розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року в складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Варенко О. П., Городничої В. С.,

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2009 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське фінансове агенство "Верус" (далі - ТОВ "УФА "Верус"), ОСОБА_1, ОСОБА_2 та просило стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором у розмірі 167 971, 90 доларів США та стягнути солідарно з відповідачів 200 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що22 лютого 2008 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 155 000 доларів США на придбання житла на строк до 22 лютого 2017 року.

З метою забезпечення виконання умов кредитного договору 22 лютого 2008 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки, відповідно до якого ОСОБА_2 взяв на себе зобов`язання нести солідарно майнову відповідальність (по погашенню кредиту, відсотків, пені, штрафів) у разі невиконання позичальником своїх зобов`язань.

Також 12 січня 2009 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ТОВ "УФА "Верус" укладено договір поруки, згідно з яким ТОВ "УФА "Верус" взяло на себе зобов`язання нести відповідальність перед банком у разі невиконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором у загальному розмірі 200 грн.

Посилаючись на те, що ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, у результаті чого станом на 14 травня 2009 року утворилася заборгованість у розмірі 167 971, 90 доларів США, ПАТ КБ "ПриватБанк" просило позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 29 лютого 2012 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" суму заборгованості за кредитним договором № 2008-028 від 22 лютого 2008 року станом на 14 травня 2009 року в розмірі 1 341 541, 17 грн, яка складається з: 1 205 955, 36 грн заборгованості за кредитом, 126 275, 56 грн заборгованості по процентам та 9 310, 25 грн пені.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позичальник ОСОБА_1 не виконував належним чином взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим виникла заборгованість у заявленому банком розмірі, яка підлягає стягненню з нього та поручителя ОСОБА_2 як солідарних боржників.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_2, рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 29 лютого 2012 року в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_2 скасовано та в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_2 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що в порушення умов договору поруки ПАТ КБ "ПриватБанк" не надіслало поручителю ОСОБА_2 письмову вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором, а тому позовні вимоги до нього є передчасними.

Рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог до ОСОБА_1 та ТОВ "УФА "Верус" в апеляційному порядку не оскаржувалося та в цій частині апеляційним судом не переглядалося.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг

05 лютого 2020 року АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою,у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року в частині відмовлених позовних вимог щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_2 й направити справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що пред`явлення вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу, так і пред`явлення до нього позову, при цьому обрання певного засобу правового захисту, у тому числі й досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує, а тому безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог до поручителя з підстав ненаправлення йому вимоги, чим порушив право банку на захист своїх прав безпосередньо в судовому порядку.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська.

10 березня 2020 року справа № 2-2431/11 надійшла до Верховного Суду.

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 надіслав відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) .

Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За вказаних обставин тут і надалі положення ЦПК України (1618-15) застосовуються у редакції, яка діяла до 08 лютого 2020 року.

Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

Установлено, 22 лютого 2008 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 155 000 доларів США на придбання житла на строк до 22 лютого 2017 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором, між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 укладено договір поруки від 22 лютого 2008 року, відповідно до якого ОСОБА_2 взяв на себе зобов`язання нести солідарно майнову відповідальність (по погашенню кредиту, відсотків, пені, штрафів) у разі невиконання позичальником своїх зобов`язань.

Пунктом 5 договору поруки сторони погодили, що у випадку невиконання боржником якого-небудь обов`язку, передбаченого пунктом 1 цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням невиконаного обов`язку.

Згідно з пунктом 12 договору поруки строк в межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права або законного інтересу за цим договором встановлюється протягом п`яти років.

Позичальник ОСОБА_1 належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, у результаті чого станом на 14 травня 2009 року виникла заборгованість в розмірі 167 971, 90 доларів США, із яких: 150 995, 45 доларів США - заборгованість за кредитом, 15 810, 73 доларів США - заборгованість по відсоткам та 1 165, 72 доларів США - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

За приписами частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Згідно з частинами першою, другою статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог до поручителя ОСОБА_2, апеляційний суд виходив з того, що такі вимоги є передчасними, оскільки в порушення умов договору поруки банк не надіслав позивачу вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до частин першої та третьої статті 3 ЦПК України (в редакції на час пред`явлення позову) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

Частиною першою статті 20 ЦК України передбачено, що право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Пред`явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред`явлення до нього позову. При цьому в разі пред`явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання.

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року в справі № 522/8695/15-ц.

Переглядаючи справу в частині вимог до поручителя ОСОБА_2, апеляційний суд на наведене уваги не звернув, не врахував, що пред`явлення позову до поручителя є пред`явлення йому вимоги про погашення боргу, спір по суті не вирішив, не з`ясував належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, які правовідносини сторін випливають з установлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, не дослідив та не надав належної правової оцінки зібраним у справі доказам, що має суттєве значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні вказаних вимог.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Згідно з частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови апеляційного суду та передачі справи на новий розгляд до апеляційного суду, під час якого суду належить урахувати вищенаведене та ухвалити судове рішення відповідно до установлених обставин і вимог закону.

Щодо судових витрат

Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, а передає справу на новий розгляд, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.ГоловуючийМ. Є. ЧервинськаСудді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов