Постанова

Іменем України 17 листопада 2021 рокум. Київсправа № 361/2145/19провадження № 61-520св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Луспеника Д. Д.,суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Акціонерне товариство "УкрСиббанк",

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал",розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "УкрСиббанк" на заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 червня 2020 року, ухвалене у складі судді Селезньової Т. В., та постанову Київського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року, прийняту у складі колегії суддів: Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О., Яворського М. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства "УкрСиббанк" (далі - АТ "УкрСиббанк") про визнання окремих положень кредитного договору недійсними, стягнення грошових коштів.

Позовну заяву мотивував тим, що 11 жовтня 2016 року між ним та

АТ "УкрСиббанк" укладений договір № 93533252000 про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку (далі - кредитний договір, договір № 93533252000), за умовами якого позивачу надано кредит у сумі 49 049,05 грн.

Позивач вказував, що за час дії договору він сплатив банку щомісячні комісії за управління кредитом у розмірі 30 245,50 грн. Вважав, що встановлення комісій за управління кредитом є незаконним, оскільки фактично послуги з управління кредитом йому відповідач не надавав, отже, умова договору про надання споживчого кредиту щодо встановлення комісій за управління кредитом є несправедливою, порушує вимоги статей 11, 18 Закону України "Про захист прав споживачів", пункт 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 (z0541-07) (далі - Правила № 168) та потребує визнання її недійсною, а сплачені позивачем кошти мають бути повернуті банком.

ОСОБА_1 просив суд:

- визнати недійсним пункт 3.11 договору № 93533252000 про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку

від 11 жовтня 2016 року та додаток № 1 до договору № 93533252000 про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку

від 11 жовтня 2016 року у частині встановлення щомісячних комісій за управління кредитом, з моменту його укладення;- стягнути з АТ "УкрСиббанк" 30 245,50 грн - сплачені ним щомісячні комісії за управління кредитом, як такі, що сплачені на підставі недійсної умови договору, тобто без законних підстав.

Короткий зміст судових рішення судів першої та апеляційної інстанційЗаочним рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 червня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним пункт 3.11 договору № 93533252000 про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку від 11 жовтня 2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та АТ "УкрСиббанк", та визнано недійсним додаток № 1 до цього договору в частині встановлення щомісячних комісій за управління кредитом.Стягнуто з АТ "УкрСиббанк" на користь ОСОБА_1 сплачену ним щомісячну комісію за управління кредитом у розмірі 30 245,50 грн. Стягнуто з АТ "УкрСиббанк" на користь держави судовий збір у розмірі 1 536,80 грн. Постановою Київського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року апеляційну скаргу АТ "УкрСиббанк" залишено без задоволення, заочне рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 червня 2020 року залишено без змін.Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, встановив, що оскаржувані положення кредитного договору та додаток № 1 до нього, в частині сплати щомісячної комісії за управління кредитом, є незаконними у силу частини п`ятої статті 11, частин першої-другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" та є несправедливою умовою цього кредитного договору в частині встановлення щомісячної комісії за фактичне управління кредитом, вони підлягають визнанню недійсними з моменту укладення договору, а сплачена на його виконання сума комісії - поверненню позивачу шляхом стягнення її з відповідача.

Короткий зміст вимог касаційної скаргиУ січні 2021 року АТ "УкрСиббанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 червня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року, справу направити на новий судовий розгляд.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргуКасаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не надали оцінку всім зібраним доказам, зокрема умовам оскаржуваного договору, Правилам споживчого кредиту, неправильно застосували норми матеріального права. Суди не звернули увагу на те, що застосування положень статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" у поєднанні з пунктом 3.6 Правил № 168 встановлює нікчемність умов договору щодо встановленої комісії за дії, які не є послугою у розумінні Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) , що в свою чергу виключає застосування до них положень статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" та виключає визнання таких положень недійсними, із застосуванням статей 203, 215, 217 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ).Заявник стверджує, що "управління кредитом" є від`ємним від поняття "управління операціями". Заявник підсумовує та стверджує, що управління кредитом як комплекс заходів не є виключно діями щодо прийняття платежів, оскільки відносини за кожним кредитним договором є особливими.Посилаючись на положення частини другої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" у редакції, чинній з 10 червня 2017 року, банк вказує, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються: комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Будь-яких обмежень щодо встановлення комісії, зокрема комісії з управління кредитом Закону України "Про споживче кредитування" (1734-19) не містить, на що суди попередніх інстанцій уваги не звернули. При цьому банк вказує, що вимога позивача про повернення коштів є безпідставною, оскільки ефективним та справедливим способом захисту в цьому випадку є проведення перерахунку, а не стягнення коштів.АТ "УкрСиббанк" вказує, що відмова суду першої інстанції у задоволенні клопотання про заміну його на належного відповідача - ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" суперечить положенням статей 11, 509- 510 ЦК України.Суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18), від 09 вересня 2020 року у справі № 703/3379/16-ц (провадження № 61-4290св19).Крім того, відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо застосування комісій з 10 червня 2017 року та втратою чинності, зміною положень абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів"у системному зв`язку з положеннями статтей 5, 216 ЦК України (щодо дії законів у часі та наслідків нікчемності) та з урахуванням поточного регулювання частини другої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування".Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанціїУхвалою Верховного Суду від 28 січня 2021 року, постановленою у складі колегії суддів: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д., поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали цивільної справи із Броварського міськрайонного суду Київської області.У лютому 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.Ухвалою Верховного Суду від 02 жовтня 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами11 жовтня 2016 року між АТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 укладений договір № 93533252000 про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку.За умовами цього кредитного договору банк надає позичальнику для особистих потреб кредит у розмірі 49 049,05 грн із яких: 49 000,00 грн - на споживчі цілі шляхом перерахування в безготівковій формі на картковий рахунок позичальника, 49,05 грн - на оплату страхового платежу відповідно до умов договору добровільного страхування від нещасного випадку. Процентна ставка за цим договором встановлюється у розмірі 28 % річних.Позичальник зобов`язується повертати кредит, плату за кредит, інші платежі шляхом внесення ануїтетних платежів відповідно до графіка, викладеного у додатку № 1 до договору, але у будь-якому випадку кредит повинен бути повернутий не пізніше 07 червня 2018 року. Розмір ануїтетного платежу становить 2 544,00 грн.Згідно з пунктом 3.11 договору № 93533252000 про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку від 11 жовтня 2016 року та додатком № 1 до договору № 93533252000 про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку від 11 жовтня 2016 року позичальник сплачує банку комісії відповідно до умов договору та додатку № 1 до договору, який є його невід`ємною частиною.У додатку № 1 до кредитного договору від 11 жовтня 2016 року встановлено щомісячну комісію за управління кредитом (комісія 1 чи комісія 2).

Комісія у розмірі 1,60 % від суми кредиту (включається до суми ануїтетного платежу) (комісія 1), яка нараховується виключно у випадку дотримання кожної із зазначених умов, а саме: щомісяця позичальник здійснює страховий платіж у порядку, передбаченому пунктом 3.5.1 договору, а також у разі, якщо дію договору добровільного страхування не буде підписано.

Комісію у розмірі 3,25 % від суми кредиту залежно від умов сплати страхового платежу (включається до суми ануїтетного платежу) (комісія 2), яка може нараховуватися банком у випадку, якщо хоча б одна з вищезазначених умов нарахування комісії 1 не дотримана позичальником.Крім того, у додатку № 1 до кредитного договору від 11 жовтня 2016 року встановлено:

комісію за надання послуг з управління кредитом при отриманні (встановленні) та використанні кредиту у розмірі 0,00 % від суми кредиту наданого на споживчі цілі;

комісію за надання послуг з управління кредитом при використанні кредиту при простроченні сплати чергового платежу у розмірі до 500 грн та сплачується при простроченні чергового платежу. Банк має право не застосовувати цю комісію або застосовувати не в повній мірі, про що банк повідомляє клієнта шляхом розміщення оголошення на сайті банку;

комісію за управління кредитом при здійсненні переплати за ініціативою позичальника, яка розраховується як різниця між сумою фактично сплаченого позичальником останнього ануїтетного платежу та сумою останнього ануїтетного платежу згідно з графіком платежів, але не більше

10 грн. Комісія утримується банком у випадку переплати клієнтом останнього ануїтетного платежу.Із довідки № 79-10-33/363 про стан кредитної заборгованості ОСОБА_1, виданої АТ "УкрСиббанк" 05 вересня 2018 року, встановлено, що за кредитним договором від 11 жовтня 2016 року позичальник на виконання умов цього договору на користь банку фактично сплатив: 16 105,33 грн - суму основного боргу, 21 667,91 грн - проценти за користування кредитом та 30 245,50 грн - комісію.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного СудуВідповідно до пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.Оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з частково неправильним застосуванням норм матеріального права.Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).Частиною першою статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.За положеннями статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).Згідно з положеннями частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.За змістом статей 11, 18 Закону України "Про захист прав споживачів" до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків за шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.Частиною другою статті 19 Закону України "Про захист прав споживачів" визначено, що підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткій, незрозумілій або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.Даними про сукупну вартість кредиту є інформація про процентну ставку, вартість сукупних послуг та інших фінансових зобов`язань позивача, варіанти погашення кредиту, кількість платежів, їх періодичність та обсяги.Згідно із пунктом 3.1 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 (z0541-07) , які були чинними на момент укладення між сторонами кредитного договору, банки зобов`язані в кредитному договорі або додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх сукупних послуг, а також інших фінансових зобов`язань споживача.Верховний Суд України у постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16 висловив правову позицію про те, що відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).За положеннями абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.Послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1 Закону України "Про захист прав споживачів").Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-2071цс16.Умова договору про надання споживчого кредиту, укладеного після 16 жовтня 2011 року, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) (будь-які збори, відсотки, комісії, платежі), є нікчемною на підставі частини четвертої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів". Ця норма діяла з 16 жовтня 2011 року до внесення змін на підставі Закону України від 15 листопада 2016 року № 1734-VIII "Про споживче кредитування" (1734-19) , тобто до 10 червня 2017 року.Аналогічні висновки містить постанова Верховного Суду від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8062сво18).Встановивши невідповідність оспорюваних позивачем положень договору про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку від 11 жовтня 2016 року вимогам Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) (нікчемність), суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про можливість вирішення у судовому порядку питання про їх недійсність та застосування положень статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів", статей 203, 215 ЦК України до умов цього договору.Таким чином, доводи касаційної інстанції про те, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18) заслуговують на увагу.

Щодо повернення зайво сплачених коштів та доводів касаційної скарги про відповідальність належного кредитораУ постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 383/502/15-ц (провадження № 61-1536св17) Верховний Суд виклав правовий висновок про те, що у разі встановлення, що позичальник здійснював платежі на виконання умов договору, які визнані недійсними, він має право на проведення відповідного перерахунку або повернення зайво сплачених коштів.Враховуючи встановлення невідповідності пункту 3.11 договору № 935333252000 про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку від 11 жовтня 2016 року та додатку № 1 до договору, що вказує на їх нікчемність, суди попередніх інстанцій правильно вирішили питання про стягнення зайво сплачених коштів.Отже, не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги про те, що ефективним та справедливим способом захисту прав позичальника є лише проведення перерахунку сплачених на виконання кредитного договору коштів.Доводи касаційної скарги про те, що ТОВ "ФК "Кредит-Капітал", а не АТ "УкрСиббанк" є належним відповідачем у зобов`язанні щодо повернення сум сплаченої комісії, що узгоджується з положенням статей 11, 509- 510 ЦК України, колегія суддів до уваги не бере з огляду на таке.Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Обґрунтовуючи свої доводи щодо задоволення заяви про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво), банк посилався на договір факторингу, укладений 24 червня 2019 року між ним та ТОВ "ФК "Кредит-Капітал".З урахуванням довідки, виданої 05 вересня 2018 року АТ "УкрСиббанк" про сплату позичальником за кредитним договором комісії у розмірі 30 245,50 грн та умов договору факторингу від 24 червня 2019 року, за якими до ТОВ "ФК "Кредит-капітал" перейшло право вимоги заборгованості, що виникла на підставі споживчого кредиту від 11 жовтня 2016 року (за умови підтвердження заборгованості), колегія суддів вважає, що банк, у порушення приписів статей 12, 81 ЦПК України, не довів обов`язок нового кредитора, який може бути покладений на нього згідно зі статтею 514 ЦК України, відповідати перед боржником ОСОБА_1 за обов`язок банку, що виник внаслідок нікчемності окремих умов договору № 935333252000. Крім того, для процесуального правонаступництва юридичної особи, яка є стороною чи третьою особою у судовому процесі, необхідне встановлення або правонаступника такої юридичної особи внаслідок її припинення шляхом реорганізації, або правонаступника окремих її прав чи обов`язків внаслідок заміни сторони у відповідному зобов`язанні. В обох випадках для встановлення процесуального правонаступництва юридичної особи суд має визначити підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов`язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах. Про це у своїй постанові від 30 червня 2020 у справі № 264/5957/17 (провадження № 14-37цс20) зазначила Велика Палата Верховного Суду.Таким чином, підстав вважати, що суд першої інстанції порушив положення статей 11, 509- 510, 512, 516 ЦК України, оскільки не залучив до участі у справі ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" як співвідповідача, немає.Щодо доводів касаційної скарги про неправильне тлумачення положень кредитного договору, а саме поняття "управління кредитом", що містить більш ширший зміст, чим "управління коштами", яким оперувала чинна на час укладення оскаржуваного договору редакція статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", у взаємозв`язку з положенням статті 8 Закону України "Про споживче кредитування", колегія суддів зазначає наступне.Дійсно, положення Закону України "Про споживче кредитування" (1734-19) допускає, що укладення договору про споживчий кредит може бути пов`язано з необхідністю отримання споживачем додаткових чи супутніх послуг кредитодавця або третіх осіб, при цьому вимагає, щоб відомості про це були відображені в паспорті споживчого кредитування, з яким кредитодавець має ознайомити позичальника в письмовій формі до укладення договору про споживчий кредит, при цьому інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, комісії, інших платежів, які застосовуються чи стягуються за договором про споживчий кредит, має бути зазначена в такому договорі. За загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.На час укладення кредитного договору (11 жовтня 2016 року) діяло положення частини четвертої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", за яким умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною, що виключає застосування положень статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" (чинного з 10 червня 2017 року), згідно з якою до загальних витрат за споживчим кредитом включено, зокрема комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що узгоджується зі статтею 58 Основного Закону.Колегія суддів звертає увагу, що застосування положення частини другої статті 8 Закону України "Про захист прав споживачів", починаючи з 10 червня 2017 року, може бути виправданим за умови виконання кредитодавцем положень частини другої статті 9 цього Закону.

Висновки за результатами розгляду касаційної скаргиЗгідно зі статтею 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу АТ "УкрСиббанк" задовольнити частково, рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині визнання недійсними пунктів кредитного договору та додатку № 1 до нього скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позову, оскільки суди попередніх інстанцій правильно встановили фактичні обставини справи, однак, вирішуючи позов, у цій частині неправильно застосували норми матеріального права.В іншій частині рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Щодо судових витратВідповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.Враховуючи, що Верховний Суд відмовив у задоволенні позову в частині визнання недійсним положень кредитного договору, слід здійснити перерозподіл судового збору, сплаченого за подачу позову, апеляційної скарги та за частково відшкодувати витрати на сплату судового збору за подачу касаційної скарги, що у загальному розмірі становить 3 457,80 грн (768,40 + 1 152,60 + 1 536,80).Згідно зі статтями 141, 416 ЦПК України, статтею 22 Закону України "Про захист прав споживачів" судові витрати за розгляд справи у суді першої інстанції та перегляд справи у суді апеляційної, касаційної інстанцій у розмірі 3 457,80 грн компенсувати АТ "УкрСиббанк" за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.Керуючись статтями 400, 401, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:Касаційну скаргу Акціонерного товариства "УкрСиббанк" задовольнити частково.Заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 червня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року частково скасувати та в цій частині у задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "УкрСиббанк" про визнання недійсним пункту 3.11 договору про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку, визнання недійсним додатку № 1 до цього договору у частині встановлення щомісячних комісій за управління кредитом відмовити.В іншій частині заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 червня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року залишити без змін.Судові витрати за розгляд справи у суді першої інстанції та перегляд справи у судах апеляційної та касаційної інстанцій у розмірі 3 457,80 грн компенсувати Акціонерному товариству "УкрСиббанк" за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець