Іменем України08 грудня 2021 рокум. Київсправа № 330/2040/19провадження № 61-12716св20Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:головуючого - Ступак О. В.,суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,учасники справи:позивач - перший заступник прокурора Запорізької області - начальник управління нагляду у кримінальному провадженні в інтересах держави,відповідачі: Кирилівська селищна рада Якимівського району Запорізької області, ОСОБА_1, Товариство з обмеженою відповідальністю "Техас 2016", Державна архітектурно-будівельна інспекція України, ОСОБА_2,розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника прокурора Запорізької області на ухвалу Якимівського районного суду Запорізької області від 22 січня 2020 року у складі судді Гусарової В. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 28 липня 2020 року у складі колегії суддів: Кочеткової І. В., Дашковської А. В., Кримської О. М., ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2019 року перший заступник прокурора Запорізької області - начальник управління нагляду у кримінальному провадженні звернувся до суду з позовом в інтересах держави до Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ "Техас 2016"), Державної архітектурно-будівельної інспекції України, ОСОБА_2 про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, знесення об`єктів, визнання незаконним та скасування рішення Кирилівської селищної ради, визнання недійсним договору оренди землі, повернення земельної ділянки.

Зазначив, що рішенням Кирилівської селищної ради від 09 жовтня 2015 року № 35 затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,5000 га, кадастровий номер 2320355400:11:001:0458, для розміщення об`єктів рекреаційного призначення, за адресою: АДРЕСА_1, цю земельну ділянку передано у постійне користування Комунальному підприємству "Розвиток курортної зони" (далі - КП "Розвиток курортної зони"). Далі на вказаній земельній ділянці ОСОБА_1 збудував будівлю сторожки. Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області зареєстрував декларацію про готовність об`єкта до експлуатації за № ЗП 141182901666 від 17 жовтня 2018 року, згідно з якою визнано закінченим будівництво об`єкта та готовим до експлуатації.

06 грудня 2018 року проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на сторожку (літ. "А-1"), загальною площею 28,6 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1715916423203.

Передача у постійне користування КП "Розвиток курортної зони" вищевказаної земельної ділянки відбулася із порушеннями норм законодавства. За результатами розгляду справи № 908/1514/18 Господарський суд Запорізької області встановив, що земельна ділянка, кадастровий номер 2320355400:11:001:0458, перебуває у межах прибережної захисної смуги та пляжної зони, тобто відноситься до земель водного фонду. Передача цієї земельної ділянки у постійне користування КП "Розвиток курортної зони" суперечить вимогам статей 18- 20, 58, 59, 60, 62, 186-1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України (2768-14) ), статей 88, 90 Водного кодексу України (далі - ВК України) та статті 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації".

Отже, сторожка (літ. "А-1") на земельній ділянці, кадастровий номер 2320355400:11:001:0458, вважається самочинно збудованою, а забудовник ОСОБА_1 до декларації про готовність об`єкта до експлуатації ЗП 141182901666 вніс недостовірні відомості, тобто є підстави для скасування реєстрації цієї декларації.

ОСОБА_1 вніс до статутного капіталу ТОВ "Техас 2016" спірний об`єкт нерухомості. Отже, право власності на будівлю сторожки набуло ТОВ "Техас 2016". ОСОБА_1 набув право власності на будівлю сторожки незаконно (без одержання у встановленому законом порядку земельної ділянки, невідповідності збудованого майна цільовому призначенню земельної ділянки, без дозволу власника на будівництво, шляхом внесення недостовірних відомостей до декларації про готовність об`єкта до експлуатації), тому наступне відчуження права власності на вказані об`єкти є незаконним.

Позивач просив:

скасувати реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1), яка 17 жовтня 2018 року зареєстрована Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області за № ЗП 141182901666 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1715916423203);

визнати недійсним акт прийому - передачі майна до статутного капіталу ТОВ "Техас2016" від 17 грудня 2018 року в частині внесення до статутного капіталу ТОВ "Техас 2016" майна у вигляді сторожки (літ. "А-1") за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1715916423203);

визнати недійсним договір купівлі-продажу від 13 травня 2019 року № 1017, укладений між ТОВ "Техас 2016" та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Якимівського районного нотаріального округу Запорізької області Уколовим С. А. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1715916423203);

зобов`язати ОСОБА_1 знести самочинно збудований об`єкт;

визнати незаконним та скасувати пункт 1 рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 06 червня 2019 року № 3 в частині передачі в оренду ОСОБА_2 земельної ділянки, площею 0,5000 га, кадастровий номер 2320355400:11:001:0458, за адресою: АДРЕСА_2 ;

визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,5 га, кадастровий номер 2320355400:11:001:0458, від 10 червня 2019 року, укладений між Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області та ОСОБА_2 (номер запису про інше речове право 32039418);

зобов`язати ОСОБА_2 повернути територіальній громаді смт Кирилівка в особі Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області земельну ділянку площею 0,5 га, кадастровий номер 2320355400:11:001:0458, за адресою: АДРЕСА_2 .

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Якимівського районного суду Запорізької області від 22 січня 2020 року, яка залишена без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 28 липня 2020 року, закрито провадження у справі в частині визнання недійсним акта прийому -передачі майна до статутного капіталу ТОВ "Техас 2016" від 17 грудня 2018 року та внесення до статутного капіталу сторожки (літ. "А-1") за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1715916423203).

Закривши провадження у справі в цій частині, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що забудовником спірної земельної ділянки на підставі інвестиційного договору був ФОП ОСОБА_1 і право власності на спірну сторожку перейшло до ТОВ "Техас 2016" внаслідок реалізації ОСОБА_1 своїх корпоративних прав, тому спір щодо правомірності набуття ТОВ "Техас-2016" права власності на спірну сторожку підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2020 року заступник прокурора Запорізької області звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Якимівського районного суду Запорізької області від 22 січня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 28 липня 2020 року, просив оскаржувані судові рішення скасувати та передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди неправильно визначили юрисдикцію спору в частині визнання недійсним акта прийому - передачі майна до статутного капіталу товариства, спір не є корпоративним, а ОСОБА_1 передав спірне майно до статутного капіталу товариства як фізична особа. Суди не врахували висновок у подібних правовідносинах, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 904/4713/18. Без визнання недійсним правочину у вигляді акта приймання - передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ "Техас 2016" неможливо остаточно поновити порушені інтереси держави, оскільки майно залишається зареєстрованим за відповідачами.

Аргументи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У листопаді 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2021 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у складі колегії з п`яти суддів.

Позиція Верховного Суду щодо суті спору

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційне провадження відкрито з тих підстав, що суди попередніх інстанцій неправильно визначили юрисдикцію спору в частині визнання недійсним акта прийому - передачі майна до статутного капіталу товариства, суди не врахували висновок у подібних правовідносинах, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 904/4713/18.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Прокурор звернувся до суду із позовом в інтересах держави, в якому, зокрема, просив: визнати недійсним акт прийому - передачі майна до статутного капіталу ТОВ "Техас 2016" від 17 грудня 2018 року в частині внесення до статутного капіталу ТОВ "Техас 2016" майна у вигляді сторожки (літ. "А-1") за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1715916423203).

Закривши провадження у справі в цій частині, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що забудовником спірної земельної ділянки на підставі інвестиційного договору був ФОП ОСОБА_1, право власності на спірну сторожку перейшло до ТОВ "Техас 2016" внаслідок реалізації ним корпоративних прав, тому спір щодо правомірності набуття ТОВ "Техас 2016" права власності на спірну сторожку підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.

У цій справі постановою Запорізького апеляційного суду від 28 липня 2020 року апеляційну скаргу заступника прокурора Запорізької області задоволено. Рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 22 січня 2020 року скасовано та ухвалено нове про задоволення позову.

Скасовано реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1), яка 17 жовтня 2018 року зареєстрована ДАБІ № ЗП141182901666 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1715916423203).

Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 13 травня 2019 року № 1017, укладений між ТОВ "Техас 2016" та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Якимівського районного нотаріального округу Запорізької області Уколовим С. А. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1715916423203).

Зобов`язано ОСОБА_1 знести самочинно збудований об`єкт - сторожку (літ. "А-1") загальною площею 28,6 кв. м на земельній ділянці площею 0,5 га, кадастровий номер 2320355400:11:001:0458, за адресою: АДРЕСА_2 .

Визнано незаконним та скасовано пункт 1 рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 06 червня 2019 року № 3 в частині передачі в оренду ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,5000 га, кадастровий номер 2320355400:11:001:0458, за адресою: АДРЕСА_2 .

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 10 червня 2019 року, площею 0,5 га, кадастровий номер 2320355400:11:001:0458, укладений між Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області та ОСОБА_2 (номер запису про інше речове право 32039418).

Зобов`язано ОСОБА_2 повернути територіальній громаді смт Кирилівка в особі Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області земельну ділянку площею 0,5 га, кадастровий номер 2320355400:11:001:0458, за адресою: АДРЕСА_2 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Із висновками судів про закриття провадження у справі Верховний Суд не погоджується, з огляду на таке.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 904/4713/18, провадження № 12-63гс19, викладено правовий висновок, що спір за позовом органу місцевого самоврядування до фізичної особи про зобов`язання звільнити земельну ділянку та привести її до стану, придатного для використання за цільовим призначенням, шляхом знесення забудови, має приватно-правовий характер та підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства. Позивач посилався на самовільне зайняття відповідачем земельної ділянки та здійснення на ній самочинного будівництва, тобто дії відповідача із самовільного зайняття земельної ділянки порушують право територіальної громади, як її власника, на самостійне володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що цей позов про зобов`язання звільнити земельну ділянку та привести її до стану, придатного для використання за цільовим призначенням, шляхом знесення забудови обумовлений не реалізацією передбачених законами України повноважень суб`єкта владних повноважень щодо здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, а захистом права комунальної власності.

Верховний Суд зазначає, що вказаний висновок Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми права стосується правовідносин, які не є подібними.

Разом з тим порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги (частина 2 статті 414 ЦПК України). ГПК України (1798-12) установлює, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, у тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах; й інші справи у спорах між суб`єктами господарювання (пункти 3, 4, 15 частини першої статті 20 цього Кодексу).

Відповідно до статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, правильне визначення юрисдикції цієї справи залежить від установлення наявності або відсутності корпоративних відносин між учасниками справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 1 Закону України "Про господарські товариства" господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарськими товариствами цим Законом визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об`єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.

Згідно зі статтею 80 ГК України до господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

Відповідно до частини третьої статті 80 ГК України товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов`язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов`язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

Разом з тим відповідно до частин першої, третьої статті 167 ГК України корпоративними правами є права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Отже, корпоративним є спір щодо створення, діяльності, управління та припинення юридичної особи - суб`єкта господарювання, якщо стороною у справі є учасник (засновник, акціонер, член) такої юридичної особи, у тому числі й той, який вибув.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 927/90/19, провадження № 12-103гс19.

Вимоги прокурора про визнання недійсним акта прийому - передачі майна до статутного капіталу ТОВ "Техас 2016" від 17 грудня 2018 року та внесення до статутного капіталу сторожки (літ. "А-1") за адресою: АДРЕСА_2, обґрунтована тим, що ця будівля є самочинною та розміщена на земельній ділянці, яка перебуває в межах прибережної захисної смуги Азовського моря, частково знаходиться в Утлюцькому лимані та має обмежену мету використання.

Спір, який є предметом цього судового розгляду, пов`язаний з вирішенням питання щодо звільнення земельної ділянки водного фонду від об`єкта самочинного будівництва, що свідчить про приватноправовий характер правовідносин.

Верховний Суд зазначає, що позовні вимоги, які пред`явив прокурор в інтересах держави, стосуються звільнення земельної ділянки водного фондувід об`єкта самочинного будівництва (спільність предмета позову), якінерозривно пов`язані між собою.

Оскільки заявлений позов не направлений на захист корпоративних прав позивача, Верховний Суд вважає, що цей спір не містить ознак корпоративного. У позивача існує цивільний інтерес до майна ОСОБА_1 не як до учасника товариства й не в межах корпоративних правовідносин, тому висновок судів про те, що вирішення спору в цій частині належить до юрисдикції господарських судів Верховний Суд вважає помилковим.

Верховний Суд погоджується з доводами прокурора та вважає, що всі позовні вимоги взаємопов`язані та спрямовані на оспорення права відповідачів на земельну ділянку, яка відноситься до земель водного фонду, та її повернення державі.

Правовідносини сторін в частині позовних вимог про визнання недійсним акта прийому - передачі майна до статутного капіталу ТОВ "Техас 2016" від 17 грудня 2018 року в частині внесення до статутного капіталу ТОВ "Техас 2016" майна у вигляді сторожки (літ. "А-1") за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1715916423203) не мають ознак господарсько-правових, тому вирішення спору в цій частині має здійснюватися в порядку цивільного судочинства.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.