розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області у складі судді Маржиної Т. В. від 28 квітня 2021 року та постанову Миколаївського апеляційного суду у складі колегії суддів: Данилової О. О., Коломієць В. В., Шаманської Н. О., від 21 липня 2021 року.

Зміст позовних вимог

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом

до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування автомобілем.

Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 08 червня 2016 року у справі № 484/721/16-ц за нею було визнано право власності на 1/2 частку автомобіля марки ЗАЗ "Lanos SХ", реєстраційний номер НОМЕР_1 . Спірний автомобіль весь час знаходиться в особистому володінні та користуванні ОСОБА_1 . Судовим рішенням їй відмовлено у припиненні її права у спільній частковій власності з виплатою грошової компенсації. На вимогу надати право користування автомобілем відповідач не реагує.

Із урахуванням зазначеного, посилаючись на порушення прав співвласника володіти та користуватись спільним майном, ОСОБА_1 просила встановити наступний порядок користування автомобілем: після набрання рішенням законної сили передати їй спірний автомобіль у користування строком на п`ять років; в подальшому користуватись автомобілем почергово з передачею майна щомісячно.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області

від 28 квітня 2021 року позов задоволено.

Встановлено наступний порядок користування автомобілем марки ЗАЗ "Lanos SХ", реєстраційний номер НОМЕР_1 : після набрання рішенням законної сили передати автомобіль строком на п`ять років у користування

ОСОБА_1, а в подальшому користуватись автомобілем почергово

з передачею майна щомісячно.

Вирішено питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки між сторонами не досягнуто згоди щодо користування спільним майном, а відповідачем створено перешкоди у користуванні автомобілем іншому співвласнику, враховуючи принципи справедливості, добросовісності та розумності, з метою уникнення можливих суперечок між сторонами, слід встановити порядок користування автомобілем, запропонований позивачкою. Судом не встановлено, а відповідачем не надано доказів, що такий порядок користування не відповідатиме його інтересам.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 21 липня

2021 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області

від 28 квітня 2021 року змінено, викладено його резолютивну частину в новій редакції.

Позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Встановлено порядок користування автомобілем ЗАЗ "Lanos SХ", реєстраційний номер НОМЕР_1, між співвласниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а саме почергове користування терміном на один календарний місяць для кожного з них.

Зобов`язано ОСОБА_2 передати транспортний засіб ОСОБА_1 строком на один місяць.

Зобов`язано ОСОБА_1 повернути транспортний засіб ОСОБА_2 через місяць після отримання та дотримуватись вказаної черговості

і в подальшому.

Вирішено питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що найбільш вірогідним та реальним, а тому й ефективним способом захисту права власності ОСОБА_1 може бути визначення порядку користування спільним майном почергово. Такий спосіб не заборонений законом та надасть можливість позивачці реалізувати свої права.

Разом з тим, аналізуючи порядок користування, визначений судом першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку про те, що порядок користування встановлюється для сторін вперше і на майбутнє. Достатніх доказів того, що відповідач з 2017 року чинив дійсні перешкоди у реалізації права власності, діяв недобросовісно та свідомо порушував права ОСОБА_1 не надано, а тому відсутні підстави для передачі спірного майна позивачці на наступні п`ять років.

Узагальнені доводи касаційної скарги

19 серпня 2021 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 28 квітня 2021 року

та постанову Миколаївського апеляційного суду від 21 липня 2021 року

і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначив неправильне застосування судами норм матеріального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених

у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 924/1220/17 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України).

У касаційній скарзі вказано, що позивачка не надала належних доказів на підтвердження порушення її прав щодо користування спірним автомобілем. При вирішенні спору судами неправильно застосовано положення статей 358, 391 ЦК України, а позивачка обрала неналежний спосіб захисту своїх прав. Судами попередніх інстанцій не було встановлено, що відповідач чинить будь-які перешкоди у користуванні автомобілем, а сама позивачка не заявляла вимог про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні спірним автомобілем.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.

У вересні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

У визначений судом строк відзив на касаційну скаргу не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 08 червня 2016 року у справі № 484/721/16-ц позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя задоволено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 відмовлено.

Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності по 1/2 частці за кожним на гараж, що розташований по АДРЕСА_1, та земельну ділянку під вказаним гаражем, кадастровий номер 4810400000:07:080:0019, а також на автомобіль ЗАЗ "Lanos SX", реєстраційний номер НОМЕР_1, 2013 року випуску.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 грудня 2016 року у справі 484/3192/16-ц у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення частки у спільному майні та стягнення грошової компенсації відповідно до частини другої статті 364 ЦК України відмовлено у зв`язку із відсутністю у співвласника (відповідача) можливості сплатити компенсацію вартості спірного майна. Предметом спору у вказаній справі був автомобіль ЗАЗ "Lanos SX", реєстраційний номер НОМЕР_1, 2013 року випуску.

Судами встановлено, що спірний автомобіль знаходився та знаходиться у користуванні ОСОБА_2 .

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів від 20 лютого 2021 року спірний автомобіль зареєстровано за ОСОБА_2 .

Позиція Верховного Суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

У відповідності до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 169 ЦК України визначено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Частиною першою статті 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

У відповідності до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Встановлено, що спірний автомобіль перебуває у спільній частковій власності сторін. Автомобіль є неподільною річчю, його поділ в натурі призведе до втрати ним цільового призначення.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05 квітня 2005 року, заява № 38722/02).

Ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Як встановлено судами попередніх інстанцій між сторонами спору існує тривалий спір з приводу володіння та користування спільною частковою власністю, який протягом п`яти років за спільною згодою не врегульовано.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, обґрунтовано виходили із того, що спір, який виник між сторонами, щодо користування спільним майном, яке є неподільним, може бути вирішено у спосіб, обраний позивачкою, шляхом визначення порядку користування автомобілем помісячно.

При вирішенні спору судами попередніх інстанцій враховано обставини, встановленні у справі № 484/721/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, а також у справі 484/3192/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення частки у спільному майні та стягнення грошової компенсації.

Судами першої та апеляційної інстанцій надано належну оцінку поведінці учасників справи щодо користування спірним автомобілем, встановлено, що сторони спору перебувають у неприязних стосунках, на протязі п`яти років не можуть дійти згоди щодо визначення порядку користування автомобілем, який фактично перебуває у постійному володінні відповідача, що обмежує права позивачки, як рівноправного співвласника, на використання належного їй майна.

Окрім того, згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської областіз Первомайського відділу ДВС у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшла для затвердження в порядку статті 434 ЦПК України мирова угода від 20 серпня 2021 року, укладена між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в процесі виконання судового рішення у цій справі.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 30 вересня 2021 року зупинено провадження з розгляду зазначеної мирової угоди від 20 серпня 2021 року до повернення справи до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської областіз суду касаційної інстанції.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції в незміненій частині та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права.

Висновки судів першої та апеляційної інстанції не суперечать висновку, висловленому у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 924/1220/17.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 28 квітня 2021 року у незміненій за результатами апеляційного перегляду частині та постанову Миколаївського апеляційного суду від 21 липня 2021 року залишити без змін.