Іменем України01 грудня 2021 рокум. Київсправа № 752/10037/18провадження № 61-13899св21Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач), учасники справи:позивач - Підприємство об`єднання громадян "Київське учбово-виробниче підприємство № 1 Українського товариства сліпих",відповідач - ОСОБА_1,розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 08 червня 2021 рокуу складі колегії суддів: Андрієнко А. М., Соколової В. В., Поліщук Н. В.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року підприємство об`єднання громадян "Київське учбово-виробниче підприємство № 1 Українського товариства сліпих" (далі - Київське УВП № 1 УТОС) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 .

Свої вимоги обґрунтовувало тим, що 22 березня 2017 року між Київське УВП № 1 УТОС та ОСОБА_1 укладено договір оренди нежилого приміщення № 8, відповідно до якого відповідач згідно приймально-здавального акту прийняла в тимчасове строкове платне користування приміщення під склад площею 90,3 кв. м (3-поверх млина). 31 грудня 2017 року закінчився строк дії договору оренди. 14 грудня 2017 року відповідачу надісланий лист, в якому повідомлено про необхідність до 03 січня 2018 року повернути орендоване майно орендодавцю. З жовтня 2017 року відповідач не сплачує за надання послуг оренди, в зв`язку з чим у неї виникла заборгованість в розмірі 5 147,10 грн. На підставі положень статті 785 ЦК України та з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог позивач просив:

- зобов`язати відповідача звільнити і повернути раніше орендоване приміщення та передати його позивачу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- стягнути заборгованість за орендною платою в розмірі 5 147,10 грн;

- стягнути неустойку, нараховану відповідно до статті 785 ЦК України - 82 353,60 грн та судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 18 грудня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що факт передачі приміщень в оренду за договором від 22 березня 2017 року позивачем не доведено, вимоги щодо стягнення заборгованості за орендною платою та неустойки у зв`язку з неповерненням орендованих приміщень є взаємопов`язаними безпосередньо з встановленням факту оренди таких приміщень.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 квітня 2021 року закінчено дії по підготовці справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 18 грудня 2020 року та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Постановою Київського апеляційного суду від 08 червня 2021 року апеляційну скаргу директора Київське УВП № 1 УТОС - Філіпа С. Ю. задоволено частково. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 18 грудня 2020 року скасовано, прийнято нову постанову про часткове задоволення позовних вимог.

Зобов`язано ОСОБА_1 звільнити приміщення за адресою: АДРЕСА_1, площею 90, 3 кв. м (млин) та передати його орендодавцю підприємству об`єднання громадян "Київське учбово-виробниче підприємство № 1 Українського товариства сліпих".

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Київське УВП № 1 УТОС 51 471,00 грн неустойку за порушення умов договору та 8 810,00 грн судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Апеляційний суд зазначив, що позовні вимоги обґрунтовані про те, що між сторонами існували договірні стосунки підтверджено копією договору підписаного як позивачем так і ОСОБА_1, актом прийому-передачі приміщення від 01 березня 2017 року відповідно до якого Київське УВП № 1 УТОС передало ФОП ОСОБА_1 в оренду приміщення на 2 поверсі млина, площею 90,3 кв. м для використання під склад. Також підтверджує факт передачі приміщень за договором від 22 березня 2017 року № 8, сплатою відповідачем орендної плати за користування орендованим приміщенням.

Відповідач на підтвердження своїх доводів жодних доказів не надала. Приміщення, які вона займає та відмовляється їх звільнити, належать позивачу, відповідач після закінчення договору оренди займає їх неправомірно, а тому повинна звільнити спірне приміщення та сплатити на користь позивача неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ як передбачено договором. Договір оренди закінчився 31 грудня 2017 року, стягнення орендної плати поза межами договору стягненню не підлягає.

Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги

16 серпня 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову апеляційного суду скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що всупереч приписам статті 369 ЦПК України судом апеляційної інстанції справа була призначена у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи. Однак, суд передчасно прийняв таке рішення, що свідчить про порушення норм процесуального права, та обмеження права на відкритий та публічний судовий розгляд. Апеляційний суд дійшов помилкового висновку без урахування пунктів 2, 5, 8 статті 274 ЦПК України про те, що зазначена справа в апеляційному порядку може бути розглянута - у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Вказане позбавило позивача мати розумну можливість представляти свої інтереси як учаснику справи за правилами, які передбачені процесуальним законодавством, зокрема в умовах відкритого та публічного судового розгляду. Водночас це, перешкодило скаржнику належним чином користуватися передбаченими статті 43 ЦПК України процесуальними правами;

- апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази щодо можливості користуватися та розпоряджатися відповідачу орендованим майном, не враховано, що з лютого 2018 року позивач перешкоджає відповідачу в доступі на територію підприємства. Відповідач позбавлена права володіння, користування та розпорядження власним і орендованим майном.

У вересні 2021 року Київське УВП № 1 УТОС подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін. Відзив аргументований тим, що справа № 752/10037/18 з ціною позову 108 089,10 грн не входить до переліку справ, що не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, зазначена справа є справою незначної складності. Відповідно, розгляд зазначеної справи здійснений судом апеляційної інстанції з дотриманням норм процесуального права. Відповідач отримала копію ухвали про відкриття апеляційного провадження і мала можливість подати відзив та додаткові докази до апеляційного суду. Суд першої інстанції розглянув справу за правилами загального позовного провадження, отже апеляційний суд досліджував питання щодо порядку розгляду справи і прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо спрощеного провадження без повідомлення учасників справи;

- доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази щодо можливості користуватися та розпоряджатися відповідачу орендованим майном з 01 січня 2018 року не були предметом розгляду даної справи, оскільки відповідач стратила право користування спірним приміщення з 31 грудня 2017 року.

У листопаді 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав заяву на касаційну скаргу, у якій посилаючись на те, що викладені позивачем обставини справи не відповідають дійсності, відповідач сплачувала орендну плату. У жовтні 2017 року ще до закінчення строку договору, позивач почав вчиняти перешкоди в доступі відповідачу як до орендованого майна так і до майна, що належить відповідачу на праві власності.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано справу із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 07 вересня 2021 року зазначено, що доводи касаційної скарги містять підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України, що неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Зазначено, що судове рішення ухвалено з порушенням пункту 5 частини першої, пунктів 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою (пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України).

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу (частина третя статті 368 ЦПК України).

Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (частина перша статті 369 України).

Приписи частини першої статті 369 ЦПК України щодо письмового провадження за наявними у справі матеріалами можуть бути застосовані судами апеляційної інстанції лише у випадку, якщо позивачем заявлені виключно вимоги майнового характеру і розмір ціни позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Якщо ж у справі наявні вимоги немайнового характеру, то розгляд такої справи у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

У справі, що переглядається:

ухвалою Київського апеляційного суду від 12 квітня 2021 року закінчено дії по підготовці справи за апеляційною скаргою директора Київське УВП № 1 УТОС Філіпа С. Ю. на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 18 грудня 2020 року та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на 08 червня 2021 року (а. с. 218);

повідомлення учасників справи на вказану дату не здійснювалось.

В оскарженій постанові апеляційного суду вказано, що "відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою. Зважаючи на те, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін" (а. с. 220);

Київське УВП № 1 УТОС пред`явило, зокрема, немайнові вимоги (про звільнення займаного приміщення), у зв`язку з чим розгляд справи у суді апеляційної інстанції мав здійснюватися в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

У частині четвертій статті 411 ЦПК України закріплено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково, оскаржену постанову апеляційного суду скасувати і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Згідно із підпунктом "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141- 142 ЦПК України. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: "у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат".

Тому, з урахуванням висновку щодо суті касаційної скарги розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.