Короткий зміст позовних вимог і рішень судів попередніх інстанційУ листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Слов`янська міська рада, Орган опіки та піклування Слов`янської міської ради, про зобов`язання звільнити земельну ділянку та знести самочинно збудовані споруди.Свої вимоги обґрунтовувала тим, що на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 04 вересня 2013 року приватним нотаріусом Слов`янського міського нотаріального округу Соловар В. І., їй належить земельна ділянка площею 0,1000 га, кадастровий номер: 1414100000:01:002:0169, що розташована на АДРЕСА_1, цільове призначення - будівництво і обслуговування житлового будинку. Право власності на зазначену ділянку зареєстровано за нею в Державному реєстрі речових прав.14 серпня 2015 року вона уклала шлюб і змінила прізвище із ОСОБА_1 на ОСОБА_1 .Її земельна ділянка межує із земельною ділянкою на АДРЕСА_2, яка не приватизована та є комунальною власністю. Відповідно до кадастрової карти України, її земельна ділянка не межує із будь-якими зареєстрованими в Державному земельному кадастрі земельними ділянками. Згідно із відомостями із Державного реєстру речових прав, в ньому не зареєстроване право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 . Проте на зазначеній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна: житловий будинок із господарськими будівлями, які на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 13 березня 2018 року приватним нотаріусом Таранушенко В. М., належать по 1/3 частини ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .Частина двоповерхової споруди та частина господарських будівель, а саме частина металевого гаража, та частина будівлі бані відповідачів знаходяться на її земельній ділянці.01 жовтні 2019 року вона звернулася до Слов`янської міської ради із заявою про обстеження своєї земельної ділянки на предмет знаходження майна, яке належить власникам сусідньої земельної ділянки на АДРЕСА_2 .Комісією Слов`янської міської ради 08 жовтня 2019 року здійснено обстеження її земельної ділянки та підтверджено розміщення металевого гаража на її земельній ділянці. Рекомендовано звернутись до землевпорядної організації для встановлення меж земельної ділянки в натурі.Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 встановлені межі земельної ділянки в натурі та складений технічний звіт щодо виносу меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), який підтвердив існуючі межі її земельної ділянки та знаходження на ній зі сторони АДРЕСА_2, частини двоповерхової будівлі, частини господарської будівлі та гаража зі сторони садиби АДРЕСА_2 .Відповідно до матеріалів інвентаризаційної справи на житловий будинок належний відповідачам, зазначено, що на земельній ділянці на АДРЕСА_2, крім іншого, знаходяться самочинно збудовані будівлі, в тому числі: літня кухня "У-2" та будівля бані "Ф". Цей факт зафіксовано працівниками КП "БТІ" м. Слов`янська ще 05 листопада 2013 року. Ці споруди до спадщини не увійшли та на них у відповідачів немає правовстановлюючих документів. Споруди частково знаходяться на її земельній ділянці.На своїй земельній ділянці вона планує будівництво житлового будинку, проте розміщення на її земельній ділянці самочинно побудованих споруд, які їй не належать, створюють їй перешкоди.Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила зобов`язати ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 перенести металевийй гараж із земельної ділянки на АДРЕСА_1, та знести частину господарської будівлі бані, яка знаходиться на земельній ділянці на АДРЕСА_1, та яка позначена в інвентаризаційній справі на житловий будинок на АДРЕСА_2 та на земельній ділянці на АДРЕСА_2, на відстані 3 метра від її земельної ділянки.Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 11 лютого 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що згідно з Висновком експерта № 6413-6417, порушення прав землекористування ОСОБА_1, зокрема порушення меж належної останній земельної ділянки, кадастровий номер: 1414100000:01:002:0169, не виявлено. Встановлено недостовірність відомостей, внесених у ДЗК щодо вказаної ділянки та наявність накладання земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .Постановою Донецького апеляційного суду від 29 червня 2021 року рішення суду першої інстанції залишено без змін. Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачем не надано жодного належного доказу на підтвердження факту порушення відповідачами її прав, а саме, що спірні прибудови є самочинним будівництвом та розміщені на належній їй земельній ділянці.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скаргиУ липні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 11 лютого 2021 року та постанову Донецького апеляційного суду від 29 червня 2021 року, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. У своїй касаційній скарзі вказує на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 923/911/18, від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16 (провадження № 61-7446св19), від 27 січня 2021 року у справі № 175/4348/17 (провадження № 61-12868св19).Інші учасники справи своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористалися.

Позиція Верховного СудуЗгідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, аоскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам статей ЦПК України (1618-15) щодо законності та обґрунтованості.

Обставини, встановлені судамиЗгідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 04 вересня 2013 року приватним нотаріусом Слов`янського міського нотаріального округу Соловар В. І., земельна ділянка площею 0,1000 га, кадастровий номер: 1414100000:01:002:0169, що розташована в АДРЕСА_1, цільове призначення - будівництво і обслуговування житлового будинку, належить ОСОБА_1 . Право власності на зазначену ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно від 16 жовтня 2019 року № 184878970 та копій матеріалів інвентаризаційної справи вбачається, що за адресою: АДРЕСА_2, розташовано домоволодіння, яке складається з двох житлових будинків А-1, Б-2, а також складових об`єкта нерухомого майна: сараїв "Г", "Х", душу "Ж", гаража "Є", вбиральні "З", "Т", альтанки "І", навісів "К", "Л", "Н", "О", "П", "Р", огорожі 1, 2. Право власності на вказане домоволодіння зареєстровано за ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 по 1/3 частини. Листом управління містобудування та архітектури Слов`янської міської ради від 10 жовтня 2019 року № 08.04.04/293, ОСОБА_1 повідомлено, що виїздом на місцевість виявлено невідповідність межових знаків в натурі земельних ділянок ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Рекомендовано вирішити питання встановлення межових знаків в натурі на місцевості.За результатами технічного звіту топографо-геодезичних робіт щодо виносу меж земельної ділянки в натурі для будівництва та обслуговування жилого будинку на АДРЕСА_1, що виконано інженером геодезистом ОСОБА_7, визначено межі земельної ділянки та виконано їх винос в натурі.Рішенням Виконавчого комітету Слов`янської міської ради від 16 лютого 2000 року № 74/1 підтверджено право ОСОБА_9 на користування земельною ділянкою площею 1666 кв. м за фактичним користуванням, залишивши у приватній власності для обслуговування житлового будинку та господарських будівель - 1000 кв. м, згідно з державним актом Серії ДН № 005031 від 23 листопада 1998 року у постійне користування - 666 кв м.Державним актом на право приватної власності на землю Серії ДН № 005031, виданим на ім`я ОСОБА_9, останньому передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,1 га в межах, згідно з планом. Земельна ділянка розташована на землях Слов`янської міської ради.Повідомленням про виявлення органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, у документації із землеустрою/оцінки земель помилки, допущеної у його відомостях № 1531719044/10, ОСОБА_1 повідомлено про наявність помилки в частині координат земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, у технічній документації, яка розроблена 13 жовтня 2008 року.Рішенням від 20 липня 2018 року № РВ-1400328172018 посадовими особами Держгеокадастру відмовлено ОСОБА_2 у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру через знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки, а саме, перетин з ділянкою: 1414100000:01:002:0169. Рекомендовано звернутися для перевірки геодезичних вимірювань.На замовлення ОСОБА_2 виконувався комплекс землевпорядних робіт щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на АДРЕСА_2 . Роботи виконані згідно з чинним законодавством, погоджені з суміжними землекористувачами та Слов`янською міською радою. У зв`язку із відмовою у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру через наявність перетину із земельною ділянкою: 1414100000:01:002:0169, пропонує визначити суміжну межу земельних ділянок в натурі по існуючій огорожі земельної ділянки АДРЕСА_2, та сформованої у 2008 році земельної ділянки на АДРЕСА_1 .Актом прийому-передачі межових знаків на зберігання від 18 травня 2018 року підтверджено проведення та встановлення в натурі суміжних земельних ділянок за участю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .Рішенням Слов`янської міської ради від 28 листопада 2008 року № 69-ХХХ-5 передано у власність ОСОБА_10 земельну ділянку площею 0,1 га для будівництва будинку за адресою: АДРЕСА_1 .Із листа КП БТІ від 07 лютого 2020 року № 400-2/0.84/01 вбачається, що станом на 13 грудня 1999 року площа земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, склала 1 666 кв. м, а станом на 09 грудня 1996 року площа земельної ділянки склала 965,5 кв. м.Актом установлення та погодження меж землекористування від 30 березня 1998 року підтверджено факт встановлення меж земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2, у присутності суміжних землекористувачів на АДРЕСА_2 .Згідно з проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_10 для будівництва та обслуговування жилого будинку на АДРЕСА_1, у 2008 році відбулося встановлення в натурі та погодження зовнішніх меж земельної ділянки за відсутності згоди користувачів земельної ділянки АДРЕСА_2 .З 1998 року ОСОБА_9 належала на праві приватної власності на підставі державного акта земельна ділянка площею 0,1 га. Межі земельної ділянки встановлені на місцевості, узгоджені зі суміжними користувачами, які були на той час. Також в 1999 році ОСОБА_9 відведена земельна ділянка площею 583 кв. м, а в 2000 році відведена земельна ділянка площею 666 кв. м.На час набуття ОСОБА_9 права на земельну ділянку загальною площею 1666 кв. м земельні відносини регулювались нормами Земельного Кодексу (2768-14) в редакції від 18 грудня 1990 року та Декретом Кабінету Міністрів України "Про приватизацію земельних ділянок" від 26 грудня 1992 року (15-92) , відповідно до яких кожний громадянин мав право отримати безоплатно у власність земельну ділянку, підтвердженням виникнення права власності на земельну ділянку був державний акт, а додаткові земельні ділянки у користування відводились на підставі рішень місцевих рад.Технічні параметри земельної ділянки ОСОБА_9 відображені в технічній документації, складеної БТІ. Питання щодо внесення відомостей про земельні ділянки до єдиної бази щодо її розміру, місця розташування, межі та конфігурації врегульовано на законодавчому рівні в 2011 році з моменту набуття чинності Законом України "Про державний земельний кадастр" (3613-17) , а до 2011 року уся інформація наносилась графічно і переважно на паперових носіях.У 2008 році сформована земельна ділянка з присвоєнням поштової адреси на АДРЕСА_1, власником якої на цей час є ОСОБА_1 .Під час винесення земельної ділянки на місцевості її межі встановлено по існуючим парканам, що вбачається з акта встановлення меж в натурі, якій міститься в проекті землеустрою, щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 . Згідно з проектом відводу, на момент формування земельної ділянки, яка належить позивачу, був паркан, по якому встановлена межа. Вказаний акт не містить підпису ОСОБА_2 .Згідно з Висновком судової експертизи з питань землеустрою від 20 листопада 2020 року № 6413-6417 Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, порушення права землекористування ОСОБА_1, зокрема, порушення меж, належної їй земельної ділянки, кадастровий номер: 1414100000:01:002;0169, площею 0,1000, за адресою: АДРЕСА_1, не виявлено. При цьому, встановлено недостовірність відомостей у ДЗК та накладання земельних ділянок за цією адресою та земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_2, відповідно до правовстановлюючих документів ОСОБА_1 та ОСОБА_11 на ці земельні ділянки та вимог нормативно-правових актів.Фактичне розташування літньої кухні "У-2" та господарської будівлі бані, яка позначена літ. "Ф" в інвентаризаційній справі на житловий будинок АДРЕСА_2, відносно меж земельної ділянки ОСОБА_11, відповідає правовстановлюючим документам, крім металевого гаража (навіс), інформація про який у документації відсутня.Складові частини будинку АДРЕСА_3 ), позначені на схематичному плані земельної ділянки, як літня кухня "У-2", баня "Ф", знаходяться в межах земельної ділянки, у тому числі за фактичним користуванням), що відведена у користування та власність покійному ОСОБА_9 на підставі державного акта на право власності серії ДН № 005031 від 23 листопада 1998 року та рішення Слов`янської міської ради від 18 листопада 1998 року № 483/6 та від 16 лютого 2000 року № 74/1.Фактична межа земельної ділянки (яка перебуває у власності та користуванні ОСОБА_2 ) на АДРЕСА_2, не відповідає межі, яка встановлена в натурі на місцевості в 2008 році під час передачі у власність суміжної земельної ділянки на АДРЕСА_1, через сумнівну достовірність відомостей про останню.Межі земельної ділянки на АДРЕСА_2, не відповідають межам, визначеним за результатами технічної інвентаризації станом на 1999 рік після передачі у користування покійному ОСОБА_9 додаткової земельної ділянки, але невідповідностей, які впливають на результати заходів, передбачених цією документацією, не виявлено.

Нормативно-правове обґрунтуванняВідповідно до частини першої, другої статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України (254к/96-ВР) , цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.Статтею 91 ЗК Українивстановлено, що власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства.Статтею 104 ЗК України передбачено, що власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров`я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше.Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (пункт "б" частини третьої статті 152 ЗК України).Відповідно до частин першої, четвертої та сьомої статті 376 ЦК Українижитловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.Юридичними фактами, які складають правову підставу знесення самочинного будівництва, є: істотне відхилення від проекту та/або істотне порушення будівельних норм і правил, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб; неможливість проведення перебудови або відмова особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, від її проведення.При вирішенні питання про те, чи є відхилення від проекту істотним і таким, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, необхідно з`ясовувати, зокрема, як впливає допущене порушення з урахуванням місцевих правил забудови, громадських і приватних інтересів на планування, забудову, благоустрій вулиці, на зручність утримання суміжних ділянок тощо.Під істотним порушенням будівельних норм і правил, з огляду на положення законів України "Про основи містобудування" (2780-12) , "Про архітектурну діяльність" (687-14) , "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17) , постанови Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466 "Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт" (466-2011-п) , необхідно розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність та загрожує життю й здоров`ю людини, тощо.Самочинне будівництво підлягає безумовному знесенню, якщо: власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво; власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на самочинну забудову, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку; самочинна забудова зведена на наданій земельній ділянці, але з відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови.Такий правовий висновок щодо застосування норм матеріального права викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 725/5630/15-ц (провадження № 14-341цс18).Законність знесення самочинного будівництва має бути оцінено на предмет пропорційності такого втручання.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Враховуючи викладене, суди, встановивши фактичні обставини у справі, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для знесення самочинного будівництва, оскільки відповідно до Висновку експерта № 6413-6417, порушення прав землекористування ОСОБА_1, зокрема порушень меж належної позивачу земельної ділянки, кадастровий номер: 1414100000:01:002:0169, не виявлено. Встановлено недостовірність відомостей, внесених в ДЗК щодо вказаної ділянки та наявність накладання земельних ділянок за адресами: АДРЕСА_1, та АДРЕСА_2 .У своїй касаційній скарзі заявник вказує на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 923/911/18, від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16 (провадження № 61-7446св19), від 27 січня 2021 року у справі № 175/4348/17 (провадження № 61-12868св19).Проте доводи заявника, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли своє підтвердження. У постанові Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 923/911/18 предметом позову є знесення за власний рахунок усіх самовільно збудованих споруд, які знаходяться на земельній ділянці, що належить позивачу на праві постійного користування. Судами попередніх інстанцій установлено, вказані об`єкти нерухомості (актовий зал літ. "А" 47,5 кв. м, їдальня літ. "Б" 55 кв. м) належать відповідачу, що підтверджується свідоцтвом про право власності, та були збудовані у 1965, 1980 роках, до набуття позивачем права постійного користування земельною ділянкою, з огляду на що не є самочинним будівництвом у розумінні частини першої статті 376 ЦК України.Залишаючи без змін постанову Закарпатського апеляційного суду, Верховний Суд у постанові від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16 (провадження № 61-7446св19), погодився із наявністю порушених прав позивача, з огляду на те, що висновком судової земельно-технічної експертизи установлено, що раніше встановлені межі земельної ділянки позивача, виділеної на підставі рішення сільської ради, порушені з боку суміжних землекористувачів, а сама земельна ділянка позивача внаслідок часткового захоплення суміжними землекористувачами повністю зникла. Вказана земельна ділянка в установленому законом порядку не вилучалася з користування позивача органом місцевого самоврядування, фактичні розміри та площа земельної ділянки відповідачане відповідають параметрам його земельної ділянки, виділеної у 1993 році, а також параметрам, вказаним в подальшому експертом в Проекті землеустрою. Земельна ділянка, яка надавалася відповідачу рішенням сільської ради та передана у його власність, не була вільною, у зв`язку з чим, вказане рішення органу місцевого самоврядування підлягає скасуванню із визнанням недійсним та скасуванням свідоцтва про право власності на земельну ділянку.Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, Верховний Суд у постанові від 27 січня 2021 року у справі № 175/4348/17 (провадження № 61-12868св19) вказав на те, що суди належним чином не дослідили висновок експертного будівельно-технічного дослідження, згідно з якими, за даними фактичних вимірів в натурі фактична відстань між гранню стіни прибудови садового будинку на земельній № 34, що пролягає по межі між ділянкою № НОМЕР_1 до найближчої грані стіни садового будинку Літ. 1 на земельній ділянці АДРЕСА_4, становить 6,48 м, водночас згідно з пунктом 3.25 та табл.1 додатку 3.1. до ДБН 360-92 "Містобудування. Планування та забудова міських та сільських поселень" така відстань має становити не менше 8 м.Верховний Суд зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.При цьому, під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, необхідно розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.Колегія суддів вважає, що аналіз висновків, зроблених у судових рішеннях попередніх інстанцій у цій справі, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним Верховним Судом у справах, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, оскільки зазначені висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення, що не дає підстави вважати правовідносини у цих справах подібними.Отже, доводи заявника, що стали підставою для відкриття касаційного провадження не знайшли своє підтвердження. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних рішеннях, питання вичерпності висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що переглядається, судові рішення відповідають вимогам вмотивованості.Верховний Суд розглянув справу в межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження; і підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, арішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.Керуючись статтями 400, 401, 402, 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду