Постанова

Іменем України

17 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 469/34/18

провадження № 61-11957св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Калараша А. А. (суддя-доповідач)

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,

Ткачука О. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

третя особа - ОСОБА_3,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 25 травня 2021 року у складі колегії суддів: Бондаренко Т. З., Крамаренко Т. В., Темнікової В. І., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про визнання житлового будинку та земельної ділянки особистою власністю,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимогУ січні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1, у якому, із урахуванням змінених підстав позову, просила встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_2 з ОСОБА_1 із серпня 2010 року по 30 квітня 2017 року, визнати житловий будинок загальною площею 98,3 кв. м, житловою площею 53,9 кв. м, разом з господарчими будівлями та спорудами та земельну ділянку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; визнати за нею право приватної власності на 1/2 частини зазначеного майна (а. с. 16-17, т. 2).Ухвалою Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 грудня 2020 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_4, про встановлення факту проживання однією сім`єю і поділ спільно набутого майна подружжя залишено без розгляду (а. с. 125, т. 3).У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про визнання житлового будинку та земельної ділянки особистою власністю.Свої вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що він із ОСОБА_2 проживав у зареєстрованому шлюбі із 06 вересня 2003 року до моменту його розірвання - 08 грудня 2009 року. Після розірвання шлюбу на підставі судового рішення сторони продовжували проживати разом і 07 червня 2011 року у них народилася спільна дитина, державна реєстрація розірвання шлюбу вчинена лише 11 квітня 2017 року, а 18 травня 2017 року ОСОБА_2 зареєструвала шлюб із іншим чоловіком. За час перебування у шлюбі сторони проживали у гуртожитку, а з 2006 по 2015 рік - у найманому житлі в смт Березанка. Із 2015 року сторони переїхали до спірного будинку, який винаймали з наміром подальшого викупу. Наприкінці 2016 року власниця будинку ОСОБА_4 повідомила про необхідність виплати коштів за будинок з подальшим оформленням договору купівлі-продажу. Оскільки достатніх коштів не було, він звернувся до своєї сестри - ОСОБА_3 за позикою. 26 грудня 2016 року ОСОБА_3 зняла з рахунку у публічному акціонерному товаристві "Марфін Банк" 6 850,00 доларів США, які передала йому для придбання спірного будинку. Договір позики оформлений розпискою від 28 грудня 2016 року. 06 січня 2017 року він передав ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 162 179,00 грн у рахунок вартості житлового будинку, а 03 березня 2017 року між ним та ОСОБА_4 укладений договір купівлі-продажу житлового будинку за ціною 115 128,00 грн та земельної ділянки для його обслуговування за ціною 47 051,00 грн. Таким чином, спірне нерухоме майно набуто ним у період, коли він не перебував із відповідачем у зареєстрованому шлюбі та спільно з нею не проживав, а кошти на придбання будинку позичені сестрою для потреб ОСОБА_1 . Із урахуванням наведених обставин, ОСОБА_1 просив визнати житловий будинок загальною площею 98,3 кв. м, житловою площею 53,9 кв. м, зазначений на плані за літ. А з прилеглими надвірними спорудами та будівлями: літ. Г - камяний сарай, літ. Д - кам`яна вбиральна, літ. Е - кам`яний гараж, літ. В - кам`яний погріб, № 1 - цементований басейн, № 2 - металевий водопровідний кран; № 3 - огорожа з металевої сітки, № 5, 7 - металеві ворота з хвірткою, № 6 - металева огорожа на камяній основі, № 1 - цементоване замощення, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, його особистою приватною власністю, визнати земельну ділянку, на якій розміщений житловий будинок, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), загальною площею 0,1092 га, кадастровий номер 4820955100:21:007:0032, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, його особистою приватною власністю (а. с. 99, т. 1).

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 березня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачем доведено, що спірне майно придбано у період проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу та в інтересах сім`ї, тоді як позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту придбання спірного майна за його особисті кошти.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 25 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 березня 2021 року змінено у частині правового обґрунтування, виклавши його в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Змінюючи рішення суду першої інстанції у частині мотивів відмови у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що сторонами у справі не заявлялася окрема вимога про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, а тому суд першої інстанції не мав правових підстав для надання оцінки відповідних доказів, наданих сторонами, а відповідно, і наведення висновку в рішенні щодо доведеності придбання спірного будинку та земельної ділянки в період фактичних шлюбних відносин.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що на момент ухвалення рішення право власності позивача на спірне майно не можна вважати таким що оспорюється, а тому заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Миколаївського апеляційного суду від 25 травня 2021 року, у якій просить суд скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів дійшов правильного висновку про те, що спірне нерухоме майно придбано сторонами під час проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення суду першої інстанції, не дослідив належним чином обставин справи, не надав належної оцінки обставинам справи. Крім того, апеляційний суд у порушення вимог частини третьої статті 367 ЦПК України прийняв нові докази, а саме: довідку Березанської селищної ради Миколаївської області, яку не було подано до суду першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не врахував висновків щодо застосування норм права у спірних відносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 522/2680/14, від 24 квітня 2020 року у справі № 554/2491/17, від 20 березня 2019 року у справі № 201/14494/15.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

У жовтні 2021 року справу № 469/34/18 передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 09 листопада 2021 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу (пункт 4 частини другої статі 389 ЦПК України (1618-15) ).

В ухвалі Верховного Суду від 23 вересня 2021 року про відкриття касаційного провадження вказано, що касаційна скарга ОСОБА_2 подана з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України, зокрема, касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та зводяться до переоцінки доказів та незгоди скаржника з висновками суду щодо їх оцінки, містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Враховуючи норми статті 74 СК України, суд апеляційної інстанції, зазначивши, що районний суд за відсутності встановлення факту сумісного проживання сторін як подружжя у відповідний період та за відсутності таких позовних вимог не мав правових підстав для надання оцінки відповідних доказів, наданих сторонами, а відповідно, і наведення висновку в рішенні щодо доведеності придбання спірного будинку та земельної ділянки в період їх фактичних шлюбних відносин, застосував норми права з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 18 липня 2018 року у справі № 544/1274/16-ц, від 17 квітня 2019 року у справі № 490/6060/15-ц, від 04 вересня 2019 року у справі № 751/3021/17, від 07 березня 2021 року у справі № 200/12980/14-ц.

Мотивувальна частина

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 06 вересня 2003 року до моменту його розірвання судом - 21 грудня 2009 року (а. с. 108, т. 1).

Сторони не заперечують, що після розірвання шлюбу продовжили прожували однією сім`єю з 2010 року, мають двох дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 107, т. 1), та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 109, т. 1). Із 2015 року родина почала проживати у будинку на АДРЕСА_1 .

23 лютого 2015 року ОСОБА_4 видала на ім`я ОСОБА_2 довіреність, якою уповноважила останню вчиняти дії щодо підготовки документів та подальшим розпорядженням та/або продажем на умовах та за ціною на її розсуд належного їй нерухомого майна, а саме: житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана довіреність посвідчена приватним нотаріусом Березанського районного нотаріального округу Миколаївської області Балихановою Т. О., зареєстрована в реєстрі за № 15 (а. с. 37, т. 2).

25 грудня 2015 року між комунальним підприємством "Березань" та ОСОБА_2 укладений договір про надання комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 53-54, т. 2).

26 травня та 15 червня 2016 року ОСОБА_1 видав довіреності, якими уповноважив ОСОБА_2 розпоряджатися відритим на його ім`я в ПАТ "Марфін Банк" поточним рахунком № НОМЕР_1, для чого надав їй право розпоряджатися належними йому коштами та право розпорядчого підпису при проведенні видаткових операцій за рахунками, подавати від його імені заяви, а також виконувати всі інші дії в межах та обсязі, передбачених чинним законодавством України для такого роду повноважень. Вказані довіреності видані строк на один та два роки відповідно (а. с. 41-42, т. 2).

03 березня 2017 року ОСОБА_4 з однієї сторони та ОСОБА_1 з іншої сторони уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно з яким до ОСОБА_1 перейшло право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4820955100:21:007:0032 за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Березанського районного нотаріального округу, зареєстрований у реєстрі за № 90 (а. с. 97, т. 2).

03 березня 2017 року ОСОБА_4 (продавець) з однієї сторони та ОСОБА_1 (покупець) з іншої сторони уклали договір купівлі-продажу житлового будинку, згідно з яким ОСОБА_1 набув право власності на житловий будинок з прилеглими до нього надвірними господарчими та побутовими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Березанського районного нотаріального округу Мартинюк П. М. (а. с. 128-129, т. 2).

ОСОБА_2 як дружина під час укладення вказаних правочинів надала свою згоду на купівлю ОСОБА_1 спірного будинку та земельної ділянки (а. с. 118, т. 2).

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги у межах та з підстав касаційного перегляду, вивчивши аргументи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволення з огляду на наступне.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною другою статті 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України (2947-14) ) визначено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов`язків.

Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною, визначеною законом підставою для виникнення у них прав та обов`язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно.

Таким чином, при застосуванні статті 74 СК України необхідно виходити з того, що вказана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Змінюючи рішення суду першої інстанції у частині мотивів відмови у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив із того, що сторонами у справі не заявлялася окрема вимога про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, а тому суд першої інстанції не мав правових підстав для надання оцінки відповідних доказів наданих сторонами, а відповідно і наведення висновку в рішенні щодо доведеності придбання спірного будинку та земельної ділянки в період фактичних шлюбних відносин.

Судом встановлено та із матеріалів справи вбачається, що позовні вимоги про поділ спільного майна подружжя, в тому числі і спірного будинку, заявлені ОСОБА_2, ухвалою Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 грудня 2020 року залишені без розгляду (а. с. 125, т. 3), інших позовних вимог ОСОБА_2 не пред`являлося.

Враховуючи те, що право власності позивача на спірне майно не оспорюється відповідачем та позивач не позбавлений можливості реалізовувати свої правомочності щодо спірного майна, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову ОСОБА_1 у задоволенні його позовних вимог про визнання житлового будинку та земельної ділянки особистою власністю, оскільки права останнього не є порушеними.

Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про те, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується придбання сторонами спірного майна у період фактичного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, оскільки самостійної вимоги про встановлення факту проживання сторін однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у цій справі не заявлялося, відповідачем не надано судового рішення про встановлення такого факту.

Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 17 квітня 2019 року у справі № 522/2680/14, від 24 квітня 2020 року у справі № 554/2491/17, від 20 березня 2019 року у справі № 201/14494/15, є необґрунтованими, оскільки у зазначених справах та у цій справі встановленні обставини не є подібними, зокрема у справах № 522/2680/14, № 554/2491/17, № 201/14494/15 заявлялася вимога про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Таким чином, постанова суду апеляційної інстанції є законною та обґрунтованою, доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції немає.

Керуючись статтями 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського апеляційного суду від 25 травня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий

А. А. Калараш

Судді

А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров

О. С. Ткачук