розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Кривошеєнко Ольга Юріївна, на постанову Харківського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Кругової С. С., Пилипчук Н. П., Тичкової О. Ю., від 24 листопада 2020 року,

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2020 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття квартири.

Позов ОСОБА_4 обґрунтований тим, що вона є власником квартири

АДРЕСА_1 . При цьому із квартири АДРЕСА_2 власником якої є відповідач, систематично відбуваються затоплення, проте ОСОБА_2 жодних дій для запобігання затоплень її квартири не приймає, а наслідки ігнорує. Зокрема залиття її квартири відбулось 30 березня 2019 року,

02 травня 2019 року, 30 листопада 2019 року, 01 грудня 2019 року.

За фактом залиття позивач звернулась до комунального підприємства (далі - КП) "Жилкомсервіс", було складено відповідний акт та встановлено причини затоплення квартири позивача: халатне відношення мешканців квартири АДРЕСА_2 до використання сантехнічних приборів у приміщенні ванної кімнати, при технічно несправній системі водовідведення.

Вказувала, що через неправомірні дії відповідача її квартира потребує відновлювального ремонту, вартість якого складає 190 000 грн. Крім того їй завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях та зумовлена пошкодженням майна, неможливістю нормально користуватися і проживати в квартирі після її залиття, порушенням звичного способу життя, різким погіршенням здоров`я.

Посилаючись на викладене, позивач просила суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 190 000 грн на відшкодування матеріальної шкоди та 10 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова, у складі суді Цвіри Д. М., від 07 серпня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що за відсутності висновку будівельно-технічної експертизи неможливо встановити, що матеріальний збиток підлягає стягненню саме у вказаному позивачем розмірі. Крім того матеріали справи не містять доказів спричинення моральної шкоди та позивачем не доведено причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Харківського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 серпня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 завдану майнову шкоду, внаслідок залиття квартири, у розмірі 182 334,25 грн та моральну шкоду у розмірі 10 000 грн. Вирішено питання розподілу судового збору.

Апеляційний суд, задовольняючи позовні вимоги, виходив з доведеності факту залиття квартири позивача, причин та розміру шкоди завданої майну ОСОБА_1, тоді як ОСОБА_2 не довів відсутності його вини у заподіянні шкоди.

При визначеності розміру завданої моральної шкоди апеляційний суд врахував наданий позивачем Звіт оцінювача про оцінку майна № 14/08-2020 від 29 серпня 2020 року.

Оскільки залиття квартири призвело до змін в житті ОСОБА_1, необхідності проведення робіт по відновленню квартири, докладання додаткових зусиль для нормалізації свого життя, апеляційний суд дійшов висновку про відшкодування моральної шкоди у заявленому позивачем розмірі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат

Кривошеєнко О. Ю., посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

08 квітня 2021 року ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат

Кривошеєнко О. Ю., подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року.

Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, зупинено виконання постанови Харківського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку.Витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

У травні 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник вважає те, що апеляційний суд не врахував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду

від 22 травня 2019 року у справі № 640/8205/17, від 19 грудня 2019 року у справі № 711/7670/16-ц, від 18 грудня 2019 року у справі № 761/29966/16-ц, від 10 травня 2018 року у справі № 465/2120/14-ц, від 21 лютого 2018 року у справі № 2-1974/11, від 17 грудня 2020 року у справі № 445/2368/18,

від 17 лютого 2020 року у справі № 127/1557/14-ц, від 10 квітня 2019 року у справі № 145/474/17, від 04 вересня 2020 року у справі № 761/46293/18,

від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц, від 05 грудня 2018 року у справі № 346/5603/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також вказує на порушення апеляційним судом норм процесуального права, а саме те, що суд розглянув справу за його відсутності, належним чином не повідомивши про розгляд справи, та встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Вказує, що про існування цієї справи дізнався лише 22 березня 2021 року, після прибуття до м. Харків з Ізраїлю, де постійно проживає.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У відзиві, поданому у травні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на законність та обґрунтованість постанови апеляційного суду, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Вказує, що відповідач був обізнаний про розгляд справи оскільки особисто або через орендаря квартири мав отримувати поштову кореспонденцію. Крім того вона також повідомляла про розгляд справи осіб, які мають відношення до квартири відповідача.

При цьому відповідач не був позбавлений можливості бути присутнім на судових засіданнях, оскільки незважаючи на карантині заходи, регулярні авіарейси між Україною та Ізраїлем виконувались, а крім того міг брати участь у судовому засіданні в режимі відео-конференції.

Стверджує, що доводи касаційної скарги про винятковість цієї справи для відповідача є надуманими, адже він є власником нерухомого майна в декількох країнах, в яких роками не мешкає, а отримує прибуток від їх оренди і одночасно не турбується про стан цих житлових приміщень.

Вважає, що додані до касаційної скарги докази про відсутність відповідача на території України мають бути оглянуті в оригіналі, оскільки надані копії завірені лише представником, копії паспорту є нечіткими або взагалі з відсутністю на них номеру, візи представлені з двох різних документів і лише їх окремих сторінок, докази перетину відповідачем кордону України (довідка прикордонної служби, митна декларація) відсутні.

Фактичні обставини справи встановлені судами

ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_3 .

Відповідно до акту від 02 грудня 2019 року, складеного за зверненням ОСОБА_8, комісією дільниці № 4 КП "Жилкомсервіс" 30 листопада

2019 року та 01 грудня 2019 року відбулося затоплення приміщення санвузла та кухні квартири АДРЕСА_4 із квартири АДРЕСА_2, яка розташована поверхом вище. 30 листопада 2019 під час затоплення квартири АДРЕСА_4 її власник піднялась до квартири АДРЕСА_2, в якій знаходився квартиронаймач і користувався ванною, та повідомила йому про затоплення. Після припинення користування ванною в квартирі АДРЕСА_2, затоплення квартири АДРЕСА_4 припинилося. 01 грудня 2019 року під час користування ванною квартиронаймачем квартири АДРЕСА_2 знову відбулося затоплення квартири АДРЕСА_4 в приміщенні санвузла та кухні, ОСОБА_1 повторно піднялася у квартиру АДРЕСА_2, однак квартиронаймач проігнорував прохання ОСОБА_1 утриматися від використання ванни до прибуття слюсарів.

Причиною залиття у вказаному акті визначено халатне відношення мешканців квартири АДРЕСА_2 до використання сантехнічних приладів у приміщенні ванної кімнати, при технічно несправній системі водовідведення. В квартирі АДРЕСА_4 зафіксовані наступні пошкодження: в санвузлі/ванній на стелі, при затопленні відбулось завалення підвісної стелі, виявлено обвалення штукатурного шару до 3 кв. м, оголена арматура, частково пошкоджено міжповерхове перекриття, в коридорі виявлено намокання та деформація паркету до 2 кв. м, злита електропроводка в приміщеннях санвузла та кухні.

Апеляційним судом встановлено, що згідно Звіту оцінювача про оцінку майна № 14/08-2020 від 29 серпня 2020 року розмір ринкової вартості збитку, заподіяного позивачу внаслідок залиття її квартири, становить

Позиція Верховного Суду

Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8

частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Пунктами 2, 4 частини третьої статті 3 ЦПК України визначено, що основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, а також змагальність сторін.

Згідно з частиною першою статті 360 ЦПК України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Відповідно до вимог статті 361 ЦПК України разом з ухвалою про відкриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції надсилає копії апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів учасникам справи.

Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (частина перша статті 369 ЦПК України).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на необхідність дотримання принципу рівності сторін.

Зокрема Європейський суд з прав людини зазначив, що загальна концепція справедливого судового розгляду, яка охоплює фундаментальний принцип змагальності процесу, вимагає, щоб особу, щодо якої порушено провадження, було поінформовано про цей факт. Принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі із апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження з цього приводу. Під загрозою стоїть упевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, inter alia, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свою позицію щодо кожного документа в матеріалах справи. Тому на національні суди може покладатися обов`язок з`ясувати, чи були судові повістки або інші документи завчасно отримані сторонами, та, у разі потреби, зафіксувати таку інформацію у тексті рішення. У разі невручення стороні належним чином судових документів вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні (KHARCHENKO v. UKRAINE,

№ 37666/13, § 6, 7, ЄСПЛ, від 03 жовтня 2019 року).

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 серпня 2020 року та в порядку підготовки справи до апеляційного розгляду вирішено направити особам, які беруть участь у справі, копію ухвали про відкриття апеляційного провадження разом з копією апеляційної скарги та доданими до неї матеріалами; роз`яснено учасникам справи їх право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі та надати докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, протягом п`яти днів з дня отримання ухвали про відкриття апеляційного провадження.

В матеріалах справи (а.с. 121) наявний супровідний лист (без дати) про направлення ОСОБА_2 копії ухвали Харківського апеляційного суду

від 29 вересня 2020 року про відкриття апеляційного провадження та копії апеляційної скарги з додатками.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року закінчено підготовку апеляційного розгляду цивільної справи № 638/1020/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 серпня 2020 року та вирішено розглянути справу в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Верховний Суд не заперечує права апеляційного суду, з огляду на ціну позову, категорію справи та положення частини першої статті 369 ЦПК України, проводити розгляд справи № 638/1020/20 без повідомлення учасників справи.

Однак за такого порядку розгляду справи апеляційному суду, з метою забезпечення справедливого судового розгляду та дотримання принципу змагальності сторін необхідно було пересвідчитись чи є відповідач, у розумінні процесуального закону, таким, що отримав копію ухвали про відкриття апеляційного провадження і копію апеляційної скарги з додатками, та, відповідно, чи мав він можливість ознайомитись із доводами апелянта і навести суду свої заперечення проти цих доводів і доданих до апеляційної скарги доказів.

Виконання цих вимог у розглядуваній справі було особливо важливим, зважаючи на те, що до апеляційної скарги було додано новий доказ - Звіт оцінювача № 14/08-2020 від 29 серпня 2020 року, який було покладено апеляційним судом в основу оскарженої постанови при визначенні розміру відшкодування майнової шкоди та який не надавався суду першої інстанції і про існування якого відповідачу не було відомо.

Очевидно, що у разі прийняття апеляційним судом вказаного доказу, відповідач мав право подати свої заперечення або власні докази на спростування зазначених в цьому Звіті обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Разом із цим вказуючи в оскарженій постанові від 24 листопада 2020 року про перевірку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і надаючи оцінку доданим до апеляційної скарги доказам, апеляційний суд не врахував, що матеріали справи не містять доказів вручення ОСОБА_2 копії ухвали від 29 вересня 2020 року про відкриття апеляційного провадження і копії апеляційної скарги з додатками, або доказів (документів), які б підтверджували причини невручення цих документів відповідачу.

Таким чином під час апеляційного перегляду, процедура розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників була порушена, а принципи змагальності сторін та рівності учасників судового процесу перед законом та судом дотримано не в повній мірі.

За таких обставин, висновок апеляційного суду про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення є передчасним.

Верховний Суд в силу положень частини першої статті 400 ЦПК України не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а процедура апеляційного розгляду справи не була дотримана, касаційний суд позбавлений можливості самостійно ухвалити судові рішення по суті спору.

Оскільки постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з порушенням норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржену постанову апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 15 вересня

2021 року в справі № 174/814/19 (провадження № 61-18381св20), яка прийнята після подання касаційної скарги у розглядуваній справі та висновки якої підлягають врахуванню відповідно до положень частини третьої статті 400 ЦПК України.

Відповідно до частини четвертої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду необхідно дотримати процедуру розгляду справи апеляційним судом із врахуванням, зокрема, принципів рівності усіх учасників судового процесу перед законом та судом, а також змагальності сторін і ухвалити законне та обґрунтоване рішення по суті спору.