Іменем України17 листопада 2021 рокум. Київсправа № 316/844/21провадження № 61-14849св21Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:головуючого - Грушицького А. І. (суддя-доповідач),суддів: Калараша А. А., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Ткачука О. С.,учасники справи:позивач - ОСОБА_1,відповідач - ОСОБА_2,треті особи: публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", приватний виконавець Сколибог Олександр Сергійович, державне підприємство "Сетам",особа, яка подала апеляційну скаргу - акціонерне товариство "Кристалбанк",розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 18 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Подліянової Г. С., Гончар М. С., Маловічко С. В.,у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", приватний виконавець Сколибог Олександр Сергійович, державне підприємство "Сетам", про визнання недійсним договору, визнання права власності на майно та зняття арешту.

Короткий зміст позовних вимогУ квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль"), приватний виконавець Сколибог О. С., державне підприємство "Сетам" (далі - ДП "Сетам"), про визнання недійсним договору, визнання права власності на майно та зняття арешту.Позов мотивований тим, що ОСОБА_2 вчинив правочин, спрямований на передачу в іпотеку нерухомого майна - нежитлової будівлі, загальною площею 1 655,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, без отримання відповідних повноважень на розпорядження спільним майном, які в даному випадку необхідно оформити шляхом надання нотаріальної згоди іншого з подружжя.Разом із позовною заявою ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову, в якій зазначила, що згоду на розпорядження спільним майном не надавала, а судовий розгляд її позовних вимог потребує тривалого часу. Вказувала, що до розгляду позову по суті та прийняття рішення, спірне майно може бути продане іншій особі, внаслідок чого буде втрачено можливість ефективного захисту та поновлення порушених прав позивача.Для забезпечення можливості належного виконання рішення суду у цій справі (у випадку задоволення позовних вимог), ефективного захисту та поновлення порушених прав та інтересів, необхідно вжити заходи для забезпечення позову шляхом зупинення стягнення та продажу нежитлової будівлі, загальною площею 1 655,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в тому числі заборонити ДП "Сетам" проведення електронних торгів (аукціону) на електронному майданчику за лотом № 472813 з продажу цього нерухомого майна.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанційУхвалою Енергодарського міського суду Запорізької області від 14 квітня 2021 року у складі судді Бульби О. М. заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково.Зупинено стягнення та продаж нежитлової будівлі, загальною площею 1 655,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .В іншій частині вимог відмовлено.Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити поновлення прав заявника, в зв`язку з позовом, предметом якого є спірне нерухоме майно, виставлене на продаж (реалізацію), а позивач себе вважає власником даного майна та не є стороною виконавчого провадження (і не є боржником).

Постановою Запорізького апеляційного суду від 18 серпня 2021 року апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі, АТ "Кристалбанк", задоволено.Ухвалу Енергодарського міського суду Запорізької області від 14 квітня 2021 року скасовано.У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цій справі відмовлено.Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "Кристалбанк" судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 270,00 грн.У своїй постанові суд апеляційної інстанції вказав, що заявник не навів мотивів щодо співмірності заходів забезпечення позову із заявленими вимогами та не довів, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а також не залучив до участі у справі заінтересовану особу - АТ "Кристалбанк". Суд першої інстанції не з`ясував та не врахував дотримання прав та інтересів АТ "Кристалбанк", як стягувача та кредитора, що призвело до порушення його прав, а також, задовольняючи заяву про забезпечення позову, шляхом зупинення стягнення та продаж предмету іпотеки, суд фактично зупинив виконання судового рішення, що набрало законної сили.

Короткий зміст вимог касаційної скарги У касаційній скарзі, поданій у вересні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати і залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її з Енергодарського міського суду Запорізької області.29 вересня 2021 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В.На підставі ухвали Верховного Суду від 08 листопада 2021 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.Згідно з протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 17 листопада 2021 року визначено наступний склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Калараш А. А., Литвиненко І. В., Петров Є. В., Ткачук О. С.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу В касаційній скарзі заявник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19, Верховного Суду від 17 березня 2021 року у справі № 645/1836/18 та інших.В касаційній скарзі зазначається, що справу розглянуто судом апеляційної інстанції без урахування існуючого предмета спору та його суб`єктного складу.

Доводи інших учасників справиІнші учасники справи не надіслали відзив на касаційну скаргу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір від 10 червня 2008 року № 010/17-11/123/2 з додатками та додатковими угодами до нього.

В забезпечення виконання зобов`язань позичальника за вказаним кредитним договором між банком та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки від 12 червня 2008 року № 010/17-11/123/1, предметом якого є нежитлова будівля, загальною площею 1 655,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Також, в забезпечення виконання зобов`язань позичальника за вказаним кредитним договором між банком та ОСОБА_1 укладено договір поруки від 10 червня 2008 року № 010/17-11/123/2/1, відповідно до якого поручитель зобов`язався відповідати перед банком за виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором та є з позичальником солідарним боржником.

24 травня 2017 року між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ПАТ "Кристалбанк" укладений договір факторингу (портфельне відступлення прав вимоги), відповідно до якого ПАТ "Кристалбанк" набув всіх прав кредитора за кредитними операціями, переданими йому згідно реєстру відступлених прав вимоги від 25 травня 2017 року.

Також ПАТ "Кристалбанк" від ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" були передані права за всіма угодами, укладеними на забезпечення виконання зобов`язань за кредитними операціями.

25 травня 2017 року між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ПАТ "Кристалбанк" був укладений договір відступлення прав за іпотечними договорами, визначеними в додатку № 1 до нього, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О. Ф. за реєстровим № 1497.

Також, 25 травня 2017 року між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ПАТ "Кристалбанк" був укладений договір відступлення прав за договорами поруки, визначеними в додатку № 1 до нього.

Серед інших прав, згаданими вище договорами передано від ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ПАТ "Кристалбанк" права кредитора: за кредитним договором, який було укладено з позичальником; за договором поруки, який було укладено з поручителем; за договором іпотеки, який було укладено з іпотекодавцем.

На виконання Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення ведення бізнесу та залучення інвестицій емітентами цінних паперів" від 16 листопада 2017 року (2210-19) № 2210-19, з 05 червня 2018 року офіційне найменування юридичної особи ПАТ "Кристалбанк" змінено на АТ "Кристалбанк".

23 грудня 2010 року Енергодарським міським судом Запорізької області ухвалено рішення по справі № 2-3205/2010, яким задоволені позовні вимоги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 10 червня 2008 року № 010/17-11/123/2 у розмірі 2 398 282,89 грн, що еквівалентно 303 587,80 дол. США та судових витрат в сумі 1 820,00 грн.

03 березня 2018 року Енергодарським міським судом Запорізької області постановлено ухвалу по справі № 2-3205/2010, якою замінено стягувача з ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на ПАТ "Кристалбанк" у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа від 11 січня 2011 року № 2-3205/2010. Вказана ухвала від 03 березня 2018 року про заміну стягувача була залишена без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 01 грудня 2020 року.

19 липня 2018 року приватний виконавець Сколибог О. С. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 59595482 з виконання виконавчого листа від 11 січня 2011 року № 2-3205/2010, виданого Енергодарським міським судом про стягнення з ОСОБА_1 боргу на користь АТ "Кристалбанк" в сумі 2 398 282,89 грн та 1 820,00 грн судового збору.

18 січня 2021 року приватний виконавець Сколибог О. С. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 64175003 з виконання виконавчого листа від 11 січня 2011 року № 2-3205/2010, виданого Енергодарським міським судом про стягнення з ОСОБА_2 боргу на користь АТ "Кристалбанк" в сумі 2 398 282,89 грн та 1 820,00 грн судового збору.

03 лютого 2021 року приватний виконавець склав акт опису та арешту майна боржника, а саме нежитлової будівлі, загальною площею 1 655,9 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 . 15 березня 2021 року перші електронні торги з реалізації предмета іпотеки за початковою вартістю 521 427,00 грн не відбулися у зв`язку з відсутністю купівельного попиту. На 26 квітня 2021 року призначені другі електронні торги з реалізації предмета іпотеки за початковою вартістю 417 141,60 грн.

Позиція Верховного СудуЗгідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки її ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.У пункті 5 частини першої статті 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру (частина одинадцята статті 150 ЦПК України).Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.Схожий за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19).Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має враховувати, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співмірний із позовною вимогою, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.У постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 754/4437/18 (провадження № 61-47464св18) зазначено, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, запобігання порушення у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.Одним із принципів вжиття забезпечувальних заходів є принцип пропорційності (співмірності, справедливості). Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України). Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. У цій справі, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд першої інстанції не взяв до уваги інтереси інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.У постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.Верховний Суд виходить з того, що недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.З матеріалів справи відомо, що АТ "Кристалбанк" реалізує своє право на виконання рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 23 грудня 2010 року по справі № 2-3205/2010, а спірне нерухоме майно підлягає продажу з електронних торгів в межах виконавчого провадження.Отже, обраний позивачем спосіб забезпечення позову фактично зупиняє виконання судового рішення у справі № 2-3205/2010.Відповідно до вказаного, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що заявник не навів мотивів щодо співмірності заходів забезпечення позову із заявленими вимогами та не довів, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а також не залучив до участі у справі заінтересовану особу - АТ "Кристалбанк".Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову не відповідає його меті і завданням цивільного судочинства та є неспівмірним із заявленими позивачем вимогами.Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постановах Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 524/7234/18 (провадження № 61-12652св20) та від 24 червня 2021 року у справі № 310/9167/20 (провадження № 61-5666св21).Доводи касаційної скарги про те, що апеляційним судом рішення у справі було ухвалено без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19, Верховного Суду від 17 березня 2021 року у справі № 645/1836/18 та інших, колегія суддів відхиляє, оскільки у даному випадку слід враховувати доведеність заявлених вимог належними доказами.Отже, доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скаргиСуд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції, підстав вийти за межі доводів касаційної скарги судом касаційної інстанції не встановлено.Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.Верховний Суд встановив, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність ухваленого судового рішення не впливають.Враховуючи наведене, Верховний Суд зробив висновок, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постановусуду апеляційної інстанції - без змін.Керуючись статтями 389, 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.Постанову Запорізького апеляційного суду від 18 серпня 2021 року залишити без змін.Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: А. І. Грушицький

Судді: А. А. Калараш

І. В. Литвиненко Є. В. Петров О. С. Ткачук