Постанова

Іменем України

01 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 199/530/20

провадження № 61-17177св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача -ОСОБА_2,

відповідач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",

представник відповідача -Кобзар Юлія Богданівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду

м. Дніпропетровська у складі судді Якименко Л. Г. від 22 травня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів: Каратаєвої Л. О., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., від 04 листопада 2020 року.

Зміст позовної заяви та її обґрунтування

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом

до акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"

(далі - АТ КБ "ПриватБанк", банк) про розірвання депозитного договору та стягнення грошових коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10 травня 2011 року між ним та банком були укладені мультивалютні депозитні договори № SAMDN25000716342524 (вклад "Мультивалютний на 12 місяців", основний рахунок

№ НОМЕР_1 у гривні) з процентною ставкою 14 % річних та

№ SAMDN25000716342527 (вклад "Мультивалютний на 12 місяців", основний особовий рахунок № НОМЕР_2 у доларах США) з процентною ставкою 8,5 % річних. Позивач вказував, що за депозитним договором

№ SAMDN25000716342524 від 10 травня 2011 року ним було внесено

693 287,55 грн, а за депозитним договором № SAMDN25000716342527 -

10 025,06 доларів США, що підтверджується відповідними квитанціями.Зазначав, що ним подавалися заявки на конвертацію коштів за депозитним договором № SAMDN25000716342524, відповідно до яких 693 287,55 грн з основного рахунку № НОМЕР_1 було конвертовано у 86 559,06 доларів США, які було зараховано на рахунок № НОМЕР_2, який є основним рахунком за договором № SAMDN25000716342527, після чого загальна

сума вкладу за депозитним мультивалютним договором

№ SAMDN25000716342527 від 10 травня 2011 року станом на 23 травня

2011 року становила 96 584,12 доларів США. ОСОБА_1 посилався на те, що з 01 квітня 2014 року банк у односторонньому порядку припинив нараховувати проценти за вказаними депозитними договорами. Вважав, що дія мультивалютного вкладу, складовими частинами якого є два вищезазначених мультивалютних депозитних договори, неодноразово автоматично продовжувалася. Позивач стверджував, що він неодноразово звертався до АТ КБ "ПриватБанк" із вимогами повернути належний йому вклад у сумі 96 584,12 доларів США разом із нарахованими процентами станом на день такої виплати, проте банк грошові кошти не повернув.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд розірвати депозитний мультивалютний договір № SAMDN25000716342527 з основним особовим рахунком у доларах США та стягнути з АТ КБ "ПриватБанк" на його користь суму грошових коштів, а саме: суму банківського вкладу у валюті договору станом на 01 квітня 2014 року у розмірі 104 978, 73 доларів США; відсотки за період з 01 квітня 2014 року по день ухвалення судом рішення про розірвання зазначеного договору; 3% річних у валюті договору за порушення грошового зобов`язання у межах позовної давності за останні три роки по день ухвалення судом рішення про стягнення грошових коштів; неустойку у межах позовної давності за останній рік по день ухвалення судом рішення про розірвання договору.

Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 травня 2020 року позов ОСОБА_1 до АТ КБ "ПриватБанк" про розірвання депозитного договору та стягнення грошових коштів задоволено частково.

Розірвано депозитний договір № SAMDN25000716342527 з основним особовим рахунком у доларах США № НОМЕР_2, укладений 10 травня 2011 року між ОСОБА_1 та АТ КБ "ПриватБанк".

Стягнуто із АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 суми грошових коштів, а саме: суму основного боргу за банківським вкладом у валюті договору станом на 01 квітня 2014 року у розмірі 104 978, 73 доларів США; відсотки за період з 01 квітня 2014 року по 22 травня 2020 року у валюті договору - 62 898, 79 доларів США; 3% річних за період із 22 травня

2017 року по 22 травня 2020 року у розмірі 9 448, 09 доларів США; неустойку (пеню) за період із 22 травня 2019 року по 22 травня 2020 року -

1 000 000 грн.

У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що ним за укладеними сторонами депозитними договорами було перераховано грошові кошти у розмірі 96 584,12 доларів США, що підтверджується оригіналами квитанцій та заяв про конвертацію грошових коштів з процентами. Районний суд встановив, що станом на 01 квітня 2014 року сума вкладу у валюті договору складала

104 978,73 доларів США, що підтверджується відповіддю Національного банку України у формі витягу зі "Звіту про концентрацію ризиків за пасивними операціями банку" (Форма № 625). Також суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не надав доказів на підтвердження того, що вищевказані грошові кошти були виплачені ОСОБА_1 . Стягуючи 3% річних, суд, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження №14-44цс18), зазначив, що 3% річних, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, повинні нараховуватися до дня ухвалення судового рішення. Крім того, районний суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення неустойки згідно частини п`ятої

статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів", а також її зменшення на підставі частини третьої статті 551 ЦК України, взявши до уваги висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах (постанови Великої палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі

№ 761/26293/16-ц, від 21 серпня 2019 року у справі № 727/9352/17;

від 20 грудня 2019 року у справі № 757/70995/17-ц, постанови Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 761/24461/15-ц, від 01 жовтня

2018 року у справі № 761/42169/16-ц, від 05 грудня 2018 року у справі

№ 369/8423/16-ц).

Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 листопада 2020 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та АТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду

м. Дніпропетровська від 22 травня 2020 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши при цьому, що суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин справи, правильно виходив із того, що відповідач не виконав свої зобов`язання за договорами та не повернув позивачу суму вкладу, внаслідок чого виникла заборгованість, яка підлягає стягненню з банку.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі АТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати оскаржені судові рішення у частині задоволення позову і ухвалити у цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає те, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц, а також у постановах Верховного Суду від 18 травня 2018 року у справі № 761/18883/15-ц, від 31 липня 2019 року у справі № 201/13687/16-ц, від 28 березня 2018 року у справі № 757/1536/15-ц, від 19 лютого 2020 року у справі № 201/15704/15, від 05 червня 2019 року у справі № 757/32522/17-ц, від 02 жовтня 2019 року у справі № 201/18575/17, від 20 грудня 2019 року у справі № 757/18977/18-ц, від 29 січня 2020 року у справі № 757/53464/18, від 19 лютого 2020 року у справі № 757/49408/18-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 760/3445/15-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 592/6332/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 554/3200/16-ц, від 17 липня 2019 року у справі № 316/265/17, від 10 липня 2019 року у справі № 335/11482/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги обґрунтовані тим, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження факту внесення коштів на депозитний рахунок за договором, а також не довів наявності договірних відносин між сторонами. На думку заявника, суди попередніх інстанцій помилково взяли до уваги відомості Національного банку України як доказ наявності між сторонами договірних відносин та невиконаного відповідачем зобов`язання. Також банк посилається на те, що рішенням суду у справі

№ 760/10155/16-ц, що набрало законної сили, вирішено спір між сторонами, позивачу було відмовлено у задоволенні позову про стягнення вкладу у розмірі 96 584,12 доларів США за договором № SAMDN25000716342527. Особа, яка подала касаційну скаргу, вважає неправомірним стягнення відсотків за весь період за відсотковою ставкою у розмірі 9,75 % річних, а також стверджує, що відсутні підстави для стягнення трьох процентів річних й пені.

Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

Ухвалою Верховного Суду від 24 листопада 2021 року касаційне провадження поновлено (було зупинене з 15 березня 2021 року до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 320/5115/17), справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

У відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить залишити касаційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість у частині стягнення грошових коштів.

До Верховного Суду надійшли пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, в яких заявник просить суд залишити без задоволення касаційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на те, що позовні вимоги є доведеними та обґрунтованими, висновки судів попередніх інстанцій - правильними, а предмет і підстави позову у справі № 760/10155/16-ц

та у справі, що переглядається, є різними.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 посилався на те, що 10 травня 2011 року між ним та ПАТ КБ "ПриватБанк" був укладений договір

№ SAMDN25000716342527 банківського вкладу (вклад "Мультивалютний на 12 місяців"), з відсотковою ставкою 14% річних гривні, 8,5% річних - у доларах США.

На виконання вказаного договору позивач вніс у касу банку 693 287,55 грн та 10 025,06 доларів США на строк 12 місяців по 10 травня 2012 року включно.

Відповідно до заяв на конвертацію коштів з 11 по 23 травня 2011 року було конвертовано 693 287,55 грн у 86 559,06 доларів США, які зараховано на базовий рахунок № НОМЕР_2 . Загальна сума вкладу за договором № SAMDN25000716342527 у доларах США склала 96 584,12 доларів США.

На підтвердження своїх вимог позивач надав:

копію договору № SAMDN25000716342524 від 10 травня 2011 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк", із сумою вкладу у гривні 693 287,55 грн, строком 12 місяців, зі сплатою 14% річних та із сумою вкладу у доларах США - 10025,06 доларів США, строком 12 місяців, зі сплатою 8,5 % річних;

копію договору № SAMDN25000716342524 від 22 лютого 2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк", із сумою вкладу у доларах США у розмірі 96 584,12 доларів США, строком 12 місяців, зі сплатою 9,75 % річних;

банківську виписку № 6558528 від 31 липня 2014 року по особовому рахунку (основна карта) № НОМЕР_2 за період з 10 травня 2011 року

по 31 травня 2014 року;

квитанцію № 292814103 від 10 травня 2011 року про внесення

10 025,06 доларів США на рахунок № НОМЕР_2 ;

квитанцію № 292813237 від 10 травня 2011 року про внесення 693 287,55 грн на рахунок № НОМЕР_1 .

У наданому Національним банком України "Звіті про концентрацію ризиків за пасивними операціями банку" (форма № 625) ПАТ КБ "ПриватБанк" станом на 01 квітня 2014 року міститься інформація про усі діючі станом на 01 квітня 2014 року договори, які укладені з ОСОБА_1 . Згідно вказаного звіту загальна сума зобов`язань банку складає 104 9778,73 дол. США.

З 2014 року ОСОБА_1 звертався до АТ КБ "ПриватБанк" з вимогами повернути належний йому вклад за мультивалютним договором, до складу якого входили депозитні договори: № SAMDN25000716342524 та

№ SAMDN25000716342527.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засадами судочинства є обов`язковість судового рішення.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).

Правова визначеність передбачає дотримання принципу остаточності судового рішення, недопустимості повторного розгляду вже раз вирішеної справи.

Оскарження судового рішення здійснюється у порядку, передбаченому процесуальним законом.

При цьому учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК Українисуд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухваласуду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Закриття провадження у справі можливе лише за умови, якщо рішення, що набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто співпадають сторони, предмет і підстави позовів.

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення, а підстава - обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

При визначенні підстави позову як елементу його змісту суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і закону, позивач просить про захист свого права.

Отже, відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК Українисуд закриває провадження у справі, якщо в позовах, який був вирішений судом, та який знаходиться на розгляді суду, одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках набрання рішенням суду чинності та обов`язковості судового рішення.

Закриття провадження у справі - це одна з форм закінчення розгляду цивільної справи без винесення рішення суду у зв`язку з виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість подальшого судового розгляду справи.

У червні 2016 року ОСОБА_1 звертався з позовом до суду, в якому просив стягнути з АТ КБ "ПриватБанк" на його користь банківський вклад та проценти за ним в сумі 96 584,12 доларів США, що еквівалентно 2 423 295,57 грн та 30 918,08 Євро, що еквівалентно 866 942, 96 грн, 3% річних у сумі 6 453,94 доларів США, що еквівалентно 161 929,35 грн, та 2 066,01 євро, що еквівалентно 57 930,92 грн, пеню в сумі 9 658,40 доларів США, що еквівалентно 242 329,26 грн, та 3 091,80 євро, що еквівалентно 86 694,07 грн. Підставою заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначив невиконання банком зобов`язань за договорами договору банківського вкладу № SAMDN25000716342527 (4) від 10 травня 2011 року та № SAMDN2500073305073 від 22 лютого 2013 року

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 29 липня 2019 року у справі № 760/10155/16-ц позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 суму коштів за договором

№ SAMDN2500073305073 банківського вкладу (депозиту) від 22 лютого

2013 року, а саме суму вкладу в розмірі 28 564,10 євро та відсотків за договором № SAMDN2500073305073 банківського кладу (депозиту)

від 22 лютого 2013 року в розмірі 2 285,12 євро, що еквівалентно

865 012,13 грн, три проценти річних в розмірі 57 730,71 грн та пеню в розмірі 80 093,74 грн. У задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення суми вкладу за договором банківського вкладу № SAMDN25000716342527 від 10 травня 2011 року у розмірі 96 584,12 доларів США, а також трьох процентів річних та пені за цим договором відмовлено у зв`язку із необґрунтованістю.

Постановою Київського апеляційного суду від 12 листопада 2019 рокуу справі № 760/10155/16-ц апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу

АТ КБ "Приватбанк" задоволено частково. Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 29 липня 2019 року у частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення

з АТ КБ "ПриватБанк" відсотків за договором №SAMDN2500073305073

від 22 лютого 2013 року за період з 23 лютого 2014 року по 15 березня

2014 року скасовано та ухвалено у цій частині нове судове рішення. Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 відсотки за договором №SAMDN2500073305073 від 22 лютого 2013 року за період з 23 лютого

2014 року по 15 березня 2014 року у розмірі 65,74 євро. Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 29 липня 2019 року у частині стягнення з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 3% річних у розмірі 57 730,71 грн змінено, зменшено суму стягнутих 3 % річних з 57 730,71 грн до 57 639,86 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі

№ 760/10155/16-цкасаційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення. Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 29 липня 2019 року у незміненій частині та постанову Київського апеляційного суду

від 12 листопада 2019 року залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення

з АТ КБ "ПриватБанк" коштів за договором банківського вкладу

№ SAMDN25000716342527 від 10 травня 2011 року, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності правовідносин між сторонами, а саме укладення спірного договору № SAMDN25000716342527 від 10 травня 2011 року та внесення на відповідний депозитний рахунок відповідача грошових коштів в сумі 96 584,12 доларів США.

ОСОБА_1 не скористався своїм правом та не оскаржував судові рішення у справі № 760/10155/16-ц у касаційному порядку.

Суд апеляційної інстанції при апеляційному розгляді цієї справи залишив поза увагою доводи апеляційної скарги, які стосувались того, що спір між ОСОБА_1 та АТ КБ "ПриватБанк" про стягнення 96 584,12 доларів США за договором банківського вкладу від 10 травня 2011 року № SAMDN25000716342527 у зв`язку із невиконанням цього договору вирішений судами у справі № 760/10155/16-ц.

Суд апеляційної інстанції неналежним чином дослідив питання тотожності предмету і підстав позовів у справі, яка переглядається, та у справі № 760/10155/16-ц, не окреслив предмет і підстави позовних вимог, які були заявлені позивачем і вирішені судом у справі № 760/10155/16-ц на суму 96 584,12 доларів США, необґрунтовано відхилив доводи відповідача про закриття провадження у справі у частині вказаних вимог та дійшов передчасного висновку про залишення без змін рішення суду першої інстанції.

Заявлення позивачем у справі, яка переглядається, додаткових вимог, зокрема про розірвання договору банківського вкладу

№ SAMDN25000716342527 від 10 травня 2011 року, не може свідчити про наявність підстав для повторного судового розгляду спору між сторонами у частині стягнення суми вкладу у розмірі 96 584,12 доларів США за договором банківського вкладу № SAMDN25000716342527 від 10 травня 2011 року (неповернення вкладу на вимогу вкладника), який вже вирішено судом з ухваленням рішення, що набрало законної сили.

У відповідності до частин третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази і при цьому застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.

Суд касаційної інстанції в силу своїх процесуальних повноважень позбавлений можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції, а тому касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно виокремити частину позовних вимог, які не були предметом судового розгляду у справі № 760/10155/16-ц, забезпечити дотримання принципу правової визначеності та у частині позовних вимог, які раніше не були предметом розгляду у судах, об`єктивно дослідити докази, надати оцінку доказам, мотивуючи відхилення або врахування кожного доказу, перевірити розрахунки сум, які можуть підлягати стягненню.

Судові витрати підлягають розподілу за результатами нового розгляду справи.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 листопада 2020 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович