Постанова

Іменем України22 листопада 2021 рокум. Київсправа № 450/1467/16-цпровадження № 61-10348 св 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,

Коломієць Г. В.,

учасники справи:

заявник - Головне територіальне управління юстиції у Львівській області

в інтересах ОСОБА_1,

заінтересована особа- фермерське господарство "Нагорянка",

особа, яка подала апеляційну та касаційну скарги, - ОСОБА_2,

представник ОСОБА_2 - адвокат Дяків Володимир Богданович,розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Дяківа Володимира Богдановича, на ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 листопада 2018 року у складі судді Мельничук І. І. та постанову Львівського апеляційного суду від 06 травня 2021 року у складі колегії суддів: Мельничук О. Я., Ванівського О. М., Крайник Н. П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст клопотанняУ червня 2016 року Головне територіальне управління юстиції у Львівській області (далі - ГТУЮ у Львівській області) в інтересах ОСОБА_1 звернулося до суду із клопотанням про визнання та виконання та території України наказу про оплату, виданого районним судом у м. Тарнові Республіки Польща 03 листопада 2011 року, про стягнення з фермерського господарства "Нагорянка" (далі - ФГ "Нагорянка") на користь ОСОБА_1 грошових коштів.

Короткий зміст судових рішень Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 листопада 2018 року клопотання ГТУЮ у Львівській області в інтересах ОСОБА_1 задоволено. Надано дозвіл на примусове виконання на території України наказу про оплату, виданого районним судом у м. Тарнові Республіки Польща 03 листопада 2011 року, про стягнення з ФГ "Нагорянка" на користь ОСОБА_1 грошових коштів. Видано виконавчий лист на підставі наказу про оплату, виданого районним судом у м. Тарнові Республіки Польща 03 листопада 2011 року, яким стягнуто з ФГ "Нагорянка" на користь громадянина Республіки Польща ОСОБА_1 95 840,00 польських злотих, а крім того законодавчо встановлені річні відсотки, нараховані пропорційно від сум: 26 189,00 польських злотих - від 16 травня 2009 року до дати здійснення оплати; 69 651,00 польських злотих - від 21 липня 2009 року до дати здійснення оплати та суму 4 815,00 польських злотих процесуальних витрат, у тому числі 3 600,00 польських злотих за процесуальне представництво, що разом становить 196 495,00 польських злотих, що за курсом Національного банку України у перерахунку до національної валюти становить 1 443 609,47 грн. Суд першої інстанції, встановивши, що клопотання стягувача ОСОБА_1 про надання дозволу на примусове виконання на території України судового рішення польського суду, яке подало в його інтересах ГТУЮ у Львівській області відповідно до умов міжнародного договору, відповідає усім вимогам, визначеним статтею 466 ЦПК України, зробив висновок про наявність правових підстав для задоволення клопотання. У силу положень частини восьмої статті 467 ЦПК України суму, яка підлягає до стягнення, визначено у національній валюті за курсом Національного банку України на день постановлення ухвали.Постановою Львівського апеляційного суду від 13 серпня 2019 року апеляційну скаргу ФГ "Нагорянка" залишено без задоволення. Ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 листопада 2018 року залишено без змін.Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2020 року касаційну скаргу ФГ "Нагорянка" залишено без задоволення. Ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 листопада 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 13 серпня 2019 року залишено без змін. Поновлено виконання ухвали Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 листопада 2018 року та постанови Львівського апеляційного суду від 13 серпня 2019 року (провадження № 61-17015св19).У жовтні 2020 року ОСОБА_2 (член ФГ "Нагорянка") оскаржила ухвалу суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку.Постановою Львівського апеляційного суду від 06 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 листопада 2018 року залишено без змін.Суд апеляційної інстанції вказав, що судом першої інстанції вірно з`ясовано фактичні обставини справи та дана їм належна правова оцінка, а висновки районного суду підтверджуються матеріалами справи.Апеляційний суд зазначив, що клопотання стягувача ОСОБА_1 про надання дозволу на примусове виконання на території України рішення польського суду, яке подало в його інтересах ГТУЮ у Львівській області у червні 2016 року відповідно до умов міжнародного договору, датоване 25 липня 2014 року, тобто стягувач не пропустив трирічний строк, встановлений частиною першою статті 463 ЦПК України, для пред`явлення рішення іноземного суду до виконання на території України. Крім того, вказане клопотання не суперечить умовам Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, який ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 04 лютого 1994 року № 3941-XII (3941-12) (далі - Договір).

Короткий зміст вимог касаційної скаргиУ касаційній скарзі, поданій у червні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, представник ОСОБА_2 - адвокат Дяків В. Б., посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвали нове судове рішення, яким у задоволенні клопотання ГТУЮ у Львівській області відмовити.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 липня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 450/1467/16-ц із Пустомитівського районного суду Львівської області.У задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Дяківа В. Б., про зупинення виконання судового рішення суду першої інстанції відмовлено. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.У жовтні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Дяківа В. Б., мотивована тим, що районний суд у м. Тарнові Республіки Польща не є компетентним органом у вирішенні спору між сторонами. Вказує, що відповідно до положень Договору (стаття 33) компетентним судовим органом на вирішення даного спору є суд держави, на території якої знаходиться відповідач, тобто на території України. Договірні зобов`язання між сторонами виникли ще у 2008 році, і з того часу ними не погоджувалася можливість вирішення спорів судами Республіки Польща. У цій частині посилається на постанову Верховного Суду від 18 липня 2019 року у справі № 161/12681/16-ц (провадження № 61-21366св18).Указане свідчить про порушення судами статей 50 і 52 Договору, за якими визнання і виконання рішення належить до компетенції суду тієї Договірної Сторони, на території якої рішення має бути визнане і виконане, а також пункту 3 частини першої статті 468 ЦПК України, за якою суди попередніх інстанцій повинні були відмовити у задоволенні відповідного клопотання. Крім того, порушено порядок подання клопотання, оскільки воно передано не безпосередньо до суду за місцезнаходженням боржника, а подано через орган юстиції України. При цьому стягувач самостійно вчинив указані дії без посередництва суду іноземної держави, який розглядав спір.Зазначає, що клопотання подане після спливу трьох років з моменту набрання судовим наказом законної сили (пункт 5 частини другої статті 468 ЦПК України).

Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надійшов.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного СудуВідповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначениху пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Дяківа В. Б., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми праваВідповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.Судами попередніх інстанцій встановлено, що судовим наказом районного суду у м. Тарнові Республіки Польща 03 листопада 2011 року (справа № VGNc 2660/11) наказано ПП ФГ "Нагорянка" оплатити на користь ОСОБА_1 суму 95 840,00 злотих, а крім того законодавчо встановлені річні відсотки, нараховані пропорційно від сум: 26 189,00 злотих - від 16 травня 2009 року до дати здійснення оплати; 69 651,00 злотих - від 21 липня 2009 року до дати здійснення оплати та суму 4815,00 процесуальних витрат, у тому числі суму 3 600,00 злотих за процесуальне представництво, впродовж двох тижнів від вручення наказу, якщо не внесено оскарження. Боржник цей наказ у встановлений строк не оскаржив, а тому 23 січня 2012 року йому надано клаузулу до виконання.Згідно з листом ГТУЮ у Львівській області, боржник знаходиться за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, село Нагоряни, що територіально відноситься до Пустомитівського районного суду Львівської області.21 червня 2016 року скеровано на адресу боржника копію клопотання ГТУЮ у Львівської області в інтересах ОСОБА_1 про надання дозволу на примусове виконання в Україні наказу про оплату, виданого районним судом у м. Тарнові Республіки Польща 03 листопада 2011 року про стягнення з ПП ГФ "Нагорянка" на користь ОСОБА_1 коштів та запропоновано у місячний строк подати можливі заперечення проти цього клопотання.01 липня 2016 року боржник отримав повідомлення суду, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, однак у визначений судом строк не подав до суду заперечень у письмовій формі або відмови від подання заперечень.Відповідно до статті 81 Закону України "Про міжнародне приватне право"в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських відносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили. Згідно частини першої статті 82 вищевказаного Закону визнання та виконання рішень, визначених у статті 81 цього Закону, здійснюється у порядку, встановленому законом України.Згідно зі статтею 462 ЦПК України рішення іноземного суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних справ визнаються та виконуються на території України, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України або за принципом взаємності.Відповідно до частини шостої статті 467 ЦПК України за наслідками розгляду поданих документів та вислухавши пояснення сторін, суд постановляє ухвалу про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду або про відмову в задоволенні з цього питання.Підстави для відмови в задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду передбачені статтею 468 ЦПК України.Відповідно до статті 468 ЦПК України клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду не задовольняється у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.Якщо міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі випадки не передбачено, у задоволенні клопотання може бути відмовлено: 1) якщо рішення суду за законодавством держави, на території якої воно постановлено, не набрало законної сили; 2) якщо сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду була позбавлена можливості взяти участь у судовому процесі через те, що їй не було належним чином і вчасно повідомлено про розгляд справи; 3) якщо рішення ухвалене у справі, розгляд якої належить виключно до компетенції суду або іншого уповноваженого відповідно до закону органу України; 4) якщо ухвалене рішення суду України у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, що набрало законної сили, або якщо у провадженні суду України є справа у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, яка порушена до часу відкриття провадження у справі в іноземному суді; 5) якщо пропущено встановлений міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України, та цим Кодексом строк пред`явлення рішення іноземного суду до примусового виконання в Україні; 6) якщо предмет спору за законами України не підлягає судовому розгляду; 7) якщо виконання рішення загрожувало б інтересам України; 8) якщо раніше в Україні було визнано та надано дозвіл на виконання рішення суду іноземної держави у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, що і рішення, що запитується до виконання; 9) в інших випадках, встановлених законами України.Суди виходили також із того, що Договором не передбачено випадків, коли у задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання на території України рішення польського суду може бути відмовлено, тому при вирішенні цього питання необхідно застосовувати норму частини другої статті 468 ЦПК України, якою, зокрема, визначено, що у задоволенні клопотання може бути відмовлено, якщо пропущено встановлений цим Кодексом (статтею 463) строк пред`явлення рішення іноземного суду до примусового виконання в Україні. Крім того, визначено, що центральним органом в Україні є Міністерство юстиції України. Органи юстиції Договірних сторін взаємно надаватимуть правову допомогу в цивільних справах відповідно до умов цього Договору.З урахуванням того, що клопотання стягувача ОСОБА_1 про надання дозволу на примусове виконання на території України рішення польського суду, яке подало в його інтересах ГТУЮ у Львівській області 14 червня 2016 року відповідно до умов міжнародного договору, датоване 25 липня 2014 року, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що стягувач не пропустив трирічний строк, встановлений частиною першою статті 463 ЦПК України, для пред`явлення рішення іноземного суду до виконання на території України. Аналогічні висновки зроблено Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 12 червня 2020 року у даній справі за результатами розгляду касаційної скарги ФГ "Нагорянка" на ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 листопада 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 13 серпня 2019 року, яку залишено касаційним судом без задоволення, а відповідні судові рішення - без змін (провадження № 61-17015св19).Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.Указане спростовує доводи заявника касаційної скарги про те, що клопотання подане після спливу трьох років з моменту набрання судовим наказом законної сили.При цьому у вищевказаній справі судом касаційної інстанції встановлено безпідставність доводів сторони боржника і про те, що у задоволенні клопотання необхідно відмовити на підставі пункту 3 частини другої статті 468 ЦПК України, а тому Верховний Суд відхиляє відповідні доводи касаційної скарги представника ОСОБА_2 - адвоката Дяківа В. Б.Колегія суддів відхиляє посилання касаційної скарги на постанову Верховного Суду від 18 липня 2019 року у справі № 161/12681/16-ц (провадження № 61-21366св18), так як у цій справі інші фактичні обставини. Доводи касаційної скарги щодо порушення порядку подання клопотання є безпідставними, вони спростовуються матеріалами справи та правильно встановленими судами фактичними обставини, й зводяться до незгоди заявника з ухваленими судовими рішеннями у справі.При цьому у пункті 12 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року "Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень судів іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України" судам роз`яснено, що клопотання про визнання й виконання рішень іноземних судів (арбітражів) суд розглядає у визначених ними межах і не може входити в обговорення правильності цих рішень по суті, вносити до останніх будь-які зміни.Таким чином, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про наявність підстав для задоволення клопотання та надання дозволу на виконання на території України судового рішення, виданого районним судом у м. Тарнові Республіки Польща, оскільки не встановлено підстав для відмови у його задоволенні.Колегія суддів вважає, що в силу положень частини третьої статті 89 ЦПК України судами попередніх інстанцій всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Дяківа Володимира Богдановича, залишити без задоволення.Ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 листопада 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 06 травня 2021 року залишити без змін.Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць