Історія справиУ березні 2019 року ПрАТ "АПК-Інвест" звернулося з позовом до ОСОБА_1 про визнання договору оренди земельної ділянки переукладеним. Позов мотивувало тим, що 22 березня 2012 року між позивачем та відповідачем укладено договір оренди земельної частки (паю), зареєстрований 02 квітня 2012 року у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Миколайпільської селищної ради за № 1040, відповідно до якого позивачу в оренду строком на 20 років передана земельна частка (пай, рілля) розміром 4,78 умовних кадастрових гектарів. Позивач указував, що належним чином виконує умови договору, використовує земельну частку (пай) за цільовим призначенням та сплачує на користь ОСОБА_1 орендну плату. Разом з тим відповідач у порушення пункту 3.1 укладеного договору не повідомив ПрАТ "АПК-Інвест" про виділення йому земельної ділянки в натурі.Посилаючись на абзац 2 Перехідних положень Закону України "Про оренду землі" (161-14) , позивач просив визнати переукладеним договір оренди земельної частки (паю) від 22 березня 2012 року, укладений між ПрАТ "АПК-Інвест" та ОСОБА_1, на договір оренди земельної ділянки площею 4,36 га з кадастровим номером 1422483900:36:000:0121 на тих самих умовах, що і раніше укладений договір оренди земельної частки (паю), починаючи з дати державної реєстрації права власності відповідача на земельну ділянку (12 грудня 2012 року) в запропонованій редакції.У серпні 2019 року ОСОБА_1 подав зустрічний позов до ПрАТ "АПК-Інвест" про розірвання правочину.Зустрічний позов мотивував тим, що після виділення земельної частки (паю) в натурі сертифікат про право на земельну частку (пай) є недійсним, а у разі відсутності домовленості сторін про переукладання правочину договірні відносини щодо оренди земельної частки (паю) припиняються.З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 29 серпня 2019 року ОСОБА_1 просив розірвати договір оренди земельної частки (паю) від 22 березня 2012 року, укладений між ним та ПрАТ "АПК-Інвест", що зареєстрований 02 квітня2012 року у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток паїв Миколайпільської сільської ради за № 1040.

Короткий зміст рішення суду першої інстанціїРішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 02 грудня 2019 року в складі судді Мартиненко В. С.:- первісний позов задоволено частково та визнано право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1422483900:36:000:0121 площею 4,36 га за орендарем ПрАТ "АПК-Інвест" на підставі договору оренди земельної частки (паю) від 22 березня 2012 року, укладеного між ПрАТ "АПК-Інвест" та ОСОБА_1, зареєстрованого 02 квітня 2012 року у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Миколайпільської сільської ради за № 1040;- в задоволенні позовної вимоги про визнання договору оренди землі переукладеним відмовлено;- зустрічний позов ОСОБА_1 про розірвання договору оренди земельної частки (паю) залишено без задоволення.Суд першої інстанції не встановив наявність підстав, передбачених статтями 31, 32 Закону України "Про оренду землі" для припинення договору оренди земельної частки (паю) та вказав про недопустимість розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку. Суд зазначив, що в цій справі не відбулася зміна меж, площі земельної ділянки або інших її істотних ознак, а лише відбулася трансформація права орендодавця на земельну частку (пай) на право власності на земельну ділянку, виділену в натурі. Суд прийняв до уваги, що у пункті 2.3 договору оренди земельної частки (паю), укладеного між сторонами, передбачено, що в разі виділення земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) договір оренди землі переукладається відповідно до державного акту про право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше укладений. Суд першої інстанції вважав, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом визнання за ПрАТ "АПК-Інвест" права оренди на земельну ділянку, виділену відповідачу в натурі, що відповідатиме вимогам закону, не суперечитиме пред`явленим позовним вимогам та надасть позивачу можливість зареєструвати своє право оренди на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Короткий зміст постанови апеляційного судуПостановою Донецького апеляційного суду від 18 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 02 грудня 2019 року в частині визнання за ПрАТ "АПК-Інвест" права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1422483900:36:000:0121 площею 4,36 га на підставі договору оренди земельної частки (паю) від 22 березня 2012 року, укладеного між ПрАТ "АПК-Інвест" та ОСОБА_1, та в частині відмови в задоволенні зустрічного позову скасовано; зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено та розірвано договір оренди земельної частки (паю) розміром 4,78 умовних кадастрових гектарів від 22 березня 2012 року, укладений між ОСОБА_1 та ПрАТ "АПК-Інвест" та зареєстрований 02 квітня 2012 року у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Миколайпільської селищної ради за № 1040. Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовної вимоги ПрАТ "АПК-Інвест" про визнання договору переукладеним у апеляційному порядку не оскаржувалось та судом не переглядалось.Апеляційний суд виходив із того, що в пункті 2.3 Типового договору оренди земельної частки (паю), затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17 січня 2000 року № 5 (z0101-00) , визначено, що у разі виділення земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) зобов`язання сторін припиняються відповідно до чинного законодавства. Колегія суддів уважала, що з часу отримання особою державного акта на право приватної власності на землю вона набуває статусу власника земельної ділянки, у зв`язку з чим змінився предмет оренди та статус сторін договору оренди, а тому договір оренди земельної частки (паю) підлягає припиненню шляхом його розірвання. Положення пункту 2.3 укладеного між сторонами договору щодо його переукладання в разі виділення земельної ділянки в натурі за висновком апеляційного суду не можуть бути розцінені як примус для власника земельної ділянки, а лише визначає його право на переукладення договору оренди. При відмові орендаря розірвати цей договір та припинити користування земельною ділянкою право власника земельної ділянки (орендодавця) на землю підлягає захисту в загальному порядку. З урахуванням відсутності волевиявлення власника земельної ділянки на переукладення договору апеляційний суд уважав наявними правові підстави для задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 . Апеляційний суд також зазначив, що ухваливши рішення про визнання за позивачем права оренди земельної ділянки, суд порушив принцип диспозитивності та на власний розсуд змінив обраний позивачем спосіб захисту, оскільки позовних вимог про визнання права оренди земельної ділянки ПрАТ "АПК-Інвест" не пред`являло.

Аргументи учасників справиУ березні 2020 року ПрАТ "АПК-Інвест" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову апеляційного суду та просило її скасувати як таку, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права й порушенням норм процесуального права, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції з дотриманням вимог чинного законодавства, зокрема, перехідних положень Закону України "Про оренду землі" (161-14) , зробив правильний висновок про відсутність підстав для припинення та розірвання договору оренди земельної частки (паю), укладеного між сторонами, та визнання за позивачем права оренди земельної ділянки, сформованої внаслідок виділення відповідачу його земельної частки в натурі. Посилання апеляційного суду на положення Типового договору оренди земельної частки (паю) позивач уважає недоцільним, оскільки сторони в укладеному договорі погодили інші істотні умови та передбачили можливість переукладення договору оренди земельної частки на договір оренди земельної ділянки, виділеної в натурі. З урахуванням відсутності волевиявлення відповідача на переукладення договору суд першої інстанції, на думку позивача, визначив спосіб захисту порушеного права у вигляді визнання за позивачем права оренди на земельну ділянку, що відповідає критерію ефективності та не суперечить вимогам закону.У травні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду підписаний представником відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржене судове рішення без змін. Відзив мотивовано тим, що апеляційний суд зробив правильний висновок про те, що з виділенням земельної частки на місцевості (в натурі) дія сертифікату на земельну частку (пай) припинилася, що свідчить про зміну предмета оренди та необхідність припинення правовідносин за договором оренди земельної частки шляхом його розірвання. Відповідач указує, що не має волевиявлення на переукладення договору оренди земельної частки на договір земельної ділянки, а тому відсутні підстави для задоволення первісного позову. Зазначає, що суд першої інстанції визнав за позивачем право на оренду виділеної в натурі земельної ділянки незважаючи на те, що такої позовної вимоги ПрАТ "АПК-Інвест" не пред`являв.

Рух справи в суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 31 березня 2020 року відкрито касаційне провадження в справі.Ухвалою Верховного Суду від 08 грудня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).В ухвалі Верховного Суду від 31 березня 2020 рокузазначено, що позивач оскаржує судове рішення з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зазначаючи, що суди при вирішенні спору не застосували висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 19 березня 2018 року в справі № 924/468/14 та від 22 травня 2019 року в справі № 904/3558/18.З урахуванням визначених судом меж апеляційного перегляду у постанові Донецького апеляційного суду від 18 лютого 2020 року та доводів касаційної скарги оскаржене судове рішення підлягає перегляду в касаційному порядку в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 та в частині скасування рішення суду першої інстанції про визнання за ПрАТ "АПК-Інвест" права оренди спірної земельної ділянки.

Фактичні обставини справи, встановлені судамиСуди встановили, що 22 березня 2012 року ПрАТ "АКП-Інвест" та ОСОБА_1 уклали договір оренди земельної частки (паю), відповідно до умов якого відповідач передав позивачу у користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельну частку (пай, рілля) розміром 4,78 умовних кадастрових гектарів строком на 20 років зі сплатою орендної плати. Договір 02 квітня 2012 року зареєстровано у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Миколайпільської селищної ради за № 1040.Відповідно до пункту 2.3 договору у разі виділення земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) договір оренди землі переукладається відповідно до державного акту про право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше укладений, і може бути змінений лише за згодою сторін. Договір оренди землі переукладається сторонами за цим договором не пізніше ніж в строк до двох місяців з дати виділення земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) та отримання державного акту на право власності на земельну ділянку. Припинення дії договору оренди допускається у випадках, визначених цим договором та чинним законодавством України.Орендодавець зобов`язаний протягом п`яти робочих днів з дати виділення земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) та отримання державного акту на право власності на земельну ділянку письмово повідомити про це орендаря. (пункт 3.1 договору).12 грудня 2012 року ОСОБА_1 отримав державний акт серії ЯМ № 051517 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1422483900:36:000:0121 площею 4,36 га.Протягом 2012-2018 років позивач користувався спірною земельною ділянкою та сплачував на користь відповідача орендну плату в погодженому сторонами розмірі.02 листопада 2017 року право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 4,36 га з кадастровим номером 1422483900:36:000:0121 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Того ж дня ОСОБА_1 та ФГ "Щедрий Лан" уклали договір оренди земельної ділянки площею 4,36 га з кадастровим номером 1422483900360000121 строком на 15 років. Листом від 20 січня 2018 року № 11 ФГ "Щедрий Лан" повідомило ПрАТ "АПК-Інвест" про укладення 02 листопада 2017 року між ФГ "Щедрий Лан" та ОСОБА_1 договору оренди земельної ділянки площею 4,36 га з кадастровим номером 1422483900360000121.Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 30 жовтня 2018 року у цивільній справі № 233/1610/18, яке набрало законної сили, позов ПрАТ "АПК-Інвест" до ОСОБА_1, ФГ "Щедрий Лан" про визнання укладеним договору оренди землі, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки задоволено частково та визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 02 листопада 2017 року, укладений між ОСОБА_1 і ФГ "Щедрий Лан", зі скасуванням запису про державну реєстрацію права оренди.

Позиція Верховного СудуУ справі, що переглядається, ПрАТ "АПК-Інвест" звернулося з позовом до ОСОБА_1 про визнання договору оренди земельної ділянки переукладеним. ОСОБА_1 пред`явив до ПрАТ "АПК-Інвест" зустрічний позов про розірвання договору оренди земельної частки (паю).Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 02 грудня 2019 року первісний позов задоволено частково та визнано за ПрАТ "АПК-Інвест" право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1422483900:36:000:0121; в задоволенні позовної вимоги про визнання договору оренди землі переукладеним відмовлено; зустрічний позов ОСОБА_1 про розірвання договору оренди земельної частки (паю) залишено без задоволення.Не погодившись з таким судовим рішенням, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання договору оренди землі переукладеним до апеляційного суду не оскаржувалось та судом апеляційної інстанції не переглядалось. Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.За положеннями частин четвертої-п`ятої статті 12 ЦПК України кожна сторонам несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи, роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їхні права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє в реалізації ними прав, передбачених законом.Установивши, що позивач звернувся до суду з позовом про визнання договору оренди земельної частки переукладеним, а суд першої інстанції у задоволенні вказаної позовної вимоги відмовив, однак визнав за позивачем право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1422483900:36:000:0121, чим порушив принцип диспозитивності та вийшов за межі пред`явлених позовних вимог, апеляційний суд з урахуванням неоскарження позивачем рішення суду про відмову в задоволенні позовної вимоги щодо визнання правочину переукладеним зробив правильний висновок про необхідність скасування рішення суду першої інстанції в частині визнання за ПрАТ "АПК-Інвест" права оренди спірної земельної ділянки.Задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_1 про розірвання договору оренди земельної частки (паю), апеляційний суд виходив із того, що з часу отримання особою державного акта на право приватної власності на землю вона набуває статусу власника земельної ділянки, у зв`язку з чим змінився предмет оренди та статус сторін договору оренди, а тому договір оренди земельної частки (паю) підлягає припиненню шляхом його розірвання.Колегія суддів з висновком суду апеляційної інстанції не погоджується з таких мотивів.Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю (пункт 17 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України (2768-14) ).Громадяни-власники сертифікатів на право на земельну частку (пай) до виділення їм у натурі (на місцевості) земельних ділянок мають право укладати договори оренди земель сільськогосподарського призначення, місце розташування яких визначається з урахуванням вимог раціональної організації території і компактності землекористування, відповідно до цих сертифікатів з дотриманням вимог цього Закону (абзац перший Розділу IX "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" (161-14) у редакції, чинній на час оформлення відповідачем права власності на земельну ділянку).Після виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) договір оренди землі переукладається відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше укладений, і може бути змінений лише за згодою сторін. Припинення дії договору оренди допускається лише у випадках, визначених цим Законом (абзац другий Розділу IX "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" (161-14) у редакції, чинній на час оформлення відповідачем права власності на земельну ділянку).У справі, що переглядається, спір виник через відмову відповідача переукласти з позивачем договір оренди земельної частки (паю), строк дії якого не закінчився, після виділення земельної ділянки у натурі (на місцевості) та його намір розірвати вказаний договір.Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року в справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20) зазначено, що: "особливістю договору оренди земельної частки (паю) є, зокрема, те, що його предметом є не конкретна земельна ділянка, а земельна частка (пай), яка належить до загального масиву ділянок, виділеного учасникам колективного сільськогосподарського підприємства. Власник сертифікату на право на земельну частку (пай), тобто орендодавець за договором оренди земельної частки (паю), не має повноважень власника щодо конкретної земельної ділянки, стосовно якої укладає цей договір. Незважаючи на це, до орендаря фактично переходить право користування частиною земної поверхні, яка відповідає орендованому паю, у межах загального масиву невизначених земельних ділянок - земель відповідного колективного сільськогосподарського підприємства, що підлягають розпаюванню на місцевості як земельні ділянки. Тому не можна стверджувати, що після розпаювання загального масиву невизначених земельних ділянок на місцевості та виділення у натурі земельної ділянки, котра відповідає орендованому паю, відповідна частина земної поверхні, якою користується орендар, зникає. […] Домовленість сторін про переукладення договору земельної частки (паю) слід розуміти як таку, що виключає можливість автоматичного припинення зобов`язань за ним у випадку виділення земельної ділянки на місцевості".Установивши, що в пункті 2.3 договору оренди земельної частки (паю) від 22 березня 2012 року сторони погодили необхідність переукладення договору оренди після виділення земельної ділянки в натурі відповідно до державного акта про право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше укладений, суд першої інстанції зробив правильний висновок про відсутність підстав для розірвання договору оренди земельної частки (паю) від 22 березня 2012 року.Апеляційний суд на вказані обставини уваги не звернув та помилково вважав, що трансформація земельної частки (паю) в земельну ділянку шляхом виділення її на місцевості (в натурі) є підставою для припинення правовідносин сторін за договором оренди земельної частки (паю) шляхом його розірвання, а тому зробив помилковий висновок про наявність правових підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 .

Висновки за результатами розгляду касаційної скаргиСуд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).Доводи касаційної скарги з урахуванням необхідності врахування висновків щодо застосування норми права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року в справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20), дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду в частині задоволення зустрічного позову прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з залишенням рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні зустрічного позову в силі. Постанова апеляційного суду в частині скасування рішення суду першої інстанції про визнання за ПрАТ "АПК-Інвест" права оренди спірної земельної ділянки підлягає залишенню без змін як прийнята з дотриманням вимог матеріального й процесуального права.З урахуванням висновків щодо суті касаційної скарги з ОСОБА_1 на користь ПрАТ "АПК-Інвест" підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених вимог касаційної скарги в розмірі 1 536,80 грн.Керуючись статтями 141, 400, 409, 410, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,