Іменем України18 листопада 2021 року м. Київсправа № 208/8913/15-цпровадження № 61-11420св20Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М., учасники справи:позивач - ОСОБА_1,відповідач - ОСОБА_2,розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19 вересня 2019 року у складі судді Іванченко Т. П. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 червня 2020 року у складі колегії суддів: Варенко О. П., Городничої В. С., Лаченкової О. В.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 з позовом про стягнення боргу за договором позики.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_2 у грудні 2010 року звернувся до позивача з проханням позичити йому грошові кошти для розвитку бізнесу.

31 грудня 2010 року між позивачем та відповідачем укладений договір позики коштів, згідно умов якого ОСОБА_2 надав ОСОБА_1 безпроцентну грошову позику у сумі 28 000,00 доларів США, що на момент звернення до суду з позовом за офіційним курсом НБУ еквівалентно 637 000,00 грн. Строк повернення боргу встановлений до 01 червня 2014 року.

Після отримання грошей за участю свідка ОСОБА_3, ОСОБА_2 власноручно заповнив договір позики, у тому числі суму позики та строк повернення боргу.

У визначений договором час ОСОБА_2 суму позики не повернув та ухиляється від виконання договірного зобов`язання.

Позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь заборгованість за договором позики від 31 грудня 2010 року у розмірі 637 000,00 грн.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанції

Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 червня 2020 року, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 637 000,00 грн заборгованості за договором позики від 31 грудня 2010 року, 3 843,60 грн витрат по сплаті судового збору, 3 925,25 грн витрат, пов`язаних із проведенням експертизи № 299/1 від 27 лютого 2019 року; 7 142,40 грн витрат, пов`язаних із проведенням експертизи № 562/563/564-17 від 15 січня 2018 року.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що договір позики від 31 грудня 2010 року відповідає змісту статей 1046, 1047, 1049 ЦК України, містить всі істотні умови договору та виражав дійсні наміри позичальника і позикодавця.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2020 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19 вересня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 червня 2020 року, відмовити у задоволенні позовних вимог.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не застосував та не проаналізував статті 509, 510 ЦК України щодо відсутності ідентифікаційних даних позикодавця в тексті договору позики, наданого суду позивачем. Тобто ідентифікувати позикодавця не має можливості. Висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах відсутній. Судом допущено також порушення норм процесуального права (статей 143, 149 ЦПК України в редакції до 15 грудня 2017 року так і пункту 3 статті 89 та статті 110 ЦПК України в діючій редакції) та Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень. В ухвалі Заводського районного суду м. Дніпродзержинська йде мова про призначення технічної експертизи, а Запорізьким відділенням Дніпровського ДНІСЕ проведена комплексна експертиза. Судами не враховано в якості належного доказу висновок Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБУ в якому зазначено, що в оригіналі договору позики виправлена дата з "2011" на "2014" шляхом дописування. Судами встановлені обставини, що мають суттєве значення для справи на підставі недопустимих доказів, а саме, доказів, зазначених в експертизі Запорізького відділення Дніпропетровського Інституту судових експертиз.

Позиція інших учасників справи

У лютому 2021 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, оскаржені судові рішення залишити без змін.

Відзив мотивований тим, що оскаржені судові рішення не містять порушень норм матеріального чи процесуального права, а доводи касаційної скарги є надуманими та такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 серпня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Верховного Суду від 08 жовтня 2020 року ОСОБА_2 продовжено строк на усунення недоліків.

Ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2020 року ОСОБА_2 поновлено строк на касаційне оскарження та продовжено строк на усунення недоліків.

Після усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 208/8913/15-ц, витребувано справу з суду першої інстанції, у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення дії постанови Дніпровського апеляційного суду від 24 червня 2020 року відмовлено.

У лютому 2021 року матеріали цивільної справи № 208/8913/15-ц надійшли до Верховного Суду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 14 січня 2021 року вказано, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).

Фактичні обставини

Суди встановили, що 31 грудня 2010 року між ОСОБА_2 як позичальником та ОСОБА_1 як позикодавцем (кредитором) у присутності свідка ОСОБА_3 укладений договір позики на суму 28 000 доларів США зі строком повернення позики до 01 червня 2014 року.

Зобов`язання за договором позики відповідачем не виконане.

15 січня 2018 року Запорізьким відділенням Дніпропетровського НДІСЕ (з огляду на відсутність у Дніпропетровському НДІСЕ спеціалістів відповідної галузі, згідно листа установи від 11 жовтня 2017 року № 14/12-03/1929) був складений висновок № 562/563/564-17, за результатами проведення комплексної комісійної технічної експертизи документів.

Відповідно до пункту 4.2 "Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень", процесуальний статус експертизи був змінений з технічної експертизи документів на комплексну комісійну технічну експертизу документів.

На підставі пункту 4.14 "Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень", поставлені на вирішення судової експертизи питання були згруповані, викладені в редакції судового експерта та вирішувались в наступній послідовності:

- Писальним приладом якого типу виконано рукописний текст та підписи в підписі в оригіналі договору позики, укладеному 31 грудня 2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .?

- Чи вносилися виправлення, зміни або доповнення у рукописному написанні строку повернення займу у пункту 2 договору займу від 31 грудня 2010 року, а саме в зазначенні року "2014", що стосується останньої цифри "4"?

- У разі виявлення зміни первинного виду запису в рукописному записі цифри "4" при написанні року повернення займу, у пункті 2 договору, визначити яким чином проведено це виправлення (дописка, виправлення, чи інше), та в який період, в порівнянні з періодом 31 грудня 2010 року?

- Чи в один і той же період (дату, місяць, рік) внесені рукописні записи здійснені ОСОБА_2 (дата договору, його особисті дані, паспортні дані, адреса, сума цифрами, знак долара США, сума прописами, строк повернення займу, дані підпису договору від імені ОСОБА_2 ) та дані внесені ОСОБА_1 (у графі, де зазначено "кредитор" - прізвище, ім`я та по-батькові, підпис та дані ОСОБА_4 у розділі "подписи сторон"), дані від імені ОСОБА_3 (записані у пункті 6 прізвище, ім`я, по-батькові, з зазначенням його паспортних даних та підпис і прізвище з ініціалами у розділі "подписи сторон")?

- Якщо записи по пункту 4 питання здійснені у різні періоди, визначити часовий період здійснення цих записів (дату, місяць, рік), в порівнянні з датою 31 грудня 2010 року, кожною особою, зазначеною у договорі.

За наслідками експертного дослідження надані наступні висновки:

По питанню № 1 - підписи, розміщені в графах "Заемщик", "Кредитор" і виконані відповідно від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_1, а також відповідний рукописний текст, виконаний фарбувальною речовиною синього кольору, виконані з використанням гелевої ручки, спорядженої чорнилом синього кольору.

В зв`язку з тим, що штрихи рукописного-цифрового тексту, розміщеного в графах "Я (ф.и.о.)" і "Паспорт/серия/адрес/телефон:" та підпису, виконаного від імені ОСОБА_5 рукописним способом світло-сірого кольору, фарбувальна речовина у штрихах має слабку щільність та часткове знебарвлення, а також відсутність райдужного блиску та ознак пишучого вузла, вирішити яким пишучим приладом виконаний досліджуваний текст та підпис не надається за можливе.

По питанню № 2 - ознак змін первинного змісту в оригіналі договору позики, укладеному 31 грудня 2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не встановлено.

По питанню № 3 - у зв`язку з тим, що під час дослідження не було виявлено ознак змін первинного змісту досліджуваного документу, питання: "У разі виявлення зміни первинного виду запису в рукописному записі цифри "4" при написанні року повернення займу, у пункті 2 договору, визначити яким чином проведено це виправлення (дописка, виправлення, чи інше), та в який період, в порівнянні з періодом 31 грудня 2010 року?" не вирішувалось.

По питанню № 4 - встановити чи в один і той же період (дата, місяць, рік) внесені рукописні записи та підписи, які виконані фарбувальною речовиною синього кольору від імені ОСОБА_2 (дата договору, його особисті дані, паспортні дані, адреса, сума цифрами, знак долара США, сума прописами, строк повернення займу, дані підпису договору від імені ОСОБА_2 ) та ОСОБА_1 (у графі, де зазначено "кредитор" - прізвище, ім`я та по-батькові, підпис та дані ОСОБА_1 у розділі "подписи сторон"), в оригіналі договору позики, укладеному 31 грудня 2010 року, не надається за можливе в зв`язку з відсутністю у експертів впроваджених у судово-експертну практику України методик встановлення абсолютного часу виконання рукописних записів гелевим чорнилом.

Встановити чи в один і той же період (дата, місяць, рік) внесенні рукописні записи та підпис, які виконані фарбувальною речовиною світло-сірого кольору від імені ОСОБА_3 (записані у пункті 6 прізвище, ім`я, по-батькові, з зазначенням його паспортних даних, та підпис і прізвище з ініціалами у розділі "подписи сторон"), в оригіналі договору позики, укладеному 31 грудня 2010 року, не надається за можливе, в зв`язку з недостатньою кількістю барвника.

По питанню № 5 - визначити часовий період здійснення рукописних записів та підпису, які виконані фарбувальною речовиною синього кольору від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_1, в оригіналі договору позики, укладеному 31 грудня 2010 року, не надається за можливе в зв`язку з відсутністю у експертів впроваджених у судово-експертну практику України методик встановлення абсолютного часу виконання рукописних записів гелевим чорнилом.

Визначити часовий період здійснення рукописних записів та підписів, які виконані фарбувальною речовиною світло-сірого кольору від імені ОСОБА_3, в оригіналі договору позики, укладеному 31 грудня 2010 року, не надається за можливе, в зв`язку з недостатньою кількістю барвника.

За результатами судово-технічної експертизи документів від 20 вересня 2018 року надані наступні висновки:

По питанню № 1 - вирішити питання "Яка фамілія зазначена в преамбулі після слів "Именуемый в дальнейшем "ЗАЕМЩИК", с одной стороны" та в частині розшифровки підписів сторін договору позики від 31 грудня 2010 року "Лохманев" чи " ОСОБА_4" (договір написано російською мовою)?" не виявилось можливим у зв`язку із відсутністю відповідних методик досліджень.

По питанню № 2 - "Яка різність в часі написання " ОСОБА_2" та " ОСОБА_1"?" не вирішувалося, оскільки виходить за межі компетенції експерта з технічної експертизи документів.

По питанням № 3-4 - в місці розташування рукописного запису "14" в пункті 2 договору позики від 31 грудня 2010 року раніше був запис "11", який було змінено шляхом дописки.

Встановити "коли вносились зміни" не виявилось можливим у зв`язку із відсутністю відповідних методик досліджень.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості грошей (стаття 1047 ЦК України).

Тлумачення статей 1046 та 1047 ЦК України свідчить, що по своїй суті розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року у справі № 128/891/20-ц (провадження № 61-4560св21) зазначено, що "за своєю суттю розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Особа, яка має боргову розписку, в якій немає даних про позикодавця, вважається позикодавцем при відсутності належних і допустимих доказів, визначених частиною другою статті 76 ЦПК України, що спростовують зміст боргового документа, або є докази неправомірного заволодіння такою розпискою особою, яка нею володіє (рішення правоохоронних органів тощо).

Зазначене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 27 травня 2020 року у справі № 583/97/19, провадження, № 61-13172св19, на яку вірно послався апеляційний суд, а також зі змістом статті 545 ЦК України".

Отже, доводи касаційної скарги про відсутність в договорі ідентифікаційних даних позикодавця безпідставні.

У частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Встановивши, що ОСОБА_2 уклав з ОСОБА_1 договір позики, за яким отримав грошові кошти та у встановлений ним строк їх не повернув, суди належним чином з`ясувавши обставини у справі, надавши оцінку зібраним у справі доказам, дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за договором позики.

Доводи касаційної скарги про те, що висновки експертиз є недопустимими доказами - необгрунтовані.

Відповідно до статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Тлумачення статті 78 ЦПК України свідчить про те, що кожен доказ, доданий до відповідного процесуального документа, повинен бути отриманий у вірний спосіб, тобто з дотриманням законодавчих вимог. Закон забороняє суду при зважуванні обставин справи на основі їх обґрунтування брати до уваги докази, одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Крім цього, ті обставини, що згідно з законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не довів, що експертизи проведені з порушенням вимог закону, тому суди обґрунтовано вважали їх висновки допустимими доказами.

Посилання в касаційній скарзі на пропуск строку позовної давності не може бути підставою для скасування судових рішень, оскільки за змістом частини третьої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

В касаційній скарзі відповідач не вказав на те, що ним під час розгляду справи в суді першої інстанції була подана відповідна заява.

Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що ОСОБА_2 під час розгляду справи в суді першої інстанції з заявою про застосування наслідків спливу позовної давності не звертався. Посилання на застосування судом позовної давності міститься в заяві про скасування заочного рішення, яка ОСОБА_2 не підписана (т. 1 арк.спр. 39).

Висновки Верховного Суду

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

З урахуванням висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Судуу складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року у справі № 128/891/20-ц (провадження № 61-4560св21) колегія суддів вважає, що оскаржені судові рішення ухвалені із дотриманням норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення, оскаржені судові рішення залишити без змін.