Іменем України 24 листопада 2021 рокум. Київсправа № 615/473/20провадження № 61-9358св21Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В., суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,учасники справи:позивач - Акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк",відповідач - ОСОБА_1 розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" на заочне рішення Валківського районного суду Харківської області від 01 грудня 2020 року у складі судді Логвінова А. О. та постанову Харківського апеляційного суду від 26 квітня 2021 року у складі колегії суддів Котелевець А. В., Хорошевського О. М., Яцини В. Б.ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимогУ квітні 2020 року Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитом спадкодавця.На обґрунтування позовних вимог зазначало, що 17 березня 2011 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 укладений договір кредиту, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит в розмірі 29 500,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Новомиколаївка Красноперекопського району Автономної Республіки Крим у віці 45 років помер ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 .ОСОБА_2 зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував внаслідок чого станом на 26 липня 2019 року заборгованість за кредитним договором становила 330 410,88 грн, з яких 179 637,52 грн - заборгованість за тілом кредиту, 55 328,35 грн - заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитними коштами, 95 445,01 грн - пеня.06 вересня 2019 року АТ КБ "ПриватБанк" направило на адресу Валківської державної нотаріальної контори заяву про наявність майнових вимог до спадкоємців. Спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_2 є його син - ОСОБА_1, який прийняв спадщину шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, оскільки постійно проживав разом із спадкодавцем за адресою: АДРЕСА_1 .Посилаючись на наведене, а також те, що ОСОБА_1 добровільно не погасив заборгованість перед АТ КБ "ПриватБанк", позивач просив стягнути з ОСОБА_1, як спадкоємця після смерті ОСОБА_2, заборгованість за кредитним договором у розмірі 179 637,52 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанційЗаочним рішенням Валківського районного суду Харківської області від 01 грудня 2020 року, залишеним без змін Постановою Харківського апеляційного суду від 26 квітня 2021 року, позов АТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення.Рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, мотивовано тим, що позивач належними та допустимими доказами довів існування заборгованості за кредитним договором та наявність підстав для її стягнення зі спадкоємця померлого ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Оскільки позивач не надав доказів на підтвердження вартості спадкового майна, яке отримав спадкоємець ОСОБА_1 після померлого ОСОБА_2, суди дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк".

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на неї. Рух справи в суді касаційної інстанціїУ червні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк" на заочне рішення Валківського районного суду Харківської області від 01 грудня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 26 квітня 2021 року, у якій заявник просив скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на підпункт "а" пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, зокрема касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а саме суди попередніх інстанцій застосували норми матеріального права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), викладених Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2019 року у справі № 755/7730/16-ц, від 18 вересня 2019 року у справі № 336/7643/18, від 18 вересня 2019 року у справі № 640/6274/16-ц, від 22 січня 2020 року у справі № 306/2000/16-ц.Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2021 року поновлено АТ КБ "ПриватБанк" строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження на підставі підпункту "а" пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України та витребувано матеріали справи.Матеріали справи надійшли до касаційного суду 06 липня 2021 року.Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк" у зв`язку з недоведеністю позивачем вартості майна, яке відповідач одержав у спадщину та в межах вартості якого спадкоємець відповідає перед банком, є необґрунтованими, оскільки до обов`язків позивача як кредитора спадкодавця, належить доказування обставин про розмір боргових зобов`язань боржника на день відкриття спадщини, а до обов`язків спадкоємців у разі заперечення ними заявлених вимог - розмір своєї відповідальності перед кредитором, а саме розмір майна, успадкованого кожним із спадкоємців. Суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 20 лютого 2019 року у справі № 755/7730/16-ц, від 18 вересня 2019 року у справі № 336/7643/18, від 18 вересня 2019 року у справі № 640/6274/16-ц, від 22 січня 2020 року у справі № 306/2000/16-ц у подібних правовідносинах, в яких суд касаційної інстанції зазначив, що обов`язок доведення обсягу спадкового майна та його вартості покладається на спадкоємця померлого позичальника.Зазначена справа в силу закону є малозначною. Разом з тим, ураховуючи наведені у касаційній скарзі АТ КБ "ПриватБанк" приклади неоднакового застосування судами норм права при вирішенні зазначеної категорії справ, що свідчить про неоднаковість та відсутність єдиної правозастосовчої судової практики, обов`язок забезпечення сталості та єдності якої відповідно до частини першої статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" покладається на Верховний Суд, колегія суддів вважала необхідним відкрити касаційне провадження у справі та призначити її до судового розгляду.Відзив на касаційну скаргу не надійшов.Ухвалою Верховного Суду від 17 листопада 2021 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.За змістом частини першої 400 ЦПК (1618-15) , переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій17 березня 2011 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 укладений договір про надання банківських послуг шляхом підписання ОСОБА_2 заяви б/н про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит в розмірі 29 500,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 зобов`язань за кредитним договором, станом на 26 липня 2019 року утворилася заборгованість за кредитом у розмірі 179 637,52 грн (тіло кредиту).06 вересня 2019 року АТ КБ "ПриватБанк" направило на адресу Валківської державної нотаріальної контори заяву про наявність майнових вимог до спадкоємців ОСОБА_2 . Спадкова справа заведена на підставі претензії кредитора АТ КБ "ПриватБанк", спадкоємці ОСОБА_2 до нотаріальної контори із заявами про прийняття чи відмову від спадщини не зверталися.Відповідно до довідки Валківської міської ради Харківської області №07-09/257 від 29 серпня 2019 року ОСОБА_2 на день смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . На день смерті за вказаною адресою зареєстровані також: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 .Згідно з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності належала квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а також мопед KANUNI, 2001 року випуску, шасі НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2 .Згідно інформації, наданої Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Валківському та Коломацькому районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Харківської області від 06 жовтня 2020 року, в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян щодо ОСОБА_2 наявні актовий запис №10 від 16 лютого 1999 року про шлюб; актовий запис №6 від 22 січня 2002 року про розірвання шлюбу та актовий запис №70 від 26 жовтня 1999 року про народження ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 .Спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_2 є його син - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 та протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України не звернувся із заявою про відмову від прийняття спадщини, а тому вважається таким, що прийняв спадщину.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтуванняВивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк" підлягає задоволенню з таких підстав.Зобов`язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема із договорів.Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).Відповідно до змісту статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України (435-15) .Згідно з приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).За правилом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (частина третя статті 1268 ЦК України).Законодавством визначено, що у подібних випадках відбувається припинення одних правовідносин і виникнення інших, при цьому правовідносини за змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками.Таким чином, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовились від її прийняття, замінюють його у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).За змістом частини першої статті 1297 ЦК України (в редакції чинній на момент відкриття спадщини) спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора.Оскільки після смерті боржника зобов`язання з повернення позики входять до складу спадщини, то умови договору щодо строків повернення позики чи сплати її частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК України щодо обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї статті.Згідно з частиною першою статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.При вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини:- чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги;- коло спадкоємців, які прийняли спадщину;- при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини);- при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, встановивши наявність порушеного права позивача на повернення кредитних коштів, своєчасне звернення банку з вимогою до спадкоємця померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2, факт прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 його сином ОСОБА_1 та наявність спадкового майна: частки у праві власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та мопеда, відмовили у задоволенні позову з підстав ненадання позивачем доказів вартості спадкового майна. З таким висновком судів погодитися не можна з огляду таке.Одним із основних принципів цивільного судочинства є принцип змагальності сторін, закріплений у статтях 12, 81 ЦПК України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Ураховуючи предмет спору у зазначеній справі, до обов`язку позивача як кредитора спадкодавця належить доказування обставин щодо розміру заборгованості боржника на день відкриття спадщини, наявність спадкоємців боржника, дотримання кредитором строку, визначеного статтею 1282 ЦК України, звернення з вимогою до спадкоємців боржника, а до обов`язку спадкоємця позичальника, у разі заперечення проти заявлених вимог, належить обов`язок доведення розміру та вартості успадкованого ним майна. Таким чином, обсяг спадкового майна та його вартість повинен доводити спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна.Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 18 вересня 2019 року у справі № 640/6274/16-ц, від 29 січня 2020 року у справі № 496/4363/15-ц, від 19 лютого 2020року у справі № 607/98/17, від 04 березня 2020 року у справі №2609/30529/12.У постанові Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 640/6274/16-ц, на яку посилався заявник на обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, Верховний Суд зазначив, що враховуючи принцип змагальності цивільного процесу, який передбачав, що кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна. Тому висновки судів про відмову в позові з тих підстав, що позивачем не надано доказів, які підтверджують, яке саме майно одержано спадкоємцями у спадщину та яка вартість цього майна, суперечать вимогам процесуального закону, оскільки суди безпідставно поклали обов`язок доказування наведених обставин на сторону позивача.Обґрунтованими є також посилання заявника на неврахування судами висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верхового Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 755/7730/16-ц, від 18 вересня 2019 року у справі № 336/7643/18, від 22 січня 2020 року у справі № 306/2000/16-ц.У постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 755/7730/16-ц Верховний Суд вказав, що "встановивши, що за спадкодавцем зареєстроване нерухоме та рухоме майно, суди дійшли помилкового висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що спадкодавцю за життя належало рухоме чи нерухоме майно. Суди під час вирішення спору не встановили обставин, що мають значення для справи на підставі належних та допустимих доказів, не надали належної правової оцінки усім доказам у сукупності та залишили поза увагою, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях".У постанові від 18 вересня 2019 року справі № 336/7643/18 Верховний Суд дійшов висновку, що вирішуючи спір, суди не дослідили наявність обставин, якими банк обґрунтовував свої вимоги, зокрема, фактичне прийняття відповідачем спадщини у порядку, передбаченому частиною третьою статті 1268 ЦК України, та правовий статус житла, у якому відповідач проживав разом із боржником на час відкриття спадщини.З урахуванням наведеного, суд касаційної інстанції визнав передчасними висновки судів попередніх інстанцій про недоведеність позивачем обставин, на які він посилався на обґрунтування своїх вимог та вказав, що суди фактично не розглянули позов про стягнення заборгованості кредитором спадкодавця, залишили спір невирішеним. У справі № 306/2000/16-ц Верховний Суд зазначив, що при вирішенні спору про стягнення зі спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора необхідно з`ясувати коло спадкоємців, встановити належність спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартість отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника. Вирішуючи спір по суті, суди не з`ясували правовий статус будинку, хто є його власником та чи увійшов цей будинок до спадкового майна, таким чином не встановили усіх обставин справи, які необхідні для правильного її вирішення, не перевірили належно доводи банку, формально відмовили у задоволенні його позову, констатувавши факт недоведеності одержання відповідачем в порядку спадкування після смерті боржника спадкового майна через відсутність даних про наявність спадкового майна та спадкоємців, які його прийняли.Ураховуючи наведене, а також те, що при вирішенні позову АТ КБ "ПриватБанк", суд першої інстанції не з`ясував обставини щодо вартості спадкового майна та відповідно меж відповідальності спадкоємця за боргами спадкодавця, безпідставно поклавши обов`язок доведення таких обставин на позивача, а апеляційний суд, маючи процесуальну можливість, не усунув неповноту з`ясування обставин справи судом першої інстанції, зазначене є підставою для скасування судового рішення апеляційного суду з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарг. Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).Ураховуючи обґрунтованість доводів касаційної скарги АТ КБ "ПриватБанк" про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема недотримання судами принципу змагальності цивільного процесу, який передбачає обов`язок кожної із сторін довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а саме, що у конкретній справі обов`язок доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, не урахували висновок щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі №940/6274/16-ц, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зазначене є підставою відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України для скасування постанови Харківського апеляційного суду від 26 квітня 2021 року та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Щодо вирішення питання про розподілу судових витратВідповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року у справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблений висновок, що: "У разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат". Ураховуючи, що за наслідками перегляду справи Верховним Судом, касаційна скарга АТ КБ "Приватбанк" підлягає задоволенню, оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції скасуванню з направленням справи на новий розгляд до цього суду, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, належить здійснити суду, який ухвалить остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.Керуючись статтями 400, 409, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного судуПОСТАНОВИВ:Касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного Банку "ПриватБанк" задовольнити.Постанову Харківського апеляційного суду від 26 квітня 2021 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний

В. В. Яремко