розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 лютого 2021 року у складі судді Спаїв В. В., додаткове рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого 2021 року у складі судді Спаїв В. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 червня 2021 року у складі колегії суддів: Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М. та Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 лютого 2021 року у складі судді Спаїв В. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 червня 2021 року у складі колегії суддів: Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., у справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про відшкодування майнової та моральної шкоди,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2020 року позивачі звернулися до суду з позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України (далі - Казначейство), Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (далі - ГУ НП в Дніпропетровській області) та Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (далі - Дніпровський ВП ГУ НП в Дніпропетровській області) про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Позов мотивовано тим, що 26 червня 2020 року позивачі постраждали внаслідок незаконних дій ГУ НП у Дніпропетровській області та Дніпровського ВП ГУ НП в Дніпропетровській області під час проведення незаконного обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .

18 червня 2020 року до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надійшло клопотання слідчого слідчого відділу ДВП ГУНП в Дніпропетровській області Плєшка Ю. П., погоджене з виконувачем обов`язків прокурора Дніпропетровської області Божко С. В., у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) 30 липня 2019 року під №12019040640001710, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 296 Кримінального кодексу України (далі - КК України (2341-14) ), про надання дозволу на проведення обшуку.

18 червня 2020 року слідчий суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Сліщенко Ю. Г. (справа № 200/12473/19, провадження № 1-кс/932/3781/20) постановив ухвалу про надання слідчому Плєшку Ю. П., а також слідчим слідчої групи у вказаному кримінальному провадженні дозволу на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_2, за місцем проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, з метою виявлення та вилучення речових доказів, які були знаряддям вчинення тяжких злочинів, а саме: вогнепальної зброї.

26 червня 2020 року приблизно о 07 год 00 хв до будинку, де мешкають позивачі, за адресою: АДРЕСА_1, без спроби зайти мирним шляхом, зламавши відкатний привід для воріт, розбивши встановлену на подвір`ї відеокамеру та вхідні двері, проникли озброєні спецпризначенці ГУ НП у Дніпропетровській області, які без пояснення причин проникнення в будинок, без пред`явлення посвідчень та без пред`явлення ухвали суду на проведення обшуку, виявивши ОСОБА_1 у душовий кімнаті, відразу почали застосовувати до нього фізичну силу. Витягши ОСОБА_1 з душової кімнати, вони кинули його оголеним на холодну підлогу та почали бити руками та ногами по голові і тулубу, спричинивши йому тілесні ушкодження. На підлозі у душовий кімнаті під прицілом автомата ОСОБА_1 пролежав приблизно 45 хвилин. Весь цей час співробітники ГУ НП у Дніпропетровській області та слідчо-оперативна група на чолі зі слідчим слідчого відділу Дніпровського ВП ГУ НП в Дніпропетровській області Савченко Т. А. безперешкодно пересувалися подвір`ям, першим та другим поверхом будинку та щось шукали.

Пізніше ОСОБА_1 дозволили піднятися із підлоги, одягнутися та повідомили, що в помешканні планується проведення обшуку і необхідно зачекати появу представника Ради адвокатів регіону, оскільки ОСОБА_1 повідомив, що є адвокатом.

Приблизно о 09 год 00 хв з`явився представник Ради адвокатів Дніпропетровської області та о 09 год 30 хв офіційно розпочато проведення обшуку та пред`явлено ухвалу слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 червня 2020 року.

ОСОБА_1 повідомив слідчого, що вони помилилися адресою, оскільки вони перебувають у будинку на АДРЕСА_1, який належить його дружині - ОСОБА_2, пред`явив витяг про право власності на будинок та паспорт на підтвердження особи, та запропонував зачекати до того часу, поки його дружина, якої на момент проведення обшуку вдома не було і яка є власником, надасть оригінали документів на підтвердження права власності на зазначений будинок, його кадастровий номер та адресу.

Проігнорувавши зауваження ОСОБА_1, слідчо-оперативна група почала проведення обшуку в одній з кімнат будинку, а саме: у кабінеті.

Після того, як ОСОБА_1 пред`явив оригінали документів про право власності на будинок і підтвердив, що слідчо-оперативна група прийшла за адресою: АДРЕСА_1, а не АДРЕСА_2, о 12 год 30 хв слідчим Савченко Т. А. складено протокол про проведення обшуку і залишено будинок позивачів.

Вказані незаконні дії слідчо-оперативної групи завдали ОСОБА_1 значних душевних і фізичних страждань, принизили його гідність, він пережив сильний емоційний стрес, який супроводжувався почуттями розгубленості, образи та тривоги, що негативно вплинуло на стан його здоров`я.

Після проведення цього обшуку в ОСОБА_1 погіршився сон, що проявляється в періодичному безсонні.

Через проведення обшуку у ОСОБА_1 не відбулися заплановані ділові зустрічі, а пережиті страждання призвели до того, що тривалий час він не міг належним чином здійснювати підприємницьку та адвокатську діяльність, оскільки всі його думки були зайняті тим, як відновити пошкоджене майно, яким чином притягнути винних до відповідальності.

Протягом двох тижнів після обшуку ОСОБА_1 відчував біль в області ребер, головний біль та запаморочення. До того ж, ОСОБА_1 довелося пояснювати, що він не злодій і виправдовуватись перед сусідами, яких дуже зацікавило, з якої причини приїхало стільки поліцейських автомобілів, а будинок було взято штурмом. Оскільки ОСОБА_1 є адвокатом, тому вказані факти можуть позначитися на його подальшій діловій репутації.

Наступного дня після проведення обшуку позивачами виявлено, що із шухляди в гардеробній кімнаті, яка розташована на другому поверсі будинку, зникли грошові кошти в розмірі 20 000,00 доларів США.

ОСОБА_1 викликав поліцію і написав заяву про злочин, за фактом якої 07 липня 2020 року до ЄРДР внесена відповідна інформація і відкрито кримінальне провадження № 12020040630000968.

Крадіжка грошових коштів у розмірі 20 000,00 доларів США, яка відбулася під час проведення незаконного обшуку, завдала позивачам значних переживань, позбавила їх впевненості в майбутньому та можливості вести звичний спосіб життя, здійснювати заплановані витрати. Незаконність дій правоохоронців, їх зневажливе ставлення, ігнорування пояснень ОСОБА_1, що обшук планується провести за неналежною адресою, призвели до появи почуття злості, ненависті, образи та похитнули довіру до правоохоронних органів в цілому. Такі дії співробітників правоохоронних органів є неприпустимими.

Щодо відшкодування майнової шкоди, то за підрахунком ОСОБА_2 розмір такого відшкодування становить 71 457,00 грн, що підтверджується звітом про оцінку вартості майна від 20 липня 2020 року № 1707-21/20, виконаного ФОП ОСОБА_6 .

Враховуючи наведені обставини, позивачі просили суд:

- стягнути з Держави Україна на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 1 000 000,00 грн за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України;

- стягнути з Держави Україна на користь ОСОБА_2 на відшкодування майнової шкоди 77 457,00 грн за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України (а. с.1-6, т. 1).

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 лютого 2021 року позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто із Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 1 000 000,00 грн. Відмовлено у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди.

Задовольняючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що незаконні дії відповідача завдали ОСОБА_1 моральну шкоди, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою щодо нього, у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку зі знищенням та пошкодженням його майна, у приниженні честі, гідності та його ділової репутації, у зв`язку з чим співмірним буде відшкодування моральної шкоди в розмірі 1 000 000,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо відшкодування майнової шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що надані ОСОБА_2 докази не свідчать про розмір фактичних витрат, які були понесені нею на відновлення пошкодженого майна.

Додатковим рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого 2021 року стягнуто із Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 14 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, компенсовано за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що стороною позивача у встановленому законом порядку надані документи, які підтверджують понесені витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суді у розмірі 14 500,00 грн.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 червня 2021 року апеляційні скарги ГУ НП в Дніпропетровській області, ГУ Казначейства у Дніпропетровській області залишено без задоволення. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 лютого 2021 року та додаткове рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого 2021 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильних висновків про наявність правових підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди. Беручи до уваги характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, керуючись засадами розумності, виваженості та справедливості, судом першої інстанції правильно визначений розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 1 000 000,00 грн, який є співмірним з характером та обсягом страждань, яких зазнав позивач.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2021 року ГУ НП в Дніпропетровській області звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 лютого 2021 року, додаткове рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 червня 2021 року, у якій просить суд скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, щопозивачем не доведено факту завдання йому моральної шкоди саме неправомірними діями працівників ГУ НП в Дніпропетровській області, оскільки відсутнє судове рішення, яким встановлено неправомірність дій працівників ГУ НП в Дніпропетровській області під час проведення обшуку. Суди попередніх інстанцій не обґрунтували розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 1 000 000,00 грн, а також те, що вказаний розмір відповідає засадам розумності та справедливості, обмежившись лише встановленням факту заподіяння моральної шкоди позивачу. Визначений судом розмір витрат на правничу допомогу не відповідає обставинам справи, визначений судом без дослідження реальності надання адвокатських послуг, а також критерію розумності його розміру.

У липні 2021 року ГУ Казначейства в Дніпропетровській області звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 лютого 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 червня 2021 року, у якій просить суд скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, щозаконодавством передбачені окремі механізми виконання рішення про стягнення коштів із державного бюджету та безпосередньо з конкретних юридичних осіб, зокрема, державних органів. У позовній заяві позивачі посилаються на статтю 1173 ЦК України, якою передбачено право особи на відшкодування шкоди, завданої органами державної влади, безпосередньо за рахунок держави. Казначейство не є учасником спірних правовідносин.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

У листопаді 2021 року справу № 199/6247/20 передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 09 листопада 2021 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу (пункт 4 частини другої статі 389 ЦПК України (1618-15) ).

В ухвалі Верховного Суду від 20 вересня 2021 року про відкриття касаційного провадження вказано, що касаційні скарги ГУ НП в Дніпропетровській області, ГУ Казначейства в Дніпропетровській області подані з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України, зокрема, касаційна скарга ГУ НП в Дніпропетровській області містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга ГУ Казначейства в Дніпропетровській області - підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

Доводи інших учасників справи

ОСОБА_1, ОСОБА_2 у відзиві на касаційну скаргу ГУ НП в Дніпропетровській області зазначають, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій щодо обставин справи, порядку визначення розміру відшкодування моральної шкоди та зводяться до переоцінки доказів у справі, які вже були предметом дослідження у судах. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 зроблено висновок про те, що питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, що не регулюються нормами КПК України (4651-17) , а суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази. Факт завдання ОСОБА_1 моральної шкоди є повністю доведений і держава має нести відповідальність за незаконні дії, вчиненні її представниками при виконанні своїх повноважень. Визначаючи співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам, суд повинен виходити із засад розумності та справедливості. З огляду на те, що "розумність" і "справедливість" є оціночними поняттями, а тому суди першої та апеляційної інстанцій, які заслуховують сторін та встановлюють фактичні обставини справи, мають широку свободу розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди.

ОСОБА_1, ОСОБА_2 у відзиві на касаційну скаргу ГУ Казначейства в Дніпропетровській області зазначають, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій щодо обставин справи, порядку визначення розміру відшкодування моральної шкоди та зводяться до переоцінки доказів у справі, які вже були предметом дослідження у судах. У позовній заяві та відзивах на апеляційні скарги позивачами наведено норми чинного законодавства, висновки Верховного Суду в аналогічних справах, практику Європейського суду з прав людини, які підтверджують правильність та справедливість оскаржуваних судових рішень. Щодо доводів касаційної скарги про незаконність стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди безпосередньо із Казначейства, то такі кошти стягують із Державного бюджету України, а не безпосередньо із Казначейства.

Мотивувальна частина

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що позивачі проживають за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначений будинок належить ОСОБА_2 на праві приватної власності (а. с. 13, т. 1).

ОСОБА_1 є адвокатом, що підтверджується свідоцтвом про заняття адвокатською діяльністю від 17 липня 2015 року № 21/1027 (а. с. 96-97, т. 1).

26 червня 2020 року за адресою: АДРЕСА_1, слідчим слідчого відділу Дніпровського ВП ГУ НП в Дніпропетровській області Савченко Т. А. проведений обшук, що підтверджується відповідним протоколом обшуку. Відповідно до протоколу обшуку від 26 червня 2020 року обшук проводився з 09 год 31 хв по 12 год 30 хв на підставі ухвали слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 червня 2020 року (справа № 200/124731/19) у кримінальному провадженні від 30 липня 2020 року № 12019040640001710 (а. с. 33-41, т. 1).

Ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 червня 2020 року у кримінальному провадженні № 12019040640001710, яке внесене до ЄРДР 30 липня 2019 року, за ознаками вчинення правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 296 КК України, наданий дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_2, за місцем проживання громадянина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яке належать на праві власності ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, з метою виявлення та вилучення речових доказів, які були знаряддям вчинення тяжких злочинів, а саме: вогнепальної зброї (а. с. 32, т. 1).

Ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 червня 2002 року у кримінальному провадженні № 12019040640001710, яке внесене до ЄРДР 30 липня 2019 року, за ознаками вчинення правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 296 КК України, наданий дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_3, за місцем проживання громадянина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яке належать на праві власності ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, з метою виявлення та вилучення речових доказів., які були знаряддям вчинення тяжких злочинів, а саме: вогнепальної зброї.

Обшук за адресою: АДРЕСА_3, проведений 26 червня 2020 року, що підтверджується відповідним протоколом обшуку від 26 червня 2020 року. Відповідно до вказаного протоколу обшуку проводився у період часу з 07 год 26 хв до 11 год 17 хв (а. с. 191-195, т. 1).

Таким чином, обшуки за двома адресами: АДРЕСА_1 (житло належить родині ОСОБА_1 ) та за адресою: АДРЕСА_3 (житло належить ОСОБА_4 ), проводився одночасно, що підтверджується протоколами обшуків від 26 червня 2020 року та електронним доказом - відеозаписом (на флешносії та диску CD-RW) з камер відеоспостереження, які встановлені у будинку на АДРЕСА_1, та будинку на АДРЕСА_3 .

Також судами на підставі відеозапису з камер відеоспостереження у будинку на АДРЕСА_1 встановлено пошкодження майна позивачів (розбиття вхідних дверей у будинку позивачів, розбиття відеокамери та воріт тощо), вільне пересування слідчо-оперативної групи будинком у відсутності позивачів, у тому числі на другому поверсі будинку.

26 червня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ НП в Дніпропетровській області із заявою про відшкодування майнової шкоди, завданої незаконними діями працівників поліції, в якій вимагав проведення службової перевірки законності дій співробітників поліції та відшкодування майнової шкоди (а. с. 42, т. 1). Службова перевірка не була проведена, що встановлено судом на підставі пояснень представника ГУ НП у Дніпропетровській області Мітусової К. С.

27 червня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до комунального закладу "Дніпропетровська обласна клінічна лікарні імені І. І. Мечнікова" та згідно з висновком спеціаліста встановлений діагноз: гостра нейрохірургічна патологія, множинні садна поперекового відділу хребта. Рекомендовано спостереження у невролога за місцем проживання та МРТ поперекового відділу хребта та прийом медикаментів (а. с. 44-45, т. 1).

Відповідно до висновку спеціаліста судово-медичного експерта від 29 червня 2020 року № 1701 на основі медичного обстеження громадянина ОСОБА_1 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: садна лівого плеча, синців та внутрішньо-шкіряних крововиливів, що спричинені від дії тупого твердого предмету (предметів) можливо в термін, на якій вказує обстежений. Виявлені тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки (а. с. 7-8, т. 1).

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційних скарг у межах та з підстав касаційного перегляду, вивчивши аргументи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Частиною першою статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення в повній мірі не відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

На підставі вказаної норми відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ). Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто, виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Статтею 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 22 червня 2017 року у справі № 6-501цс17 та відповідає усталеній судовій практиці Верховного Суду, зокрема постановам від 13 березня 2019 року у справі № 454/1462/16-ц, від 16 червня 2020 року у справі № 711/1550/17, від 02 червня 2021 року у справі № 200/15268/15.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.

При цьому слід враховувати, що порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити, чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

Встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність правових підстав для відшкодування позивачу заподіяної моральної шкоди, оскільки страждання, які зазнав ОСОБА_1 у зв`язку із ушкодженням здоров`я, протиправною поведінкою щодо нього, пошкодженням його майна, приниженні його честі, гідності та ділової репутації перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із діями відповідача під час проведення обшуку.

Разом із тим, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду не може у повній мірі погодитися із висновком судів щодо визначеного розміру відшкодування моральної шкоди, з огляду на таке.

Визначаючи співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам, суд повинен виходити із засад розумності та справедливості. З огляду на те, що "розумність" і "справедливість" є оціночними поняттями, а тому суди першої та апеляційної інстанцій, які заслуховують сторін та встановлюють фактичні обставини справи, мають широку свободу розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди.

Однак суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 1 000 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, який є очевидно завищеним, не обґрунтували належним чином співмірність заявленої до стягнення суми засадам розумності та справедливості.

Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатнімдля розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення

Наведене узгоджується із висновками, зробленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц.

Із урахуванням встановлених у цій справі обставин, колегія суддів вважає, що у зв`язку із заподіянням позивачу страждань під час незаконного проведення працівниками ГУ НП в Дніпропетровській області обшуку, розмір відшкодування завданої позивачеві моральної шкоди, визначений судами попередніх інстанцій, необхідно зменшити до 100 000,00 грн. Зазначений розмір відшкодування моральної шкоди є таким, що відповідає принципам розумності, виваженості та справедливості.

Доводи касаційної скарги ГУ НП в Дніпропетровській області про те, що позивачем не доведено факту завдання йому моральної шкоди саме неправомірними діями працівниками ГУ НП в Дніпропетровській області, оскільки відсутнє судове рішення, яким встановлено неправомірність дій працівників ГУ НП в Дніпропетровській області під час проведення обшуку, є необґрунтованими, з огляду на те, що питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, що не регулюються нормами КПК України (4651-17) , а суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (правова позиція, викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17).

Встановивши, що обшук у будинку за адресою: АДРЕСА_1, де проживають позивачі, проведений без винесення слідчим суддею ухвали про надання дозволу на проведення обшуку, правовий статус позивачів у кримінальному провадження не визначений, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили із того, що дії відповідача є неправомірними.

Доводи касаційної скарги про те, що ГУ Казначейства в Дніпропетровській області не є учасником спірних правовідносин, не мають значення для вирішення цього спору, оскільки залучення або ж не залучення до участі у таких категоріях спорів Казначейства або територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган (пункт 44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц).

Водночас, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 зроблено висновок про те, що кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України, тому відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення.

Таким чином, зазначення судом першої інстанції у резолютивній частині рішення відомостей про суб`єкта його виконання, вид рахунку, з якого буде здійснено безспірне списання, є помилковим.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами попередніх інстанцій повно, але неправильно застосовано норми матеріального права, оскаржувані судові рішенняв частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди необхідно змінити.

Щодо відшкодування витрат на правничу допомогу

Згідно з положеннями частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Судом встановлено, що представником ОСОБА_1 - ОСОБА_8 заявлено про відшкодування судових витрат до закінчення судових дебатів та у встановлені процесуальним законом строки (09 лютого 2021 року) надано договір про надання правової допомоги адвоката від 15 вересня 2020 року (а. с. 5, т. 2), розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу від 08 лютого 2021 року (а. с. 6, т. 2), акт приймання-передачі послуг від 08 лютого 2021 року (а. с. 7, т. 2), квитанцію до прибуткового ордера від 08 лютого 2021 року № 1 на підтвердження фактичної оплати 14 500,00 грн (а. с. 8, т. 2).

Подані стороною позивача документи дають підстави для висновку про доведеність понесених витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суді у розмірі 14 500,00 грн.

Стягуючи із відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у зазначеному розмірі, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу відповідає принципу співмірності із складністю справи та виконаним адвокатом обсягом робіт.

Разом з цим, з огляду на висновок щодо суті касаційної скарги, розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу підлягає змінні пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: із Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_9 підлягає стягненню 1 450,00 грн (14 500,00 грн x 1/10) витрат на професійну правничу допомогу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Враховуючи наведене, касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення - зміні у частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди та розміру витрат на правничу допомогу.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області та Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області задовольнити частково.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 лютого 2021 року, додаткове рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 червня 2021 року змінити.

Другий абзац резолютивної частини рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 лютого 2021 року викласти у такій редакції: "Стягнути із Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_9 на відшкодування моральної шкоди 100 000,00 грн".

В іншій частині рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 лютого 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 червня 2021 року залишити без змін.

Другий абзац резолютивної частини додаткового рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого 2021 року викласти у такій редакції: "Стягнути із Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_9 1 450,00 грн витрат на професійну правничу допомогу".