розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Ніколаєв Віктор Олександрович, на ухвалу Одеського апеляційного суду від 31 травня 2021 року у складі судді Колеснікова Г. Я.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінмарк" (далі - ТОВ "ФК "Фінмарк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 19 вересня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Ерсте Банк" (далі - ВАТ "Ерсте Банк"), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Фідобанк" (далі - ПАТ "Фідобанк"), та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 014/1581/2/23221, за умовами якого останній надано кредит у сумі 195 000 доларів США зі сплатою 11,5 % річних на строк до 18 вересня 2028 року.

У рахунок забезпечення належного виконання боржником взятих на себе зобов?язань між ВАТ "Ерсте Банк", правонаступником якого є ПАТ "Фідобанк", та ОСОБА_2 19 вересня 2008 року укладено іпотечний договір, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .

Крім того 19 вересня 2008 року між ВАТ "Ерсте Банк", правонаступником якого є ПАТ "Фідобанк", та ОСОБА_3 укладено іпотечний договір, згідно з яким предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_2 .

Згідно з пропозицією (офертою) щодо внесення змін до кредитного договору (лист банку від 16 лютого 2016 року) реструктуризовано заборгованість в іноземній валюті та суму загальної реструктурованої заборгованості встановлено в гривні у сумі 5 757 608,74 грн.

17 квітня 2018 року за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом від 19 березня 2018 року, між ПАТ "Фідобанк" таТОВ "ФК "Фінмарк" укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, за умовами якого банк відступив шляхом продажу новому кредитору - ТОВ "ФК "Фінмарк", належні банку, а новий кредитор набув у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги банку до позичальника за кредитним договором від 19 вересня 2008 року з урахуванням усіх змін, доповнень та додатків до нього.

17 квітня 2018 року між ПАТ "Фідобанк" та ТОВ "ФК "Фінмарк" укладено договори про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за іпотечними договорами, укладеними 19 вересня 2008 року між: ВАТ "Ерсте Банк" та ОСОБА_2, а також ВАТ "Ерсте Банк" та ОСОБА_3 .

Згідно з висновком експерта від 25 вересня 2018 року заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором станом на 17 квітня 2018 року складає 7 452 152,92 грн.

Позивач зазначав, що боржник взяті на себе зобов?язання за кредитним договором не виконав, тому у рахунок погашення частини заборгованості за кредитним договором ТОВ "ФК "Фінмарк" звернуло стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, шляхом її продажу Товариству з обмеженою відповідальністю "Інстар-Груп" (далі - ТОВ "Інстар-Груп") (договір купівлі-продажу від 19 липня 2018 року). Продаж квартири здійснено за 2 124 497 грн.

Станом на 19 липня 2018 року заборгованість ОСОБА_2 по сплаті кредиту складає 5 327 655,92 грн.

Оскільки ОСОБА_2 умови кредитного договору не виконуються, на квартиру АДРЕСА_2, яка є предметом іпотеки від 19 вересня 2008 року, укладеним між ВАТ "Ерсте Банк", правонаступником якого є ПАТ "Фідобанк", та ОСОБА_3, накладено арешт, тому наявні підстави для стягнення заборгованості у судовому порядку.

Ураховуючи викладене, ТОВ "ФК "Фінмарк" просило стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором у розмірі 5 327 655,92 грн, з яких: 5 313 261,15 грн - заборгованість за кредитом, 14 394,77 грн - заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

18 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про залучення її до участі у справі як правонаступника ТОВ "ФК "Фінмарк", посилаючись на те, що 25 березня 2020 року між ТОВ "ФК "Фінмарк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Фонд гарантування інвестицій" (далі - ТОВ "ФК "ФГІ") укладено договір про відступлення прав вимоги за кредитним договором від 19 вересня 2008 року; 09 липня 2020 року між ТОВ "ФК "ФГІ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фарватер Фінанс" (далі - ТОВ "ФК "ФФ") укладено договір про відступлення прав вимоги за кредитним договором від 19 вересня 2008 року; 09 липня 2020 року між ТОВ "ФК "ФФ" та ОСОБА_1 укладено договір про відступлення прав вимоги за кредитним договором від 19 вересня 2008 року.

Згідно з умовами вказаних договорів ТОВ "ФК "Фінмарк" відступило право вимоги за кредитним договором від 19 вересня 2008 року ТОВ "ФК "ФГІ", ТОВ "ФК "ФГІ" - ТОВ "ФК "ФФ", а ТОВ "ФК "ФФ" - ОСОБА_1 .

Таким чином ОСОБА_1 є кредитором за кредитним договором від 19 вересня 2008 року, укладеним міжВАТ "Ерсте Банк" та ОСОБА_2 .

Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 16 березня 2021 року заяву ОСОБА_1 задоволено, здійснено заміну позивача ТОВ "ФК "Фінмарк" шляхом покладення всіх процесуальних прав та обов`язків позивача у цій справі на ОСОБА_1 .

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 є правонаступникомТОВ "ФК "Фінмарк" у правовідносинах, щодо яких розглядається спір, тому є підстави залучення її до участі у справі як правогнаступника позивача.

19 квітня 2021 року ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Ніколаєв В. О., звернулася до суду із заявою про відмову від позову, оскільки сторонами врегульовано спір у позасудовому порядку.

Крім того, керуючись частиною першою статті 142 ЦПК України, ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Ніколаєв В. О., просила повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 21 квітня 2021 року прийнято відмову адвоката Ніколаєва В. О., який діє в інтересах ОСОБА_1, від позову до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1, яка є правонаступником ТОВ "ФК "Фінмарк", до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - закрито.

Відмовлено в задоволенні заяви адвоката Ніколаєва В. О., який діє в інтересах ОСОБА_1, про повернення з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Суд першої інстанції виходив із наявності підстав для закриття провадження у справі згідно з пунктом 4 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ). Підстав для неприйняття відмови від позову судом не встановлено.

У разі відмови позивача від позову, суд, на підставі частини першої статті 142 ЦПК України, у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, у разі якщо така відмова відбулась до початку розгляду справи в суді.

Оскільки ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 24 червня 2019 року було закрито підготовче засідання та справу призначено до судового розгляду по суті, тому підстав для задоволення заяви адвоката Ніколаєва В. О., який діє в інтересах ОСОБА_1, про повернення з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, немає.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 31 травня 2021 року апеляційну скаргу адвоката Ніколаєва В. О., який діє в інтересах ОСОБА_1, на ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 21 квітня 2021 року про відмову позивача від позову в частині поверненняз державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, визнано неподаною та повернуто заявнику на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України.

Апеляційний суд виходив з того, що ухвала суду першої інстанції про відмову позивача від позову в частині повернення з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, не входить до переліку ухвал, зазначених у частині першій статті 353 ЦПК України, що можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У касаційній скарзі, поданій 09 червня 2021 року, ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Ніколаєв В. О., просить скасувати ухвалу апеляційного суду, справу направити до Одеського апеляційного суду для продовження розгляду, посилаючись на порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 21 квітня 2021 року закрито провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України.

Право на оскарження такої ухвали передбачено частиною третьою статті 255 ЦПК України та пунктом 15 частини першої статті 353 ЦПК України.

Крім того частиною другою статті 255 ЦПК України передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Отже ухвала суду, якою закрито провадження у справі та вирішено питання про повернення судового збору, підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду як в частині закриття провадження у справі, так і в частині вирішення питання про повернення 50 відсотків судового збору, сплаченого позивачем при поданні позову.

Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу.

У жовтні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 19 вересня 2008 року між ВАТ "Ерсте Банк", правонаступником якого є ПАТ "Фідобанк", та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 014/1581/2/23221, за умовами якого останній надано кредит у сумі 195 000 доларів США зі сплатою 11,5 % річних на строк до 18 вересня 2028 року.

19 вересня 2008 року між ВАТ "Ерсте Банк", правонаступником якого є ПАТ "Фідобанк", та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .

Також 19 вересня 2008 року між ВАТ "Ерсте Банк", правонаступником якого є ПАТ "Фідобанк", та ОСОБА_3 укладено іпотечний договір, згідно з яким предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_2 .

Згідно з пропозицією (офертою) щодо внесення змін до кредитного договору (лист банку від 16 лютого 2016 року) реструктуризовано заборгованість ОСОБА_2 в іноземній валюті та суму загальної реструктурованої заборгованості встановлено в гривні у сумі 5 757 608,74 грн.

За результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом від 19 березня 2018 року, між ПАТ "Фідобанк" та ТОВ "ФК "Фінмарк" укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 17 квітня 2018 року, за умовами якого банк відступив шляхом продажу новому кредитору - ТОВ "ФК "Фінмарк", належні банку, а новий кредитор набував у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги банку до позичальника за кредитним договором від 19 вересня 2008 року з урахуванням усіх змін, доповнень та додатків до нього.

11 травня 2018 рокуТОВ "ФК "Фінмарк" звернулося до ОСОБА_2 з вимогою про усунення порушень умов кредитного договору, а саме сплати у тридцятиденний строк заборгованості по кредиту, відсотках за користування кредитом та нарахованої неустойки у розмірі 6 503 281,88 грн. Попереджено боржника, що в разі невиконання цієї вимоги ТОВ "ФК "Фінмарк" розпочне процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до Закону України "Про іпотеку" (898-15) .

Вимога була залишена без задоволення, заборгованість не погашена.

У рахунок погашення частини заборгованості за кредитним договором ТОВ "ФК "Фінмарк" звернуло стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 .

19 липня 2018 року між ТОВ "ФК "Фінмарк" та ТОВ "Інстар-Груп" укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого ТОВ "ФК "Фінмарк" продало, а ТОВ "Інстар-Груп" купило квартиру АДРЕСА_1 . Продаж квартири здійснено за 2 124 497 грн.

Згідно з висновком експерта від 25 вересня 2018 року, складеним судовим експертом Машиніченком О. А., заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором станом на 17 квітня 2018 року складала 7 452 152,92 грн.

Станом на 19 липня 2018 року заборгованість ОСОБА_2 по сплаті кредиту складає 5 327 655,92 грн.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Ніколаєв В. О., підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частинами першою, другою, п`ятою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Повертаючи апеляційну скаргу заявнику суд апеляційної інстанції виходив з того, що ухвала суду першої інстанції про відмову позивача від позову в частині повернення з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, не входить до переліку ухвал, які, згідно з частиною першою статті 353 ЦПК України, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Натомість Верховний Суд частково не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

Апеляційна скарга реєструється у день її надходження до суду апеляційної інстанції та не пізніше наступного дня передається судді-доповідачу, визначеному в порядку, встановленому статтею 33 цього Кодексу. До апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (частини перша та друга статті 357 ЦПК України).

Апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції у випадках, передбачених частиною п`ятою

статті 357 ЦПК України.

Відповідно до частини шостої статті 357 ЦПК України питання про залишення апеляційної скарги без руху суддя-доповідач вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги. Питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

За змістом частини шостої статті 357 ЦПК України на стадії відкриття апеляційного провадження суддя-доповідач одноособово може вирішити лише питання залишення апеляційної скарги без руху.

Питання щодо повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті та відкриття апеляційного провадження вирішує суд апеляційної інстанції. Його склад визначений у частині третій статті 34 ЦПК України, що міститься у Главі 3 розділу І "Загальні положення" ЦПК України (1618-15) .

Перегляд в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції здійснюються колегією суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів (частина третя статті 34 ЦПК України).

Отже ЦПК України (1618-15) не передбачає постановлення ухвал про повернення апеляційної скарги у справі суддею-доповідачем одноособово.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 лютого 2021 року

у справі № 263/4637/18 (провадження № 14-126цс20) зазначено, що, регламентуючи порядок вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі, закон невипадково розмежував процесуальні питання, які під час перегляду в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції вирішує суддя-доповідач, та ті, які вирішує суд апеляційної інстанції. Ухвала про залишення апеляційної скарги без руху спрямована на усунення її недоліків щодо форми та змісту. Ця ухвала не перешкоджає доступу особі до суду, адже після виправлення у встановлений судом строк недоліків апеляційної скарги особа може розраховувати на те, що суд відкриє апеляційне провадження.

Натомість, ухвали про повернення апеляційної скарги та про відмову

у відкритті апеляційного провадження створюють таку перешкоду

і зумовлюють необхідність докласти додаткові зусилля для оскарження судового рішення суду першої інстанції. Тому постановлення таких ухвал вимагає від суду апеляційної інстанції особливої ретельності, що досягається, зокрема, шляхом розгляду означених питань не одноособово суддею-доповідачем, а колегією апеляційного суду у складі трьох суддів.

Особа, яка подала апеляційну скаргу, вправі розраховувати на те, що вказані питання розгляне колегіальний склад апеляційного суду, який передбачений частиною третьою статті 34 ЦПК України для перегляду в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції. А такий перегляд регламентований

у Главі І "Апеляційне провадження" розділу V "Перегляд судових рішень" ЦПК України (1618-15) .

Суд апеляційної інстанції не врахував наведених вище положень ЦПК України (1618-15) та помилково постановив ухвалу від 31 травня 2021 рок про повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 одноособово, що призвело до порушення правил щодо складу суду та є підставою для обов`язкового скасування судового рішення, передбаченою пунктом 1 частини першої статті 411 ЦПК України.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права, тому ухвала апеляційного суду не може вважатися законною та обґрунтованою і підлягає скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини четвертої статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду.

Частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

За викладених обставин, ухвала Одеського апеляційного суду від 31 травня 2021 року підлягає скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Враховуючи, що суд апеляційної інстанції розглянув питання щодо повернення апеляційної скарги неповноважним складом суду (одноособово), наявність підстав для перегляду ухвали суду першої інстанції має оцінити суд апеляційної інстанції колегією у складі трьох суддів.

Обґрунтованість інших доводів касаційної скарги не підлягають перевірці колегією суддів, оскільки апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права щодо складу суду, що є обов`язковою підставою для скасування оскарженої ухвали апеляційного суду.