Постанова

Іменем України 01 грудня 2021 рокум. Київсправа № 183/7914/15провадження № 61-14437св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України",

відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6,

треті особи: виконавчий комітет Новомосковської міської ради Дніпропетровської області,розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2020 року у складі судді Городецького Д. І. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 липня 2021 року у складі колегії суддів: Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимогУ грудні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі - ПАТ "Державний ощадний банк України"), правонаступником якого є Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (далі - АТ "Державний ощадний банк України") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6, третя особа - виконавчий комітет Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, про звернення стягнення на предмет іпотеки, визначення способу реалізації нерухомого майна, виселення з житлового приміщення.Позовна заява мотивована тим, що 12 вересня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством (далі - ВАТ) "Державний ощадний банк України", правонаступником якого є АТ "Державний ощадний банк України", та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 131, відповідно до умов якого банк (кредитор) надав останньому (позичальнику) у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 358 000 грн зі сплатою 21,5 відсотків річних з кінцевим терміном погашення заборгованості до 09 вересня 2018 року.Банк зобов`язання за договором виконав, надавши позичальнику кредитні кошти.У порушення умов договору, позичальник свої зобов`язання належним чином не виконав, у зв`язку із чим банк звернувся до суду з позовом про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором.Відповідно до рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 січня 2011 року у справі № 2-1983/11, яке набрало законної сили, із ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за кредитним договором від 12 вересня 2008 року № 131 у сумі 596 735,84 грн. Рішенням того ж суду від 29 вересня 2015 року у справі № 183/7309/14, яке набрало законної сили, із ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за кредитним договором від 12 вересня 2008 року № 131 у сумі 108 280,92 грн. Отже, загальна сума заборгованості становить 705 016,76 грн.З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, між банком та ОСОБА_2 було укладено іпотечний Договір від 12 вересня 2008 року № 3463, відповідно до умов якого остання передала кредитору в іпотеку нерухоме майно, яке складається з: будинку, загальною площею 88,8 кв. м та господарчих будівель і споруд, а також на земельної ділянки, загальною площею 0,0697 га, кадастровий № 1211900000:01:005:0019, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_2 . На виконання умов кредитного договору та іпотечного договору 28 липня 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 банком було направлено вимогу, а саме повідомлення про усунення порушень, проте вимога була повернута до банку у зв`язку із закінченням терміну зберігання. А 27 жовтня 2015 року на адресу відповідачів була направлена вимога про добровільне виселення та зняття з реєстраційного обліку з іпотечного майна. Ці вимоги також не були отримані відповідачами.Ураховуючи наведене, уточнивши позовні вимоги, ПАТ "Державний ощадний банк України" просило суд: - звернути стягнення на предмет іпотеки згідно іпотечного договору від 12 вересня 2008 року на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, а саме: будинок, загальною площею 88,8 кв. м та господарчі будівлі і споруди, а також на земельну ділянку, загальною площею 0,0697 га, кадастровий № 1211900000:01:005:0019, що належить ОСОБА_2, у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 12 вересня 2008 року № 131 у сумі 705 016,76 грн, визначивши спосіб реалізації предмета іпотеки у порядку статті 41 Закону України "Про іпотеку", шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) за ціною предмета іпотеки, визначеною при примусовому виконанні рішення суду на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій;- виселити з домоволодіння АДРЕСА_1 : ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 зі зняттям з реєстраційного обліку у Головному управлінні Державної міграційної служби в Дніпропетровській області;- стягнути із ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4, ОСОБА_5 на його користь судові витрати, що складаються з витрат за проведення оцінки майна у розмірі 3 000 грн, витрат по сплаті судового збору у розмірі 3 395,9 грн та 1218 грн.У жовтні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ПАТ "Державний ощадний банк України", третя особа - ОСОБА_1, про визнання договору іпотеки припиненим.Зустрічна позовна заява мотивована тим, що вона є власником: житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 11 серпня 2005 року № 5347; а також земельної ділянки, площею 0,0697 га, кадастровий № 1211900000:01:005:0019, за цією ж адресою, на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку від 29 листопада 2005 року ДП № 015870.У зв`язку з порушенням позичальником умов кредитного договору, банк своїм зверненням 05 січня 2011 року до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з пред`явленням вимоги щодо дострокового погашення заборгованості за кредитом, процентів та пені, за яким 31 січня 2011 року у цивільній справі № 2-1983/11 ухвалене рішення, змінив умови кредитного договору, укладеного 12 вересня 2008 року. Вважала, що вимогу до неї щодо звернення стягнення на предмет іпотеки банк повинен був пред`явити у межах строку дії цього договору, проте цього не зробив.Ураховуючи наведене, ОСОБА_2 просила суд визнати іпотечний договір, укладений 12 вересня 2008 року між нею та ПАТ "Державний ощадний банк України", посвідчений нотаріусом Новомосковського міського нотаріального округу Бакою О. В. та зареєстрованого у реєстрі за № 3463, припиненим.Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2016 року, занесеною до журналу судового засідання, позов АТ "Державний ощадний банк України" та зустрічний позов ОСОБА_2 об`єднано в одне провадження для спільного розгляду.

Короткий зміст рішення суду першої інстанціїРішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2020 року у задоволенні позову АТ "Державний ощадний банк України" відмовлено.Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.Визнано іпотечний договір, укладений 12 вересня 2008 року між ПАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Новомосковського міського нотаріального округу Бакою О. В., зареєстрованого в реєстрі за № 3463 припиненим.Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що боржник та іпотекодавець належно не виконують своїх зобов`язань перед банком, тому він був вправі звернути стягнення на предмет іпотеки, проте пропустив строк позовної давності, про застосування наслідків спливу якого було заявлено ОСОБА_2 .Також, суд дійшов висновку, що через пропуск строку позовної давності банк втратив право задовольнити свої майнові вимоги за рахунок іпотечного майна, яким забезпечено таке зобов`язання, тому іпотечний договір має бути визнаний припиненим на підставі статті 17 Закону України "Про іпотеку".

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції Постановою Дніпровського апеляційного суду від 07 липня 2021 року апеляційну скаргу АТ "Державний ощадний банк України" залишено без задоволення, а рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2020 року - без змін.Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що місцевий суд правильно вказав, що банк пропустив строк позовної давності для звернення стягнення на предмет іпотеки, відхиливши доводи банку про те, що він мав право звертатися за захистом свого порушеного права до суду у строк до 09 вересня 2018 року, оскільки за умовами кредитного договору сторони збільшили позовну давність до трьох років, а не до шести, про що помилково заявляв представник банку.Апеляційний суд також погодився з висновками суду першої інстанції про те, що іпотека припинилася зі спливом строку позовної давності.

Короткий зміст вимог касаційної скаргиУ касаційній скарзі, поданій у серпні 2021 року до Верховного Суду, АТ "Державний ощадний банк України", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 липня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов АТ "Державний ощадний банк України" задовольнити, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовити.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову банку через сплив строку позовної давності, не врахували вимоги статті 264 ЦК України щодо переривання строку позовної давності. Вважає, що оскільки рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 вересня 2015 року у справі № 183/7309/14 було із ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за кредитним договором від 12 вересня 2008 року № 131 у сумі 108 280,92 грн, то позовна давність за вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки перервалася та відлік почався заново.Вважає, що відмова у задоволенні позову банку через сплив строку позовної давності та задоволення зустрічного позову про визнання іпотечного договору припиненим одночасно є неможливим, оскільки задоволення вимог зустрічного позову виключає порушення права, а відмова у позові за позовною давністю можлива тільки, коли права порушені.Також вказує, що стаття 17 Закону України "Про іпотеку" не передбачає такої підстави для припинення іпотеки, як сплив строку позовної давності, з посилання на ряд постанов Верховного Суду.

Відзиви на касаційну скаргу учасники процесу до суду не подали.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанціїУхвалою Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.01 листопада 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами12 вересня 2008 року між ВАТ "Державний ощадний банк України", правонаступником якого є АТ "Державний ощадний банк України", та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 131, відповідно до умов якого банк (кредитор) надав відповідачу (позичальнику) у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 358 000 грн зі сплатою 21,5 відсотків річних з кінцевим терміном погашення заборгованості до 09 вересня 2018 року.З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, між банком та ОСОБА_2 було укладено іпотечний Договір від 12 вересня 2008 року № 3463, відповідно до умов якого остання передала кредитору в іпотеку нерухоме майно, яке складається з: будинку, загальною площею 88,8 кв. м та господарчих будівель і споруд, а також на земельної ділянки, загальною площею 0,0697 га, кадастровий № 1211900000:01:005:0019, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_2 . У порушення умов договору, ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, у зв`язку із чим банк 06 січня 2011 року звернувся до суду з позовом про дострокове повернення кредиту - про стягнення із ОСОБА_1, як позичальника, та ОСОБА_2, як поручителя, за договором поруки від 12 вересня 2008 року № 131/1, заборгованості за кредитним договором від 12 вересня 2008 року № 131.Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 січня 2011 року у справі № 2-1983/11, яке набрало законної сили, із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно стягнуто заборгованість за кредитним договором від 12 вересня 2008 року № 131 у сумі 596 735,84 грн, та судові витрати у розмірі 1 820 грн.Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 вересня 2015 року у справі № 183/7309/14 із ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за кредитним договором від 12 вересня 2008 року № 131 у сумі 108 280,92 грн (відсотки), у задоволенні позовних вимог ПАТ "Державний ощадний банк України" щодо стягнення сум із ОСОБА_2, як з поручителя за цими ж зобов`язаннями - відмовлено, оскільки право на дострокове виконання зобов`язання банком використане 31 січня 2011 року, а претензія направлена ОСОБА_2 17 березня 2014 року з пропуском шестимісячного строку від дня використання права на дострокове погашення заборгованості.Відповідно до наданого банком розрахунку заборгованості позичальник у зв`язку з неналежним виконанням ним зобов`язань за кредитним договором, має заборгованість у сумі 705 016,76 грн, яка визначена вказаними рішеннями судів.З огляду на лист Соборного відділу державної виконавчої служби (далі - ВДВС) у м. Дніпрі Південно-східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 10 серпня 2020 року № 59777957/28, на виконанні перебуває зведене виконавче провадження за вищезазначеними рішеннями судів ЗПВ № 59777957, у якому проводиться стягнення з пенсії боржника.Згідно з автоматизованою системою виконавчих проваджень із ОСОБА_1 було стягнуто 15 594,93 грн, а до 2019 року кошти з пенсії боржника Пенсійним фондом України перераховувалися безпосередньо на рахунки АТ "Ощадбанк", тому Соборний ВДВС не має можливості повідомити точну суму, стягнуту з боржника та перераховану на користь АТ "Ощадбанк".З огляду на довідки, надані АТ "Державний ощадний банк України" від 27 травня 2019 року № 103.20-10/718 та від 08 вересня 2020 року № 103/20-12/1-1790 вбачається, за період з 30 грудня 2015 року по 26 травня 2019 року у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 12 вересня 2008 року № 131, укладеним між АТ "Ощадбанк" та ОСОБА_1, надійшли кошти на погашення нарахованих та прострочених процентів у сумі 45 362,96 грн. Відповідно до останньої довідки - станом на 03 вересня 2020 року заборгованість за кредитним договором складає - 581 880,37 грн.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного СудуПідстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.Підставами касаційного оскарження зазначених судових рішень АТ "Державний ощадний банк України" вказує неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 лютого 2018 року у справі № 914/393/19, від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17, від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15 та постановах Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 449/1154/14, від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 24 квітня 2019 року у справі № 523/10225/15, від 10 червня 2020 року у справі № 922/1639/19 та від 22 січня 2020 року у справі № 522/12443/17, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.Касаційна скарга АТ "Державний ощадний банк України" підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми праваВідповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам відповідають не повністю.Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.Частиною першою статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.Згідно із частиною першою статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.Іпотекодавець (майновий поручитель) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання в межах вартості предмета іпотеки (стаття 11 Закону України "Про іпотеку").Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) закріплене у статті 590 ЦК України й передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом.Правове регулювання звернення стягнення на іпотечне майно передбачено Законом України "Про іпотеку" (898-15) , згідно із частиною третьою статті 33 якого звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.Частинами першою, третьою статті 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.Відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду є: 1) реалізація предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів (стаття 39 Закону України "Про іпотеку"); 2) продаж предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 цього Закону).Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. За правилами статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо). За правилами частин третьої та четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (частина перша статті 257 ЦК України).Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.Після переривання перебіг позовної давності починається заново.Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (стаття 264 ЦК України).Відмовляючи у задоволенні позову банку, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано виходив з того, що боржник та іпотекодавець належно не виконують своїх зобов`язань перед банком, тому він був вправі звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, проте пропустив строк позовної давності, про застосування наслідків спливу якого було заявлено ОСОБА_2, оскільки рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 січня 2011 року у справі № 2-1983/11 із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь банку було достроково стягнуто повний розмір заборгованості за кредитним договором від 12 вересня 2008 року № 131, а з позовною заявою про звернення стягнення на предмет іпотеки банк звернувся тільки у грудні 2015 року.Доводи касаційної скарги банку про те, що суди не врахували вимоги статті 264 ЦК України щодо переривання строку позовної давності, з посиланням на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 вересня 2015 року у справі № 183/7309/14, яким було стягнуто із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 12 вересня 2008 року № 131 у сумі 108 280,92 грн, не заслуговують на увагу, оскільки у наведеній справі було вирішено стягнути додатковий розмір відсотків з боржника та не вирішувалося жодних позовних вимог щодо договору іпотеки, тому пред`явленням цього позову банком строк позовної давності щодо звернення стягнення на предмет іпотеки не переривався.Крім того, наведеним рішенням також було відмовлено у задоволенні позовних вимог ПАТ "Державний ощадний банк України" щодо стягнення вказаної суми солідарно із ОСОБА_2, оскільки право на дострокове виконання зобов`язання банком використане 31 січня 2011 року, а претензія направлена ОСОБА_2 17 березня 2014 року з пропуском шестимісячного строку від дня використання права на дострокове погашення заборгованості.Отже, суди попередніх інстанцій забезпечили повний та всебічний розгляд справи в частині вирішення позову банку, дійшовши законних та обґрунтованих висновків про відмову в задоволенні його позову через сплив строку позовної давності про застосування наслідків спливу якого було заявлено ОСОБА_2 .Разом з тим, колегія суддів не може погодитися із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання договору іпотеки припиненим, виходячи з наступного.За загальним правилом зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частини перша та друга статті 598 ЦК України). За змістом статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.Згідно з приписами статті 267 ЦК України особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.Отже, позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості у судовому порядку захистити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб`єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов`язаної особи. Однак за змістом статті 267 ЦК України сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб`єктивного права кредитора, яке полягає у можливості одержання від боржника виконання зобов`язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу. Зокрема, суд не має права застосовувати позовну давність інакше, як за заявою сторін, і без такої заяви може задовольнити позов за спливом строку позовної давності (частина третя статті 267 ЦК України). У разі пропущення позовної давності та наявності заяви сторони про її застосування суд може визнати причини пропущення поважними та прийняти рішення про задоволення позову (частина п`ята статті 267 ЦК України). Крім того, навіть після спливу позовної давності боржник може добровільно виконати зобов`язання і таке виконання закон визнає правомірним, здійсненим за наявності достатньої правової підстави (частина перша статті 267 ЦК України), установлюючи для особи, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, заборону вимагати повернення виконаного. Нормами ЦК України (435-15) сплив позовної давності окремою підставою для припинення зобов`язання або закінчення договору не передбачено. Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина перша статті 3 Закону України "Про іпотеку"). Згідно із частиною п`ятою статті 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і, за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її; з інших підстав, передбачених цим Законом Законом України "Про іпотеку" (898-15) не передбачено такої підстави для припинення іпотеки, як сплив позовної давності до основної чи додаткової вимог кредитора за основним зобов`язанням. Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій не врахували, що сплив позовної давності сам по собі не припиняє зобов`язання ні за кредитним договором, ні за договором іпотеки і, відповідно, не може вважатися підставою для припинення іпотеки. Сплив строку позовної давності не припиняє невиконане зобов`язання та договір іпотеки, яким таке зобов`язання забезпечене, не припиняє суб`єктивне право кредитора на одержання від боржника виконання зобов`язання без використання судового примусу, зокрема у позасудовому порядку, визначеному сторонами в іпотечному договорі.Сплив строку позовної давності - це тільки неможливість захистити свої права через суд, проте не підстава для припинення таких прав та обов`язків іншої особи.Згідно із частиною першою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.Отже, оскільки обставини справи встановлені судами повністю та немає необхідності встановлювати додаткові, при цьому суди попередніх інстанцій ухвалили судові рішення в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_2 з неправильним застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, Верховний Суд вважає за необхідне скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції в цій частині та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні зустрічного позову.

Щодо судових витрат Згідно із частинами першою, сьомою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).Відповідно до положення підпунктів б), в) пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається, зокрема, із: нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, та зазначення розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.Оскільки Верховний Суд скасовує судові рішення судів попередніх інстанцій у частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 та відмовляє у його задоволенні, то з останньої на користь АТ "Державний ощадний банк України" підлягають стягненню судові витрати за подання ним апеляційної скарги у розмірі 826,8 грн та касаційної скарги у розмірі 1 102,4 грн, що підтверджуються відповідними платіжними документами, які містяться в матеріалах справи.Керуючись статтями 141, 400, 402, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" задовольнити частково. Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 липня 2021 року скасувати в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_2 та ухвалити нове судове рішення в цій частині.У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про визнання договору іпотеки припиненим відмовити.У решті рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 липня 2021 року залишити без змін.Стягнути із ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (код ЄДРПОУ 00032129) судові витрати за сплату судового збору за подання, апеляційної скарги у розмірі 826,8 грн та касаційної скарги у розмірі 1 102,4 грн, а всього 1 929 (тисячу дев`ятсот двадцять дев`ять) гривень 20 (двадцять) копійок.Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:

Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк