Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанційУ травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, Державної казначейської служби України про відшкодування майнової і моральної шкоди та витрат на правову допомогу.Позов обґрунтований тим, що 02 травня 2018 року інспектором 3 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області лейтенантом поліції Павелко В. А. щодо нього винесена постанова про накладення адміністративного стягнення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАА № 387353, якою на останнього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 34,00 грн.Зі змісту постанови вбачається що він 02 травня 2018 року о 23 год 20 хв 37 с на вул. М. Катериненської, 15 у м. Одесі, працюючи на маршруті № 146, відхилився від заданого маршруту, чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене частиною третьою статті 133 прим. 1 КУпАП (80731-10) .Із зазначеною постановою ОСОБА_1 не погодився та у жовтні 2018 року звернувся до Іллічівського районного суду м. Маріуполя з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування вказаної постанови (справа № 264/5954/18), оскільки вона є незаконною та такою, що грубо порушує його права та вимоги чинного законодавства України.Так, у своєму адміністративному позові, ОСОБА_1 зазначив, що 02 травня 2018 року він не здійснював правопорушення передбачене частиною третьою статті 133 прим. 1 КУпАП (80731-10) , оскільки у цей час перебував за межами території України, що свідчить про відсутність події адміністративного правопорушення.26 грудня 2018 року ухвалою Іллічівського районного суду м. Маріуполя провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 закрито на підставі пункту 8 частини першої статті 238 КАС України, у зв`язку зі скасуванням Управлінням патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції постанови серії ЕАА № 387353.Позивач вважає, що відповідачі у справі порушили його права та завдали йому майнової та моральної шкоди, оскільки необґрунтовано та незаконно притягнули ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та застосували до нього адміністративне стягнення, яке у подальшому скасовано одним з відповідачів, що свідчить про незаконність дій посадової особи, яка ініціювала та здійснювала вказане провадження.Вказані дії та рішення лейтенанта поліції Павелко В. А. спричинили майнову та моральну шкоду ОСОБА_1, оскільки після отримання 10 жовтня 2018 року його дружиною постанови серії ЕАА № 387353 про накладення штрафу у розмірі 34,00 грн, разом з постановою про відкриття виконавчого провадження та з викликом державного виконавця, через засоби поштового зв`язку, вона зв`язалася з ОСОБА_1, який у той час перебував за кордоном та була вимушена за його вимогою сплатити вказаний штраф.Крім того, після сплати вказаного штрафу та інших витрат, ОСОБА_1 знаходячись за кордоном через свою дружину звернувся за правовою допомогою до адвоката, витрати на якого склали 2 000,00 грн.Одночасно зазначає що у період коли він дізнався - 10 жовтня 2018 року про накладення на нього штрафу та у період розгляду справи № 264/5954/18 за його адміністративним позовом (період із 23 жовтня до 26 грудня 2018 року), він відчував моральні страждання, оскільки він ніколи не притягався до адміністративної чи кримінальної відповідальності, адже близько двадцяти років є водієм та заробляє гроші саме завдяки професії водія працюючи на міжнародних перевезеннях як водій-експедитор (довідка від 09 листопада 2018 року додається), тому він намагається суворо дотримуватися правил дорожнього руху, не допускати порушень законодавства, оскільки у разі допущених порушень правил ПДР (1306-2001-п) , він може бути позбавлений водійських прав та це може призвести до того що він втратить роботу, яка є єдиним джерелом його доходу, яким він забезпечує свою родину яка складається крім нього з дружини та двох неповнолітніх синів.Викладені обставини, як стверджує позивач, послугували спричиненню йому моральної шкоди, які були виражені у душевних стражданнях, оскільки у нього повністю порушений нормальний ритм життя, порушений сон, тому що постійно хвилювався за накладення на нього штрафу у період коли він про це дізнався 10 жовтня 2018 року та до винесення судом ухвали про закриття провадження у справі, у зв`язку зі скасуванням УПП в Одеській області постанови про накладення на нього штрафу.Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просив відшкодувати на свою користь майнову шкоду у розмірі 184,82 грн, моральну шкоду в сумі 10 000,00 грн, витрати на правову допомогу понесені в рамках справи № 264/5954/18 у розмірі 2 000,00 грн, витрати на правову допомогу понесені у цій справі у розмірі 700,00 грн.Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 05 жовтня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.Рішення мотивоване тим, що відсутні незаконні дії інспектора 3 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Павелко В. А. під час складання постанови від 02 травня 2018 року серії ЕАА № 387353, яка в свою чергу скасована за виявленням складу кримінального правопорушення в діях особи, стосовно якої було складено постанову про адміністративне правопорушення, за наслідком чого визнано винним - ОСОБА_4 .Постановою Одеського апеляційного суду від 29 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 05 жовтня 2020 року скасовано. Провадження за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, Державної казначейської служби України про відшкодування майнової і моральної шкоди та витрат на правову допомогу, закрито. Повідомлено ОСОБА_1, що розгляд справ такої категорії віднесено до юрисдикції адміністративного суду. Роз`яснено ОСОБА_1 його право, протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови, звернутися до Одеського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що суд першої інстанцій дійшов помилкового висновку про можливість вирішення цього спору у порядку цивільного судочинства, адже спір, який виник між сторонами, віднесено до юрисдикції адміністративного суду з підстав незаконності дій посадових осіб, і такий спір підлягає розгляду в порядку, передбаченому КАС України (2747-15) .

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справиУ вересні 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 29 липня 2021 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове про задоволення позову, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 521/10640/15-ц, від 25 квітня 2018 року у справі № 520/3307/16-ц, від 05 лютого 2020 року у справі № 640/16169/17.У жовтні 2021 року від Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції надійшов до суду відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, у якому заявник просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Позиція Верховного СудуСтаттею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.Ухвалою Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 26 грудня 2018 року провадження за адміністративним позовом ОСОБА_1 закрито на підставі пункту 8 частини першої статті 238 КАС України, у зв`язку зі скасуванням Управлінням патрульної поліції в Одеській області постанови серії ЕАА № 387353 (т. 1, а. с. 22).Із матеріалів справи вбачається, що предметом спору у цій справі є відшкодування майнової та моральної шкоди у зв`язку із неправомірними діями посадових осіб Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції.Апеляційний суд скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, виходив з того, що ця справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки спір, який виник між сторонами, щодо незаконності дій посадових осіб віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

Нормативно-правове обґрунтуванняУ статтях 55, 56 Конституції України закріплено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.У статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (частина перша статті 5 КАС України).У пункті 2 частини першої статті 4 КАС України визначено, що публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.Згідно з пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.Згідно з частиною п`ятою статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.Отже, до справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.

Висновки за результатами розгляду касаційної скаргиПостановляючи ухвалу про закриття провадження у справі, апеляційний суд не звернув уваги на предмет і підстави поданого позову, характер спірних правовідносин та норми матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, а також наявність порушеного права позивача, встановленого законом, на звернення до суду за захистом такого права та права на відшкодування шкоди.Так, позовними вимогами у цій справі є відшкодування майнової і моральної шкоди, а не визнання протиправними дій посадової особи Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, тобто спір у цій справі не є публічно-правовим, а тому помилковим є висновок апеляційного суду про поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, адже для вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення складу учасників справи.Наведеним підтверджуються доводи касаційної скарги про те, що оскаржувана постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм процесуального права, (неправильно визначено юрисдикцію розглядуваного спору), що є підставою для її скасування.Згідно з частинами третьою, четвертою та шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.За таких обставин, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова апеляційного суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі - скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.Керуючись статтями 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду