Короткий зміст позовних вимогУ вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Жовківська державна нотаріальна контора, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом.Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його баба ОСОБА_4 . Одним зі спадкоємців після її смерті був її син та його дядько - ОСОБА_5, оскільки останній був зареєстрованим та проживав на момент смерті з ОСОБА_4 .Вважав, що ОСОБА_5 прийняв спадщину, фактично вступивши в управління та володіння спадковим майном, а саме частиною житлового будинку на АДРЕСА_1 .ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його дядько ОСОБА_5 та відповідно до законодавства він звернувся до нотаріуса щодо відкриття спадкової справи.Проте йому стало відомо, що державним нотаріусом Жовківської державної нотаріальної контори 26 січня 2004 року на будинок на АДРЕСА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за законом, яке вважає недійсним.Він, як спадкоємець свого дядька, не може оформити свої спадкові права на частку, яка належала дядькові ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_4, оскільки видане свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 26 січня 2004 року державним нотаріусом Жовківської державної нотаріальної контори Галань Г. О. в рівних частинах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .У 2019 році ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа - Жовківська державна нотаріальна контора, про визнання права на спадкування належної частки майна та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом.Зустрічна позовна заява мотивована тим, що 27 лютого 1957 року між ОСОБА_6 і ОСОБА_7, ОСОБА_4 укладено договір дарування 1/2 ідеальної частки житлового будинку у АДРЕСА_1, відповідно до якого ОСОБА_6 подарувала ОСОБА_7, ОСОБА_4 по Ѕ ідеальній частці у зазначеному житловому будинку. На вказаний будинок ОСОБА_7, ОСОБА_4 було отримано реєстраційні посвідчення.ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати - ОСОБА_4 .Спадкоємцями першої черги після її смерті були сини: ОСОБА_5, ОСОБА_2 та вона, донька, ОСОБА_9, оскільки були зареєстрованими та проживали на момент смерті з ОСОБА_4, отже, прийняли спадщину, фактично вступивши в управління та володіння спадковим майном.Зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її брат - ОСОБА_5 .Спадкоємцями першої черги після його смерті був батько, ОСОБА_7, оскільки останній був зареєстрованим та проживав на момент смерті з ОСОБА_5, отже, прийняв спадщину фактично вступивши в управління та володіння спадковим майном, а саме частку майна успадкованого ОСОБА_5 після смерті матері ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 помер її батько - ОСОБА_7 .Після смерті батька вона з братом поза межами шестимісячного строку для прийняття спадщини, а саме 30 травня 2003 року подали заяву до нотаріальної контори про видачу свідоцтва про право на спадщину.Вказувала, що вона відповідно до статей 548, 549 ЦК УРСР прийняла спадщину, оскільки була зареєстрована та проживала на момент смерті з батьком, фактично вступивши в управління та володіння спадковим майном.Звертала увагу на те, що рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 28 лютого 2006 року у справі № 2-398/2006 визнано її право власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті її батька ОСОБА_7, а саме - будинковолодіння, що знаходиться в АДРЕСА_2, яке складається з житлового будинку з тамбуром, підвалу, сходів, воріт та огорожі. Ухвалено Львівському ОДПБТІ та ЕО зареєструвати за нею право власності на будинковолодіння, що знаходиться в АДРЕСА_2 .Постановою Львівського апеляційного суду від 27 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Жовківського районного суду Львівської області від 28 лютого 2006 року скасовано, постановлено нове судове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_3 до Куликівської селищної ради, треті особи: Жовківська державна нотаріальна контора, Львівське обласне державне комунальне бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки про визнання права власності на спадкове майно, відмовлено.Проте після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції вона не може оформити свої спадкові права на житловий будинок в АДРЕСА_2, оскільки згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 26 січня 2004 року державним нотаріусом Жовківської державної нотаріальної контори видано таке на спадкове майно без врахування прав на житловий будинок в АДРЕСА_2, отже, свідоцтво підлягає визнанню недійсним.Ураховуючи наведене, ОСОБА_3 просила суд визнати за нею право на спадкування належної частки майна після смерті ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7 та визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 26 січня 2004 року державним нотаріусом Жовківської державної нотаріальної контори Галань Г. О. в рівних частинах ОСОБА_2 та їй.Ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від 26 березня 2019 року позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_3 об`єднано в одне провадження для спільного розгляду.

Короткий зміст рішення суду першої інстанціїРішенням Жовківського районного суду Львівської області від 26 листопада 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.Відмовляючи у задоволенні первісного позову, районний суд зазначив, що ОСОБА_1 не надав жодних доказів на підтвердження його родинних відносин з ОСОБА_5, такі докази відсутні у матеріалах спадкової справи № 559/2018, заведеної після смерті ОСОБА_5 .Крім того, відповідно до статей 529, 530 ЦК УРСР племінник не є ні спадкоємцем першої, ні другої черг, отже, ОСОБА_1 не є спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_5 .Також ОСОБА_1 не надав доказів про те, що ОСОБА_5 фактично прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції зазначив, що подавши 30 травня 2003 року до Жовківської державної нотаріальної контори спільно із ОСОБА_2 заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_3 визнала те, що ОСОБА_2 є спадкоємцем покійного ОСОБА_7 на рівні із нею.Також даною заявою ОСОБА_3 фактично визнала, що житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 є таким, що належить виключно покійному ОСОБА_7 на праві власності в цілому і те, що у ОСОБА_7 не було інших спадкоємців першої черги, не було спадкоємців другої черги за законом та спадкоємців утриманців. Суд взяв до уваги, що обставини щодо правомірності прийняття ОСОБА_2 спадкового майна покійного ОСОБА_7 та правомірності набуття ОСОБА_2 права власності на спадкове майно покійного ОСОБА_7 встановлені двома рішеннями Жовківського районного суду Львівської області, а саме від 13 березня 2013 року у справі № 2-1523/11 і від 13 січня 2015 року у справі № 444/3094/14-ц та постановою Львівського апеляційного суду від 27 листопада 2018 року у справі № 2-398/2006.Районний суд вважав, що відсутні підстави для застосування строку позовної давності, оскільки не встановлено порушення права або охоронюваного законом інтересу позивачів як за первісним, так і за зустрічним позовами, за захистом яких вони звернулися до суду

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції Постановою Львівського апеляційного суду від 01 червня 2021 року апеляційну скаргу Луки Т. М., який діє в інтересах ОСОБА_3, залишено без задоволення.Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 26 листопада 2019 року залишено без змін.Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції правильно взято до уваги обставину щодо правомірності прийняття ОСОБА_2 спадкового майна після смерті ОСОБА_7 та правомірність набуття ОСОБА_2 права власності на спадкове майно ОСОБА_7, оскільки ця обставина встановлена рішеннями Жовківського районного суду Львівської області, а саме від 13 березня 2013 року у справі № 2-1523/11, від 13 січня 2015 року у справі № 444/3094/14-ц та постановою Львівського апеляційного суду від 27 листопада 2018 року у справі № 2-398/2006.Крім того, ОСОБА_3 не навела доводів, з посиланням на норми матеріального права, які б вказували на необхідність визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 26 січня 2004 року, що зареєстроване в реєстрі за № 1-134 з огляду на не включення до оспорюваного свідоцтва відомостей про будинок в АДРЕСА_2 .Отже, апеляційний суд вважав, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення як первісного, так і зустрічного позовів.

Короткий зміст вимог касаційної скаргиУ касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Жовківського районного суду Львівської області від 26 листопада 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 01 червня 2021 року в частині відмови у задоволенні зустрічного позову скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким її зустрічний позов задовольнити.В іншій частині судові рішення не оскаржуються, тому на підставі частини першої статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядаються.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга ОСОБА_3 мотивована тим, що оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні зустрічної позовної заяви не відповідають положенням статей 263- 265 ЦПК України, отже, підлягають скасуванню.Посилається на те, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою довідку Куликівської селищної ради № 8 від 11 січня 2006 року, яка підтверджує фактичний вступ нею в управління і володіння спадковим майном після смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки вона проживала та проживає в будинку, який входить до складу спадкового майна.Вважає, що під час видачі свідоцтва про право на спадщину за законом від 26 січня 2004 року нотаріус мав перевірити факт прийняття/неприйняття спадщини після смерті матері ОСОБА_4 іншими спадкоємцями, відмінними від батька - ОСОБА_7, що є підставою для визнання оспорюваного свідоцтва про право на спадщину недійсним.Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_3 вказує неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду 04 липня 2018 року у справі № 2о-55/2008, від 14 серпня 2019 року у справі № 523/3522/16-ц, від 27 січня 2021 року у справі № 463/1540/14-ц (провадження № 61-5735св19) та від 05 березня 2021 року у справі № 585/2993/17 (провадження № 61-14279св20), що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Відзив на касаційну скаргу учасники справи не подали.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанціїУ липні 2021 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.У листопаді 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 листопада 2021 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини, встановлені судамиРішенням Жовківського районного суду Львівської області від 28 лютого 2006 року у справі № 2-398/2006 позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано право власності ОСОБА_3 на спадкове майно, яке залишилося після смерті її батька, ОСОБА_7, а саме - будинковолодіння, що знаходиться в АДРЕСА_2, яке складається з житлового будинку з тамбуром, підвалу, сходів, воріт та огорожі.Зобов`язано Львівське ОДПБТІ та ЕО зареєструвати право власності ОСОБА_3 на будинковолодіння, що знаходиться в АДРЕСА_2 .Постановою Львівського апеляційного суду від 27 листопада 2018 року у справі № 2-398/2006 апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Жовківського районного суду Львівської області від 28 лютого 2006 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_3 до Куликівської селищної ради, третіх осіб: Жовківської державної нотаріальної контори, Львівського обласного державного комунального бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки про визнання права власності на спадкове майно відмовлено.Дане рішення суду набрало законної сили.Обставини, що встановлені під час розгляду справи № 2-398/2006.На підставі рішення виконкому Куликівської селищної ради № 108 від 24 грудня 1981 року батькові ОСОБА_3 - ОСОБА_7 було дозволено будівництво житлового будинку на АДРЕСА_3 .Рішенням виконкому Жовківської районної ради № 112 від 18 березня 1982 року дозволено забудову на виділеній земельній ділянці та видачу будівельного паспорта, на підставі чого видано і дозвіл на право закладки фундаментів.Відповідно до договору дарування від 27 лютого 1957 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 і ОСОБА_11, ОСОБА_6 подарувала по 1/2 ідеальній частині належного їй на праві приватної власності житлового будинку, розташованого на АДРЕСА_1, який складається із трьох кімнат і однієї кухні.Даний договір посвідчений нотаріусом Львівської державної нотаріальної контори Міністерства юстиції УРСР 27 лютого 1957 року (том 1, а. с. 80).ОСОБА_7 та ОСОБА_11 були видані реєстраційні посвідчення (аркуш справи 81, 82) та зареєстровано за кожним право власності по 1/2 частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується Витягом з реєстру права власності на нерухоме майно № 1655083, виданого Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки від 06 жовтня 2003 року (том 1, а. с. 83).Згідно зі свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 ОСОБА_7 та ОСОБА_12 уклали шлюб 01 березня 1957 року у селі Миклашків, Новояричівського району Львівської області, про що в книзі записів актів громадянського стану про одруження було зроблено запис за № 2. Прізвище після реєстрації одруження присвоєно дружині та чоловікові ОСОБА_4 (том 1, а. с. 78).ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про смерть від ІНФОРМАЦІЯ_1 (том 1, а. с. 77).Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 10 листопада 1984 року ОСОБА_1 та ОСОБА_9 одружилися 10 листопада 1984 року, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу було зроблено запис за № 26. Після укладення шлюбу присвоєні прізвища чоловікові та дружині ОСОБА_3 (том 1, а. с. 79, зворотня сторона).Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 ОСОБА_9 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 та її батьками є ОСОБА_7 та ОСОБА_4 (а. с. 79, зворотня сторона).Спадкова справа після смерті ОСОБА_4 була зареєстрована 23 серпня 2018 року на підставі заяви ОСОБА_3 від 21 серпня 2018 року (том 1, а. с. 156-160).У заяві від 21 серпня 2018 року ОСОБА_3 зазначила, що вона фактично прийняла спадщину, крім неї спадкоємцем за законом після смерті матері є брат ОСОБА_2 .Вказала, що подружжя, яке пережило спадкодавця, немає. (том 1, а. с. 156).Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .Обставини, встановлені під час розгляду цієї справиЗ ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто дати смерті ОСОБА_4, до 21 серпня 2018 року, дати подання заяви ОСОБА_3, ніхто із спадкоємців ОСОБА_4 не звертався за прийняттям спадщини, видачі їм свідоцтва про право на спадщину за законом.Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_4 були її діти, а саме сини: ОСОБА_2 та ОСОБА_5, дочка ОСОБА_3 та чоловік ОСОБА_4 - ОСОБА_7 ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5, виданого повторно Жовківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області (том 1, а. с. 9).ОСОБА_5 не звертався із заявою про прийняття спадщини чи заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину як після смерті ОСОБА_4 .Після смерті ОСОБА_7 його діти: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 30 травня 2003 року звернулися до Жовківської державної нотаріальної контори із спільною заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.В цій заяві ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спільно повідомили нотаріусу про те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер їх батько ОСОБА_7, на день його смерті залишилось спадкове майно: житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться на АДРЕСА_1, грошовий вклад з відповідними процентами в філії Жовківського відділення Ощадбанку України № 6325015 смт Куликів на рахунку № НОМЕР_6 .Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 26 січня 2004 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1-134 спадкоємцями майна ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3, є в рівних час його діти: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .Спадкове майно, на яке видано це свідоцтво складається з житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться на АДРЕСА_1 і складається з трьох кімнат, житловою площею 44,8 кв. м, кухні, загальною площею 81,0 кв. м, при будинку є літня кухня, два сараї, вбиральня, що належав померлому та ОСОБА_4, померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі договору дарування, посвідченого Львівською державною нотаріальною конторою 27 лютого 1957 року за реєстром № 1021, зареєстрованого в Львівському бюро технічної інвентаризації 02 лютого 1970 року за № 226, після смерті якої ОСОБА_7 спадщину фактично прийняв, проте юридично не оформив.На підставі зазначеного свідоцтва ОСОБА_2 і ОСОБА_3 зареєстрували 23 лютого 2004 року право спільної часткової власності на будинок АДРЕСА_1, а саме по 1/2 частині кожен, що підтверджується копією інформаційної довідки № 139078272 від 25 вересня 2018 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного СудуПідстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.Касаційна скарга ОСОБА_3, яка подана її представником - адвокатом Лукою Т. М., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми праваВідповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.Згідно зі статтею 524 ЦК УРСР (тут і далі чинного на час виникнення спірних правовідносин) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави.Відповідно до статті 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.Статтею 527 ЦК УРСР передбачено, що спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.Відповідно до частини першої статті 529 ЦК Української РСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.Згідно із статтею 548 ЦК Української РСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Положеннями частин першої, другої статті 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.Під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, маються на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо.Фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідної місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним; довідка державної податкової служби або страховика чи іншого органу про те, що спадкоємець після відкриття спадщини сплачував податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який підтверджує, що спадкоємець був постійно прописаний (зареєстрований) у спадковому будинку (квартирі); інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.Саттею 1261 ЦК України (435-15) визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.Відповідно до статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення. Зокрема, суди взяли до уваги те, що ОСОБА_3, подавши 30 травня 2003 року до Жовківської державної нотаріальної контори спільно із ОСОБА_2 заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, визнала, що ОСОБА_2 є спадкоємцем покійного ОСОБА_7 на рівні із нею.З такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів погоджується та вважає, що відсутні підстави для задоволення касаційної скарги.Так, подавши 30 травня 2003 року до Жовківської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зазначили, що інших спадкоємців, передбачених статтями 530, 531 ЦК УРСР немає. Тому висновки судів попередніх інстанцій про визнання ОСОБА_3 права ОСОБА_2 на спадкування майна після смерті ОСОБА_7, є правильними. Крім того, у зазначеній заяві від 30 травня 2003 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вказали, що спадковим майном після смерті ОСОБА_7 є житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться на АДРЕСА_1 та грошовий вклад з відповідними процентами в філії Жовківського відділення Ощадбанку України № 6325/015 с Куликів на рахунку № НОМЕР_6 .Оскільки на момент подання державному нотаріусу заяви від 30 травня 2003 року ні ОСОБА_3, ні ОСОБА_2 не зазначали про ймовірну належність спадкового майна в цілому або його частини їм чи іншим особам, відтак, ними визнавалася та не оспорювалася належність ОСОБА_7 спірного житлового будинку. Вказане підтверджується змістом свідоцтва про право на спадщину від 26 січня 2004 року, у якому зазначено, що ОСОБА_7 після смерті ОСОБА_4 спадщину фактично прийняв, проте юридично не оформив.З огляду на зазначене, дії приватного нотаріуса Жовківської державної нотаріальної контори Галань Г. О. щодо видачі свідоцтва про право на спадщину від 26 січня 2004 року є правомірними, підстави для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину від 26 січня 2004 року відсутні.Колегія суддів враховує те, що після отримання свідоцтва про право на спадщину від 26 січня 2004 року ОСОБА_3 не оспорювала його дійсність. Посилання на фактичний вступ в управління або володіння спадковим майном, а саме -житловим будинком з господарськими будівлями, що знаходиться на АДРЕСА_1 після смерті матері ОСОБА_4, як на підставу для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину від 26 січня 2004 року, є безпідставними з огляду на визнання нею належності на момент смерті зазначено житлового будинку вцілому ОСОБА_7 . Забезпечивши повний та всебічний розгляд справи, взявши до уваги усі надані сторонами докази, дослідивши їх та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, врахувавши встановлені преюдиційні обставини в інших цивільних справах (№ 2-1523/11, № 444/3094/14-ц, № 2-398/2006), суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 . Посилання ОСОБА_3 на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду 04 липня 2018 року у справі № 2о-55/2008, від 14 серпня 2019 року у справі № 523/3522/16-ц, від 27 січня 2021 року у справі № 463/1540/14-ц (провадження № 61-5735св19) та від 05 березня 2021 року у справі № 585/2993/17 (провадження № 61-14279св20) колегія суддів відхиляє, оскільки у зазначених справах встановлені інші обставини, відмінні від справи № 444/2991/18, яка є предметом касаційного перегляду.Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.Згідно із частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.