провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 02 червня 2021 року в складі судді Тучкова С. С. та постанову Запорізького апеляційного суду від 13 липня 2021 року в складі колегії суддів: Кухаря С. В., Крилової О. В., Полякова О. З.,

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до держави України в особі Верховного Суду, держави України в особі Державної казначейської служби України та з урахуванням уточнених позовних вимог просив визнати дії держави в особі Верховного Суду незаконними в частині недотримання приписів частини другої статті 6 Конституції України при розгляді касаційної скарги, в частині порушення його конституційного права на касаційне оскарження відповідно до статті 129 Конституції України, в частині порушення статті 55 Конституції України та позбавлення його права на справедливий суд і судовий захист; та стягнути з держави Україна в особі Державної казначейської служби України на його користь завдану моральну (немайнову) шкоду в розмірі 15 000 000 грн.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2021 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на рішення Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 14 липня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 28 грудня 2020 року в справі № 333/6551/19 з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України.

Вважав такі дії Верховного Суду незаконними та такими, що позбавляють його конституційного права на касаційне оскарження судового рішення. Внаслідок таких дій йому завдано моральної шкоди, яка полягає в душевних стражданнях, приниженні його честі й гідності, розмір якої оцінений ним у 15 000 000 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 02 червня 2021 року, залишеною без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 13 липня 2021 року, у відкритті провадження у справі відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що предметом позовних вимог є оскарження процесуальних дій Верховного Суду, пов`язаних з розглядом іншої справи, учасником якої був позивач. Розгляд таких позовних вимог нормами ЦПК України (1618-15) чи іншими законами України не передбачено.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 02 червня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 13 липня 2021 року й направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували, що предметом його позовних вимог є відшкодування державою заподіяної йому моральної шкоди, а незаконні дії Верховного Суду при здійсненні правосуддя є обставиною, яка призвела до її заподіяння, внаслідок чого дійшли помилкового висновку про відмову у відкритті провадження у справі, чим порушили його конституційне право на звернення до суду за захистом своїх прав.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

27 серпня 2021 року справа № 333/3215/21 надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України (254к/96-ВР) принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 підставою позову зазначав незаконні дії Верховного Суду під час відмови у відкритті касаційного провадження у іншій справі № 333/6551/19, унаслідок чого йому спричинено моральної шкоди, яку він оцінив у розмірі 15 000 000 грн.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

У статті 126 Конституції України закріплено, що незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється.

Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом (частини перша та третя статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист у суді свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, зокрема, шляхом відшкодування моральної шкоди.

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) в іншій справі процесуальних дій і ухвалених у ній судових рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).

Позовні вимоги про визнання незаконними пов`язаних з розглядом судової справи дій/бездіяльності суду (судді чи посадових осіб суду), а також вимоги про зобов`язання суду (судді) до вчинення певних процесуальних дій не можуть розглядатися за правилами будь-якого судочинства.

У разі надходження до суду позовної заяви з вимогами про визнання незаконними дій/бездіяльності суду (судді чи посадових осіб суду), пов`язаних з розглядом судової справи, про зобов`язання суду (судді) до вчинення певних процесуальних дій або про відшкодування завданої незаконними діями чи бездіяльністю суду (судді) шкоди з підстав, не передбачених статтею 1176 ЦК України, суд відмовляє у відкритті провадження у справі.

Такий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року в справі № 454/3208/16-ц (провадження № 14-500цс19).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У частині першій статті 188 ЦПК України зазначено, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

У цій справі ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами про визнання дій суду незаконними та про відшкодування моральної шкоди.

Враховуючи, що заявлені позивачем позовні вимоги про визнання дій суду незаконними не можуть бути предметом судового розгляду, а задоволення позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди залежить від того, чи справді дії суду були незаконними, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, обґрунтовано вважав, що позовна заява ОСОБА_1 не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому правильно відмовив у відкритті провадження у справі.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 02 червня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 13 липня 2021 року без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 02 червня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 13 липня 2021 року залишити без змін.