розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Вензовська Тетяна Олександрівна, на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 14 вересня 2020 року у складі судді Цимбал І. К. та постанову Київського апеляційного суду від 23 червня 2021 року у складі колегії суддів:

Вербової І. М., Головачова Я. В., Шахової О. Г.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2 про встановлення нікчемності заповіту.

Позовну заяву мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_3 .

Вказував, що 11 вересня 2019 року він звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобалії І. В. із заявою про прийняття спадщини, у зв`язку з чим відкрито спадкову справу № 9/2019

(№ 64724850 у Спадковому реєстрі).

Після відкриття спадкової справи з`ясувалося, що до Спадкового реєстру

11 вересня 2008 року внесено запис № 45414980 про заповіт, посвідчений 19 серпня 2008 року секретарем Виконавчого комітету Осичківської сільської ради Радомишльського району Житомирської області

Некришевич Л. І., від імені його батька ОСОБА_3, відповідно до якого все належне його батькові ОСОБА_3 на момент смерті майно заповідається його дочці ОСОБА_2 .

Вважав, що цей заповіт є нікчемним, оскільки складений з порушеннями вимог законодавства, а саме: особу заповідача належним чином встановлено не було, дієздатність не перевірена, посвідчувальний напис на заповіті відсутній, печатка на заповіті неналежного зразка та форми, особа, яка посвідчувала заповіт, не була уповноважена у передбачений законом спосіб на вчинення відповідних дій.

Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просив суд встановити нікчемність заповіту, складеного від імені ОСОБА_3 та посвідченого 19 серпня

2008 року секретарем Виконавчого комітету Осичківської сільської ради Радомишльського району Житомирської області Некришевич Л. І., зареєстрованого у реєстрі за № 183, запис у Спадковому реєстрі

від 10 вересня 2008 року № 45414980.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 14 вересня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки належні, допустимі, достовірні докази про те, що станом на 19 серпня 2008 року секретар Осичківської сільської ради Радомишльського району Житомирської області Некришевич Л. І. у передбаченому законодавством порядку була уповноважена на вчинення нотаріальних дій, відсутні, то заповіт не може вважатися таким, що посвідчений у встановленому законом порядку.

Таким чином, заповіт ОСОБА_3 є нікчемним, оскільки його недійсність встановлена законом, тому позовні вимоги ОСОБА_1 про встановлення заповіту нікчемним задоволенню не підлягають.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 23 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_4, в інтересах ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 14 вересня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення такого змісту.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення нікчемності заповіту відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У стягненні з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу відмовлено.

Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що заповіт посвідчено та підписано секретарем Виконавчого комітету Осичківської сільської ради Радомишльського району Житомирської області Некришевич Л. І., яка на час його складення була секретарем Осичківської сільської ради Радомишльського району Житомирської області та виконувала повноваження секретаря виконавчого комітету. Посилання позивача на недотримання форми заповіту в частині відсутності прокреслень у вільних місцях є безпідставним, оскільки у тексті заповіту відсутні місця де мали

б бути проставлені відповідні прокреслення. Посилання позивача на відсутність проставленої на заповіті гербової печатки виконавчого комітету Осичківської сільської ради Радомишльського району Житомирської області народних депутатів, як на підставу для встановлення нікчемності заповіту, є безпідставними, оскільки зазначений заповіт містить гербову печатку Осичківської сільської ради народних депутатів, яка засвідчує його чинність.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2021 року до Верховного Суду,

ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.

У вересні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 10 листопада 2021 року справу призначено

до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції не спростував доводи позивача щодо нікчемності заповіту ОСОБА_3, оскільки цей заповіт посвідчений особою, яка не була на це уповноважена відповідно до вимог закону, оскільки рішення Виконавчого комітету Осичківської сільської ради Радомишльського району Житомирської області п`ятого скликання про покладення повноважень на вчинення нотаріальних дій на ОСОБА_5 станом на день посвідчення заповіту відсутнє. Крім того, посвідчувальний напис на спірному заповіті не відповідає формі посвідчувального напису, визначеній у додатку № 6 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України № 22/5 (далі - Інструкція № 22/5), гербова печатка Виконавчого комітету Осичківської сільської Ради народних депутатів на ньому відсутня, що пункту 18 Інструкції.

Зазначає, що апеляційний суд, незважаючи на заперечення його представника щодо порушення порядку подання доказів передбаченого частинами сьомою та восьмою статті 83 та частиною третьою статті 367 ЦПК України, незважаючи на відсутність належного доказу про направлення копій цих доказів позивачу, прийняв докази, зібрані після прийняття судом першої інстанції рішення в справі. При цьому жодних об`єктивних причин неможливості подання цих доказів до суду першої інстанції, як того вимагає частина третя статті 367 ЦПК України, відповідач не навела.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 529/613/17-ц (провадження № 61-1716св18), від 26 вересня 2019 року у справі

№ 556/1419/16-ц (провадження № 61-35306св18) від 23 грудня 2019 року

у справі № 328/3068/17 (провадження № 61-10413 св19).

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У жовтні 2021 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.

Зазначає, що ОСОБА_1 рішення суду першої інстанції у апеляційному порядку не оскаржував,проте в касаційній скарзі зазначає і про неправильне застосування норм права судом першої інстанції в тій частині, яка не була предметом розгляду судом апеляційної інстанції.

Вказує, що у своїй апеляційній скарзі вона просила апеляційний суд виключити з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції висновки про нікчемність заповіту ОСОБА_3 через його недійсність, встановлену законом внаслідок порушення вимог щодо його посвідчення, та вказати

в мотивувальній частині підставою відмови у задоволенні позову - його необґрунтованість та недоведеність.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до заповіту від 19 серпня 2008 року, посвідченого

секретарем Осичківської сільської ради Некришевич Л. І., зареєстрованого

у реєстрі за № 183, запис у Спадковому реєстрі від 10 вересня 2008 року

№ 45414980, ОСОБА_3 заповів житловий будинок, розташований

на АДРЕСА_1, та квартиру АДРЕСА_2, та все своє майно, де б воно не було та з чого б не складалося,

і взагалі все те, що йому належатиме на день його смерті і на що він матиме право за законом, ОСОБА_2 (а.с. 10).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер (а.с. 12).

Згідно з відповіддю Виконавчого комітету Радомишльської міської ради Житомирської області від 17 березня 2020 рокуна адвокатський запит

від 04 березня 2020 року, секретарем Осичківської сільської ради Радомишльського району Житомирської області Некришевич Л. І. 19 серпня 2008 року дійсно посвідчувався заповіт ОСОБА_3 . На момент складання та посвідчення заповіту ОСОБА_5 займала посаду секретаря Осичівської сільської ради Радомишльського району Житомирської області. ОСОБА_5 як посадова особа Виконавчого комітету Осичківської сільської ради мала повноваження на вчинення нотаріальних дій, зокрема, на посвідчення заповітів (а.с. 64).

Відповідно до відповіді Управління державної міграційної служби України

в Житомирській області від 17 березня 2020 року наданої на адвокатський запит, ОСОБА_3 документувався 05 грудня 2006 року паспортом громадянина України НОМЕР_1, який станом на 18 серпня 2008 року був дійсним, та документувався 02 червня 2009 року паспортом громадянина України НОМЕР_2 (а.с. 65).

У матеріалах справи наявні належним чином завірена копія спадкової справи № 9/2019 щодо майна ОСОБА_3, який помер

ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 95-138).

До суду апеляційної інстанції були подані такі документи: рішення Осичківської сільської ради Радомишльського району Житомирської області від 14 квітня 2006 року № 2, відповідно до якого ОСОБА_5 обрано секретарем Осичківської сільської ради; рішення Осичківської сільської ради Радомишльського району Житомирської області від 14 квітня 2006 року № 7, згідно з яким обов`язки здійснювати повноваження секретаря виконавчого комітету покладено на ОСОБА_5 . Апеляційний суд прийняв вказані докази до уваги, оскільки вважав, що причинами неподання скаржником зазначених доказів у встановлений законом строк є поважними (а.с. 202, 203).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно

у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного

у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою

статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат

Вензовська Т. О., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 1233 ЦК Українизаповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповіт є одностороннім правочином, оскільки залежить виключно від волі заповідача. Заповіт лише спрямовується на виникнення у спадкоємця прав та обов`язків, але до моменту смерті не створює їх у нього. Розпорядження, яке міститься

у заповіті, набирає чинності лише у разі смерті заповідача.

Статтею 1247 ЦК Українивстановлено загальні вимоги до форми заповіту, за якими заповіт повинен складатися у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення, має бути особисто підписаний заповідачем (якщо особа не може підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу). Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними

у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 ЦК України).

Однак у разі невизнання іншою стороною такої недійсності правочину

в силу закону та за наявності відповідного спору вимога про встановлення нікчемності може бути пред`явлена до суду окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

У такому разі суд своїм рішенням лише підтверджує його недійсність в силу закону у зв`язку з оспоренням та не визнанням іншими особами, шляхом вказівки в резолютивній частині судового рішення про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Форма заповіту передбачає обов`язковість його посвідчення нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251- 1252 ЦК України(частина третя статті 1247 ЦК України).

Згідно із статтею 1251 ЦК України, якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

У статті 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"

(в редакції, чинній на час посвідчення оспорюваного заповіту) вказано, що посадова особа місцевого самоврядування - особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження

у здійсненні організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

При цьому делеговані повноваженнями є повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законом, а також повноваження органів місцевого самоврядування, які передаються відповідним місцевим державним адміністраціям за рішенням районних, обласних рад (стаття 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції, чинній на час посвідчення оспорюваного заповіту)).

Відповідно до підпункту 5 пункту "б" частини першої статті 38Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції, чинній на час посвідчення оспорюваного заповіту) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема вчинення нотаріальних дій з питань, віднесених законом до їх відання, реєстрація актів громадянського стану (за винятком виконавчих органів міських (крім міст обласного значення) рад).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 37 Закону України "Про нотаріат"

(в редакції, чинній на час посвідчення оспорюваного заповіту) у населених пунктах, де немає нотаріусів, посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів, окрім дій, передбачених у частині першій цієї статті, вчиняють також такі нотаріальні дії, зокрема, посвідчують заповіти.

Подібна за змістом норма закріплена у підпункті 1 абзацу другого пункту 1 Інструкції № 22/5 (в редакції, чинній на час посвідчення оспорюваного заповіту).

Виходячи із вищевикладеного та з урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, положень Закону України "Про нотаріат" (3425-12) у відповідній редакції, колегія суддів зазначає, що вчинення нотаріальних дій посадовою особою виконавчого комітету сільської ради, якою, в тому числі є його секретар, у випадку відсутності у населеному пункті нотаріуса, є здійсненням відповідним органом місцевого самоврядування (від імені якої діє її посадова особа) делегованих повноважень, наданих їм в силу прямої норми закону.

Подібні висновки містяться у постанові Касаційного цивільного суду

у складі Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 303/5126/18 (провадження № 61-22263св19).

Судом встановлено, що оспорюваний заповіт посвідчено секретарем Осичівської сільської ради Радомишльського району Житомирської області Некришевич Л. І.

Відповідно до частини четвертої статті 50 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції, чинній на час посвідчення оспорюваного заповіту) секретар сільської ради може за рішенням ради одночасно здійснювати повноваження секретаря виконавчого комітету відповідної ради.

Пунктом 2 Інструкції № 22/5 (в редакції, чинній на час посвідчення оспорюваного заповіту) передбачено, що нотаріальні дії у виконавчих комітетах сільських, селищних, міських Рад народних депутатів вчиняють посадові особи, на яких за рішенням виконавчого комітету відповідної Ради народних депутатів покладено вчинення цих дій.

Встановлено, що відповідно до рішення Осичківської сільської ради Радомишльського району Житомирської області від 14 квітня 2006 року № 2 ОСОБА_5 обрано секретарем Осичківської сільської ради.

Рішенням Осичківської сільської ради Радомишльського району Житомирської області від 14 квітня 2006 року № 7 вирішено покласти на ОСОБА_5 обов`язок здійснювати повноваження секретаря виконавчого комітету.

Із копії заповіту, складеного 19 серпня 2008 року ОСОБА_3, вбачається, що його було посвідчено секретарем виконкому Осичівської сільської ради Радомишльського району Житомирської області

Некришевич Л. І., яка, з огляду на зазначені норми, мала повноваження на вчинення вказаної нотаріальної дії.

Пунктами 10, 12, 13, 18 Розділу 2 "Загальні правила вчинення нотаріальних дій" Інструкції № 22/5 (у редакції, чинній на момент посвідчення оспорюваного заповіту) встановлено, що при вчиненні нотаріальних дій посадові особи виконавчих комітетів встановлюють особу громадянина, його представника або представника підприємства, установи, організації, що звернулися за вчиненням нотаріальних дій.

Встановлення особи здійснюється за паспортом або іншими документами, які виключають будь-які сумніви щодо особи громадянина (паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний чи службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, але не є громадянином України, національний паспорт іноземця або документ, що його замінює, свідоцтво про народження неповнолітніх, які не досягли 16 років, посвідчення водія, посвідчення, видане за місцем роботи громадянина, довідка про звільнення з місць позбавлення волі та ін.).

При посвідченні заповітів чи доручень з`ясовується дієздатність громадян та перевіряється правоздатність юридичних осіб, від імені яких посвідчуються доручення. У разі посвідчення доручення представником перевіряються його повноваження.

Нотаріально посвідчувані заповіти, доручення, заяви та інші документи підписуються у присутності посадової особи виконавчого комітету, яка вчиняє нотаріальну дію. Якщо заповіт, доручення, заява чи інший документ підписано за відсутності цих посадових осіб, громадянин повинен особисто підтвердити, що документ підписаний ним.

Нотаріальне посвідчення заповітів та доручень, засвідчення вірності копій документів і виписок з них, справжності підпису на документах здійснюються шляхом вчинення посвідчувальних написів на відповідних документах, які підписуються посадовою особою виконавчого комітету

з прикладенням гербової печатки виконавчого комітету Ради народних депутатів.

Також встановлено, що перед складанням заповіту секретар Виконавчого комітету Осичівської сільської ради Радомишльського району Житомирської області Некришевич Л. І., яка також була секретарем сільської ради, встановила особу заповідача ОСОБА_3 на підставі паспорта, заповідачу було роз`яснено зміст статті 1241 ЦК України, останнім було особисто в голос прочитано зміст складеного заповіту. Заповіт власноручно підписано заповідачем у присутності секретаря виконкому (секретаря сільської ради) Некришевич Л. І., яка вчинила нотаріальну дію щодо його посвідчення.

Таким чином, перевіривши зміст заповіту, складеного ОСОБА_3

19 серпня 2008 року, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що заповіт було складено відповідно до норм чинного, на момент його складення, законодавства України та обґрунтовано вважав, що підстави для визнання заповіту ОСОБА_1 нікчемним відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову у їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні.

Апеляційний суд, задовольняючи клопотання ОСОБА_2 про долучення доказів, посилався на те, що причини неподання скаржником доказів

у встановлений законом строк є поважними, тому доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд безпідставно прийняв докази, зібрані після прийняття судом першої інстанції рішення у справі, є безпідставними.

Посилання у касаційній скарзі на застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 529/613/17-ц (провадження № 61-1716св18), від 26 вересня 2019 року

у справі № 556/1419/16-ц (провадження № 61-35306св18) від 23 грудня

2019 року у справі № 328/3068/17 (провадження № 61-10413св19), не заслуговують на увагу, оскільки у справах встановлені інші фактичні обставини.

Інші доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи і зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК Українине віднесено до компетенції суду касаційної інстанції.

З огляду на вищевикладене доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги висновки суду апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:Касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Вензовська Тетяна Олександрівна, залишити без задоволення.Постанову Київського апеляційного суду від 23 червня 2021 року залишити без змін.Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.