розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" та ОСОБА_3 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 березня 2020 рокув складі колегії суддів: Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Макарова М. О.,

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (далі - ТОВ "ОТП Факторинг Україна") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та просило стягнути з них солідарно заборгованість за кредитним договором у розмірі 6 558 355, 91 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що27 грудня 2007 року між ПАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_5 укладено кредитний договір № МL-308/042/2007, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 145 728, 63 доларів США.

Для забезпечення повного й своєчасного виконання зобов`язань ОСОБА_5 за кредитним договором 27 грудня 2007 року між ОСОБА_3 та ПАТ "ОТП Банк" укладено договір поруки № SR-308/042/2007, а також між ОСОБА_4 та ПАТ "ОТП Банк" укладено договір поруки № 308/042/2007/1.

25 листопада 2011 року між ТОВ "ОТП Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг Україна" укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, на підставі якого до ТОВ "ОТП Факторинг Україна" перейшло право вимоги до відповідачів за вказаними договорами.

Посилаючись на те, що ОСОБА_5 свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, у результаті чого станом на 20 жовтня 2014 року утворилася заборгованість у розмірі 6 558 355, 91 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом у сумі 1 094 103, 02 грн, заборгованості по відсоткам у розмірі 316 296, 11 грн та штрафних санкцій в сумі 5 147 956, 78 грн, ТОВ "ОТП Факторинг Україна" просило позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 15 червня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" суму боргу за кредитним договором № МL-308/042/2007 від 27 грудня 2007 року в розмірі 6 558 355, 91 грн, яка складається з наступного: заборгованість по тілу кредиту - 1 094 103,02 грн; заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 316 296, 11 грн; штрафні санкції за прострочення виконання зобов`язань за кредитним договором - 5 147 956, 78 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції виходив з того, що позичальник ОСОБА_5 не виконує належним чином взяті на себе зобов`язання з повернення кредитних коштів та сплати процентів за їх користування, у зв`язку з чим виникла заборгованість у заявленому банком розмірі, яка підлягає стягненню з нього та поручителів як солідарних боржників.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

У липні 2017 року ОСОБА_1, яка не брала участі в справі, подала апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 15 червня 2015 року.

У березні 2019 року відповідач ОСОБА_3 звернулася до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 03 березня 2020 року залучено до участі в справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, як правонаступників ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 березня 2020 року заочне рішення Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська скасовано та в задоволенні позовних вимог ТОВ "ОТП Факторинг Україна" відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що між банком та поручителями були укладені окремі договори поруки, умовами яких не передбачена спільна порука відповідачів перед кредитором, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг

13 квітня 2020 року ТОВ "ОТП Факторинг Україна" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 березня 2020 року й ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не надав належної оцінки змісту кредитного договору та договорів поруки, не врахував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 16 квітня 2014 року в справі № 6-24цс14, від 09 вересня 2015 року в справі № 6-939цс15 та від 14 червня 2017 року в справі № 6-1009цс17, внаслідок чого безпідставно відмовив у задоволенні позову.

14 липня 2020 року ОСОБА_3 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить змінити постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 березня 2020 року, доповнивши її мотивувальну частину висновком про недоведеність позовних вимог.

В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що апеляційний суд, правильно вирішивши справу по суті, не врахував її доводів щодо недоведеності позивачем позовних вимог на стадії розгляду справи в суді першої інстанції, не зазначив в оскаржуваній постанові про неможливість прийняття нових доказів на стадії апеляційного розгляду справи, не врахував висновки Верховного Суду, зокрема викладені в постановах від 30 травня 2018 року в справі № 489/5328/16-ц, від 17 листопада 2018 року в справі № 459/965/15-ц, а тому постанова апеляційного суду підлягає зміні в її мотивувальній частині.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ТОВ "ОТП Факторинг Україна" та витребувано її матеріали із Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська.

02 червня 2020 року справа № 201/13782/14-ц надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 17 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 .

Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, та якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

Установлено, що 27 грудня 2007 року між ПАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_5 укладено кредитний договір № МL-308/042/2007, відповідно до умов якого ОСОБА_5 отримав кредит у розмірі 145 728, 63 доларів США на строк до 26 грудня 2022 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 5, 99 % річних.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між ПАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_3 укладено договір поруки № SR-308/042/2007 від 27 грудня 2007 року, згідно з яким вона зобов`язалася відповідати за повне та своєчасне виконання ОСОБА_5 його боргових зобов`язань за кредитним договором у повному обсязі, як солідарний боржник.

Також 27 грудня 2007 року між ПАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_4 укладено договір поруки № SR-308/042/2007/1, відповідно до якого він зобов`язався відповідати за повне та своєчасне виконання ОСОБА_5 його боргових зобов`язань за кредитним договором у повному обсязі, як солідарний боржник.

25 листопада 2011 року між ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг Україна" укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, згідно з яким ТОВ "ОТП Факторинг Україна" набуло право вимоги до боржника (його поручителів) за кредитним договором № МL-308/042/2007 від 27 грудня 2007 року, укладеним між ПАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_5

ОСОБА_5 своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконував, у зв`язку з чим станом на 20 жовтня 2014 року виникла заборгованість у розмірі 6 558 355, 91 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом у сумі 1 094 103, 02 грн, заборгованості по відсоткам у розмірі 316 296, 11 грн та штрафних санкцій в сумі 5 147 956, 78 грн.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана постанова апеляційного суду зазначеним вимогам не відповідає.

Частиною першою статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як убачається з матеріалів справи, рішення суду першої інстанції переглядалося в апеляційному порядку за апеляційною скаргою поручителя ОСОБА_3 .

Скасовуючи рішення суду першої інстанції повністю та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, у тому числі до ОСОБА_1, ОСОБА_2 (правонаступників позичальника) та поручителя ОСОБА_4, апеляційний суд не врахував, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з апеляційними скаргами до суду апеляційної інстанції не зверталися, а апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 було закрито, при цьому останні не уповноважували ОСОБА_3 на подання від їх імені апеляційних скарг, а тому рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та поручителя ОСОБА_4 не могло бути предметом апеляційного перегляду.

Окрім цього, згідно з частиною першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

За змістом статей 525 та 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

Виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою (частина перша статті 546 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Згідно зі статтею 554 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Аналіз наведених норм дає підстави стверджувати, що в разі укладення кількох договорів поруки, які забезпечують виконання одного зобов`язання, виникає декілька самостійних зобов`язань, сторони яких (поручителі) перебувають у правовідносинах з одним боржником, проте не пов`язані правовідносинами між собою. У такому разі кожен поручитель відповідає перед кредитором боржника в обсязі та відповідно до умов договору поруки, стороною якого він є.

Порука декількох осіб може визначатися як спільна в разі укладення договору поруки кількома поручителями та встановлення умовами договору волевиявлення цих осіб щодо спільного забезпечення зобов`язання. Лише в такому випадку поручителі відповідають перед кредитором солідарно з боржником та солідарно між собою (спільна порука).

Норми закону, якими врегульовано поруку, не містять положень щодо солідарної відповідальності поручителів за різними договорами, якщо договорами поруки не передбачено іншого. У разі укладення між поручителями кількох договорів поруки на виконання одного й того самого зобов`язання у них не виникає солідарної відповідальності між собою.

У справі, яка переглядається, предметом спору є окремі договори поруки, за якими кожен з поручителів поручився відповідати перед кредитором разом з позичальником як солідарні боржники за порушення умов одного й того ж кредитного договору.

З огляду на викладене й на відсутність положень про солідарну відповідальність поручителів у нормах чинного законодавства та в умовах договорів поруки, правильним є висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для солідарного стягнення з поручителів кредитної заборгованості згідно з вимогами частини третьої статті 554 ЦК України.

Разом з тим, ухвалюючи рішення у справі, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що відсутність підстав для солідарного стягнення з поручителів заборгованості за окремими договорами поруки, не зумовлює відмову в задоволенні позову про стягнення заборгованості з кожного поручителя окремо.

За таких обставин, оскільки апеляційний суд не забезпечив повний та всебічний розгляд справи, не перевірив наявності підстав для стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_3, постанова апеляційного суду не може вважатися законною та обґрунтованою.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

З огляду на викладене, оскільки допущені апеляційним судом порушення норм процесуального права унеможливили ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення по суті розгляду спору, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови апеляційного суду та передачі справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, під час якого суду належить урахувати вищенаведене та ухвалити судове рішення відповідно до установлених обставин і вимог закону.

Щодо судових витрат

Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, а передає справу на новий розгляд, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 березня 2020 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.ГоловуючийМ. Є. ЧервинськаСудді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов