Постанова

Іменем України 17 листопада 2021 року

м. Київсправа № 359/5053/18провадження № 61-15903св20Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач), учасники справи:позивач - ОСОБА_1,відповідач - Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", третя особа - ОСОБА_2, розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 листопада 2019 року у складі судді Борця Є. О. та постанову Київського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Верланова С. М., Мережко М. В., Савченка С. І.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимогУ червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі - ДП "МА "Бориспіль"), третя особа - ОСОБА_2, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.Свої вимоги обґрунтовував тим, що з 26 липня 2012 року перебував у трудових відносинах із відповідачем, обіймаючи різні посади.З 03 січня 2017 року він займав посаду прийомоздавальника багажу камери знахідок камери незапитаного багажу служби обслуговування в терміналах аеровокзального комплексу в ДП "МА "Бориспіль". Пунктом 5 наказу т.в.о. генерального директора ДП "МА "Бориспіль" від 02 березня 2018 року № 11-07/1-393/п йому оголошено догану у зв`язку з тим, що протягом грудня 2017 року та січня 2018 року він здійснював заволодіння чужими речами, прийнятими на зберігання.Крім того, в результаті проведення позапланової інвентаризації було виявлено, що він неодноразово ухилявся від внесення до програми АРМ інформації про речі, прийняті на зберігання, а також не забезпечив збереження прийнятих ним на зберігання речей. Наказом т.в.о. генерального директора ДП "МА "Бориспіль" від 20 червня 2018 року №11-07/1-1135/п його звільнено з роботи з 20 червня 2018 року у зв`язку з втратою довір`я до нього на підставі пункту 2 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України (322-08) ).Зазначав, що речі, якими він заволодів у приміщенні камери знахідок, були лише продуктами харчування. Він діяв на виконання усного розпорядження адміністратора камери незапитаного багажу ОСОБА_3, який дозволив приймати продукти харчування на тимчасове зберігання та знищувати їх через дві доби після прийняття. Крім того, між нестачею прийнятих на зберігання речей та його діями відсутній причинно-наслідковий зв`язок.Ці обставини свідчать про те, що він не порушував трудову дисципліну та не вчиняв дій, які давали підстави для втрати довір`я до нього. У зв`язку з цим профспілковий комітет Незалежної професійної спілки працівників авіаційної безпеки не надав згоду на його звільнення з роботи. Крім того, вважав, що він був двічі притягнутий до відповідальності за одне й те саме правопорушення, що прямо суперечить статті 61 Конституції України.Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив:- скасувати наказ т.в.о. генерального директора ДП "МА "Бориспіль" від 20 червня 2018 року №11-07/1-1135/п;-поновити на роботі на посаді прийомоздавальника багажу камери знахідок камери незапитаного багажу служби обслуговування в терміналах аеровокзального комплексу з 20 червня 2018 року;- стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період часу з 20 червня 2018 року до дня ухвалення судового рішення.

Короткий зміст рішення суду першої інстанціїРішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 листопада 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.Суд першої інстанції виходив з того, що:- на ОСОБА_1 були покладені обов`язки приймати знахідки, здійснювати їх облік, а також забезпечувати схоронність прийнятих на зберігання знахідок. Знахідки відносяться до товарних цінностей. Аналіз цих обставин переконливо свідчить про те, що позивач займав посаду, пов`язану з безпосереднім обслуговуванням товарних цінностей. Саме тому з ним був укладений договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 03 січня 2017 року № 11-14-1;- з дослідженого у судовому засіданні відеозапису та змісту акту перегляду цього відеозапису від 01 лютого 2018 року № 41-26/2-7 вбачається, що 17 грудня 2017 року в період часу з 15 год 33 хв. до 15 год 35 хв. ОСОБА_1 зайшов до камери знахідок, підібрав з підлоги поліетиленовий пакет, дістав з нього жіночий рюкзак, оглянув його вміст та поклав жіночий рюкзак на полицю зі знахідками. В період часу з 17 год 13 хв. до 17 год 22 хв. позивач взяв з полиці зі знахідками чужий ремінь з пломбою та уважно оглянув його. Після цього він зняв свій особистий ремінь, скрутив його та заклеїв скотчем. За допомогою ножиць позивач зрізав пломбу з чужого ременя, наклеїв її на власний ремінь та, здійснивши напис на пломбі, поклав особистий ремінь на полку зі знахідками. Натомість, чужий ремінь, з якого ОСОБА_1 зрізав пломбу, він надів на себе. В період часу з 17 год 25 хв. до 17 год 30 хв. позивач узяв з ящика зі знахідками парфуми та скористався ними. Після цього ОСОБА_1 брав по черзі з ящика зі знахідками п`ять гаманців та, повернувшись до камери спиною, приховано викладав із них грошові кошти. О 18 год 50 хв. він узяв з полиці зі знахідками пакет та помістив його до шафи. О 20 год 00 хв. позивач помістив указаний пакет до особистої сумки. Крім того, чужі речі, які ОСОБА_1 оглядав о 15 год 35 хв., він перемістив із жіночого рюкзака до особистої сумки. 26 грудня 2017 о 07 год 50 хв. у приміщенні камери знахідок позивач дістав парасолю з полиці зі знахідками. О 20 год 04 хв. після закінчення робочої зміни він забрав вказану парасолю та залишив робоче місце. 30 грудня 2017 року в приміщенні камери знахідок о 18 год 03 хв. ОСОБА_1 дістав з полиці зі знахідками чужі речі та заховав їх під коробкою жовтого кольору. О 17 год 38 хв. він взяв з полиці зі знахідками парфуми та скористався ними. О 19 год. 50 хв. позивач підняв коробку жовтого кольору та поклав до власної сумки чужі речі, які він приховав о 18 год 03 хв. Крім того, о 19 год 57 хв. ОСОБА_1 дістав з коробки зі знахідками чужу шапку та витер нею своє обличчя. 06 січня 2018 року в приміщенні камери знахідок позивач відкрив пакет зі знахідками та оглянув його вміст. В період часу з 19 год 46 хв. до 19 год 48 хв. ОСОБА_1 перемістив речі, що зберігались у вказаному пакеті, до його особистої сумки;- ці обставини переконливо свідчать про те, що ОСОБА_1 не тільки не виконав посадовий обов`язок щодо забезпечення збереження знахідок, а, навпаки, неодноразово приймав безпосередню участь у незаконному заволодінні чужими речами. У такий спосіб він свавільно порушив вимоги пункту 4.3 посадової інструкції прийомоздавальника багажу камери знахідок камери незапитаного багажу служби пасажирського обслуговування від 14 березня 2017 року № 34-05/1-12, а також пункту 11.5 Технології про порядок дій при виявленні знахідки, її зберіганні, обліку та видачі. Тому на ОСОБА_1 цілком законно було накладено дисциплінарне стягнення у виді догани;- зі змісту акту проведення позапланової ревізії від 19 лютого 2018 року № 34-26/9-3 вбачається, що в результаті проведення позапланової інвентаризації камери знахідок камери незапитаного багажу було виявлено, що ОСОБА_1 неодноразово ухилявся від внесення до програми АРМ відомостей про прийняті ним знахідки: зокрема, цукерки, 5 пачок кави по 100 грамів, пакунок, запакований в картон та стягнутий смужками, тощо. Крім того, була виявлена нестача пляшки горілки, прийнятої позивачем на зберігання. Всупереч частині першій статті 81 ЦПК України ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 не подали жодного доказу на підтвердження того, що до нестачі вказаної речі причетний не позивач, а інший працівник ДП "МА "Бориспіль". Достовірність таких доводів спростовується копією акту про виявлення знахідки, з якої вбачається, що пляшка горілки була передана на зберігання саме ОСОБА_1, а не іншому працівнику ДП "МА "Бориспіль";- наведені обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 систематично не дотримувався посадових обов`язків щодо здійснення обліку та забезпечення схоронності прийнятих на зберігання знахідок. Більш того, нестача знахідок була зумовлена не тільки необережним виконанням позивачем указаних посадових обов`язків, а умисним заволодінням ним чужих речей. Безумовно, такі діяння цілком обґрунтовано викликали втрату довір`я до ОСОБА_1, оскільки вчинення вантажниками та прийомоздавальниками багажу численних крадіжок багажу пасажирів вкрай негативно випливають на авторитет не тільки міжнародного аеропорту "Бориспіль", але й держави Україна в цілому;- у матеріалах цивільної справи міститься копія листа голови Незалежної професійної спілки працівників авіаційної безпеки від 05 квітня 2018 року № 01-35, зі змісту якого вбачається, що відповідачу було відмовлено у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 з роботи у зв`язку з тим, що у відеозаписах нібито не доведено жодного випадку протиправних дій позивача. Однак достовірність цього судження спростовується дослідженим у судовому засіданні відеозаписом, актом перегляду цього відеозапису від 01 лютого 2018 року № 41-26/2-7 та актом проведення позапланової ревізії від 19 лютого 2018 року № 34-26/9-3. Ці докази є послідовними та перебувають у тісному логічному зв`язку. Крім того, їх кількість є достатньою для того, щоб стверджувати про цілковиту необґрунтованість рішення профспілкового комітету Незалежної професійної спілки працівників авіаційної безпеки. В такому випадку на підставі частини сьомої статті 43 КЗпП України ДП "МА "Бориспіль" законно звільнило позивача з роботи без згоди вказаної профспілкової організації.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанціїПостановою Київського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 листопада 2019 року залишено без змін. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про законність звільнення позивача у зв`язку з втратою довір`я. ОСОБА_1 систематично не дотримувався посадових обов`язків щодо здійснення обліку та забезпечення схоронності прийнятих на зберігання знахідок. Більш того, нестача знахідок була зумовлена не тільки необережним виконанням позивачем вказаних посадових обов`язків, а умисним заволодінням ним чужих речей. Такі діяння цілком обґрунтовано викликали втрату довір`я до ОСОБА_1, оскільки вчинення вантажниками та прийомоздавальниками багажу численних крадіжок багажу пасажирів вкрай негативно випливають на авторитет та репутацію відповідача. Кількість доказів, які підтверджують факт заволодіння позивачем чужими речами, їх кількість є достатньою для того, щоб стверджувати про цілковиту необґрунтованість рішення профспілкового комітету Незалежної професійної спілки працівників авіаційної безпеки. В такому випадку на підставі частини сьомої статті 43 КЗпП України ДП "МА "Бориспіль" законно звільнило позивача з роботи без згоди вказаної профспілкової організації.

Аргументи учасників справи

Зміст та доводи касаційної скарги У жовтні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга від ОСОБА_1, у якій він, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення про задоволення позову.У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що:- саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. Разом з тим, суди попередніх інстанцій мотивували відмову у задоволенні позову тим, що він як позивач не довів обставин, які свідчать про те, що він не заволодів чужим ременем, грошовими коштами та парасолею;- втрата до нього довіри на тій підставі, що нібито він заволодів чужими речами, ґрунтується на припущеннях. Жодна інвентаризація не містить даних про привласнення ним майна. У матеріалах справи наявні лише відеозаписи, де відображені дії прийомоздавальника, які здійснюються ним кожної робочої зміни, в тому числі - і зі своїми власними речами;- жоден документ, який регламентує мою роботу прийомоздавальника КНБ, не передбачає приймання цінностей саме під особистий звіт; не передбачає контролю за рухом і зберіганням цінностей. Він, як прийомоздавальник КНБ, лише приймав на зберігання ті цінності, які надходять до КНБ протягом його зміни, після цього він втрачає контроль за рухом і зберіганням цих цінностей одразу ж після закінчення своєї зміни. Передача прийнятих цінностей від зміни до зміни (від прийомоздавальника до прийомоздавальника) чинними документами не передбачена. Тобто, прийняті речі це обліковуються за конкретними прийомоздавальниками, а обліковуються в базі;- при відмові у задоволенні його вимог про поновлення на роботі суди належним чином не оцінили рішення виборного профспілкового органу про відмову у наданні згоди на звільнення;- вважає, що його двічі притягнуто до відповідальності за одне й те саме правопорушення.

Зміст відзивуУ січні 2021 року до Верховного Суду від ДП "МА "Бориспіль" надійшов відзив, у якому його представник просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій про законність звільнення позивача. Представник відповідача наголошує на тому, що тягар доказування лежить як на позивачу, так і на відповідачу. У зв`язку з цим позивач мав надати суду докази на підтвердження своїх вимог, чого не зробив. Натомість підприємство надало всі належні докази, завдяки яким було доведено факт привласнення позивачем чужого майна, незаконно привласненого при виконанні ним своїх трудових обов`язків. Твердження позивача відносно того, що суди не вправі оцінювати обґрунтованість рішення профспілки, є безпідставними з огляду на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 226/1664/18. Звільнення працівника з підстав втрати довір`я за пунктом 2 статті 41 КЗпП України не є видом дисциплінарного стягнення, а тому допускається поряд із застосуванням до працівника дисциплінарного стягнення у вигляді догани, якщо вчинений працівником проступок одночасно дає роботодавцю підстави для втрати до нього довір`я. За таких обставин відсутні підстави вважати, що позивача двічі притягнуто до відповідальності за одне й те саме порушення.

Рух справиУхвалою Верховного Суду від 21 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції.Ухвалою Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року справу призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження у складі колегії із п`яти суддів.

Межі та підстави касаційного переглядуПереглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).В ухвалі Верховного Суду від 21 грудня 2020 року вказано, що доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема, в ній зазначено, що судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що:апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 515/1087/17, від 20 листопада 2019 року у справі № 359/3683/18, від 06 лютого 2018 року у справі № 521/4221/16, у постанові Верховного Суду України від 22 жовтня 2014 року у справі № 6-163цс14;відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права, а саме, статті 61 Конституції України в контексті статті 147 Кодексу законів про працю України;суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Фактичні обставини справиСуди встановили, що з 03 січня 2017 року ОСОБА_1 обіймав у ДП "МА "Бориспіль" посаду прийомоздавальника багажу камери знахідок камери незапитаного багажу служби пасажирського обслуговування. Відповідно до пунктів 4.3, 4.5 посадової інструкції прийомоздавальника багажу камери знахідок камери незапитаного багажу служби пасажирського обслуговування від 14 березня 2017 року № 34-05/1-12 на ОСОБА_1 покладено обов`язок забезпечувати цілісність та збереження прийнятих на зберігання речей, а також не допускати у приміщення камери знахідок сторонніх осіб (т. 1, а. с. 152-157) .Згідно з пунктом 11.5 Технології про порядок дій при виявленні знахідки, її зберіганні, обліку та видачі на прийомоздавальника багажу камери знахідок камери незапитаного багажу служби пасажирського обслуговування покладено обов`язок забезпечувати схоронність прийнятих на зберігання знахідок (т. 1, а. с. 121-132).ОСОБА_1 був ознайомлений з посадовою інструкцією прийомоздавальника багажу камери знахідок камери незапитаного багажу служби пасажирського обслуговування від 14 березня 2017 року № 34-05/1-12 та Технологією про порядок дій при виявленні знахідки, її зберіганні, обліку та видачі. Ця обставина підтверджується підписами позивача в аркушах ознайомлення з вказаними документами (т. 1, а. с.134, 158).3 січня 2017 року ОСОБА_1 уклав із ДП "МА "Бориспіль" договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність № 11-14-1, за яким позивач зобов`язався дбайливо ставитись до матеріальних цінностей, переданих йому для зберігання, та вживати заходи до запобігання збитку; своєчасно повідомляти адміністрації підприємства про всі обставини, що загрожують забезпеченню схоронності довірених йому матеріальних цінностей; вести облік, складати й представляти у встановленому порядку товарні, грошові та інші звіти про рух і залишки довірених йому матеріальних цінностей. ОСОБА_1 прийняв на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення схоронності довірених йому матеріальних цінностей (т. 1, а. с. 90).Наказом генерального директора ДП "МА "Бориспіль" від 16 січня 2018 року № 01-07/1-33 була створена комісія для проведення службового розслідування з метою виявлення обставин щодо неправомірності дій прийомоздавальників камери незапитаного багажу (т. 1, а. с. 51). 19 лютого 2018 року вказана комісія склала акт про результати службового розслідування № 41-26-6, в якому вона запропонувала керівництву ДП "МА "Бориспіль" застосувати до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді догани за порушення ним вимог пункту 4.3 та пункту 4.5 посадової інструкції прийомоздавальника багажу камери знахідок камери незапитаного багажу служби пасажирського обслуговування від 14 березня 2017 року № 34-05/1-12 та пункту 11.5 Технології про порядок дій при виявленні знахідки, її зберіганні, обліку та видачі.На підставі пункту 5 наказу т.в.о. генерального директора ДП "МА "Бориспіль" від 02 березня 2018 року № 11-07/1-393/п за результатами проведення службового розслідування ОСОБА_1 оголошено догану (т. 1, а. с. 31-33).Наказом генерального директора ДП "МА "Бориспіль" від 12 січня 2018 року № 11-07/1-52/п ОСОБА_1 був переміщений на посаду прийомоздавальника багажу камери знахідок камери незапитаного багажу служби обслуговування в терміналах аеровокзального комплексу.Наказом генерального директора ДП "МА "Бориспіль" від 07 лютого 2018 року № 01-07-49 передбачено проведення у термін із 07 лютого 2018 року до 16 лютого 2018 року позапланової інвентаризації у камері незапитаного багажу міжнародних рейсів та рейсів по Україні, камері схову та камері знахідок камери незапитаного багажу служби обслуговування в терміналах аеровокзального комплексу.Наказом генерального директора ДП "МА "Бориспіль" від 03 березня 2018 року № 01-07/1-102 створено комісію для проведення службового розслідування з метою перевірки наявності у вчинках працівників камери незапитаного багажу ознак винних дій, що давали підстави для втрати до них довір`я. 20 березня 2018 року вказана комісія склала акт № 41-26-10, в якому вона запропонувала керівництву ДП "МА "Бориспіль" розірвати трудовий договір із ОСОБА_1 у зв`язку з втратою довір`я до нього на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України(т. 3, а. с.1-7).22 березня 2018 року ДП "МА "Бориспіль" звернулось до Незалежної професійної спілки працівників авіаційної безпеки з поданням № 11-22-55, в якому просило надати згоду на звільнення ОСОБА_1 з роботи у зв`язку з втратою довір`я до нього. Однак профспілковий комітет вказаної професійної спілки не надав ДП "МА "Бориспіль" згоду на звільнення позивача з роботи на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України. Ця обставина підтверджується листом голови Незалежної професійної спілки працівників авіаційної безпеки №01-35 від 5 квітня 2018 року (т. 3, а. с. 73-75).Наказом т.в.о. генерального директора ДП "МА "Бориспіль" від 20 червня 2018 року № 11-07/1-1135/п прийомоздавальник багажу камери знахідок камери незапитаного багажу служби обслуговування в терміналах аеровокзального комплексу ОСОБА_1 був звільнений з роботи з 20 червня 2018 року у зв`язку з втратою довір`я до нього на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України.

Позиція Верховного СудуКолегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.Згідно з пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 грудня 2020 року у справі № 694/1434/17 (провадження № 61-193св19) зазначено, що "трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у разі винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу (пункт 2 частини першої статті 41 КЗпП України). Для розірвання трудового договору за пунктом 2 частини першої статті 41 КзпП потрібна наявність таких умов: 1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл і т. ін.); 2) винна дія працівника; 3) втрата довір`я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу. Основне коло працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, - це особи, які одержують їх під звіт. Вирішуючи під час розгляду справи про поновлення на роботі працівника, звільненого за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП, питання, чи відноситься позивач до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, суду в кожному конкретному випадку необхідно з`ясувати: чи становить виконання операцій, що пов`язані з таким обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов`язків позивача; чи носить виконання ним указаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей. Висновків по суті про те, що до основного кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, відносяться особи, які одержують їх під звіт; особи, які здійснюють функції обліку, охорони або управлінські функції щодо розпорядження майном та коштами підприємства, не відносяться до вказаного кола працівників і такі особи не можуть бути суб`єктами звільнення за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України, дійшов і суд касаційної інстанції під час розгляду касаційних скарг у справах № № 6-5499ск10, 6-4403ск12, 6-25870ск12, 6-38248ск12. Проте у справі, яка переглядається, суди апеляційної та касаційної інстанцій, не давши належної оцінки посадовій інструкції, не встановивши, чи становить виконання операцій, що пов`язані з безпосереднім обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов`язків позивача, помилково виходили з того, що позивач є фактично матеріально-відповідальною особою.[…]Трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у разі винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу (пункт 2 частини першої статті 41 КЗпП України). Розірвання трудового договору за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України можливе за таких умов: 1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл тощо); 2) винна дія працівника; 3) втрата довір`я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу. Правовий аналіз цієї норми матеріального права дає підстави для висновку про те, що вона не передбачає настання для роботодавця негативних наслідків, чи наявності завданої роботодавцю матеріальної шкоди як обов`язкової умови для звільнення працівника; звільнення з підстави втрати довір`я може вважатися обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т. п.), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями). Основне коло працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, - це особи, які одержують їх під звіт. Вирішуючи під час розгляду справи про поновлення на роботі працівника, звільненого за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП, питання щодо віднесення позивача до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, суд у кожному конкретному випадку повинен з`ясувати: чи становить виконання операцій, пов`язаних з таким обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов`язків позивача; чи носить виконання ним указаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей.[…]Правовий аналіз пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що ця норма матеріального права не передбачає наявність обвинувального вироку суду як обов`язкової умови для звільнення працівника за викладеною у ній підставою; звільнення з підстави втрати довір`я може вважатися обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т. п.), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями)".У частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.У справі, що переглядається, суди встановили, що:- на ОСОБА_1 були покладені обов`язки приймати знахідки, здійснювати їх облік, а також забезпечувати схоронність прийнятих на зберігання знахідок (пункти 4.3, 4.5 посадової інструкції прийомоздавальника багажу камери знахідок камери незапитаного багажу служби пасажирського обслуговування від 14 березня 2017 року № 34-05/1-12; пункт 11.5 Технології про порядок дій при виявленні знахідки, її зберіганні, обліку та видачі, з якими він був ознайомлений). Тобто позивач займав посаду, пов`язану з безпосереднім обслуговуванням товарних цінностей, і саме тому з ним був укладений договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 03 січня 2017 року № 11-14-1;- ОСОБА_1 систематично не дотримувався посадових обов`язків щодо здійснення обліку та забезпечення схоронності прийнятих на зберігання знахідок. Нестача знахідок була зумовлена не тільки необережним виконанням позивачем указаних посадових обов`язків, а й умисним заволодінням ним чужих речей, що підтверджено належними та допустимими доказами, наданими відповідачем, зокрема, відеозаписом та актом перегляду цього відеозапису від 01 лютого 2018 року № 41-26/2-7, актом проведення позапланової ревізії від 19 лютого 2018 року № 34-26/9-3. Такі діяння викликали втрату довір`я до ОСОБА_1 . Позивач не спростував указаних обставин і не надав жодних доказів на підтвердження своїх позовних вимог.У зв`язку з наведеним суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого відмову задоволенні позову у зв`язку з тим, що при звільненні позивача на підставі пункту 2 статті 41 КЗпП України у зв`язку з втратою довір`я ДП "МА "Бориспіль" було дотримано усі вимоги трудового законодавства.Колегія суддів відхиляє довід касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій, увійшовши в обговорення правомірності обґрунтування рішення виборного профспілкового органу, вийшли за межі своєї компетенції.Рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) (частина сьома статті 43 КЗпП України).У постанові Верховного Суду від16 серпня 2021 року у справі № 711/11172/18 (провадження № 61-19197св20) зазначено, що "розглядаючи трудовий спір з урахуванням положень частини сьомої статті 43 КЗпП України та статті 39 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", суд повинен з`ясувати, чи містить рішення профспілкового комітету власне правове обґрунтування такої відмови. І лише у разі відсутності у рішенні правового обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення працівника власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації і таке звільнення є законним у разі дотримання інших передбачених законодавством вимог для звільнення. Оскільки необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення виключає виникнення такого права, то суд зобов`язаний оцінювати рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості. Верховний Суд України у постанові від 22 жовтня 2014 року у справі № 6-163цс14 вказав, що аналіз частини шостої статті 39 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" дає підстави для висновку про те, що власник має право звільнити працівника без згоди профспілкового органу за відсутності обґрунтування профспілковим органом такої відмови, а не з мотивів її відмови. В аспекті положень частини сьомої статті 43 і частини шостої статті 39 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" слідує, що оскільки необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення виключає виникнення такого права, то суд зобов`язаний оцінювати рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості. Враховуючи, що у зазначених нормах зміст поняття обґрунтованості рішення профспілкового органу закон не розкриває, то така обґрунтованість повинна оцінюватись судом виходячи із загальних принципів права і засад цивільного судочинства (стаття 8 Конституції України, стаття 3 ЦК України, статті 1, 213 ЦПК України) та лексичного значення (тлумачення) самого слова "обґрунтований", яке означає "бути достатньо, добре аргументованим, підтвердженим науково, переконливими доказами, доведеним фактами". Отже, рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути достатньо, добре аргументованим та містити посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника або посилання на неврахування власником фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав. Вказані правові висновки викладено Верховним Судом України у постанові від 01 липня 2015 року у справі № 6-703цс15".Суди встановили, що у листі голови Незалежної професійної спілки працівників авіаційної безпеки від 5 квітня 2018 року № 01-35, зі змісту якого випливає, що відповідачу було відмовлено у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 з роботи через відсутність у відеозаписах фактів вчинення позивачем протиправних дій. Однак достовірність цього судження спростовується дослідженим судом відеозаписом, актом перегляду цього відеозапису від 01 лютого 2018 року № 41-26/2-7 та актом проведення позапланової ревізії №34-26/9-3 від 19 лютого 2018 року. Суди визнали ці докази послідовними та такими, що перебувають у тісному логічному зв`язку. Крім того, вказали, що їх кількість є достатньою для того, щоб стверджувати про цілковиту необґрунтованість рішення профспілкового комітету Незалежної професійної спілки працівників авіаційної безпеки. Установивши, що профспілка без відповідного обґрунтування відмовила у наданні згоди на звільнення позивача у зв`язку з втратою довір`я, суди дійшли правильного висновку про законність звільнення ОСОБА_1 без згоди профспілки, наданої відповідно до вимог трудового законодавства.Матеріали справи не містять доказів порушення відповідачем порядку застосування дисциплінарного стягнення у виді догани та порушень при звільнені позивача, що може бути підставою для задоволення позову останнього, при цьому відповідач довів обґрунтованість підстав для застосування догани та законність звільнення позивача. Необґрунтованими є посилання в касаційній скарзі на пропуск роботодавцем строків накладення дисциплінарних стягнень на позивача та фактичне притягнення його двічі за одне й те саме правопорушення, оскільки звільнення на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України не є дисциплінарним стягненням, а тому положення статті 148 КЗпП України (щодо наслідків пропуску строку притягнення до дисциплінарної відповідальності) та статті 61 Конституції України (щодо неможливості притягнення двічі до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення) не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина перша статті 410 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скаргиСуд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).Беручи до уваги необхідність врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 694/1434/17 (провадження № 61-193св19) та постанові Верховного Суду від16 серпня 2021 року у справі № 711/11172/18 (провадження № 61-19197св20), колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення та постанову судів попередніх інстанцій - без змін.Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,ПОСТАНОВИВ:Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року залишити без змін.Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук