2020 року скасовано і ухвалено нове судове рішення. Позов задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перешкоди у спілкуванні та участі у вихованні онуків ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, визначивши такий спосіб участі у спілкуванні з онуками: другу та четверту суботу місяця з 10 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв. без присутності батька дітей ОСОБА_1 та членів його родини з можливістю спільного відвідування культурно-розважальних заходів для дітей та інших заходів, спрямованих на їх розвиток. Постановлено перші п`ять зустрічей проводити у присутності батька дітей ОСОБА_1 . Зобов`язано ОСОБА_1 передавати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 малолітніх дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, у визначені для зустрічей дні. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що встановивши наявність перешкод у вільному спілкуванні між дідом, бабою та онуками і визначивши порядок участі позивачів у вихованні та спілкуванні з онуками, суд першої інстанції обґрунтовано врахував законодавчо закріплене право баби та діда спілкуватися з онуками та брати участь в їх вихованні. Однак, частково задовольняючи позовні вимоги щодо визначення порядку участі у спілкуванні з їх малолітніми онуками ОСОБА_5 та ОСОБА_6, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що останнім часом діти не спілкувалися з позивачами, мають відсторонене ставлення до них, та не врахував вікових особливостей дітей, їх емоційного стану. Тому визначений місцевим судом спосіб участі у спілкуванні з онуками необхідно змінити. Визначаючи часи спілкування діда та баби з онуками без присутності батька дітей, колегія суддів врахувала відсутність доказів негативного впливу баби та діда на дітей і дійшла висновку про те, що присутність батька дітей під час зустрічей позивачів з онуками в подальшому не сприятиме перебуванню дітей у спокійному та стійкому середовищі з огляду на неприязні стосунки сторін у справі. При цьому з огляду на час, який пройшов після припинення постійного спілкування дітей з позивачами, та з метою адаптації дітей колегія суддів вирішила, що перші п`ять зустрічей необхідно проводити в присутності батька дітей ОСОБА_1, а в подальшому - без його присутності.01 листопада 2021 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на заочне рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково, визначити способи участі ОСОБА_3, ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні онуків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 таким чином: перша неділя кожного місяця з 15 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв. за згоди дітей та в присутності батька дітей; місцем зустрічі ОСОБА_3, ОСОБА_2 з дітьми є місце проживання/перебування дітей з можливістю відвідування інших місць відпочинку та розвитку за погодженням з батьком дитини і самими дітьми.Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк десять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків, а саме - заявнику необхідно було подати до Верховного Суду уточнену касаційну скаргу із зазначенням в ній передбаченої (передбачених) статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга, і роз`яснено заявнику про наслідки невиконання вимог ухвали суду.13 грудня 2021 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду уточнену касаційну скаргу на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково, визначити способи участі ОСОБА_3, ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні онуків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 таким чином: перша неділя кожного місяця з 15 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв. за згоди дітей та в присутності батька дітей; місцем зустрічі ОСОБА_3, ОСОБА_2 з дітьми є місце проживання/перебування дітей з можливістю відвідування інших місць відпочинку та розвитку за погодженням з батьком дитини і самими дітьми. Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.Пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.Уточнена касаційна скарга ОСОБА_1 містить обґрунтування, підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.Уточнена касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не виходили з принципу якнайкращого забезпечення інтересів дитини, що свідчить про грубе неврахування правових висновків, викладених в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 18 березня 2019 року у справі № 215/4452/16-ц, від 01 квітня 2020 року у справі № 165/2839/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Також заявник зазначив, що апеляційний суд безпідставно не врахував висновок експертів Товариства з обмеженою відповідальністю "Експертно-дослідна служба України" від 08 листопада 2019 року № 441/11/2019 та висновок експертів Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз № 21-1248/1349 судової психологічної експертизи від 10 червня 2021 року, що є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).Обґрунтовуючи необхідність скасування оскаржуваних судових рішень, заявник також послався на формальність і поверховість судового розгляду, так як суди попередніх інстанцій не встановили стану здоров`я дітей, їх розпорядку дня, а також необхідності виключення стресових ситуацій. Суди не звернули уваги на те, що останнім часом діти не спілкувалися з позивачами, мають відсторонене ставлення до них та вже більше двох років не бажають з ними зустрічатися без присутності батька.Касаційне провадження не підлягає відкриттю з таких підстав. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).Судами встановлено, що малолітня ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3, а малолітня ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_4, їх батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .Позивачі у справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є дідом та бабою малолітніх ОСОБА_5 і ОСОБА_6 .У позовній заяві позивачі вказали на те, що з 10 червня 2019 року без погодження зі своєю дружиною ОСОБА_4 . ОСОБА_1 забрав обох онуків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до будинку своїх батьків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач категорично заперечує їх права на спілкування з онуками.У зв`язку з тим, що відповідач чинить перешкоди у спілкуванні з онуками, позивачі зверталися із заявами до Служби у справах дітей та сім`ї Васильківської районної державної адміністрації щодо визначення способів їх участі у спілкуванні з онуками.Листом від 17 липня 2019 року № 444 Служба у справах дітей та сім`ї Васильківської районної державної адміністрації повідомила позивачів про можливість вирішення спору в судовому порядку.Щодо зазначених обставин ОСОБА_3 також зверталася до Васильківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області. За матеріалами перевірки заяви ОСОБА_3 було зазначено, що питання щодо визначення місця проживання дітей, а також питання щодо участі в їх вихованні бабою, дідом не відносяться до компетенції органів та структурних підрозділів Національної поліції України, а вирішуються виключно органами опіки та піклування або судом.ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Малолітні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 проживають разом з батьком ОСОБА_11 .У висновку психолога Васильківського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді на ОСОБА_6 від 22 жовтня 2019 року № 182 зазначено, що враховуючи психоемоційний стан Лії, який містить ознаки психологічної травматизації, рекомендовано забезпечити ОСОБА_8 спокійними, стабільними та психологічно безпечними умовами, всіляко сприяти затишній атмосфері навколо дитини. Надійною особою для дитини є батько, якому дівчинка всіляко довіряє та бачить в ньому підтримку та захист. Рекомендовано врегулювати стабільний режим активності та відпочинку, уникати не лише ситуацій, які можуть викликати негативні переживання, а й ситуацій з великим позитивним емоційним навантаженням, утриматися від спілкування з матір`ю до повної стабілізації психоемоційного стану. Проводити психокорекційну роботу з психологом, продовжувати спостереження неврологом згідно з рекомендаціями лікаря.За висновками психолога Васильківського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді на ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від 23 січня 2020 року за результатами проведеного психологічного обстеження не виявлено психологічного насилля з боку батька ОСОБА_1, баби ОСОБА_9, діда ОСОБА_12 . Відсутні прояви негативного впливу на дитину, відсутні симптоми її налаштування проти матері. Небажання дитини говорити про матір та виникнення в дитини напруження під час запитань про неї можуть бути викликані багатьма факторами (ситуацією розлучення, попереднім травмувальним досвідом тощо), встановити які можливо лише у межах спеціального дослідження (психологічної, психіатричної експертизи тощо).У висновку від 25 листопада 2020 року № 2075/6-23 зазначено, що враховуючи рекомендації комісії, Васильківською районною державною адміністрацією не рекомендовано визначення способу участі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у спілкуванні з онуками ОСОБА_5 та ОСОБА_6, викладеного в позовній заяві, та запропоновано здійснювати зустрічі в другу та четверту суботу місяця з 09 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв. в присутності батька дітей ОСОБА_1 з можливістю спільного відвідування культурно-розважальних заходів для дітей та інших заходів, спрямованих на їх розвиток.Апеляційним судом не взято до уваги висновок експертів Товариства з обмеженою відповідальністю "Експертно-дослідна служба України" від 08 листопада 2019 року № 441/11/2019 та висновок експертів Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз № 21-1248/1349 судової психологічної експертизи від 10 червня 2021 року у зв`язку з тим, що вказані висновки були зроблені в межах інших цивільних справ, матеріали цієї справи експертам не надавалися.Відповідно до частини восьмої статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.Згідно з частиною другою статті 1 Конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року, ратифікованої Законом України від 03 серпня 2006 року № 69-V (69-16) , предметом цієї Конвенції є - у найвищих інтересах дітей - підтримка їхніх прав, надання дітям процесуальних прав та сприяння здійсненню ними цих прав шляхом забезпечення становища, при якому діти особисто або через інших осіб чи органи поінформовані та допущені до участі в розгляді судовим органом справ, що їх стосуються. Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ (789-12) (далі - Конвенція про права дитини), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.Згідно зі статтею 257 СК України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.Одним із найважливіших прав дитини є право на сімейне виховання. Право дитини на сімейне виховання включає також право на спілкування з іншими членами сім`ї: дідом, бабою, братами, сестрами, іншими родичами.Право на повагу до сімейного життя, гарантоване статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, охоплює щонайменше зв`язки між близькими родичами, наприклад, між дідом, бабою та онуками, оскільки такі родичі можуть відігравати у сімейному житті важливу роль.Положення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено право на повагу до сімейного життя, поширюються, зокрема, і на відносини між бабою, дідом та онуками, якщо між ними існують достатньо тісні зв`язки (рішення Європейського суду з прав людини від 25 листопада 2014 року у справі "Крускіч проти Хорватії").Європейський суду з прав людини зазначав, що за загальним правилом держава повинна забезпечити збереження сімейного зв`язку там, де він існує. Відносини між бабою, дідом і внуками за своїм характером відрізняються від відносин між батьками і дітьми і, зокрема, вимагають меншого ступеня захисту. Право на повагу до сімейного життя баби, діда у відносинах з їхніми внуками передбачає, у першу чергу, право підтримувати звичайні стосунки з внуками, навіть якщо такий контакт зазвичай відбувається за згодою особи, яка має батьківську відповідальність" (рішення Європейського суду з прав людини від 05 березня 2019 року у справі "Богоносови проти Росії").У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі "М.С. проти України", заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).Встановивши наявність перешкод у вільному спілкуванні між дідом, бабою та онуками, врахувавши бажання позивачів брати участь у вихованні та спілкуванні з онуками, а також - вік дітей, стан їх здоров`я та відсутність доказів негативного впливу баби та діда на дітей, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність захисту законодавчо закріпленого права позивачів та визначення їм способу участі у вихованні та спілкуванні з онуками.В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 22 липня 2020 року у справі № 295/13297/18 зазначено, що суд апеляційної інстанції, встановивши відсутність протиправних дій баби щодо свого внука, бажання бачитися, піклуватися та виховувати внука, не взяв до уваги вимоги Конвенції про права дитини, положення статей 159, 257 СК України. Апеляційний суд не вирішив заявлений у справі спір з урахуванням вказаних вище норм права, порушив принцип правової визначеності, оскільки не визначив способи участі позивача у вихованні внука (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. При цьому суду необхідно дотриматися розумного балансу інтересів між сторонами та внуком та врахувати насамперед інтереси дитини, які не завжди можуть відповідати її бажанням, з урахуванням її віку, стану здоров`я, психоемоційного стану. Тривалість часу, проведеного дитиною з бабою чи дідом, може бути важливим фактором у забезпеченні найкращих інтересів дитини (рішення Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1994 року у справі "Гокканнен проти Фінляндії", від 16 липня 2015 року у справі "Мамчур проти України", від 12 липня 2016 року у справі "Крапівін проти Росії"). Всупереч усталеній практиці Європейського суду з прав людини, вимог статей 89, 367, 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції не вирішив спору по суті, не дослідив належним чином зібрані докази та не спростував переконливих аргументів позивача про наявність правових підстав для встановлення способу спілкування баби з внуком.Висновки апеляційного суду в цій справі узгоджують з викладеними правовими висновками Верховного Суду, так як: 1) судом встановлено відсутність протиправних дій позивачів стосовно внуків; 2) при визначенні способу участі у спілкуванні з внуками апеляційний суд виходив насамперед з необхідності врахування якнайкращих інтересів дітей, дослідивши при цьому обставини щодо віку дітей, стану їх здоров`я (зокрема емоційного стану), часу, протягом якого діти не спілкувалися з позивачами; 3) суд виходив з необхідності дотримання розумного балансу інтересів сторін у справі та дітей. Крім цього, саме врахування викладених обставин апеляційним судом стало підставою для скасування рішення місцевого суду і ухвалення нового судового рішення щодо визначення іншого способу участі у вихованні та спілкуванні позивачів з онуками.З огляду на вищезазначене не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги про неврахування апеляційним судом правових висновків, викладених в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 18 березня 2019 року у справі № 215/4452/16-ц, від 01 квітня 2020 року у справі № 165/2839/17, про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.Таким чином, доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не виходили з принципу якнайкращого забезпечення інтересів дитини з посиланням на постанови Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 18 березня 2019 року у справі № 215/4452/16-ц, від 01 квітня 2020 року у справі № 165/2839/17, є необґрунтованими.Що стосується інших доводів ОСОБА_1 щодо безпідставного неврахування висновків експертів, невстановлення стану здоров`я дітей, їх розпорядку дня та необхідності виключення стресових ситуацій, то ці доводи зводяться до незгоди заявника з установленими судами обставинами справи і оцінкою доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України).У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77- 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.Із змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою, Верховний Суд вже викладав у своїх постановах висновки щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до таких висновків.З огляду на необґрунтованість доводів касаційної скарги щодо застосування апеляційним судом норм права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), не може бути підставою для відкриття касаційного провадження у справі посилання заявника на недослідження судами зібраних у справі доказів, оскільки за змістом пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України вказана обставина може бути підставою для скасування судового рішення лише за умови висновку про обґрунтованість заявлених в касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених, зокрема пунктом 1 частини другої статті 389 цього Кодексу).В постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) Велика Палата Верховного Суду вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України (1618-15) визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (пункт 45 рішення Європейського суду з прав людини від 23 жовтня 1996 року у справі "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), пункти 37, 38 рішення Європейського суду з прав людини від 19 грудня 1997 року у справі "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).Виходячи з викладеного, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження у справі не підлягає окремому розгляду клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання постанови Київського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року.Керуючись пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного судуУХВАЛИВ:Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Васильківської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_4, про усунення перешкод у спілкуванні з онуками та встановлення способу участі діда та баби у спілкуванні з онуками.Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.Ухвала оскарженню не підлягає.Судді:В. А. Стрільчук В. М. ІгнатенкоС. О. Карпенко