ІМЕНЕМ УКРАЇНИ08 грудня 2021рокум. Київсправа № 757/72588/17-цпровадження № 61-935св19Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Фаловської І.М.,суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., учасники справи:позивач - ОСОБА_1,відповідач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",розглянув у порядку спрощеного письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Печерського районного суду міста Києва від 04 квітня 2018 року у складі судді Соколова О. М. та постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Махлай Л. Д., Мазурик О. Ф., Кравець В. А.,ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"), правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), про захист прав споживачів, стягнення депозитів, відсотків та штрафних санкцій.

Позов, із урахуванням уточнених позовних вимог, мотивований тим, що 21 серпня 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "Приватбанк" укладено депозитні договори: № НОМЕР_4, на виконання умов якого позивачкою на рахунок № НОМЕР_1 внесено 15 000 доларів США, та № НОМЕР_2, за яким на рахунок № НОМЕР_3 внесено 1 000,00 грн.

У 2014 році у зв`язку із припиненням функціонування банківських відділень ПАТ КБ "Приватбанк" на території АР Крим та міста Севастополя рахунки позивачки заблоковано та припинено нарахуванням відсотків.

З метою отримання належних коштів та нарахованих по ним відсотків, ОСОБА_1 неодноразово зверталась до відповідача із вимогами про розблокування рахунків.

16 листопада 2017 позивачка звернулась до банку із заявою про розірвання депозитних договорів та видачу суми вкладів і нарахованих по ним відсотків, проте станом на момент звернення до суду цю заяву банком не задоволено.

У зв`язку із наведеним, позивачка просила стягнути з ПАТ КБ "Приватбанк" на її користь:

- за договором № НОМЕР_4 від 21 серпня 2013 року - 19 532,87 доларів США та 1 236 944,55 грн, із яких: 15 000 доларів США - сума вкладу; 4 500,82 доларів США - не нараховані відсотки за період з 21 лютого 2014 року по 20 листопада 2017 року; 32,05 доларів США - не нараховані відсотки за період з 21 листопада 2017 року по 06 лютого 2018 року; 2 601,12 грн - 3 % річних за період з 21 листопада 2017 року по 06 лютого 2018 року; 1 234 343,43 грн - пеня у розмірі 3 % за кожен день прострочення на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" (далі - Закон № 1023-ХІІ (1023-12) ) за період з 21 листопада 2017 року по 06 лютого 2018 року;

- за договором № НОМЕР_2 від 21 серпня 2013 року - 5 624,86 грн, із яких: 1 000 грн - сума вкладу; 681,53 грн - не нараховані відсотки за період з 21 лютого 2014 року по 20 листопада 2017 року; 2,14 грн - не нараховані відсотки за період з 21 листопада 2017 року по 06 лютого 2018 року; 6,41 грн - 3 % річних за період з 21 листопада 2017 року по 06 лютого 2018 року; 3 934,78 грн - пеня у розмірі 3 % за кожен день прострочення на підставі частини п`ятої статті 10 Закону № 1023-ХІІ за період з 21 листопада 2017 року по 06 лютого 2018 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 04 квітня 2018 рокупозов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 у національній валюті:

- за договором № НОМЕР_4 - 694 084,24 грн, із яких: сума вкладу - 15 000 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 04 квітня 2018 року складає 394 800,00 грн; сума не нарахованих відсотків за період з 21 лютого 2014 року по 20 листопада 2017 року - 4 500,82 доларів США, що становить 118 461,58 грн; сума не нарахованих відсотків за період з 21 листопада 2017 року по 06 лютого 2018 року - 32,05 доларів США, що становить 843,55 грн; 3 % річних за період з 21 листопада 2017 року по 06 лютого 2018 року - 2 601,12 грн; та 177 377,99 грн пені;

- за договором № НОМЕР_2 -1 690,08 грн, із яких: сума вкладу - 1 000,00 грн; сума не нарахованих відсотків за період з 21 лютого 2014 року по 20 листопада 2017 року - 683,53 грн; сума не нарахованих відсотків за період з 21 листопада 2017 року по 06 лютого 2018 року - 2,14 грн; 3 % річних за період з 21 листопада 2017 року по 06 лютого 2018 року - 6,41 грн; та 1 499,92 грн пені.

Також з відповідача стягнуто 697,27 грн судового збору.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості позовних вимог, водночас дійшов висновку, що розмір пені є завищеним відносно розміру заборгованості за основним боргом, а тому за договором № НОМЕР_4 зменшив розмір пені до 177 377,99 грн, а за договором № НОМЕР_2 - до 1 499,92 грн відповідно.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, аапеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 04 квітня 2018 року змінено, резолютивну частину рішення викладено у редакції постанови апеляційного суду.

Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", на користь ОСОБА_1 :

- за договором № НОМЕР_4 - вклад у сумі 15 000 доларів США, проценти за користування вкладом у розмірі 4 532,87 доларів США, 3 % річних за прострочення грошового зобов`язання у розмірі 2 601,12 грн та 177 377,99 грн пені;

- за договором № НОМЕР_2 - вклад у розмірі 1 000 грн, проценти за користування вкладом у розмірі 686,67 грн, 3 % річних за прострочення грошового зобов`язання у розмірі 6,41 грн та 1 499,92 грн пені.

Змінюючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив із того, що строк по обом вкладам встановлено на 12 місяців - до 21 серпня 2014 року.

Після закінчення цього строку позивачка не зверталася із заявою про розірвання договорів, а банк не надсилав їй повідомлення про розірвання договорів та не виплатив суму вкладів і нараховані проценти за договорами після закінчення строку дії договорів. Відтак договори вважаються продовженими ще на такий же строк, тобто до 22 серпня 2015 року, надалі до 22 серпня 2016 року, надалі до 22 серпня 2017 року, і в останнє - до 22 серпня 2018 року.

Відповідно до умов договорів позивачка мала право на отримання процентів по вкладам до 24 серпня 2017 року, які нараховуються на суму вкладу про процентній ставці для вкладів даного найменування і строку, діючій в банку на день закінчення попереднього строку вкладу.

Згідно із довідкою, наданої відповідачем, у АТ КБ "Приватбанк" за банківським вкладом "стандарт" (валюта долар США) на час закінчення попереднього строку вкладу діяли наступні ставки: на 21 серпня 2014 року - 11 %; на 22 серпня 2015 - 12,5 %; на 23 серпня 2016 - 6 %, а за банківським вкладом "стандарт" (валюта гривня) на час закінчення попереднього строку вкладу діяли наступні ставки: на 21 серпня 2014 - 22 %; на 22 серпня 2015 - 24 %; на 23 серпня 2016 року - 16 %.

Відтак за умовами договору позивачка мала право на отримання процентів за вкладом у доларах США з 21 лютого 2014 року (позовні вимоги заявлені про стягнення процентів з 21 лютого 2014 року) по 21 серпня 2014 року (дата закінчення договору) у розмірі 8 % від суми вкладу, що складає 598,36 доларів США (15 000 х 8 % : 365 х 182 дні); за період з 22 серпня 2014 року по 22 серпня 2015 року - у розмірі 11 % від суми вкладу, що становить 1 654,52 доларів США (15 000 х 11 % : 365 х 366 дні); за період з 23 серпня 2015 року по 23 серпня 2016 року - у розмірі 12,5 % від суми вкладу, що становить 1 880,12 доларів США (15 000 х 12,5 % : 366 х 367 дні); за період з 24 серпня 2016 року по 24 серпня 2017 року - у розмірі 6 % від суми вкладу, що становить 902,46 доларів США (15 000 х 6 % : 365 х 366 дні), в разом - 5 035,46 доларів США.

За умовами договору позивачка мала право на отримання процентів за гривневим вкладом з 21 лютого 2014 року (позовні вимоги заявлені про стягнення процентів з 21 лютого 2014 року) по 21 серпня 2014 року (дата закінчення договору) у розмірі 18 % від суми вкладу, що складає 89,75 грн (1 000 х 18 % : 365 х 182 дні); за період з 22 серпня 2014 року по 22 серпня 2015 року - у розмірі 24 % від суми вкладу, що становить 240,66 грн (1 000 х 24 % : 365 х 366 дні); за період з 23 серпня 2015 року по 23 серпня 2016 року - у розмірі 23 % від суми вкладу, що становить 230,62 грн (1 000 х 23 % : 366 х 367 дні); за період з 24 серпня 2016 року по 24 серпня 2017 року - у розмірі 16 % від суми вкладу, що становить 160,43 грн (1 000 х 16 % : 365 х 366 дні), а разом - 721,46 грн.

За період з 25 серпня 2017 року по 16 листопада 2017 року (дата отримання банком заяви про розірвання договорів) відповідно до пункту 11 договору позивачка має право на отримання процентів за користування вкладами у розмірі 1 % (вклад "на вимогу"). Сума таких процентів за доларовим вкладом складає 34,52 доларів США (15 000 х 1 % : 365 х 84 дні); а за гривневим вкладом - 2,30 грн (1 000 х 1 % : 365 х 84 дні).

За період від дня розірвання договорів, а саме з 17 листопада 2017 року по 06 лютого 2018 року (відповідно до позовних вимог) позивачка має право на отримання процентів за користування її грошовими коштами згідно із частиною другою статті 1070 ЦК України у розмірі відповідно по вкладу у доларах США - 33,70 доларів США (15 000 х 1 % : 365 х 82 дні); за гривневим вкладом - 2,25 грн (1 000 х 1 % : 365 х 82 дні) .

Разом з тим, за умовами депозитного договору вкладник має право на отримання вкладу у тій валюті, у якій внесено вклад, а також на отримання процентів у валюті вкладу, а тому апеляційний суд дійшов висновку, що зазначення судом першої інстанції у резолютивній частині рішення еквіваленту заборгованості у національній валюті є помилковим.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк" на рішення Печерського районного суду міста Києва від 04 квітня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року, у якій просить зупинити їх виконання та скасувати оскаржені судові рішення, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2019 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу із суду першої інстанції, зупинено виконання рішення Печерського районного суду міста Києва від 04 квітня 2018 року та постанови Київського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року до закінчення касаційного провадження.

У січні 2019 року копії зазначеної ухвали та касаційної скарги разом з доданими до неї матеріалами надіслано ОСОБА_1 .

У лютому 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Відзив на касаційну скаргу від позивачки не надходив.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк" мотивована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято внаслідок неповного з`ясування обставин, які мають значення для справи, із порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Щодо стягнення відсотків

Касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк" мотивована тим, що з письмовою заявою про дострокове розірвання договору банківського вкладу позивачка звернулася 17 жовтня 2017 року, а тому договір слід вважати розірваним з 19 жовтня 2017 року.

Відповідно до Протоколу Комітету управління активами і пасивами від 25 квітня 2017 року встановлено відсоткову ставку "до запитання" у розмірі 0,01 % річних з 04 травня 2017 року.

Отже, за договором № НОМЕР_4 підлягали стягненнювідсотки, виходячи із такого розрахунку:

- за період з 21 лютого 2014 року по 19 жовтня 2017 року - за відсотковою ставкою 8 % річних (15 000,00 х 8 % / 366 х 1 338 = 4 386,88 доларів США);

- за період з 20 жовтня 2017 року по 06 лютого 2018 року - за відсотковою ставкою 0,01 % річних (15 000,00 х 0,01 % / 366 х 109 = 0,44 доларів США).

За договором № НОМЕР_2 підлягали стягненнювідсотки, виходячи із такого розрахунку:

- за період з 21 лютого 2014 року по 19 жовтня 2017 року - за відсотковою ставкою 18 % річних (1 000,00 х 18 % / 366 х 1 338 = 658,03 грн);

- за період з 20 жовтня 2017 року по 06 лютого 2018 року - за відсотковою ставкою 0,01 % річних (1 000,00 х 0,01 % / 366 х 109 = 0,02 грн).

Щодо стягнення 3 % річних

Також на думку відповідача незрозумілою є підстава стягнення з нього трьох відсотків річних: якщо позивач просить стягнути відсотки з дати оформлення договорів по дату звернення до суду із позовом, то немає підстав для нарахування трьох відсотків річних за статтею 625 ЦК України. Якщо ж позивач вважає підставою для нарахування процентів частину п`яту статті 1061 ЦК України, то це звичайне нарахування процентів за договором, тобто виконання зобов`язання.

Щодо стягнення неустойки (пені) за частиною п`ятою статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів"

При здійсненні розрахунку пені відповідач просить застосувати формулу, наведену у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 759/13827/15-ц, а також зазначає, що згідно із постановою Верховного Суду України від 16 серпня 2017 року у справі № 6-2667цс17 пеня має обчислюватися та стягуватися виключно у національній валюті України - гривні.

Відповідно, за договором № НОМЕР_4, за яким процента ставка становить 8 % річних, а сума грошового зобов`язання - 15 000,00 доларів США, що еквівалентно 417 900,00 грн, вартість послуги за один день становить 0,02191780 % від суми вкладу (8 / 365), а отже 3 % вартості послуги за 78 днів (період з 21 листопада 2017 року по 06 лютого 2018 року) становить 214,33 грн (0,02191780 % х 3 % х 417 900,00 грн х 78 днів).

За договором № НОМЕР_2, за яким процента ставка становить 18 % річних, а сума грошового зобов`язання - 1 000,00 грн, вартість послуги за один день становить 0,04931506 % від суми вкладу (18 / 365), а отже 3 % вартості послуги за 78 днів (період з 21 листопада 2017 року по 06 лютого 2018 року) становить 1,15 грн (0,04931506 % х 3 % х 1 000,00 грн х 78 днів).

Заяви та клопотання

У червні 2019 року до Верховного Суду надійшло клопотання відповідача про передачу справи № 757/72588/17-ц на розгляд Великої Палати Верховного Суду з метою відступу від висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц щодо порядку розрахунку трьох відсотків пені відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону № 1023-ХІІ.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 21 серпня 2013 року у місті Сімферополь, АР Крим, між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "Приватбанк" укладено депозитні договори:

- № НОМЕР_4, за умовами якого позивачкою внесено на рахунок № НОМЕР_1 15 000 доларів США, а банк сплачує позивачці 8 % річних процентів по вкладу;

- № НОМЕР_2, за умовами якого позивачкою внесено на рахунок № НОМЕР_1 1 000 грн, а банк сплачує позивачці 18 % річних процентів по вкладу.

У зв`язку із припиненням функціонування банківських відділень ПАТ КБ "Приватбанк" на території АР Крим та міста Севастополя у 2014 році рахунки заблоковано та припинено нарахуванням відсотків.

17 жовтня 2017 року позивачка уперше звернулась до банку із заявою про розірвання депозитних договорів та видачу суми вкладів і нарахованих по ним відсотків, однак зазначену заяву банком не задоволено.

Згідно довідки, наданої банком, на рахунку № НОМЕР_1 міститься сума у розмірі 15 710,88 доларів США, а на рахунку № НОМЕР_3 - 1 109,30 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II "Перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою і другою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно з частиною першою статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 1060 ЦК України за договором банківського строкового вкладу банк зобов`язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу. Повернення вкладникові банківського строкового вкладу та нарахованих процентів за цим вкладом на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, можливе виключно у випадках, якщо це передбачено умовами договору банківського строкового вкладу.

Якщо вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу зі спливом строку, встановленого договором банківського вкладу, або повернення суми вкладу, внесеного на інших умовах повернення, після настання визначених договором обставин договір вважається продовженим на умовах вкладу на вимогу, якщо інше не встановлено договором.

Строк дії договорів від 21 серпня 2013 року № НОМЕР_4 та № НОМЕР_2 встановлено на 12 місяців, тобто до 21 серпня 2014 року (а. с. 9, 11).

Згідно із пунктами 6, 7 цих договорів якщо по закінченню строку дії вкладу вкладник не заявив банку про бажання повернути свої кошти, вклад автоматично продовжується ще на один строк, зазначений у розділі "Відомості по вкладу" цього договору. Строк вкладу продовжується неодноразово без явки вкладника до банку, а новий строк вкладу починається із дня, наступного за датою закінчення попереднього строку вкладу. Якщо банк заперечує проти продовження строку вкладу, він письмово або через смс-повідомлення повідомляє про це вкладника не пізніше ніж за 2 календарні дні до дня закінчення строку вкладу.

Як установлено судами, після 21 серпня 2014 року позивачка не зверталася із заявою про розірвання договорів, а банк не надсилав їй повідомлення про розірвання договорів та не виплатив суму вкладів і нараховані проценти за договорами після закінчення строку дії договорів. Відтак строки дії договорів вважаються продовженими ще на такий же строк, тобто до 22 серпня 2015 року, надалі до 22 серпня 2016 року, потім до 22 серпня 2017 року, і в останнє - до 22 серпня 2018 року.

Частинами першою, третьою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Пунктом 9 договорів передбачено, що як у позичальника, так і у банку є право достроково розірвати договір, повідомивши про це за два банківських дні до дати розірвання договорів.

Позивачка звернулася із заявою про розірвання договорів та повернення їй коштів за вкладами із виплатою процентів за користування вкладами 17 жовтня 2017 року, яку відповідач отримав 16 листопада 2017 року.

Отже, датою розірвання договорів банківських вкладів є 21 листопада 2017 року (18 та 19 листопада - вихідні дні).

Щодо наявності правових підстав для стягнення процентів за договорами банківських вкладів за період з 21 лютого 2014 року (позовні вимоги заявлені про стягнення процентів з 21 лютого 2014 року) по 24 серпня 2017 року

Відповідно до довідки, наданої відповідачем, у АТ КБ "ПриватБанк" за банківським вкладом "стандарт"(валюта долар США) на час закінчення попереднього строку вкладу діяли наступні ставки: на 21 серпня 2014 року - 11 %; на 22 серпня 2015 року - 12,5 %; на 23 серпня 2016 року - 6 %, а за банківським вкладом "стандарт" (валюта гривня) на час закінчення попереднього строку вкладу діяли наступні ставки: на 21 серпня 2014 року - 22 %; на 22 серпня 2015 року - 24 %; на 23 серпня 2016 року - 16 % (а. с. 10, 11, т. 2).

Виходячи із цього, суд апеляційної інстанції дійшов висновків, що за умовами договору № НОМЕР_4 позивачка мала право на отримання процентів за вкладом у доларах США з 21 лютого 2014 року (позовні вимоги заявлені про стягнення процентів з 21 лютого 2014 року) по 21 серпня 2014 року (дата закінчення договору) у розмірі 8 % від суми вкладу, що складає 598,36 доларів США (15 000 х 8 % : 365 х 182 дні); за період з 22 серпня 2014 року по 22 серпня 2015 року - у розмірі 11 % від суми вкладу, що становить 1 654,52 доларів США (15 000 х 11 % : 365 х 366 дні); за період з 23 серпня 2015 року по 23 серпня 2016 року - у розмірі 12,5 % від суми вкладу, що становить 1 880,12 доларів США (15 000 х 12,5 % : 366 х 367 дні); за період з 24 серпня 2016 року по 24 серпня 2017 року - у розмірі 6 % від суми вкладу, що становить 902,46 доларів США (15 000 х 6 % : 365 х 366 дні), а разом - 5 035,46 доларів США.

За умовами договору № НОМЕР_2 позивачка мала право на отримання процентів за гривневим вкладом з 21 лютого 2014 року (позовні вимоги заявлені про стягнення процентів з 21 лютого 2014 року) по 21 серпня 2014 року (дата закінчення договору) у розмірі 18 % від суми вкладу, що складає 89,75 грн (1 000 х 18 % : 365 х 182 дні); за період з 22 серпня 2014 року по 22 серпня 2015 року - у розмірі 24 % від суми вкладу, що становить 240,66 грн (1 000 х 24 % : 365 х 366 дні); за період з 23 серпня 2015 року по 23 серпня 2016 року - у розмірі 23 % від суми вкладу, що становить 230,62 грн (1 000 х 23 % : 366 х 367 дні); за період з 24 серпня 2016 року по 24 серпня 2017 року - у розмірі 16 % від суми вкладу, що становить 160,43 грн (1 000 х 16 % : 365 х 366 дні), а разом - 721,46 грн.

З огляду на те, що позивачка просила стягнути за вказані періоди проценти за користування її грошовими коштами у розмірі 4500,82 доларів США за вкладом у доларах США та 681,53 грн за гривневим вкладом відповідно, суди попередніх інстанцій ці вимоги правомірно задовольнили.

Водночас суд першої інстанції не врахував, що за умовами договору № НОМЕР_4 від 21 серпня 2013 року вкладник має право на отримання вкладу у тій валюті, у якій такий вклад нею внесено, а також на отримання процентів у валюті вкладу, та помилково перевів суми, нараховані у доларах США, до гривневого еквіваленту на час ухвалення рішення.

Суд апеляційної інстанції цю помилку виправив та постановив стягнути проценти за вкладом у доларах США у валюті вкладу.

Щодо наявності правових підстав для стягнення процентів "на вимогу" за договорами банківських вкладів за період з 25 серпня 2017 року по 21 листопада 2017 року

Пунктом 11 договорів банківських вкладів передбачено, що у разі розірвання договору до спливу 6 місяців із дати його оформлення, вкладнику повертається сума вкладу. За неповні 6 місяців проценти сплачуються за ставкою "до вимоги" (із урахуванням пункту 8 договору) за фактичну кількість днів, що пройшли з дати оформлення вкладу або продовження його строку до дня розірвання договору.

Оскільки з 25 серпня 2017 року (дати автоматичного продовження строку дії договору) до 16 листопада 2017 року (дати отримання банком заяви про розірвання договорів) не пройшло 6 місяців із дати пролонгації договору, апеляційний суд дійшов висновку, що за цей період відповідно до пункту 11 договорів позивачка має право на отримання процентів за користування вкладами у розмірі 1 % (вклад "на вимогу"), а сума таких процентів за доларовим вкладом складає 34,52 доларів США (15 000 х 1 % : 365 х 84 дні), а за гривневим вкладом - 2,30 грн (1 000 х 1 % : 365 х 84 дні).

Однак апеляційним судом не враховано, що строк дії договорів сплив 21 листопада 2017 року, а тому фактична кількість днів за період з 25 серпня 2017 року до 21 листопада 2017 року (період, за яких нараховуються відповідні проценти "на вимогу") становить 89 днів замість 84 днів, які покладено у формулу обчислення судом апеляційної інстанції.

Разом із тим, у матеріалах справи міститься витяг із протоколу Комітету управління активами і пасивами від 25 квітня 2017 року, яким з 04 травня 2017 року змінено відсоткові ставки по депозитах фізичних осіб в національній та іноземній валюті та встановлено процентну ставку по знов укладеним та пролонгованим вкладам фізичних осіб "до запитання" у розмірі 0,01 % річних (а. с. 183, т. 1).

Суд апеляційної інстанції також цього не врахував, та в основу обчислення процентів за період з 25 серпня 2017 року по 16 листопада 2017 року поклав процентну ставку "до запитання" у розмірі 1 % замість оновленої відсоткової ставки у розмірі 0,01 %.

Із урахуванням викладеного, за період з 25 серпня 2017 року по 21 листопада 2017 рокупозивачка має право на отримання процентів за користування вкладами у розмірі 0,01 %, а сума таких процентів за доларовим вкладом складає 0,37 доларів США (15 000 х 0,01 % : 365 х 89 днів), а за гривневим вкладом - 0,02 грн (1 000 х 0,01 % : 365 х 89 днів).

Щодо наявності правових підстав для стягнення процентів "на вимогу" за договорами банківських вкладів за період з 22 листопада 2017 року по 06 лютого 2018 року

Як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, незважаючи на те, що зобов`язання банку в розмірі та на умовах, визначених договором банківського вкладу (депозиту), припинилися 16 листопада 2017 року, закінчення строку дії договору у разі невиконання зобов`язань не припиняють зобов`язальних правовідносин, а трансформує їх в охоронні, що містять обов`язок відшкодувати заподіяні збитки, встановлені договором чи законом.

Згідно із частиною другою статті 1070 ЦК України проценти за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що за період від дня розірвання договорів, а саме з 21 листопада 2017 рокупо 06 лютого 2018 року (відповідно до позовних вимог) позивачка має право на отримання процентів за користування її коштами у розмірі, що сплачується банком за вкладом на вимогу, розмір яких становить 1 % річних і, відповідно, складає 33,70 доларів США (15 000 * 1 % : 365 * 82 дні) по вкладу у доларах США та 2,25 грн (1 000 * 1 % : 365 * 82 дні) за гривневим вкладом.

Водночас суд апеляційної інстанції знову ж таки не врахував, що згідно із витягом із протоколу Комітету управління активами і пасивами від 25 квітня 2017 року з 04 травня 2017 року встановлено процентну ставку по знов укладеним та пролонгованим вкладам фізичних осіб "до запитання" - 0,01 % річних, а тому за період з 22 листопада 2017 року по 06 лютого 2018 року, який становить 77 днів замість 82 днів, позивачка має право на отримання процентів за користування вкладами у розмірі 0,01 %, а сума таких процентів за доларовим вкладом складає 0,32 доларів США (15 000 * 0,01 % : 365 * 77 дні) по вкладу у доларах США та 0,02 грн (1 000 * 0,01 % : 365 * 77 дні) за гривневим вкладом.

Щодо нарахування трьох процентів річних за частиною другою статті 625 ЦК України

У касаційній скарзі зазначено, що оскільки позивачка просить стягнути відсотки з дати оформлення договорів по дату звернення до суду із позовом, то відсутні підстави для нарахування трьох процентів річних за статтею 625 ЦК України.

З цього приводу колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проценти, передбачені статтею 625 ЦК України, за своєю правовою природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів, а відтак відрізняються від процентів, які підлягають сплаті за правомірне користування грошовими коштами, що свідчить про відсутність подвійного стягнення при нарахуванні трьох процентів річних від простроченої суми, включаючи нараховані проценти за користування коштами, встановленими договором.

Позивачка просила суд стягнути три проценти річних за період з 21 листопада 2017 року (16 листопада 2017 року банк отримав від позивачки заяви про розірвання договорів банківських вкладів) по 06 лютого 2018 року (12 лютого 2018 року позивачкою подано до суду першої інстанції оновлений розрахунок штрафних санкцій), тобто за період поза межами строку дії договорів банківських вкладів, у розмірі 2 601,12 грн за вкладом у доларах США та 6,41 грн за гривневим вкладом відповідно.

Із урахуванням наведеного, висновок суду першої інстанції, із яким обґрунтовано погодився апеляційний суд, про наявність підстав для задоволення позовних вимог про задоволення позовних вимог у частині стягнення трьох процентів річних за порушення грошового зобов`язання на підставі частини другої статті 625 ЦК України, є правильним.

Щодо стягнення пені на підставі частини п`ятої статті 10 Закону № 1023-ХІІ

Позивачка просить стягнути пеню у розмірі три проценти за кожен день прострочення на підставі частини п`ятої статті 10 Закону № 1023-ХІІ за період з 21 листопада 2017 року по 06 лютого 2018 року.

Частково задовольняючи вимогу про стягнення пені, суд першої інстанції, із висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що розмір пені є завищеним відносно розміру заборгованості за основним боргом, а тому зменшив її розмір до 177 377,99 грн за вкладом у доларах США та до 1 499,92 грн за гривневим вкладом відповідно.

Водночас у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17 міститься висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах про те, що норма частини п`ятої статті 10 Закону № 1023-ХІІ не поширюється на правовідносини із договорів банківського вкладу із моменту припинення таких правовідносин.

З огляду на те, що між позивачкою та банком припинено правовідносини із договорів банківських вкладів 21 листопада 2017 року, то частина п`ята статті 10 Закону № 1023-ХІІ не розповсюджується на спірні правовідносини й відповідно рішення судів попередніх інстанцій у частині стягнення пені згідно із частиною п`ятою статті 10 Закону № 1023-ХІІ за період з 21 листопада 2017 року по 06 лютого 2018 року на користь позивачки підлягають скасуванню із ухваленням у цій частині нового судового рішення - про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог.

Щодо клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

Оскільки у цій справі, з огляду на викладений вище висновок Великої палати Верховного Суду щодо непоширення норми частини п`ятої статті 10 Закону № 1023-ХІІ на правовідносини із договорів банківського вкладу із моменту їх припинення, відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, підстави для задоволення відповідного клопотання відсутні.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин першої, третьої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Частиною сьомою статті 141 ЦПК України, якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У цій справі подано позов про захист прав споживачів, а тому згідно із частиною третьою статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ позивачка звільнена від сплати судового збору.

У касаційній скарзі АТ КБ "ПриватБанк" просило скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвали нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, а тому, виходячи із ціни позову, за подачу касаційної скарги банком сплачено судовий збір у розмірі 14 725,10 грн.

Оскільки касаційну скаргу задоволено частково, судові витрати, понесені АТ КБ "Приватбанк" у суді касаційної інстанції, підлягають компенсації за рахунок держави пропорційно розміру задоволених вимог (70/30) у розмірі 10 307,57 грн.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 04 квітня 2018 рокускасувати.

Постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення пені відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону "Про захист прав споживачів" скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення про відмову задоволення позовним вимог.

Постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року в частині вирішення питання про стягнення за договором № НОМЕР_4 від 21 серпня 2013 року вкладу у сумі 15 000 доларів США та за договором № НОМЕР_2 від 21 серпня 2013 року вкладу у розмірі 1 000 грн, а також в частині стягнення за договором № НОМЕР_4 від 21 серпня 2013 року 3 % річних за прострочення грошового зобов`язання у розмірі 2 601,12 грн та за договором № НОМЕР_2 від 21 серпня 2013 року 3 % річних за прострочення грошового зобов`язання у розмірі 6,41 грн залишити без змін.

Постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року в частині вирішення питання про стягнення за договором № НОМЕР_4 від 21 серпня 2013 року процентів за користування вкладом у розмірі 4 501,51 доларів США, та за договором № НОМЕР_2 від 21 серпня 2013 року процентів за користування вкладом у розмірі 681,57 грн змінити, викласти редакцію постанови в цій частині наступним чином: