Іменем України01 грудня 2021 рокум. Київсправа № 336/980/19провадження № 61-6615св20Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:головуючого - Крата В. І.,суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),учасники справи:позивач - ОСОБА_1,відповідач - Комунальна установа "Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи" Запорізької обласної ради,третя особа - начальник Комунальної установи "Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи" Запорізької обласної ради Куртєв Анатолій Валентинович,розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 22 листопада 2019 року у складі судді Жупанової І. Б. та постанову Запорізького апеляційного суду від 25 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Дашковської А. В., Кримської О. М., Кочеткової І. В.,

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Комунальної установи "Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи" Запорізької обласної ради (далі - КУ "Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи"), третя особа - начальник КУ "Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи" Куртєв А. В. про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

На обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона з 16 листопада 2001 року працювала на посаді завідувача відділення судово-медичної імунології КУ "Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи". Наказом відповідача від 17 січня 2019 року № 30 ОСОБА_1 звільнено з цієї посади з 18 січня 2019 року на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України. Копію оскарженого наказу позивач отримала 17 січня 2019 року, трудову книжку їй повернули 18 січня 2019 року.

Позивач вказувала, що належним чином виконувала свою роботу, за весь час роботи дисциплінарні стягнення до неї не застосовувалися, оскаржений наказ є незаконним, звільнення відбулося з порушенням встановленої законодавством процедури, у зв`язку з чим вона підлягає поновленню на посаді.

ОСОБА_1 наголошувала, що оскаржений наказ про її звільнення прийнято на підставі інших документів, зокрема:

наказу від 21 серпня 2018 року № 90 відповідача "Про створення комісії з питань доцільності оптимізації деяких основних структурних підрозділів Бюро";

звіту комісії з питань доцільності оптимізації деяких основних структурних підрозділів Бюро від 20 вересня 2018 року;

попередження КУ "Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи" від 26 жовтня 2018 року № 01-15/9450 "Про зміну структури деяких основних підрозділів КУ "Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи" ЗОР";

наказу КУ "Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи" від

26 жовтня 2018 року № 114 "Про зміну структури деяких основних підрозділів КУ Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи" ЗОР";

попередження КУ "Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи" від 26 жовтня 2018 року № 01-15/9494 "Про внесення змін до попередження від 26 жовтня 2018 року № 01-15/9450";

наказу КУ "Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи" від

26 жовтня 2018 року № 115 "Про внесення змін до наказу від 26 жовтня 2016 року № 114";

акта від 12 листопада 2018 року "Про відмову ОСОБА_1 від ознайомлення під особистий підпис з попередженнями від

26 жовтня 2018 року № 01-15/9450, від 26 жовтня 2018 року № 01-15/9454, від

26 жовтня 2018 року № 114, з наказом від 26 жовтня 2018 № 115, зачитаними їй вголос у присутності працівників";

наказу КУ "Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи" від 12 листопада 2018 року № 464 "Про заплановане звільнення у зв`язку з процедурою скорочення штатної посади";

звіту форми № 4-ПН, довідки про вакансії від 15 листопада 2018 року, від

29 листопада 2018 року, від 14 грудня 2018 року, від 27 грудня 2018 року, від

17 січня 2019 року, актів про відмову від 15 листопада 2018 року, від 30 листопада 2018 року, від 14 грудня 2018 року, від 27 грудня 2018 року, від 17 січня 2019 року, звернення профспілкового комітету про згоду на звільнення від 27 грудня

2018 року, довідки інспектора з кадрів від 17 січня 2019 року №121/01-37.

Позивач вважала, що оскаржений наказ є незаконним, її звільнення відбулося з порушенням встановленої законодавством процедури, у зв`язку з чим вона підлягає поновленню на посаді.

02 листопада 2018 року ОСОБА_1 отримала лист від Бюро, до якого були додані копія попередження КУ "Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи" від 26 серпня 2018 № 01-15/9450 року "Про зміну структури деяких основних підрозділів"; копія наказу КУ "Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи" від 26 серпня 2018 року № 114 "Про зміну структури деяких основних підрозділів КУ "Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи" ЗОР" та довідка про вакантні посади станом на 26 серпня 2018 року, відповідно до якої існувала лише одна вакантна посада, що відповідає її спеціальності (професії), а саме лікар судово-медичний експерт імунолог. Водночас їй запропоновано інші посади, які вона може займати з урахуванням освіти, кваліфікації, досвіду роботи й стану здоров`я, серед яких санітарка, реєстратор медичний тощо. Вважала, що посада "лікар судово-медичний експерт імунолог" не єдина, яка могла бути запропонована їй з урахуванням її спеціальності та професії.

Згідно з наказом КУ "Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи" від 26 жовтня 2018 року № 114 у штатному розписі скорочено посаду, яку вона обіймала, а відділення судово-медичної імунології та відділення судово-медичної цитології об`єднані у відділення судово-медичної імунології, цитології та судової генетики, і замість посад "завідувач відділення судово-медичної імунології" та "завідувач відділення судово-медичної цитології", створено нову - "завідувач відділення судово-медичної імунології, цитології та судової генетики". Зазначена посада відповідає її професії та спеціальності. Враховуючи, що посада була новоутвореною, вона повинна була вважатись вакантною, проте не була їй запропонована. Водночас ця посада була запропонована іншій особі - ОСОБА_2, яка займала рівнозначну посаду завідувача відділення судово-медичної цитології, хоча ОСОБА_2 не мала відповідної кваліфікації, у зв`язку з чим не мала переважного права на її зайняття.

Вказувала, що під час прийняття оскарженого наказу не відбулось жодної зміни

в організації виробництва та праці, зокрема, не відбулась ліквідація, реорганізація або перепрофілювання установи чи скорочення чисельності або штату працівників. Крім того, відповідачем було порушено порядок участі профспілкової організації у процедурі її звільнення. Згоду на звільнення надано неповноважною профспілковою організацією.

Вважала, що має право на стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 21 січня 2019 року і до дня ухвалення рішення у справі та відшкодування моральної шкоди у розмірі 50 000,00 грн, оскільки звільнення з займаної посади призвело до втрати нею нормальних життєвих зв`язків та ділового авторитету серед своїх колег, позивач не має можливості надалі займатися тією діяльністю, якій присвятила більшу частину свого життя, та належним чином фінансово забезпечувати себе та свою родину. Для налагодження свого становища їй необхідно докласти значних зусиль, фактично почати спочатку свою професійну кар`єру, здійснювати пошук вакантних посад за відповідною спеціалізацією.

З огляду на викладене ОСОБА_1 з урахуванням уточнених позовних вимог просила:

визнати незаконним та скасувати наказ КУ "Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи" від 17 січня 2019 року № 30;

зобов`язати КУ "Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи" поновити її на посаді завідувача відділення судово-медичної імунології;

стягнути з КУ "Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи" на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі та моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн;

допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 22 листопада 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що на підставі доповідних записок дев`яти завідувачів структурних підрозділів, у тому числі ОСОБА_1, з грудня

2017 року до серпня 2018 року про наявність проблеми різкого збільшення навантаження на одні відділення та одночасного зменшення в інших відділеннях прийнято наказ КУ "Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи" від

21 серпня 2018 року № 90 "Про створення комісії з питань доцільності оптимізації деяких основних структурних підрозділів Бюро". З урахуванням роботи комісії відповідачем прийнято від 26 жовтня 2018 року № 114, на підставі якого і відбулися зміни в організації виробництва і праці.

18 січня 2019 року при звільненні позивача у зв`язку із скороченням штатної одиниці роботодавець виконав вимоги статті 40 КЗпП України. У день звільнення, 18 січня 2019 року, штатний розпис затверджено директором Департаменту охорони здоров`я Запорізької обласної державної адміністрації (за період з

01 січня 2019 року), в ньому немає структурних підрозділів "Відділення судово-медичної імунології" та "Відділення судово-медичної цитології", а є "Відділення судово-медичної імунології, цитології і генетичної ідентифікації (Відділення біологічних досліджень)", та немає також і посад "завідувач відділення судово-медичної імунології" та "завідувач відділення судово-медичної цитології", а є посада "завідувач відділення судово-медичної імунології, цитології і генетичної ідентифікації (Відділення біологічних досліджень)".

17 грудня 2018 року КУ "Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи" звернулась до єдиної в установі профспілкової організації із поданням "Про надання згоди на звільнення у зв`язку із скороченням штатної посади". 27 грудня 2018 року профспілкова організація надала згоду на звільнення ОСОБА_1

з відповідним обґрунтуванням та із зазначенням того, що позивач двічі відмовилась ознайомлюватись під підпис із запрошеннями прибути на засідання профспілки.

Суд зазначив, що позивач визнала, що вона є членом саме тієї профспілкової організації, яка надавала згоду на звільнення, до якої звертався відповідач із повідомленням про скорочення штатних посад та пропозицій проведення консультацій щодо заходів запобігання звільненню чи зведення їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-якого звільнення. ОСОБА_1 раніше очолювала цю профспілкову організацію, інших профспілкових організацій в установі не існує. Згідно з протоколом первинної профспілкової організації Запорізької обласної судово-медичної експертизи КУ "Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи" від 25 червня 2016 року № 8 профспілкова організація може використовувати й інші назви, використання профспілковою організацією під час виконання своїх повноважень різних назв, які не співпадають з назвою в реєстраційних документах, не є підставою для сумнівів у тому, що згода на звільнення ОСОБА_1 не була отримана.

На переконання суду першої інстанції, звільнення позивача відбулось з дотриманням норм частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП України, оскільки позивача належним чином повідомлено за 2 місяці про наступне вивільнення відповідно до попередження від 26 жовтня 2018 року № 01-15/9450 "Про зміну структури деяких основних підрозділів", наказу КУ "Запорізьке обласне судово-медичної експертизи" від 26 жовтня 2018 року № 114 "Про зміну структурних підрозділів", запропоновано вакантні посади та попереджено про те, що в разі незгоди на переведення на запропоновану посаду або іншу вакантну посаду, яка буде пропонуватись протягом двох місяців з дня повідомлення про зазначені зміни, працівника буде звільнено відповідно до норм законодавства. 26 жовтня 2018 року зазначені наказ, попередження та довідка з усіма вакантними посадами надіслано позивачу цінним листом з описом вкладеного та повідомленням про вручення, який вручено ОСОБА_1 02 листопада

2018 року. Також, у матеріалах справи наявний акт від 12 листопада 2018 року про відмову ОСОБА_1 від вручення зазначених документів, які зачитано їй вголос у присутності свідків. При цьому позивач зазначила, що переводитись за власним бажанням не згодна.

Щодо переважного права ОСОБА_1 на залишення на роботі суд виходив з того, що аналіз права на зайняття посади "завідувач відділення судово-медичної імунології, цитології і генетичної ідентифікації" проводилось стосовно завідувачів двох відділень, що об`єднувались в одне - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі додатка 1 до протоколу № 2 комісії з питань доцільності оптимізації деяких основних структурних підрозділів Бюро.За результатами аналізу переважного права перемогла ОСОБА_2 (3 бали), ОСОБА_1 (-1 бал). Сертифікат № 32 ОСОБА_1, яким їй було присвоєно кваліфікацію лікаря-спеціаліста за спеціальністю "судово-медична імунологія", мав строк дії до 09 грудня 2003 року, тобто був недійсним на день визначення переважного права. Також недійсним був і сертифікат ОСОБА_1, яким їй було присвоєно кваліфікацію лікаря-спеціаліста за спеціальністю "судово-медична цитологія". Посилання ОСОБА_1 щодо відсутності кваліфікації ОСОБА_2 спростовані витягом з Єдиного реєстру атестованих експертів, що розміщений на офіційному сайті Міністерства юстиції України.

Суд першої інстанції вказав, що навіть за відсутності наказу про внесення змін в оскаржуваний наказ щодо зазначення в ньому формулювання підстави звільнення позивача, така підстава зазначалася в інших наказах, вказаних у самому наказі про звільнення, що стали підставою для його видання, також формулювання зазначене в трудовій книжці. Саме таке формулювання не оскаржувалось позивачем, як і не обиралося підставою позову позивачем відсутність формулювання підстави звільнення.

Інші доводи позивача, які стосуються, на її погляд, створення штучних умов для її звільнення через неприязні стосунки з керівником, відсутність підстав для змін в організації праці відповідачем, суд не оцінював, вони на висновок суду не впливають.

Вимоги позивача про поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди є похідними від вимоги про визнання незаконним та скасування наказу про її звільнення,

у задоволенні якої суд відмовив.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 25 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про правомірність звільнення ОСОБА_1 у зв`язку із змінами в організації виробництва та скороченням штатної посади на підставі частини першої статті 40 КЗпП України.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо оскарження повноважень відповідача про об`єднання структурних підрозділів є неприйнятними, оскільки на зазначені обставини у позовній заяві та уточненнях до неї позивач не посилалась, правом, передбаченим частиною другою статті 49 ЦПК України, не скористалась і ці обставини не були предметом розгляду суду першої інстанції, так як предметом спору зазначеної справи є визнання недійсним та скасування наказу відповідача від 17 січня 2019 року № 30 про звільнення ОСОБА_1, а не наказу від 26 листопада 2018 року № 114 "Про зміну структури деяких підрозділів КУ "Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи". При цьому зазначив, що скасування оскаржуваного наказу є неналежним способом захисту, оскільки питання щодо визначення структури підприємства чи установи, про зміну в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників відносяться до виключної компетенції власника такого підприємства чи установи або уповноваженого ним органу.

Стосовно доводів апеляційної скарги про відмову в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, спричиненої незаконним звільненням, апеляційний суд вказав, що, оскільки не встановлено факту незаконного звільнення, підстав для стягнення моральної шкоди відсутні.

Аргументи учасників справи

У квітні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу,

в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки:

з метою звільнення ОСОБА_1 було видано наказ, яким об'єднано два відділення КУ "Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи". Таке об'єднання, на думку позивача, є незаконним. Структура бюро фактично затверджена на рівні законодавства. У положенні про бюро судово-медичної експертизи управлінь охорони здоров`я обласних виконавчих комітетів та республіканське бюро (Автономної Республіки Крим), затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17 січня 1995 року № 6 (z0248-95) (далі - Положення № 6) як в основному нормативно-правовому акті, який регулює діяльність бюро судово-медичної експертизи, не передбачено такого структурного підрозділу як "Відділення судово-медичної імунології, цитології та судової генетики". Зазначена вище норма Положення № 6 має імперативний характер,

а тому її ігнорування є протиправним. Таким чином, зміни в структурі відповідача не відповідають не лише вимогам Статуту КУ "Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи", затвердженого рішенням Запорізької обласної ради від

20 березня 2014 року № 16, але й прямо суперечать нормам Положення № 6, які визначають внутрішню структуру бюро. У КУ "Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи" виникла ситуація коли керівник бюро вийшов за межі, наданих йому повноважень, а у відповідача діє штатний розпис, який прямо суперечить його Статуту. При цьому наказ КУ "Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи" від 26 жовтня 2018 року № 114 "Про зміну структури деяких основних підрозділів", на переконання позивача, незаконний та

є предметом оскарження за позовом ОСОБА_1 у іншій цивільній справі

у позивача є переважне право на залишення на роботі. ОСОБА_1 наголошувала, що необхідною умовою для зайняття посади начальника (завідувача) структурного підрозділу медичного закладу є наявність спеціалізації із спеціалізації "судово-медичної імунології/цитології". ОСОБА_2 відповідної спеціалізації не має, вона не відповідає кваліфікаційним вимогам стосовно посади, яку займає, тому не має переважного права на зайняття посади завідувача відділення судово-медичної експертизи імунології, цитології та судової генетики, на відміну від позивача. Крім того, ОСОБА_2 не має сертифіката спеціалізації з цитології, водночас у позивача є сертифікати спеціалізації як з цитології, так і з імунології, шо доводить факт відповідності спеціалізації позивача кваліфікаційним вимогам створеній посаді;

відповідач всупереч статті 49-2 КЗпП України не запропонував

ОСОБА_1 посаду завідувача відділення судово-медичної імунології, цитології та судової генетики, яка станом на час направлення листа із переліком вакантних посад була вакантною. Такі дії, на переконання позивача, вчинені з мотивів особистої неприязні та упередженого ставлення зі сторони керівництва бюро.Враховуючи протиправне, на думку позивача, звільнення з роботи ОСОБА_1 просить одночасно з прийняттям рішення про поновлення на роботі стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19 січня 2019 року по день поновлення на посаді, із розрахунку середньоденного заробітку 643,13 грн. Також позивач просить стягнути на її користь моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн і судові витрати у сумі 12 294,90 грн.У квітні 2020 року представник КУ "Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи" подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 24 березня 2020 року про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення.У червні 2020 року представник відповідача і третьої особи подала відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін. Крім того, просила стягнути на користь КУ "Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи" та начальника КУ "Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи" Куртєва А. В. витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі по 10 000,00 грн.Відзив мотивовано тим, що касаційна скарга є необґрунтованою, скорочення штату працівників було викликано виробничою необхідністю, і відповідач дотримав усіх вимог законодавства щодо процедури скорочення штату та вжив усіх заходів з метою збереження кожного працівника. Позивача звільнено законно, із дотриманням процедури звільнення, а саме: за два місяці повідомлено про заплановане звільнення та скорочення чисельності штату, надіслано накази та попередження, отримано згоду профспілкової організації на її звільнення, запропоновано усі наявні вакантні посади, від яких позивач відмовилась, а також враховано, що вона не мала переважного права на залишення на роботі. Крім того, відповідач зазначає, що зміни в організації виробництва підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому він як роботодавець виконав вимоги законодавства у частині дотримання процедури звільнення.

Ухвалою Верховного Суду від 02 червня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано справу із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 22 вересня 2021 року касаційну скаргу

КУ "Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи" на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 24 березня 2020 року визнано неподаною та повернуто скаржнику.

Ухвалою Верховного Суду від 10 листопада 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції

в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 02 червня 2020 року вказано, що підставами касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а саме що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від

01 березня 2017 року у справі № 6-2485цс16, від 09 серпня 2017 року у справі

№ 6-1264цс17, від 25 травня 2016 року у справі № 6-3048цс15 та у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2019 року у справі № 443/636/18.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що ОСОБА_1 з 16 листопада 2001 року працювала на посаді завідувач відділення судово-медичної імунології КУ "Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи".

У КУ "Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи" відбулися зміни в організації виробництва і праці, за наслідками яких проведено скорочення штату працівників.

Доповідними записками дев`яти завідувачів структурних підрозділів від

13 серпня 2018 року № 1363/01-14, від 14 серпня 2019 року № 1374/01-14, від

08 серпня 2018 року № 1343/01-14, від 03 серпня 2018 року № 1317/01-14, від

30 липня 2018 року № 1286/01-14, від 26 липня 2018 року № 1256/01-14, у тому числі ОСОБА_1 від 13 грудня 2017 року № 2117/01-14, начальника

КУ "Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи" повідомлено про наявність проблеми різкого росту навантаження при кадровій нестачі на одні відділення та стрімкого спаду при кадровому переповненні в інших відділеннях.

На підставі зазначених доповідних записок керівником КУ "Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи" прийнято наказ від 21 серпня 2018 року № 90 "Про створення комісії з питань доцільності оптимізації деяких основних структурних підрозділів Бюро".

За результатами роботи Комісії з питань доцільності оптимізації деяких основних структурних підрозділів Бюро для вирішення проблеми різкого росту навантаження при кадровій нестачі на одні відділення та стрімкого спаду при кадровому переповненні в інших відділеннях було запропоновано здійснення об`єднання восьми основних структурних підрозділів в чотири та надано техніко-економічне обґрунтування, зокрема, визначено кадрові, технічні та економічні переваги, що підтверджується: протоколом від 24 серпня 2018 року № 1, протоколом від 10 вересня 2018 року № 2, висновками до протоколів № 1, №2 від 12 вересня 2018 року, звітом від 20 вересня 2018 року, рекомендаціями від 20 вересня 2019 року.

Зміни в організації виробництва і праці підтверджені:

штатним розписом КУ "Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи", погодженим директором Департаменту охорони здоров`я Запорізької обласної державної адміністрації від 28 вересня 2018 року (за період з 01 жовтня 2018 року до 31 грудня 2018 року), який містить структурні підрозділи "Відділення судово-медичної імунології" та "Відділення судово-медичної цитології", посади "завідувач відділення судово-медичної імунології" та "завідувач відділення судово-медичної цитології";

наказом КУ "Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи" від 02 січня 2019 року № 02 "Про введення в дію штатного розпису КУ "Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи" Запорізької обласної ради, яким затверджено та введено в дію штатний розпис з 02 січня 2019 року;

штатним розписом КУ "Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи", погодженим за період з 02 січня 2019 року до 31 березня 2019 року, в якому немає структурних підрозділів "Відділення судово-медичної імунології" та "Відділення судово-медичної цитології", а є "Відділення судово-медичної імунології, цитології і генетичної ідентифікації (Відділення біологічних досліджень)" та немає посад "завідувач відділення судово-медичної імунології" та "завідувач відділення судово-медичної цитології", а є посада "завідувачка відділення судово-медичної імунології, цитології і генетичної ідентифікації (Відділення біологічних досліджень)".

27 листопада 2018 року керівник КУ "Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи" звернувся до директора Департаменту охорони здоров`я Запорізької обласної держаної адміністрації з листом № №1-15/10355, в якому обґрунтував необхідність внесення змін до штатного розпису установи та надав штатний розпис на 2019 рік для погодження.

21 грудня 2018 року листом № 5825/01-03 директор Департаменту охорони здоров`я Запорізької обласної держаної адміністрації Клименко В. К. повідомив начальника КУ "Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи" про те, що відповідно до пункту 28 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228 (228-2002-п) , наказів Міністерства охорони здоров`я України від 02 вересня 2016 року № 928 "Про втрату чинності наказу Міністерства охорони здоров`я України від 23 лютого 2000 року №33" та Департаменту охорони здоров`я України від 28 жовтня 2016 року № 964 "Про затвердження штатних розписів установ та закладів охорони здоров`я, що фінансуються з обласного бюджету", питання, які порушені у зверненні від 27 листопада 2018 року № 1-15/10355 відносяться до повноважень керівника та тарифікаційної комісії установи.

17 грудня 2018 року КУ "Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи" звернулось до єдиної профспілкової організації в установі із поданням "Про надання згоди на звільнення у зв`язку із скороченням штатної посади" № 01-15/10991 та отримало згоду профспілкової організації від 27 грудня 2018 року на звільнення ОСОБА_1 із зазначенням про те, що вона двічі відмовилась ознайомлюватись під підпис із запрошеннями та бути присутньою на засіданнях.

Попередження від 26 жовтня 2018 року № 01-15/9450 "Про зміну структури деяких основних підрозділів", наказ від 26 жовтня 2018 року № 114 "Про зміну структурних підрозділів", Акт про відмову ОСОБА_1 від ознайомлення під особистий підпис: з попередженням від 26 жовтня 2019 року № 01-15/9450, наказом від 26 жовтня 2018 року № 114, наказом від 26 жовтня 2018 року № 115, зачитаних їй вголос у присутності свідків, та довідкою із усіма вакантними посадами станом на 26 жовтня 2018 року, були відправлені ОСОБА_1 цінним листом з описом вкладеного та повідомленням про вручення.

Наказом КУ "Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи" від 17 січня 2019 року № 30 ОСОБА_1 з 18 січня 2019 року звільнена із займаної посади на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Відповідно до запису в трудовій книжці ОСОБА_1 звільнена у зв`язку з скороченням штатної посади.

Сертифікат № 32 ОСОБА_1, яким їй було присвоєно кваліфікацію лікаря-спеціаліста за спеціальністю "судово-медична імунологія" мав строк дії до

09 грудня 2003 року, тобто на день визначення переважного права був недійсним, також недійсним був і сертифікат ОСОБА_1, яким їй було присвоєно кваліфікацію лікаря-спеціаліста за спеціальністю "судово-медична цитологія".

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, вважав, що звільнення ОСОБА_1 відбулось з дотриманням норм частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП України, оскільки позивачку належним чином повідомлено за два місяці про наступне вивільнення, їй запропоновано всі вакантні посади, від яких вона відмовилась.

Однак колегія суддів не може погодитись з цими висновками судів з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта 263 ЦК України (435-15) ).

У постанові Верховного Суду України від 09 серпня 2017 року (справа

№ 6-1264цс17) зазначено: "Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 51 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Положеннями частини другої статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до статті 492 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 492 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника.".

У постанові Верховного Суду від 22 вересня 2020 року (справа №161/7196/19) суд касаційної інстанції дійшов таких висновків: "Однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 25 травня 2016 року у справі N 6-3048 цс 15.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Оскільки обов`язок щодо працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.".

Згідно наявних в матеріалах справи штатного розпису на 2018 рік (а. с. 192-196

т. 2) та штатного розпису, який вводиться з 02 січня 2019 року (а. с. 182-191, 197 т. 2) у КУ "Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи" відбулися зміни в організації виробництва і праці, що призвели, зокрема, до створення замість двох структурних підрозділів "Відділення судово-медичної імунології" та "Відділення судово-медичної цитології" одного - "Відділення судово-медичної імунології, цитології і генетичної ідентифікації (Відділення біологічних досліджень)" і скорочення посад "завідувач відділення судово-медичної імунології", яку обіймала ОСОБА_1, та "завідувач відділення судово-медичної цитології", яку займала ОСОБА_2, та введення з 02 січня 2019 року нової посади "завідувач відділення судово-медичної імунології, цитології і генетичної ідентифікації".ОСОБА_1 стверджувала, що нововведена посада у період з часу її введення (02 січня 2019 року) і до прийняття наказу про її звільнення (17 січня 2019 року) не пропонувалась, хоча вона бажала і могла її зайняти з урахуванням її освіти, кваліфікації і досвіду роботи.Суд апеляційної інстанції не перевірив цих доводів позивачки, не встановив, чи пропонувалась позивачці нововведена посада "завідувача відділення судово-медичної імунології, цитології і генетичної ідентифікації" у період з часу її введення (02 січня 2019 року) і до прийняття наказу про звільнення позивачки (17 січня 2019 року), чи могла остання виконувати роботу на цій посаді з урахуванням її освіти, кваліфікації та досвіду роботи.За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про виконання відповідачем встановленого частиною першою статті 49-2 КЗпП України обов`язку з працевлаштування ОСОБА_1 при її звільненні у зв`язку із скороченням штату працівників КУ "Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи".Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції під час касаційного перегляду судових рішень не може встановлювати та (або) вважати доведеними, що не були встановлені в рішені чи відкинуті ним.