Короткий зміст позовних вимог і рішень судівУ червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, у якому просив стягнути з відповідачів солідарно борг з урахуванням пені та трьох відсотків річних у сумі 1 084 082,66 грн.В обґрунтування позову зазначив, що у січні 2007 року між сторонами укладений договір позики на суму 150 000,00 грн, що повернуті не були. У період 2008-2009 років ОСОБА_2 запевняв його, що має власний будівельний бізнес і тому йому необхідні кошти для завершення будівництва. 24 грудня 2009 року між ними укладений договір позики на суму 250 000,00 грн на строк до 01 червня 2010 року, а також попередній договір купівлі-продажу квартири, за яким ОСОБА_2 отримав 125 000,00 грн. При підписанні цих угод дружина ОСОБА_3 надала згоду на укладення цих правочинів. У подальшому між ними ще були укладені такі договори позики: 11 листопада 2011 року - на суму 100 000,00 грн та 30 000,00 дол. США; 30 листопада 2011 року - на суму 10 000,00 дол. США; 25 липня 2017 року - на суму 25 000,00 дол. США. Вказані кошти повернуті не були. Протягом 2018 року позивач намагався домовитися з відповідачем ОСОБА_2 щодо повернення коштів у досудовому порядку. 28 грудня 2018 року шляхом спільних перемовин ними був погоджений загальний розмір заборгованості в розмірі 40 000,00 дол. США, які ОСОБА_2 зобов`язувався повертати частинами до 01 жовтня 2019 року. Разом проте, погоджений графік виплат відповідач порушив та став уникати зустрічей. На час звернення до суду прострочена заборгованість складала 17 000,00 дол. США, що еквівалентно становлять 448 596,00 грн за курсом Національного банку України (далі - НБУ), загальна заборгованість становила 40 000,00 дол. США, що за курсом НБУ - 1 055 520,00 грн. Пеня за період з 01 березня 2019 року по 20 червня 2019 року складала 24 433,12 грн; 3 % річних за цей же період - 4 129,54 грн. Також позивач зазначав, що грошові кошти отримані у позику та використані ОСОБА_2 в інтересах сім`ї, а тому його дружина ОСОБА_3 має нести відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання.Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 лютого 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь позивача заборгованість у сумі 1 055 520,00 грн та три відсотки річних у сумі 4 129,54 грн. Вирішено питання про стягнення судових витрат. У решті вимог позову відмовлено.Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами досягнуто згоди щодо загальної суми грошових коштів, які підлягають поверненню, сторони погодили строки повернення позики і ці зобов`язання відповідачами не виконані. Факт передачі грошових коштів підтверджується договорами позики та розписками. Обов`язок повернення коштів виник з моменту передання грошей і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки передував факт передачі коштів у борг. Разом з тим, солідарно стягуючи заборгованість з відповідачів, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позика використана в інтересах сім`ї.Постановою Київського апеляційного суду від 12 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 лютого 2020 року - без змін.Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду погодилась з висновками суду першої інстанції та виходила із того, що доводи апеляційної скарги не є суттєвими, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи У лютому 2021 року ОСОБА_3 із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 січня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій:- не повідомили заявника про дату, час та місце слухання справи у встановленому законом порядку та розглянули справу без її участі; - проігнорували, що заявник не отримувала повісток чи будь-яких інших повідомлень у справі;- не звернули увагу на відсутність у матеріалах справи жодних доказів використання ОСОБА_2 позичених у позивача коштів в інтересах сім`ї.Разом із касаційною скаргою ОСОБА_3 подала до Верховного Суду клопотання про зупинення виконання рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 лютого 2020 року та постанови Київського апеляційного суду від 12 січня 2021 року. Клопотання обґрунтоване тим, що набрання оскаржуваними судовими рішеннями законної сили, у випадку отримання виконавчого листа та пред`явлення його до виконання, виконавець матиме можливість накласти арешт на її картковий рахунок, що позбавить її джерел доходів, у зв`язку з чим є підстави для зупинення виконання оскаржуваних судових рішень. Касаційна скарга ОСОБА_3 не містить доводів щодо оскарження рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 лютого 2020 року та постанови Київського апеляційного суду від 12 січня 2021 року в частині розгляду позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, а тому у цій частині Верховним Судом не переглядається.У травні 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 із застосуванням засобів поштового зв`язку надіслала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_3, у якому зазначила про її необґрунтованість та безпідставність доводів, а також про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень. У липні 2021 року до Верховного Суду надійшло повторне клопотання ОСОБА_3 про зупинення виконання рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 лютого 2020 року та постанови Київського апеляційного суду від 12 січня 2021 року. Клопотання обґрунтовано тим, що 17 березня 2021 року відкрито виконавчі провадження з виконання оскаржуваних судових рішень. У ході виконавчого провадження накладено арешт на картковий рахунок, у зв`язку з чим припинено виплату пенсії, яка є єдиним джерелом доходів заявника. ОСОБА_3 посилається на незадовільний стан свого здоров`я. Зазначає, що подальше виконання оскаржуваного судового рішення призведе до позбавлення її засобів до існування.

Рух справи в суді касаційної інстанціїЗгідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 10 лютого 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 січня 2021 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю. Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2021 року (після усунення заявником недоліків касаційної скарги) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 січня 2021 року, витребувано матеріали справи № 369/7918/19 із суду першої інстанції, надано сторонам строк для подання відзивів на касаційну скаргу. Цією ж ухвалою відмовлено заявнику в задоволенні клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень.У квітні 2021 року матеріали справи № 369/7918/19 надійшли до Верховного Суду.Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2021 року у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про зупинення виконання рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 лютого 2020 року та постанови Київського апеляційного суду від 12 січня 2021 року відмовлено.Ухвалою Верховного Суду від 24 листопада 2021 року справу № 369/7918/19 призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позиція Верховного Суду Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Фактичні обставини справиСудами попередніх інстанцій встановлено, що 28 січня 2007 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 у позику грошові кошти у сумі 150 000,00 грн із строком повернення до 28 листопада 2007 року, про що сторони склали відповідну письмову розписку.24 грудня 2009 року ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 250 000,00 грн із строком повернення до 01 червня 2010 року, про що сторони уклали письмовий договір позики грошових коштів, посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Бишовцем Р. В., зареєстрований у реєстрі за номером 1938.24 грудня 2009 року ОСОБА_2 отримав грошові кошти у сумі 125 000,00 грн за попереднім договором купівлі-продажу квартири на АДРЕСА_1, яку зобов`язувався відчужити у власність ОСОБА_1 не пізніше 01 червня 2010 року. Попередній договір посвідчений приватним нотаріусом Києво -Святошинського районного нотаріального округу Київської області Бишовцем Р. В. та зареєстрований у реєстрі за номером 1939.Під час укладання вказаних нотаріальних договорів, ОСОБА_3 (дружина відповідача) надала нотаріальну згоду на підписання її чоловіком ОСОБА_2 договору позики грошових коштів, а також попереднього договору купівлі-продажу квартири та основного договору купівлі-продажу квартири, з наданням права ОСОБА_2 у кожному конкретному випадку визначати суму (розмір), ціну, умови, строки на власний розсуд. Також дана згода містила зауваження, що вищевказані правочини укладаються в інтересах сім`ї ОСОБА_2, й ОСОБА_3 розуміє значення своїх дій і не помиляється щодо майбутніх правочинів. Згода посвідчена приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Бишовцем Р. В. та зареєстрована у реєстрі за номером 1936.11 листопада 2011 року ОСОБА_2 отримав у позику від ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 100 000,00 грн та 30 000,00 дол. США із зобов`язанням придбати за ці кошти цех для розливу води, про що складено розписку.30 листопада 2011 року ОСОБА_2 отримав у позику від ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 10 000,00 дол. США для поїздки в Нігерію із зобов`язанням повернення цих коштів, про що склав відповідну письмову розписку.25 липня 2017 року ОСОБА_2 отримав у борг у ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 25 000,00 дол. США із терміном повернення всієї суми боргу протягом семи місяців, про що видав відповідну письмову розписку.28 грудня 2018 року ОСОБА_2 написав розписку, у якій вказав, що він отримав у борг від ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 40 000,00 дол. США та зобов`язується повертати вказану суму періодичними платежами таким чином: до 01 березня 2019 року - 3 000,00 дол. США; до 01 квітня 2019 року - 4 000,00 дол. США; до 01 травня 2019 року - 5 000,00 дол. США; до 01 червня 2019 року, 01 липня 2019 року, 01 серпня 2019 року, 01 вересня 2019 року повертати по 5 000,00 дол. США; повний розрахунок провести до 01 жовтня 2019 року.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та їх нормативно-правове обґрунтування Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.Складовою частиною визначеного статтею 6 Конвенції права на справедливий суд є принцип рівності сторін, який передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу і докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента.Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на "усне слухання". Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість брати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (§ 25, 27 рішення ЄСПЛ від 13 грудня 2011 року у справі "Trudov v. Russia", заява № 43330/09).Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомлення учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу (частина третя статті 368 ЦПК України). З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Київського апеляційного суду від 10 вересня 2020 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 лютого 2020 року (а. с. 109).Супровідним листом від 11 вересня 2020 року апеляційний суд направив учасниками справи до відома копію ухвали суду від 10 вересня 2020 року. Ухвалою Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року справу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні, тобто з викликом у судове засідання учасників судового процесу, на 03 листопада 2020 року на 15 год 40 хв (а. с. 130).03 листопада 2020 року справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 лютого 2020 року знято зі складу у зв`язку із перебуванням суддів Кравець В. А. та Мазурик О. Ф. на лікарняному (а. с. 138).04 листопада 2020 року Київський апеляційний суд направив учасникам справи судову повістку-повідомлення, в якій повідомив, що розгляду справи відбудеться 08 грудня 2020 року о 09 год. 30 хв (а. с. 139). 08 грудня 2020 року Київський апеляційний суд відклав розгляд справи на 12 січня 2021 року у зв`язку із задоволення клопотання ОСОБА_2 (а. с. 144-145).12 січня 2021 року Київським апеляційним судом ухвалено оскаржувану постанову по суті спору без участі ОСОБА_3 .У касаційній скарзі на ОСОБА_3, серед іншого, посилається на те, що вона як відповідач у справі не була належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи апеляційним судом.Повідомлення сторін про час і місце розгляду справи проводиться відповідно до вимог статей 128- 130 ЦПК України.Згідно з частиною п`ятою статті 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова-повістка повідомлення - завчасно. Частиною шостою статті 128 ЦПК України передбачено, що судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.У матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_3 була належним чином повідомлена про розгляд цієї справи апеляційним судом, що був призначений на 03 листопада, 08 грудня 2020 року та 12 січня 2021 року.Наявні на а. с. 131, 139 судові повістки-повідомлення у повній мірі не доводять про належне повідомлення ОСОБА_3 про розгляд справи апеляційним судом, оскільки матеріали справи не містять доказів про їх вручення цьому відповідачу. Колегія суддів також не бере до уваги наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с. 111), оскільки його зміст свідчить лише про отримання заявником копії ухвали Київського апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження від 10 вересня 2020 року.Таким чином, ОСОБА_3 не була належним чином повідомлена про дату і час розгляду справи в суді апеляційної інстанції і її право на доступ до правосуддя, передбачене статтею 6 Конвенції, було порушено.За наведених обставин оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції в частині розгляду позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості не можна визнати законним й обґрунтованим.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скаргиЗгідно з пунктом 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.Узагальнюючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду в частині розгляду позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості підлягає обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.При новому розгляді справи апеляційному суду слід звернути увагу на викладене, забезпечити дотримання вимог закону щодо повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду справи і ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення.Обґрунтованість інших доводів касаційної скарги не підлягає перевірці з огляду на встановлене касаційним судом порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що тягне за собою обов`язкове скасування судового рішення.