Постанова

Іменем України 14 грудня 2021 рокум. Київсправа № 524/4135/17провадження № 61-16839св20Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач), учасники справи:позивач - ОСОБА_1,відповідач - Комунальне підприємство "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради, розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 26 січня 2018 року у складі судді Андрієць Д. Д. та постанову Полтавського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Бутенко С. Б., Обідіної О. І., Прядкіної О. В.,

Короткий зміст вимог позовної заяви

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради (далі - КП "Кременчукводоканал") про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що рішенням Автозаводського районного суду міста Кременчука у справі № 524/6367/16 від 24 квітня 2017 року його поновлено на посаді головного інженера КП "Кременчукводоканал".

30 травня 2017 року його ознайомлено з наказом від 26 квітня 2017 року № 379 про поновлення на роботі та внесено запис у трудову книжку. Цього ж дня він був звільнений на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України.

Вважав, що вказаний наказ має бути скасований, оскільки за період із 26 квітня до 30 травня 2017 року жодних трудових відносин між ним та відповідачем не було, а тому він не міг вчинити прогул.

Крім того, його відсутність на роботі була допущена з вини відповідача. Роботодавцем не був складений акт про його відсутність на роботі і не було запитано згоду профспілкової організації на його звільнення.

Станом на 06 червня 2017 року його середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 1 928,97 грн.

Оскільки у день звільнення йому виплатили лише 345,79 грн, вважав, що з КП "Кременчукводоканал" на його користь підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив:

- визнати незаконним та скасувати наказ КП "Кременчукводоканал" від 30 травня 2017 року № 499 про його звільнення,

- поновити його на роботі на посаді інженера з 30 травня 2017 року,

- стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а також середній заробіток за весь час вимушеного прогулу починаючи з 30 травня 2017 року до дати ухвалення рішення суду,

- відшкодувати компенсацію моральної шкоди в розмірі 100 000,00 грн,

- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 26 січня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмова у задоволенні позову мотивована тим, що позивач вважався поновленим на роботі з дня видачі наказу - 26 квітня 2017 року, а 04 травня 2017 року (наступний день після отримання листа з повідомленням про поновлення) не з`явився на роботу без поважних причин, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України вважається прогулом і є підставою для звільнення працівника. Рішення профспілкових комітетів не містять власного правового обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1, що, в свою чергу, надає власнику або уповноваженому ним органу право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації. При цьому судом враховано, що рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 18 жовтня 2017 року скасовано рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 24 квітня 2017 року та ухвалено нове рішення про відмову у позові ОСОБА_1 до КП "Кременчукводоканал" про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 29 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення.

Позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ КП "Кременчукводоканал" від 30 травня 2017 року № 499.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного інженера КП "Кременчукводоканал" з 30 травня 2017 року.

Стягнуто з КП "Кременчукводоканал" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 30 травня 2017 року до 29 травня 2018 року у розмірі 122 340,28 грн та моральну шкоду, заподіяну останньому, у розмірі 1 000,00 грн

В іншій частині у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідач при звільненні ОСОБА_1 порушив вимоги трудового законодавства України, оскільки моментом повного виконання рішення суду про поновлення на роботі є не сам факт винесення наказу про поновлення на роботі, а ще й внесення відповідного запису до трудової книжки. Запис про поновлення позивача на роботі внесений до трудової книжки ОСОБА_1 лише 30 травня 2017 року, коли він з`явився до КП "Кременчукводоканал", а тому відповідач не мав законних підстав для звільнення позивача за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України. Крім того, відповідач допустив порушення вимог статті 43 КЗпП України, оскільки не отримав попередньої згоди на звільнення позивача від профспілкового комітету, членом якого є позивач.

Короткий зміст постанов суду касаційної інстанції

Постановою Верховного Суду від 01 квітня 2020 року касаційну скаргу КП "Кременчукводоканал" задоволено частково.

Постанову Апеляційного суду Полтавської області від 29 травня 2018 року скасовано.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до КП "Кременчукводоканал" про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено.

Суд касаційної інстанції зазначив, що:

- звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 просив визнати незаконним та скасувати наказ КП "Кременчукводоканал" від 30 травня 2017 року № 499 про його звільнення на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, поновити його на роботі на посаді інженера з 30 травня 2017 року, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а також середній заробіток за весь час вимушеного прогулу починаючи з 30 травня 2017 року по дату ухвалення рішення суду;

- вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції належним чином не встановив фактичних обставин, від яких залежить правильне вирішення справи, та не перевірив доводи сторін і надані на їх підтвердження докази;

- суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука від 24 квітня 2017 року, на підставі якого виданий наказ від 26 квітня 2017 року про поновлення позивача на роботі, скасовано рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 18 жовтня 2017 року та у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено (а. с. 119-125);

- рішення Апеляційного суду Полтавської області від 18 жовтня 2017 року залишене без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 липня 2019 року;

- згідно з наказом відповідача від 27 жовтня 2017 року № 1237 "Про скасування наказу від 26 квітня 2017 року № 379 "Про поновлення на роботі

ОСОБА_1", враховуючи рішення Апеляційного суду Полтавської області від 18 жовтня 2017 року, наказ від 26 квітня 2017 року про поновлення позивача на роботі скасований (а. с. 126);

- суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку про незаконність звільнення позивача 30 травня 2017 року та поновлюючи його на роботі, не надав належну правову оцінку вказаним обставинам, не врахував, що поновленню на роботі підлягає особа, яка перебувала з підприємством у трудових відносинах та була незаконно звільнена з роботи, та залишив поза увагою, що наказ від 26 квітня 2017 року про поновлення позивача на роботі відповідачем скасований;

- зазначені обставини є підставою для відмови у задоволенні позову.

У червні 2020 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд постанови Верховного Суду від 01 квітня 2020 року за нововиявленими обставинами, в якій просив скасувати постанову Верховного Суду від 01 квітня 2020 року та залишити без задоволення касаційну скаргу КП "Кременчукводоканал".

Постановою Верховного Суду від 15 липня 2020 року заяву ОСОБА_1 про перегляд постанови Верховного Суду від 01 квітня 2020 року за нововиявленими обставинами задоволено частково.

Постанову Верховного Суду від 01 квітня 2020 року скасовано.

Касаційну скаргу КП "Кременчукводоканал" задоволено частково.

Постанову Апеляційного суду Полтавської області від 29 травня 2018 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що:

- у липні 2018 року, тобто після ухвалення судом апеляційної інстанції 29 травня 2018 року оскаржуваного у цій справі судового рішення, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до КП "Кременчукводоканал" про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди. Постановою Полтавського апеляційного суду від 10 грудня 2018 року у справі № 524/6081/18 указаний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано поважними причини пропуску строку звернення ОСОБА_1 до суду з позовом до КП "Кременчукводоканал" про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди. Визнано незаконним та скасовано наказ КП "Кременчукводоканал" від 27 жовтня 2017 року № 1237 "Про скасування наказу від 26 квітня 2017 року № 379 "Про поновлення на роботі ОСОБА_1". Визнано незаконним та скасовано наказ КП "Кременчукводоканал" від 04 липня 2018 року № 744 "Про уточнення змісту наказу № 1237 від 27 жовтня 2017 року". В іншій частині позовних вимог відмовлено. Апеляційний суд у справі № 524/6081/18 виходив із того, що приймаючи наказ від 27 жовтня 2017 року та скасовуючи виданий наказ по підприємству від 26 квітня 2017 року № 379 "Про поновлення на роботі ОСОБА_1" з підстави ухвалення Апеляційним судом Полтавської області рішення від 18 жовтня 2017 року, КП "Кременчукводоканал" діяло неправомірно, оскільки на час винесення цього наказу ОСОБА_1 уже було звільнено з роботи за прогул наказом від 30 травня 2017 року і у трудових відносинах на день прийняття вказаного наказу він із підприємством вже не перебував. Приймаючи постанову від 01 квітня 2020 року, Верховний Суд виходив із дійсності наказу КП "Кременчукводоканал" від 27 жовтня 2017 року № 1237 "Про скасування наказу від 26 квітня 2017 року № 379 "Про поновлення на роботі ОСОБА_1". Отже, визнання постановою Полтавського апеляційного суду від 10 грудня 2018 року у справі № 524/6081/18 незаконним та скасування наказу КП "Кременчукводоканал" від 27 жовтня 2017 року № 1237 "Про скасування наказу від 26 квітня 2017 року № 379 "Про поновлення на роботі ОСОБА_1" є істотною обставиною, яка має значення для розгляду цієї справи, тобто є нововиявленою у розумінні цивільного процесуального законодавства та вимагає перегляду даної справи по суті із врахуванням цієї обставини при перегляді оскаржуваного судового рішення в касаційному порядку;

- установивши, що запис до трудової книжки ОСОБА_1 був внесений лише 30 травня 2017 року, коли він з`явився до КП "Кременчукводоканал", суд апеляційної інстанції правильно виходив із того, що позивач був поновлений на роботі саме з дня внесення вказаного запису до трудової книжки, тобто з 30 травня 2017 року;

- разом із тим, скасовуючи наказ відповідача від 30 травня 2017 року про звільнення позивача та поновлюючи його на роботі, апеляційний суд не врахував таке. Переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку та 29 травня 2018 року ухвалюючи судове рішення про поновлення позивача на роботі, апеляційний суд не врахував, що рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука від 24 квітня 2017 року у справі № 524/6367/16-ц, на підставі якого позивач був поновлений на роботі, 18 жовтня 2017 року скасовано рішенням Апеляційного суду Полтавської області та ухвалено нове рішення у справі про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 (а. с. 119-125). Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 липня 2019 року рішення Апеляційного суду Полтавської області від 18 жовтня 2017 року залишене без змін. Отже, вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції не сприяв всебічному та повному з`ясуванню обставин справи, належним чином не встановив фактичних обставин, від яких залежить правильне вирішення справи, а тому судове рішення апеляційного суду не можна визнати законним та обґрунтованим.

Короткий зміст постанови апеляційної інстанціїПостановою Полтавського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26 січня 2018 року скасовано та ухвалене нове рішення про часткове задоволення позову.Визнано незаконним та скасовано наказ КП "Кременчукводоканал" від 30 травня 2017 року № 499 про звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України.В іншій частині позовних вимог відмовлено. Суд апеляційної інстанції вказав, що:- підставою поновлення ОСОБА_1 на посаді головного інженера КП "Кременчукводоканал" та відповідно поновлення трудового договору з ним було рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 24 квітня 2017 року у справі № 524/6367/16-ц, яке скасоване рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 18 жовтня 2017 року з ухваленням нового рішення у справі про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1, яке залишене без змін постановою Верховного Суду від 24 липня 2019 року. Скасоване рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 24 квітня 2017 року про поновлення ОСОБА_1 на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та додаткові рішення цього суду у справі № 524/6367/16-ц втратили юридичну силу та не створюють правових наслідків, визначених цим судовим рішенням, а тому в період із 26 квітня 2017 року до 30 травня 2017 року ОСОБА_1 не міг вчинити трудового проступку у вигляді прогулу, оскільки у трудових відносинах з КП "Кременчукводоканал" він не перебував, а отже, і підстав для розірвання з ним трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу згідно пункту 4 статті 40 КЗпП України 30 травня 2017 року у КП "Кременчукводоканал" не було;- з огляду на зазначене, наказ КП "Кременчукводоканал" від 30 травня 2017 року № 499 про звільнення ОСОБА_1 з роботи на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України підлягає скасуванню як безпідставний, такий, що не відповідає вимогам закону та фактичним правовідносинам сторін;- в іншій частині позовні вимоги ОСОБА_1 про поновлення його на роботі на посаді головного інженера відповідача з 30 травня 2017 року, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по дату повного розрахунку або дату винесення рішення суду, виходячи з середнього заробітку - 1 928,97 грн, стягнення 100 000,00 грн моральної шкоди, які ґрунтуються на скасованому рішенні Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 24 квітня 2017 року у справі № 524/6367/16-ц та є похідними від вирішення трудового спору щодо поновлення працівника на роботі, не підлягають до задоволення з наведених вище підстав;- на час ухвалення оскаржуваного рішення від 26 січня 2018 року про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю правових підстав для поновлення позивача на роботі, суд першої інстанції не надав належної оцінки факту скасування постановою Апеляційного суду Полтавської області від 18 жовтня 2017 року рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука від 24 квітня 2017 року у справі № 524/6367/16-ц, неправильно визначився зі спірними правовідносинами сторін на час винесення роботодавцем наказу від 30 травня 2017 року № 499 та за відсутності трудових правовідносин визнав правомірним звільнення позивача з роботи за прогули на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, що призвело до неправильного вирішення справи.

Аргументи учасників справи

Зміст та доводи касаційної скарги У листопаді 2020 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій він, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення про задоволення позову.У касаційній скарзі та її уточненій редакції ОСОБА_1 зазначає, що:- суди попередніх інстанцій, розглядаючи дану справу, повинні були зробити висновки щодо того, що оскільки накази про звільнення скасовані, то ефективним захистом прав позивача буде поновлення на посаді;- скасування наказу про звільнення працівника автоматично тягне за собою поновлення його на роботі та вирішення питання щодо відшкодування останньому середнього заробітку. Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 804/4920/16.Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій у частині відмови у задоволенні позовних вимог про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди, а також середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України постанова апеляційного суду у частині визнання незаконним та скасування наказу КП "Кременчукводоканал" від 30 травня 2017 року № 499 про звільнення касаційному перегляду не підлягає.

Короткий зміст відзивуУ березні 2021 року до Верховного Суду від КП "Кременчукводоканал" надійшов відзив, у якому його представник просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції. Представник підприємства зазначає, що вперше позивача поновлено на роботі на підставі рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 24 квітня 2017 року у справі № 524/6367/16-ц у порядку негайного виконання рішення суду. Проте 18 жовтня 2018 року вказане рішення суду першої інстанції було скасоване апеляційним судом та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до підприємства про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. Рішення у справі № 524/6367/16-ц про відмову у поновлені позивача на роботі є преюдиційним рішенням у справі № 524/4135/17.

Зміст відповіді на відзивУ березні 2021 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив. Позивач вказує, що, на думку відповідача, якщо скасовано рішення суду, яким поновлено працівника на посаді, то це автоматично тягне за собою втрату юридичної сили наказом про поновлення на посаді, який було видано на виконання скасованого рішення суду. Однак така позиція є неправильною, оскільки не існує правових норм, у яких би було прямо вказано про зазначене. Підставами для прийняття на роботу чи звільнення з неї, крім рішення суду, обов`язково має бути ще й відповідний наказ (розпорядження) роботодавця. Відповідач як роботодавець мав би винести нове розпорядження про звільнення, про що повідомити його як працівника і внести відповідні записи в трудову книжку.

Зміст заперечення на відповідь на відзивУ березні 2021 року до Верховного Суду від КП "Кременчукводоканал" надійшло заперечення на відповідь на відзив, у якому його представник зазначає, що враховуючи остаточне рішення у справі № 524/6367/16-ц про відмову у поновленні позивача, останній не може бути поновлений на роботі навіть з урахуванням постанови Полтавського апеляційного суду від 10 грудня 2018 року у справі № 524/6081/18, оскільки рішення у справі № 524/6367/16-ц є преюдиційним.

Рух справиУхвалою Верховного Суду від 04 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали з суду першої інстанції.Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2021 року справу призначено досудового розгляду у порядку письмового провадження у складі колегії із п`яти суддів.

Межі та підстави касаційного переглядуПереглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).В ухвалі про відкриття касаційного провадження вказано, що доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, що неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, а саме апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 804/4920/16.

Фактичні обставини справиСуди встановили, що сторони у справі перебували у трудових правовідносинах.02 квітня 2015 року ОСОБА_1 призначено на посаду головного інженера КП "Кременчукводоканал". Наказом генерального директора КП "Кременчукводоканал" від 29 червня 2016 року № 644 головного інженера ОСОБА_1 з 29 червня 2016 року звільнено із займаної посади згідно з пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України у зв`язку з його відмовою від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньої місячної заробітної плати відповідно до статті 44 КЗпП України та компенсацією невикористаної щорічної відпустки за період роботи з 07 вересня 2015 року по 29 червня 2016 року у кількості 10 календарних днів.Рішенням Автозаводського районного суду міста Кременчука від 24 квітня 2017 року та додатковими рішеннями цього суду від 11 вересня 2017 року та 20 вересня 2017 року у справі № 524/6367/16-ц за позовом ОСОБА_1 визнано незаконними та скасовано накази КП "Кременчукводоканал" від 29 квітня 2016 року № 253 "Про зміну істотних умов праці", від 17 лютого 2016 року № 209 "Про зміну оплати праці", від 31 березня 2016 року № 326 "Про зміну оплати праці", від 21 квітня 2016 року № 342 "Про встановлення робочого часу", від 29 червня 2016 року № 644 про звільнення позивача за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді головного інженера КП "Кременчукводоканал". Стягнуто з КП "Кременчукводоканал" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29 червня 2016 року до 24 квітня 2017 року у сумі 133 743,84 грн та 5 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та виплаті середнього заробітку за один місяць.26 квітня 2017 року КП "Кременчукводоканал" видано наказ № 379 про поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді головного інженера з 29 червня 2016 року.03 травня 2017 року позивач отримав лист, у якому повідомлялось про те, що згідно з наказом від 26 квітня 2017 року № 379 відповідачем здійснено заходи щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді головного інженера. Також зазначено, що позивачу необхідно з`явитись на КП "Кременчукводоканал" та приступити до роботи. При собі мати трудову книжку.На вказаний лист позивач надіслав заяву, в якій повідомляв, що до заяви не надано розпорядження і він з`явиться до підприємства після отримання повідомлення від державного виконавця.Актом державного виконавця підтверджується, що 30 травня 2017 року під час виходу державного виконавця Автозаводського ВДВС міста Кременчук ГТУЮ в Полтавській області за адресою місцезнаходження КП "Кременчукводоканал" при примусовому виконанні виконавчого листа № 524/6367/16-ц, виданого 25 квітня 2017 року Автозаводським районним судом міста Кременчука, ОСОБА_1 надано для ознайомлення оригінал наказу від 26 квітня 2017 року № 379, відповідний запис внесено до його трудової книжки.30 травня 2017 року КП "Кременчукводоканал" виданий наказ № 499 про розірвання трудового договору та звільнення ОСОБА_1 з посади головного інженера КП "Кременчукводоканал" на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України за прогул - відсутність на робочому місці в період з 26 квітня 2017 року по 30 травня 2017 року без поважних причин.

Позиція Верховного СудуКолегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких мотивів.Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України). У статті 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.У справі, що переглядається:- підставою поновлення позивача на посаді головного інженера КП "Кременчукводоканал" та поновлення трудового договору було рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 24 квітня 2017 року у справі № 524/6367/16-ц, яке в подальшому було скасоване рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 18 жовтня 2017 року з ухваленням нового рішення у справі про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1, яке залишено без змін постановою Верховного Суду від 24 липня 2019 року;- скасоване рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 24 квітня 2017 року про поновлення позивача на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та додаткові рішення цього суду у справі № 524/6367/16-ц втратили законну силу та не створюють правових наслідків.Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди, суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_1 про поновлення його на роботі на посаді головного інженера відповідача з 30 травня 2017 року, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по дату повного розрахунку або дату винесення рішення суду, виходячи з середнього заробітку - 1 928,97 грн, відшкодування 100 000,00 грн моральної шкоди ґрунтуються на скасованому рішенні Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 24 квітня 2017 року у справі № 524/6367/16-ц, а тому не підлягають задоволенню, оскільки підставою поновлення ОСОБА_1 на посаді головного інженера КП "Кременчукводоканал" було саме вказане рішення від 24 квітня 2017 року у справі № 524/6367/16-ц, яке в частині поновлення позивача на роботі було допущене до негайного виконання до набрання цим рішенням законної сили і в подальшому було скасоване в апеляційному порядку з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.Довід касаційної скарги про те, що оскільки наказ відповідача від 30 травня 2017 року № 499 про звільнення позивача на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України скасований, то він вважається таким, що автоматично поновлений на роботі, колегія суддів відхиляє, так як підстава, на якій позивача було поновлено на роботі - рішення суду перестала існувати, трудові правовідносини між сторонами припинилися і не можуть бути поновлені.Висновки Верховного Суду у справі № 804/4920/16, на які посилається позивач у касаційній скарзі, не суперечать висновкам апеляційного суду у справі, що переглядається, оскільки суд касаційної інстанції у справі № 804/4920/16 не вирішував питання про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Висновки за результатами розгляду касаційної скаргиУраховуючи, що постанова апеляційного суду в оскарженій частині прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду в оскарженій частині - без змін.Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:Касаційну ОСОБА_1 залишити без задоволення.Постанову Полтавського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року у частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а також середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук