провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 14 квітня 2020 року в складі судді Бєлостоцької О. В. та постанову Донецького апеляційного суду від 02 листопада 2020 року в складі колегії суддів: Канурної О. Д., Космачевської Т. В., Мальованого Ю. М.,

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та просила усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою № 1 рілля, кадастровий номер 1422484400:09:000:0012, площею 21, 75 га, розташованою на території Софіївської сільської ради Костянтинівського району, з боку відповідача шляхом заборони використовувати землю для вирощування сільськогосподарських культур та інших цілей.

Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що їй на праві власності в порядку спадкування після смерті батька на підставі рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 28 січня 2019 року належить земельна ділянка загальною площею 27, 93 га, розташована на території Софіївської сільської ради Костянтинівського району, яка складається з ріллі та пасовища.

Ще до оформлення права власності на цю земельну ділянку їй було відомо, що частина земельної ділянки (рілля) незаконно використовується відповідачем ОСОБА_2 для вирощування сільськогосподарської продукції.

Вона неодноразово зверталася до відповідача з вимогами не використовувати належну їй земельну ділянку, проте відповідач їх не виконує, посилаючись на те, що за життя її батька він придбав у нього зазначену земельну ділянку. Проте такі обставини не відповідають дійсності, оскільки жодних договірних відносин між її батьком та відповідачем не існувало.

Посилаючись на викладене, оскільки внаслідок таких дій відповідача вона позбавлена можливості використовувати належну їй земельну ділянку, просила позов задовольнити.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 14 квітня 2020 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 02 листопада 2020 року, позов задоволено.

Усунуто ОСОБА_1 перешкоди в користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер 1422484400:09:000:0012, площею 21, 75 га (рілля), розташованою на території Софіївської (Новоартемівської) сільської ради з боку ОСОБА_2 шляхом заборони використовувати земельну ділянку для вирощування сільськогосподарських культур та інших цілей.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідач без належної правової підстави використовує спірну земельну ділянку, що призводить до порушення прав позивача як власника цієї земельної ділянки.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У грудні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 14 квітня 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 02 листопада 2020 року й закрити провадження у справі.

Підставами касаційного оскарження зазначає неправильне застосування апеляційний судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:

- застосування норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року в справі № 129/1033/13-ц, у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року в справі № 910/18036/17, від 19 грудня 2018 року в справі № 644/525/17-ц, від 23 жовтня 2019 року в справі № 917/1307/18, від 27 травня 2020 року в справі № 2-879/13 та від 29 жовтня 2020 року в справі № 905/1630/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

- судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована, зокрема тим, що позовні вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на припущеннях, оскільки вона не довела письмовими доказами, що саме він користується спірною земельною ділянкою, як і не надала доказів, що він отримував від неї чи від її батька будь-які претензії щодо звільнення земельної ділянки.

Проте суди першої та апеляційної інстанцій на наведене уваги не звернули, надані ним докази щодо наявності між його братом та батьком позивача договірних відносин не врахували, внаслідок чого безпідставно задовольнили позов.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області.

04 січня 2021 року справа № 233/2634/19 надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, та якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

Установлено, щоОСОБА_4 на підставі державного акта серії ДН № 133164, виданого 09 листопада 2004 року, належала земельна ділянка, розташована на території Новоартемівської (після перейменування Софіївської) сільської ради Костянтинівського району, загальною площею 27, 93 га, яка складається з ділянки № 1 з кадастровим номером 1422484400:09:000:0012, та ділянки № 2 з кадастровим номером 1422484400:05:000:0075.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 28 січня 2019 року, яке набрало законної сили 30 жовтня 2019 року, за позивачем ОСОБА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 визнано право власності на вищевказану земельну ділянку.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 12 березня 2019 року зареєстровано право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, кадастровий номер 1422484400:09:000:0012, площею 21, 75 га, нормативно грошова оцінка якої становить 718 888, 95 грн.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Статтею 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (стаття 319 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до частини першої статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Частинами другою, третьою статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Згідно зі статтею 12, частиною першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до частиною першою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суди встановили, що фактичне використання спірної земельної ділянки відповідачем ОСОБА_2 підтверджується показаннями свідка ОСОБА_5, які є послідовними за змістом та переконливими, а також зазначена обставина підтверджена самим відповідачем, який у своїх поясненнях у суді першої інстанції зазначав, що обробляє цю земельну ділянку як представник орендаря - його брата ОСОБА_6 на підставі усної довіреності на здійснення господарської діяльності, проте належних та допустимих доказів на підтвердження цих обставин суду не надав.

За таких обставин, установивши, що відповідач без належної правової підстави використовує земельну ділянку, власником якої є позивач, чим створює останній перешкоди в користуванні своїм майном, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Висновки судів не суперечать висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року в справі № 129/1033/13-ц, у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року в справі № 910/18036/17, від 19 грудня 2018 року в справі № 644/525/17-ц, від 23 жовтня 2019 року в справі № 917/1307/18, від 27 травня 2020 року в справі № 2-879/13 та від 29 жовтня 2020 року в справі № 905/1630/19, а тому доводи касаційної скарги в цій частині безпідставні.

Інші аргументи касаційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки зводяться до незгоди заявника з висновками судів стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстав для їх скасування немає.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 14 квітня 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 02 листопада 2020 року без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 14 квітня 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 02 листопада 2020 року залишити без змін.