розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Універсал Банк", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Траст Фінанс", на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 грудня 2019 року у складі судді Ковальчук Л. М. та постанову Київського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Слюсар Т. А., Волошиної В. М., Рейнарт І. М.,

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк" (далі - ПАТ "Універсал Банк"), яке є правонаступником відкритого акціонерного товариства "Універсал Банк" (далі - ВАТ "Універсал Банк"), правонаступником якого є Акціонерне товариство "Універсал Банк" (далі - АТ "Універсал Банк"), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовна заява мотивована тим, що 19 травня 2008 року між ВАТ "Універсал Банк", правонаступником якого є ПAT "Універсал Банк", та позичальником ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 012-2008-1556.

Згідно з пунктом 1.1 вказаного договору банк зобов`язався надати позичальнику грошові кошти в сумі 150 000 доларів США у порядку і на умовах, визначених у цьому договорі, а позичальник зобов`язувався прийняти грошові кошти, належним чином виконувати умови договору та сплачувати проценти за користування кредитом в розмірі 12,45 % річних і повернути банку зазначені кредитні кошти до 10 травня 2028 року.

У рахунок забезпечення виконання боржником зобов`язань за кредитним договором, 19 травня 2008 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочаровою С.В., про що зроблено запис в реєстрі № 1840.

Згідно з умовами договору іпотеки від 19 травня 2008 року ОСОБА_2 передав в іпотеку нерухоме майно, а саме: земельну ділянку, площею 0,1726 га, яка розташована на АДРЕСА_1 .

Позивач зазначав, що зобов`язання за кредитним договором він виконав шляхом надання позичальнику кредитних коштів.

Натомість позичальник своїх зобов`язань не виконував, не повертав кредитні кошти відповідно до встановленого графіка погашення кредиту, не сплачував проценти за користування кредитом.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 28 січня 2010 року у справі № 2-673/10 за позовом ВАТ "Універсал Банк", правонаступником якого є ПAT "Універсал Банк", до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, яке набрало законної сили, стягнено солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПAT "Універсал Банк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 199 162,66 грн.

12 жовтня 2011 року державний виконавець відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 29159315 з виконання виконавчого листа № 2-673/10, виданого 08 квітня 2010 року Дарницьким районним судом міста Києва, про стягнення солідарно з ОСОБА_2 на користь ПAT "Універсал Банк" боргу у розмірі 1 199 162,66 грн.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

Постановою державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 23 квітня 2018 року виконавче провадження № 29159315 з примусового виконання виконавчого листа № 2-673/10, виданого 08 квітня 2010 року Дарницьким районним судом міста Києва, про стягнення солідарно з ОСОБА_2 на користь ПAT "Універсал Банк" боргу у розмірі 1 201 112,66 грн закінчено на підставі пункту 3 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" (смерть боржника).

Станом на 25 квітня 2018 року утворилась заборгованість зі сплати кредиту у розмірі 270 064,29 доларів США, яка складається з: 148 811,83 доларів США - сума простроченої заборгованості за кредитом; 105 695,57 доларів США - сума заборгованості по відсоткам за користування кредитом; 15 556,89 доларів США - сума заборгованості за підвищеними відсотками.

Згідно з довідкою Бирюківської сільської ради Рокитнянського району Київської області після смерті ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, спадщину прийняла його матір ОСОБА_1 .

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16 травня 2018 року власником предмета іпотеки є ОСОБА_2

24 вересня 2018 року ОСОБА_1 направлено вимогу про виконання зобов`язань за кредитним договором та сплати заборгованості у повному обсязі, що становить 270 064,29 доларів США. Попереджено, що у випадку невиконання цієї вимоги, банк буде вимушений стягнути суму кредиту в примусовому порядку, в тому числі і за рахунок майна, що належить та/або буде належати боржнику.

Позивач вказував, що станом на 31 жовтня 2018 року судове рішення про стягнення кредитної заборгованості не виконано, порушення основного зобов`язання відповідачем не усунено, тому банк набув право звернути стягнення на предмет іпотеки.

Враховуючи викладене, ПAT "Універсал Банк" просив суд в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором від 19 травня 2008 року в розмірі 270 064,29 доларів США звернути стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку, площею 0,1726 га, яка розташована на АДРЕСА_1, власником якої був ОСОБА_2 та право власності перейшло до спадкоємця ОСОБА_1, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, яка буде визначена експертом, суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання на стадії виконавчого провадження.

Короткий зміст судових рішень

Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 грудня 2019 року у задоволенні позову AT "Універсал Банк" відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не довів прийняття ОСОБА_1 у встановленому законодавством порядку спадщини після смерті ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог, зокрема, інформації щодо спадкоємців спірної земельної ділянки, яка була передана в іпотеку на підставі договору іпотеки від 19 травня 2008 року.

Постановою Київського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року апеляційну скаргу адвоката Тарана В. А. в інтересах АТ "Універсал Банк" задоволено частково.

Заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 грудня 2019 року змінено, викладено мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Апеляційний суд виходив з того, що матеріалами справи доведено, що за зобов`язаннями ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідає його матір ОСОБА_1, яка прийняла спадщину після смерті сина. Виходячи з положень частин першої, третьої статті 1296 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину, а отримання такого свідоцтва є правом спадкоємця, а не його обов`язком. При цьому відсутність у спадкоємця вказаного свідоцтва не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора.

Отже суд першої інстанції зробив неправильний висновок, що підставою для відмови позивачу у задоволенні позову є відсутність у справі інформації щодо спадкоємців земельної ділянки, яка була передана в іпотеку банку та залишилася після смерті померлого ОСОБА_2 .

При цьому суд першої інстанції не врахував, що оскільки зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог передбачено положеннями статей 1281, 1282 ЦК України.

Положення статті 1281 ЦК України, в якій визначено преклюзивні строки пред`явлення вимог до спадкоємців позичальника, застосовується і до кредитних зобов`язань, забезпечених іпотекою.

З огляду на пропуск AT "Універсал Банк" строку, встановленого статтею 1281 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), право вимоги до позичальника за договором іпотеки, а також його зобов`язання за цим договором припинилося.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 13 січня 2021 року, AT "Універсал Банк", правонаступником якого є ТОВ "ФК "Траст Фінанс", просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається, зокрема наневрахування судами висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15-ц, постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 320/9961/15-ц (провадження № 61-3471св18), від 08 квітня 2020 року у справі № 668/3285/15-ц (провадження № 668/3285/15-ц), від 18 червня 2020 року у справі № 607/8116/17 (провадження № 61-48495св18).

Касаційна скарга мотивована тим, що встановлені статтею 1281 ЦК України строки є строками, у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб`єктивне право.

Банку стало відомо про смерть ОСОБА_2 тільки після отримання постанови державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 23 квітня 2018 року про закінчення виконавчого провадження.

Звернувшись 27 квітня 2018 року до Рокитнянської районної державної нотаріальної контори Київської області з претензією до спадкоємця померлого ОСОБА_2 - ОСОБА_1, AT "Універсал Банк" пред`явило вимоги до всіх можливих спадкоємців ОСОБА_2 у строк, передбачений статтею 1281 ЦК України.

Крім того 31 жовтня 2018 року AT "Універсал Банк" направило ОСОБА_1 вимогу в порядку статті 35 Закону України "Про іпотеку".

Також суди не дослідили питання щодо початку відліку позовної давності за позовними вимогами кредитодавця до спадкоємців померлого позичальника - іпотекодавця.

Інший учасник справи не скористалася своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направила.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 січня 2021 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.

04 лютого 2021 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 01 грудня 2021 року справу призначено до розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 08 грудня 2021 року залучено до участі у справі ТОВ "ФК "Траст Фінанс" як правонаступника АТ "Універсал Банк".

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 19 травня 2008 року між ВАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_2 укладений кредитний договір, відповідно до умов якого кредитор надав позичальнику грошові кошти в сумі 150 000 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 12,45 % річних на строк до 10 травня 2028 року.

В рахунок забезпечення виконання боржником взятих на себе зобов`язань за кредитним договором 19 травня 2008 року між ВАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_2 укладений договір іпотеки, за умовами якого іпотекодавець передав в іпотеку нерухоме майно, а саме земельну ділянку площею 0,1726 га з кадастровим номером 3222480401:01:067:0004, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, яка розташована на АДРЕСА_1, у селі Білогородці Києво-Святошинського районного суду Київської області.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 28 січня 2010 року у справі № 2-673/10, що набрало законної сили, позовні вимоги ПAT "Універсал Банк", яке є правонаступником ВАТ "Універсал Банк", до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задоволено, стягнено солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПAT "Універсал Банк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 199 162,66 грн та понесені судові витрати у розмірі 1 950 грн (а. с. 16-18).

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції від 23 вересня 2013 року накладено арешт на земельну ділянку площею 0,1726 га з кадастровим номером 3222480401:01:067:0004, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, яка розташована на АДРЕСА_1, у селі Білогородці Києво-Святошинського районного суду Київської області (а. с. 206).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 19 грудня 2014 року (а. с. 167).

Виконавчим комітетом Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області 19 грудня 2014 року зареєстровано смерть ОСОБА_2 за актовим записом № 55 (а. с. 30).

15 квітня 2015 року ОСОБА_1 звернулася до Рокитнянської районної державної нотаріальної контори Київської області з заявою про прийняття спадщини після смерті сина ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 166).

15 квітня 2015 року спадкову справу зареєстровано у Спадковому реєстрі за № 57344169 (а. с. 272).

27 квітня 2018 року та 21 травня 2018 року АТ "Універсал Банк" направило на адресу Рокитнянської державної нотаріальної контори Київської області претензії, які зареєстровано в нотаріальній конторі 02 травня 2018 року та 23 травня 2018 року відповідно, та просив повідомити спадкоємців померлого ОСОБА_2 про наявність майнових вимог перед банком, а також повідомити банк про передачу цих вимог спадкоємцям, номер спадкової справи та у разі видачі свідоцтва про право спадщину вказати спадкоємця та дату її прийняття.

У відповідь на претензії банку державний нотаріус Рокитнянської державної нотаріальної контори Київської області Калітенко Л. Б. повідомила про те, що після смерті ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, заведена спадкова справа за № 114/2015 рік. Згідно зі статтею 1281 ЦК України кредитор спадкодавця може пред`явити вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину у строки, встановлені частинами другою та третьою цієї статті, позбавляється права вимоги (а. с. 191-193, 212).

04 грудня 2018 року АТ "Універсал Банк" направило ОСОБА_1 вимогу про виконання зобов`язань за кредитним договором та сплату заборгованості у повному обсязі, що становить 270 064,29 доларів США. Попереджено, що у випадку невиконання цієї вимоги, банк буде вимушений стягнути суму кредиту в примусовому порядку, в тому числі і за рахунок майна, що належить та/або буде належати боржнику (а. с. 214-215).

Відповідно до копії спадкової справи свідоцтво про право на спадщину за законом нотаріус не видавав (а. с. 166-194).

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16 травня 2018 року власником предмета іпотеки є ОСОБА_2 .

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 19 серпня 2015 року видано дублікат виконавчого листа № 2-673/10 від 08 квітня 2020 року про стягнення із ОСОБА_3 на користь ПAT "Універсал Банк" заборгованості за кредитним договором, оскільки оригінал виконавчого листа був втрачений.

Постановою державного виконавця Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 16 серпня 2016 року відкрито виконавче провадження № 51935472 з виконання виконавчого листа № 2-673/10, виданого 03 вересня 2015 року Дарницьким районним судом міста Києва, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПAT "Універсал Банк" заборгованості за кредитним договором у розмірі 1 199 162,66 грн (а. с. 216).

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 23 червня 2018 року у справі № 753/16/18 за заявою ОСОБА_3 про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 01 листопада 2018 року, визнано дублікат виконавчого листа № 2-673/10 від 08 квітня 2010 року, виданого 03 вересня 2015 року Дарницьким районним судом міста Києва, таким, що не підлягає виконанню (а. с. 221-228).

Згідно з постановою державного виконавця Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 04 лютого 2019 року виконавче провадження № 51935472 з виконання виконавчого листа № 2-673/10, виданого 03 вересня 2015 року Дарницьким районним судом міста Києва, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПAT "Універсал Банк" заборгованості за кредитним договором у розмірі 1 199 162,66 грн закінчено на підставі пункту 5 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" (визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню) (а. с. 217).

Станом на 31 жовтня 2018 року судове рішення про стягнення кредитної заборгованості не виконано.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених

у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Змінюючи мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора.

Разом з тим АТ "Універсал Банк" пропустило строк пред`явлення вимог до спадкоємців, передбачений положеннями статті 1281 ЦК України, тому право вимоги до позичальника за договором іпотеки, а також його зобов`язання за цим договором припинилося.

Колегія суддів Верховного Суду частково не погоджується з указаними висновками апеляційного суду, враховуючи наступне.

Спадкування як перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) є підставою для універсального правонаступництва у цивільних правовідносинах (стаття 1216 ЦК України).

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язане з його особою i у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою (частина перша статті 608 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 1220 ЦК Україничасом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Частиною п`ятою статті 1268 ЦК України передбачено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно з частиною першою статті 1297 ЦК спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

У частині третій статті 1296 ЦК України зазначено, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину). Отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК є правом, а не обов`язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 645/3265/13-ц (провадження № 61-5552свп18), від 08 серпня 2018 року у справі № 686/10026/16-ц (провадження № 61-6373св18), від 14 січня 2019 року у справі № 311/917/15-ц (провадження № 61-38428св18), від 14 травня 2021 року у справі № 205/6803/19 (провадження № 61-9908св20).

Звертаючись до суду з позовом, банк зазначав, що померлий ОСОБА_2 свої обов`язки щодо погашення кредитної заборгованості не виконував, станом на 31 жовтня 2018 року рішення суду щодо стягнення заборгованості за кредитним договором не виконано, тому банк набув право звернути стягнення на предмет іпотеки, який успадкувала ОСОБА_1 .

Апеляційний суд правильно виходив з того, що хоча ОСОБА_1 не отримала свідоцтво про право на спадщину, проте вона відповідає за зобов`язаннями спадкодавця ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, в межах вартості майна, одержаного в спадщину, оскільки прийняла спадщину.

Разом з тим колегія суддів Верховного Суду вважає, що висновки суду апеляційної інстанції про пропуск AT "Універсал Банк" строку пред`явлення вимог до спадкодавця, встановленого статтею 1281 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у зв`язку з чим право вимоги до позичальника за договором іпотеки, а також його зобов`язання за цим договором припинилося, є передчасними, враховуючи наступне.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Згідно з частинами першою-третьою статті 23 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. Якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи - іпотекодавця, такий спадкоємець не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання основного зобов`язання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки.

Частинами другою та третьою статті 1281 ЦК України (тут і далі по тексту - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою статті 1281 ЦК України, позбавляється права вимоги (частина четверта статті 1281 ЦК України).

Оскільки зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України (тут і далі по тексту - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Стаття 1281 ЦК України, яка визначає преклюзивні строки пред`явлення таких вимог, застосовується і до кредитних зобов`язань, забезпечених іпотекою. Сплив цих строків має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права) за основним і додатковим зобов`язаннями, а також припинення таких зобов`язань.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц, від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15-ц (на яку послався заявник в касаційній скарзі, від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17.

Отже відповідно до положень статті 1281 ЦК України кредитор повинен пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину (або ж з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину).

При вирішенні питання про стягнення зі спадкоємців коштів для задоволення вимог кредитора встановленню підлягають обставини, пов`язані із з`ясуванням кола спадкоємців, належності спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартості отриманого спадкоємцем майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред`явлення вимоги до спадкоємця боржника.

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

15 квітня 2015 року ОСОБА_1 звернулася до Рокитнянської районної державної нотаріальної контори Київської області із заявою про прийняття спадщини після смерті сина ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Звертаючись до суду з позовом, AT "Універсал Банк" в апеляційній та касаційній скаргах зазначало, що після отримання ним постанови про закінчення виконавчого провадження від 23 квітня 2018 року банку стало відомо про смерть боржника ОСОБА_2 .

Враховуючи, що стаття 1281 ЦК України не встановлює певного порядку пред`явлення вимог до кредиторів, тому пред`явлення вимог може відбуватися як безпосередньо спадкоємцю, так і через нотаріуса, адже Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (z0282-12) , передбачено, що нотаріус приймає претензії кредиторів (постанови Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 311/1811/16-ц (провадження № 61-33559св18), від 16 грудня 2020 року у справі № 916/2437/17).

27 квітня 2018 року банк звернувся до спадкоємців померлого боржника, шляхом подання претензії до Рокитнянської районної державної нотаріальної контори Київської області (а. с. 174).

У відповіді на претензію банку державний нотаріус Калітенко Л. Б. повідомила про те, що після смерті спадкодавця ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, заведена спадкова справа за № 114/2015 рік, а також зазначила, що немає підстав визнавати банк кредитором померлого згідно з положеннями статей 1281, 1282 ЦК України.

31 жовтня 2018 року банк звернувся з претензією безпосередньо до спадкоємця боржника ОСОБА_1, але зазначена претензія не була отримана адресатом та повернута з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

12 листопада 2018 року банк звернувся з позовом до суду.

Вирішуючи спір апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, залишив поза увагою порядок і строк пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника, не надав належної оцінки доказам, наданим позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог, не з`ясував коли банк дізнався про прийняття спадщини спадкоємцем, не врахував, що кредитор боржника повинен подати вимогу або безпосередньо спадкоємцю, або звернутися до нотаріуса з вимогою, яку нотаріус доводить до відома спадкоємця, що прийняв спадщину, не перевірив належним чином доводів апеляційної скарги позивача та не спростував їх, оскільки судові процедури повинні бути справедливими.

Відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

При вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини:

- чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги;

- коло спадкоємців, які прийняли спадщину;

- при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини);

- при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.

Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 640/6274/16-ц, від 29 січня 2020 року у справі № 496/4363/15-ц, від 15 липня 2020 року у справі № 645/1566/16-ц, від 04 березня 2020 року у справі № 2609/30529/12.

Вирішуючи спір, суду слід встановити відповідно до положень статті 1282 ЦК України наявність порушеного права (наявність непогашеної спадкодавцем заборгованості за кредитним договором), факт прийняття спадщини відповідачем після смерті позичальника ОСОБА_2, наявність спадкового майна, а саме земельної ділянки, площею 0,1726 га, що розташована на АДРЕСА_1, та врахувати, що принцип змагальності цивільного процесу, який закріплений у статті 81 ЦПК України, передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна.

Отже суд апеляційної інстанції не виконав вимог процесуального права щодо повного та всебічного з`ясування обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи.

Суд касаційної інстанції у силу своїх процесуальних повноважень не може давати оцінку чи переоцінку наданим учасниками справи доказам, а тому не може ухвалити власне рішення, відтак, прохання касаційної скарги про ухвалення нового рішення не може бути задоволено.

За загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 76- 78, 81, 83- 84, 228, 229, 235, 243, 263- 265 ЦПК України, визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позовів.

Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.

Враховуючи вищенаведені норми права та встановлені у справі фактичні обставини, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування постанови апеляційного суду та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При новому розгляді справи апеляційному суду необхідно з`ясувати додержання позивачем строків пред`явлення вимоги до спадкоємця, межі відповідальності спадкоємця на час відкриття спадщини, вартість майна, одержаного у спадщину, надати оцінку доводам та поданим сторонами доказам в обґрунтування своїх вимог та заперечень як в цілому, так і кожному доказу окремо, мотивуючи відхилення або врахування кожного доказу.

У мотивувальній частині постанови апеляційного суду, суд послався на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (провадження № 14-397цс19), однак фактичні обставини у справі, яку розглядала Велика Палата Верховного Суду, не є подібними, оскільки суд встановив, коли кредитор дізнався про відкриття спадщини.

Натомість у цій справі, суд апеляційної інстанції не встановив обставин, коли банк дізнався про смерть боржника та відкриття спадщини.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд

є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом (частина четверта статті 411 ЦПК України).

Отже, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню

з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції відповідно до вимог статті 411 ЦПК України.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.