Позовну заяву мотивовано тим, що їй належить на праві приватної власності будинок, який розташований на земельній ділянці площею 190,0 кв. м, яку вона отримала у постійне користування, на підставі рішення Чернівецької міської ради від 14 серпня 1953 року № 744, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 вказувала, що 09 листопада 2010 року зверталась до ЧКОБТІ із заявою провести обстеження домоволодіння за вищевказаною адресою та виготовити технічний паспорт на підставі матеріалів первинної інвентаризації по обміру земель та реєстрації документів на право користування земельною ділянкою кварталу № 178, з метою подальшого внесення відомостей у реєстр прав власності та надання свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

ОСОБА_1 зазначала, що для здійснення належного обстеження працівнику ЧКОБТІ ОСОБА_2 було надано інвентарну справу на будинок АДРЕСА_1, та погоджений усіма відповідними службами проект на добудову у зазначеному домоволодінні.

29 грудня 2010 року вказаним працівником було здійснено обстеження земельних ділянок з будівлями та спорудами, складено абрис та ескіз, на підставі яких було виготовлено схематичний план від 04 січня 2011 року.

Проте працівником ЧКОБТІ у технічний паспорт від 04 січня 2011 року внесено, на думку ОСОБА_1, неправдиві паспортні відомості щодо земельної ділянки, які суперечать рішенню Чернівецької міської ради від 14 серпня 1953 року № 744, матеріалам первинної інвентаризації по обміру земель та реєстрації документів на право користування земельної ділянки кварталу № 178, згідно яких площа земельної ділянки зазначеного домоволодіння складала 191,0 кв. м замість 190,0 кв. м.

Працівник ЧКОБТІ ОСОБА_2 змінив місце проходження суміжної межі між домоволодінням № 87 та домоволодінням АДРЕСА_3, а також формулу підрахунку площі та допустив арифметичні помилки.

У зв`язку із зазначеними недоліками, допущеними працівником ЧКОБТІ, ОСОБА_1 відмовилась отримувати технічний паспорт від 04 січня 2011 року, оскільки він, на її думку, порушує законні інтереси, прямо та незаконно обмежує її цивільні права у користуванні земельною ділянкою.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд: зобов`язати виконавця робіт - ЧКОБТІ, у технічному паспорті від 04 січня 2011 року, на схематичному плані від 04 січня 2011 року домоволодіння АДРЕСА_1, усунути допущені істотні недоліки, а саме: зазначити на схематичному плані від 04 січня 2011 року вказаного домоволодіння суміжну межу зі сторони домоволодіння, яке знаходиться по АДРЕСА_3, по усій довжині земельної ділянки, відповідно до формули 13.2х14.4, згідно експлікації земельних площ присадибних ділянок (по угіддям) кварталу № 178, журналу зовнішніх обмірів по формулі 13.2x14.4, заключення про реєстрацію документів на право користування земельною ділянкою будинку АДРЕСА_4, площею 190,0 кв. м; зобов`язати виконавця робіт ЧКОБТІ виправити арифметичну помилку у технічному паспорті від 04 січня 2011 року у таблиці схематичного плану від 04 січня 2011 року домоволодіння АДРЕСА_1, а саме: площу земельної ділянки, відповідно до рішення Чернівецької міської ради від 14 серпня 1953 року № 744, зазначити 190,0 кв. м; зобов`язати виконавця робіт ЧКОБТІ видати ОСОБА_1 технічний паспорт від 04 січня 2011 року на вказане домоволодіння; вирішити питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої виконавцем робіт ЧКОБТІ на протязі дев`яти років.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 14 квітня 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач звернулась з позовом у листопаді 2019 року після спливу позовної давності, про застосування якої було заявлено відповідачем.

Суд першої інстанції виходив із того, що позивач могла довідатися про порушення свого права через 30 діб від часу укладення договору 09 листопада 2010 року № БІ-0017810 на виконання робіт з державної реєстрації права власності та технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, оскільки такий строк виконання робіт був визначений у замовленні від 09 листопада 2010 року № БІ-0017810, що відповідно до статті 261 ЦК України є початком перебігу позовної давності.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 11 серпня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 14 квітня 2020 року змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відмовляючи у позові у зв`язку із застосуванням позовної давності, суд першої інстанції насамперед повинен був встановити наявність факту порушення суб`єктивного цивільного права особи, яка звернулася за його захистом.

Суд апеляційної інстанції вважав, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню у зв`язку із їх безпідставністю, оскільки позивачем не наведено мотивів та не надано належних доказів, які б свідчили, що внаслідок допущеної технічної помилки в технічному паспорті порушено її права та інтереси, у зв`язку із тим, що технічний паспорт не є правовстановлюючим документом, а лише констатує наявність об`єкту із зазначенням адреси, плану та технічних характеристик.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 442/8247/16-ц (провадження № 61-33198св18), просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, а також постановити окрему ухвалу в порядку статті 262 ЦПК України.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи № 725/6271/19-ц із Першотравневого районного суду м. Чернівці.

У жовтні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 01 жовтня 2021 року справу було призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки суду апеляційної інстанції про відсутність порушення прав та інтересів ОСОБА_1 внаслідок допущеної відповідачем технічної помилки в технічному паспорті є необґрунтованими, на думку ОСОБА_1, оскільки внаслідок цієї помилки вона не має можливості отримати право власності на реконструйовану частину житлового будинку АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 зазначає, що під час прийняття робіт відповідача вона виявила недоліки у виготовленому технічному паспорті, тому, на її думку, правомірно використала своє право, передбачене Законом України "Про захист прав споживачів" (1023-12) , зокрема: вимагати від виконавця робіт усунення виявлених під час прийняття роботи недоліків та отримати документи належної якості, проте відповідач відмовився виконувати свої обов`язки, чим порушив її, як власника житлового будинку АДРЕСА_1, право володіти, користуватись та розпоряджатись своїм майном.

Вважає, що суд апеляційної інстанції при перегляді рішення суду першої інстанції не здійснив перевірку і оцінку фактичних обставин справи та їх юридичну кваліфікацію у межах доводів апеляційної скарги, які повинні були бути предметом розгляду в суді першої інстанції, відповідно клопотання від 10 грудня 2019 року до частини п`ятої статті 267 ЦК України.

ОСОБА_1 зазначає, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 442/8247/16-ц (провадження № 61-33198св18) дійшов висновку про доведеність у банку права нараховувати проценти за кредитом, які стали предметом позову.

На думку ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові не довів відсутність у неї об`єктивного права, відповідно до статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", частини третьої постанови Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року № 1035 "Про затвердження Тимчасового порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом приватних житлових будинків садибного типу, дачних та садових будинків з господарськими спорудами і будівлями, споруджених без дозволу на виконання будівельних робіт" (1035-2009-п) , пункту 8.1 розділу 8 наказу Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 "Про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно" (z0157-02) отримати свідоцтво про право власності на свій житловий будинок, яке стало підставою для її звернення до суду.

У зв`язку із чим вважає правомірною необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 442/8247/16-ц (провадження 61-33198св18) та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові суду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У жовтні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ЧКОБТІ на касаційну скаргу, у якому зазначено, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є власником будинку АДРЕСА_1, що підтверджується договором дарування від 10 червня 1986 року.

Рішенням виконкому Чернівецької міської ради від 14 вересня 1953 року № 744 зареєстровано за користувачами будівельного кварталу № 178 будинку АДРЕСА_1, 190,0 кв. м земельних площ.

Згідно схематичного плану будівельного кварталу № 178 експлікації земельних площ присадибних ділянок загальна площа за домоволодінням АДРЕСА_1, становить 190,0 кв. м.

Відповідно до заключення про реєстрацію документів на право користування земельними ділянками АДРЕСА_1, розмір земельної ділянки по фактичному користуванні становить 190,0 кв. м.

Згідно журналу зовнішніх обмірів від 06 листопада 1953 року загальна площа домоволодіння АДРЕСА_1 становить 190,0 кв. м.

Відповідно до схематичного плану присадибної ділянки АДРЕСА_1, складеного 06 червня 1953 року, її загальна площа становить191,0 кв. м.

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 04 травня 2011 року житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами, який знаходиться по АДРЕСА_3 належить ОСОБА_3

09 листопада 2010 року між ОСОБА_1 та ЧКОБТІ було укладено договір про виконання робіт по технічній інвентаризації АДРЕСА_1 № БІ-0017810.

Згідно замовлення від 09 листопада 2010 року № БІ-0017810, за виконання робіт за договором ОСОБА_1 було сплачено аванс 399,00 грн. Термін виконання робіт 30 діб.

03 жовтня 2013 року ЧКОБТІ повідомило позивача про виконання робіт щодо проведення технічної інвентаризації за вказаною адресою, що не заперечувалося останнім у судовому засіданні під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій.

На схематичному плані інвентаризаційної справи по АДРЕСА_1 техніком ЧКОБТІ була допущена технічна помилка в площі земельної ділянки, замість 190,0 кв. м зазначено 191,0 кв. м.

ОСОБА_1 відмовилась отримати виготовлений технічний паспорт, зазначені обставини сторонами не оспорюються.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частинами четвертою та п`ятою статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у зв`язку із застосуванням позовної давності, суд першої інстанції насамперед повинен був встановити наявність факту порушення суб`єктивного цивільного права особи, яка звернулася за його захистом.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 442/8247/16-ц (провадження № 61-33198св18).

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених невизнаних або оспорюваних прав, своїх чи законних інтересів.

Частиною першою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Інструкція про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна (далі - Інструкція), затверджена наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127 (z0582-01) (у редакції на час виникнення правовідносин), зареєстрована в Міністерстві юстиції України 10 липня 2001 року № 582/5773 (z0582-01) , визначає порядок та методику проведення технічної інвентаризації збудованих (реконструйованих) будинків, допоміжних будівель та споруд з метою: визначення їх фактичної площі та об`єму (щодо проектних); обстеження та оцінки технічного стану наявних об`єктів; установлення вартості об`єктів. Технічним паспортом визначається виключно технічна характеристика нерухомого майна його власника.

У відповідності до пункту 1.2. розділу 1 цієї Інструкції технічна інвентаризація проводиться у таких випадках: перед прийняттям в експлуатацію завершених будівництвом об`єктів, у тому числі після проведення реконструкції та капітального ремонту; перед проведенням державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва; перед проведенням державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, що утворився в результаті поділу, об`єднання об`єкта нерухомого майна або виділення частки з об`єкта нерухомого майна, крім випадків, коли в результаті такого поділу, об`єднання або виділення частки завершений будівництвом об`єкт приймався в експлуатацію. В інших випадках технічна інвентаризація проводиться за бажанням замовника.

Переліку підстав для відмови в проведенні інвентаризаційних робіт Інструкція не містить.

Пунктом 1.4 Інструкції встановлено, що на підставі матеріалів технічної інвентаризації складаються інвентаризаційні справи та технічні паспорти, які скріплюються підписом керівника та печаткою суб`єкта господарювання, а також підписом виконавця робіт із зазначенням серії та номера кваліфікаційного сертифіката та його печаткою.

У пункті 1.5 Інструкції передбачено, що інвентаризаційна справа формується і ведеться на кожен об`єкт нерухомого майна на весь час його існування та зберігається в органі державної реєстрації прав за місцезнаходженням такого об`єкта.

Пунктом 3.1 Інструкції передбачено, що технічній інвентаризації підлягають об`єкти (згідно з розділом 2) всіх форм власності, розташовані на земельних ділянках (за окремими поштовими адресами), незалежно від того, побудовані вони за відповідно оформленими документами чи самочинно: будинки, включаючи прибудови та надбудови, громадські та виробничі будинки, господарські будівлі та споруди, а також вбудовані та окремо розташовані захисні споруди.

Роботи з інвентаризації всіх об`єктів повинні здійснюватися на замовлення та за обов`язковою участю замовника (замовників), у присутності якого (яких) проводиться обстеження, що фіксується в абрисі чи ескізі, з обов`язковим підписанням ним (ними) цих документів. При проведенні технічної інвентаризації визначення вартості об`єктів виконується за бажанням замовника.

На кожний об`єкт (у тому числі на захисні споруди) заводиться окрема інвентаризаційна справа і запроваджується літерування та нумерація будинків, допоміжних будівель та споруд.

Пунктом 3.2 Інструкції передбачено, що обміру підлягають будинки, квартири (кімнати, жилі блоки, секції в гуртожитках), господарські будівлі та споруди, передбачені в розділі 2. Будівлі тимчасового характеру (навіси, палатки, кіоски, накриття, літні душі, теплиці, покриті поліетиленовою плівкою, тощо) обміряються та включаються до матеріалів інвентаризації. Це будівлі - збірно-розбірні, без фундаменту, з недовговічного матеріалу, сезонного використання (без утеплення основних огороджувальних конструкцій).

Відповідно до пункту 11 Інструкції у разі виявлення змін щодо складу, технічного стану, власників будинків тощо, суб`єкти господарювання вносять до інвентаризаційних документів відповідні виправлення та доповнення.

Аналіз зазначених положень Інструкції дає підстави дійти висновку, що технічна інвентаризація - це комплекс робіт з обстеження, обміру будівлі, приміщення з метою визначення їх стану, та внесення отриманих даних в спеціальну форму. В результаті інвентаризації видається технічний паспорт.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частинами першою та другою статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав відсутніми підстави для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем не наведено мотивів та не надано належних доказів, які б свідчили, що внаслідок допущеної технічної помилки в технічному паспорті порушено її права та інтереси, у зв`язку із тим, що технічний паспорт не є правовстановлюючим документом, а лише констатує його наявність із зазначенням адреси, плану та технічних характеристик.

При цьому обґрунтовано вважав, що технічний паспорт на нерухоме майно не встановлює і не визначає межі земельної ділянки, її розмір та конфігурацію, оскільки технічним паспортом визначається виключно технічна характеристика нерухомого майна його власника.

Інструкцією про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 24 травня 2001 року № 127 встановлено, що технічний паспорт - документ, що складається на основі матеріалів технічної інвентаризації об`єкта нерухомого майна, містить основні відомості про нього (місцезнаходження (адреса), склад, технічні характеристики, план та опис об`єкта, ім`я/найменування власника/замовника, відомості щодо права власності на об`єкт нерухомого майна, відомості щодо суб`єкта господарювання, який виготовив технічний паспорт тощо) та видається замовнику. Технічний паспорт має бути прошнурований, пронумерований та скріплений підписом керівника суб`єкта господарювання, який проводив інвентаризацію, а також підписом виконавця робіт і контролера із зазначенням серії та номера кваліфікаційного сертифіката на право виконання робіт з технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна.

Доводи заявника про необхідність відступлення від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 442/8247/16-ц (провадження № 61-33198св18), є необґрунтованими.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться значною мірою до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Відповідно до частин першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення залишає без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.