розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 березня 2021 року

у складі судді Жупанової І. Б. та постанову Запорізького апеляційного суду від 18 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Подліянової Г. С.,

Кочеткової І. В., Кримської О. М., у справі за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, третя особа - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Вовк Ірина Іванівна, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, третя особа - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу

Вовк І. І., про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_2, після смерті якої відкрилася спадщина.

З 14 травня 1970 року до моменту смерті, ОСОБА_2 перебувала у шлюбі з батьком позивача - ОСОБА_3 . У шлюбі було придбано спільне майно, а саме: 4/5 та 1/5 частки житлового будинку АДРЕСА_1, з надвірними будівлями та спорудами, розташованими на земельній ділянці, площею 493 кв. м, а також однокімнатну квартиру АДРЕСА_2, та автомобіль Chevrolet.

У зв`язку з тим, що за життя у шлюбі ОСОБА_2 з батьком позивача було спільне сумісне право власності на житловий будинок, квартиру, автомобіль Chevrolet, то згідно з положеннями статей 1218, 1220 ЦК України у день смерті спадкодавця відкрилася спадщина на належне їй на праві власності майно - на 1/2 житлового будинку, на 1/2 квартири, на 1/2 автомобіля.

За життя спадкодавець заповіту на спадкове майно не складала, у зв`язку з чим на спадкове майно відкрилася спадщина за законом, і спадкоємцями першої черги, у яких виникло право на спадщину, були чоловік та діти (позивач та його сестра).

У визначений частиною першою статті 1270 ЦК України строк позивач нотаріусу заяву про прийняття спадщини після смерті спадкодавця не подав, оскільки за усною домовленістю між батьком позивача, позивачем та рідною донькою спадкодавця, успадкування спадкового майна повинен був здобути тільки батько позивача за законом та в порядку, встановленим законом, шляхом звернення із відповідною заявою про прийняття спадщини до нотаріуса та подальшої державної реєстрації спадкового майна за собою.

З наведених підстав, із моменту смерті спадкодавця і до моменту смерті батька позивача, ОСОБА_1 був упевнений, що батько успадкував спадкове майно за законом та отримав відповідне нотаріально оформлене свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно, на підставі якого здійснив державну реєстрацію за собою спадкового майна.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача ОСОБА_3, після смерті якого відкрилася спадщина на належне йому за життя майно.

З метою прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Коноваленко О. В. із відповідною заявою про прийняття спадщини.

На підставі заяви ОСОБА_1 приватним нотаріусом було відкрито спадкову справу та повідомлено, що до моменту своєї смерті батько не успадкував у встановленому законом порядку спадкове майно.

Батько позивача 23 травня 2018 року та 24 травня 2018 року здійснив дарування житлового будинку та заповів квартиру. В договорах дарування ОСОБА_3 (батько позивача) зазначений як 100 % власник житлового будинку виключно на підставі договору купівлі-продажу № 1 та договору купівлі-продажу № 2, які укладалися ще у 1994 та 1995 роках. Однак житловий будинок був спільною сумісною власністю батька позивача та спадкодавця (матері позивача) у рівних частинах 1/2 на 1/2 на підставі договору купівлі-продажу № 1 та договору купівлі-продажу № 2. При цьому в цих двох договорах дарування не зазначено, що батько позивача є власником 1/2 частки житлового будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно.

Також у заповіті не зазначено про набуття батьком позивача права власності на 1/2 частку квартири на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно. Разом із тим, відсутні будь-які наявні докази, які б могли свідчити, що батько позивача отримав 100 % права власності на житловий будинок та квартиру ще до смерті спадкодавця.

З метою отримання своєї частини спадкового майна 11 червня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті матері, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . В той же день приватним нотаріусом проведено реєстрацію спадкової справи № 64308559 та повідомлено про відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки позивач звернувся із заявою поза межами встановленого законом шестимісячного строку для прийняття спадщини, в зв`язку з чим необхідно звернутися із позовом до суду для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Посилаючись на зазначене, ОСОБА_1 просив визначити додатковий строк у два місяці для прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 18 серпня 2021 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив із відсутності підстав для визначення позивачу додаткового строку для прийняття спадщини, оскільки під час розгляду справи ОСОБА_1 не було надано суду доказів на підтвердження того, що причини пропуску строку для подачі заяви про прийняття спадщини є поважними, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами, а з дня відкриття спадщини сплинув значний проміжок часу.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій враховано, що відповідно до усної домовленості між позивачем, його батьком та сестрою, успадкування спадкового майна повинен був здобути тільки батько позивача за законом та в порядку, встановленим законом, шляхом звернення із відповідною заявою про прийняття спадщини до нотаріуса та подальшої державної реєстрації спадкового майна за собою. Сама по собі обставина, що спадкодавець ОСОБА_3 (батько позивача) розпорядився спадковим майном не так, як очікував позивач, не може бути підставою для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 . При цьому помилка внаслідок власного недбальства чи незнання закону також не є підставою для визнання поважною причиною для пропуску строку для звернення із заявою про прийняття позивачем спадщини.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 березня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 18 серпня 2021 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

У жовтні 2021 року справу № 336/3818/19 передано до Верховного Суду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Як на підставу касаційного оскарження скаржник посилається на пункти 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином не досліджено обставини, які мають значення для справи, що призвело до ухвалення незаконних рішень про відмову в задоволенні позову.

Судами помилково не застосовано до спірних правовідносин положення частини другої статті 1270 ЦК України, якою передбачений тримісячний строк для прийняття спадщини тими спадкоємцями, у яких відповідне право залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями. Такий строк може бути наданий судом спадкоємцю додатково у випадку його пропуску з поважних причин.

При цьому ОСОБА_1 посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини другої статті 1270 ЦК України.

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження батьками позивача ОСОБА_1 є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а. с. 8,

З 14 травня 1970 року батьки позивача перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (а. с. 7, т. 1).

Відповідно до копії договору купівлі-продажу нерухомості № 1489

від 19 жовтня 1994 року, зареєстрованого Універсальною біржою "Хортиця", ОСОБА_3 придбав 4/5 частки житлового будинку АДРЕСА_1 .

Відповідно до копії договору купівлі-продажу нерухомості № 1094

від 14 жовтня 1995 року, зареєстрованого Універсальною біржою "Хортиця", ОСОБА_3 придбав 1/5 частку житлового будинку АДРЕСА_1 .

Згідно з копією договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Сенченко К. В.

від 13 квітня 2007 року, за реєстром № 406, ОСОБА_3 була придбана квартира за адресою: АДРЕСА_3

(а. с. 19-20, т. 1).

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 від 19 січня 2008 року (а. с. 9, т. 1).

ОСОБА_3 (батько позивача) 23 травня 2018 року та 24 травня

2018 року здійснив дарування житлового будинку та заповів квартиру ОСОБА_4 . У договорах дарування ОСОБА_3 зазначений як 100 % власник житлового будинку на підставі договору купівлі-продажу № 1 та договору купівлі-продажу № 2, які укладались у 1994 та 1995 роках

(а. с. 11-18, т. 1).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 (батько позивача) помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 (а. с. 10, т. 1).

Постановою приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Вовк І. І. від 21 серпня 2019 року № 1561/02-31 відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після ОСОБА_2, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відмова мотивована тим, що ОСОБА_1 не подав заяву про прийняття спадщини в строк, встановлений статтею 1270 ЦК України, а тому вважається таким, що спадщину не прийняв (а. с. 57, т. 1).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення

від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Перевіривши доводи касаційної скарги у межах та з підстав касаційного перегляду, вивчивши аргументи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.

Частиною першою статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Згідно із статтею 1270 ЦПК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Вирішуючи питання щодо визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. Поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави;

2) ці обставини визнані судом поважними.

Схожий за змістом правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, з яким погодився Верховний Суд у постановах від 01 квітня 2019 року у справі

№ 643/3049/16-ц, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 10 червня 2021 року у справі

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Разом із тим, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через власну пасивну поведінку, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні. Вказане правило є універсальним, а тому стосується як щодо поновлення шестимісячного строку для прийняття спадщини, так і трьох місяців із моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Встановивши факт обізнаності позивача про смерть спадкодавця, проте він не звернувся вчасно до нотаріальної контори, а наведені ним причини не є об`єктивними, непереборними та істотними труднощами, які відповідно до положень частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути визнані поважними для визначення додаткового строку для прийняття спадщини, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Судами встановлено та не заперечувалося позивачем, що після смерті ОСОБА_2 у встановлений законом строк позивач ОСОБА_1 не звернувся із заявою про прийняття спадщини у зв`язку з тим, що на підставі усної домовленості між батьком позивача, самим позивачем та його сестрою, успадкування спадкового майна повинен був здобути тільки батько позивача за законом та в порядку, встановленим законом, шляхом звернення із відповідною заявою про прийняття спадщини до нотаріуса та подальшої державної реєстрації спадкового майна за собою.

З дня смерті спадкодавця ОСОБА_2 пройшло більше 11 років, тобто більше 11 років позивач, якому було достовірно відомо про смерть матері, жодним чином не вчинив будь-яких дій, спрямованих на отримання спадщини, яка залишилася після її смерті.

Таким чином, позивач свідомо, за відсутності будь-яких перешкод не вчиняв дії з прийняття спадщини протягом строку, передбаченого статтею 1270 ЦК України. Доводи позивача про те, що він не приймав спадщину, розраховуючи на те, що його батько прийняв спадщину як спадкоємець першої черги, є припущенням та не є об`єктивною обставиною, яка відповідно до положень частини третьої статті 1272 ЦК України може бути підставою для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду

від 30 вересня 2020 року у справі № 638/18452/18, а тому доводи касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах є безпідставними.

Виходячи зі встановлених, на підставі належним чином оцінених у сукупності доказів, обставин справи та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, висновок судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 є правильним.

Доводи касаційної скарги про те, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно не дослідили докази у справі та її обставини є безпідставними та зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі, що у силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) сформульовано правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації").

Таким чином, Верховний Суд є судом права, а не судом фактів, позбавлений можливості самостійно встановлювати обставини справи, не встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, а також досліджувати докази справи, змінюючи їх оцінку.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що переглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій, та спрямовані на переоцінку доказів у справі, що

в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень не впливають, судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу, що відповідає положенням статті 6 Конвенції, а тому колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення,