Постанова

Іменем України17 листопада 2021 рокум. Київсправа № 661/2014/15-цпровадження № 61-802св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Херсонського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Пузанової Л. В., Полікарпової О. М., Семиженка Г. В.,ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимогУ травні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.Позовна заява обґрунтована тим, що з 07 грудня 2004 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. За час шлюбу ними було набуто наступне майно: житловий будинок садибного типу, розташованій на АДРЕСА_1 ; присадибна земельна ділянка, площею 0,0586 га, розташована за тією ж адресою; нежитлове приміщення загальною площею 44,5 кв. м, розташоване на АДРЕСА_2 ; автомобіль марки "Mazda", 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .Зазначене нерухоме та рухоме майно оформлено на ім`я ОСОБА_2, а житловий будинок із присадибною земельною ділянкою за час шлюбу без її згоди відповідачем передано до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сиріус 15" (далі - ТОВ "Сиріус 15").Уточнивши позовні вимоги, просила суд здійснити поділ спільного майна подружжя, а саме: визнати за нею право приватної власності на 1/2 частку житлового будинку садибного типу загальною площею 472,8 кв. м, розташованого на АДРЕСА_1, як об`єкта права спільної сумісної власності подружжя; визнати за нею право приватної власності на 1/2 частку присадибної земельної ділянки, кадастровий номер 6510700000:01:005:0048, площею 0,0568 га, розташованої на АДРЕСА_1 як об`єкта права спільної сумісної власності подружжя; визнати за нею право приватної власності на 1/2 частку нежитлового приміщення загальною площею 44,5 кв. м, розташованого на АДРЕСА_2, як об`єкта права спільної сумісної власності подружжя; визнати за нею право приватної власності на 1/2 автомобіля "Mazda", 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 як об`єкта права спільної сумісної власності подружжя.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 28 березня 2017 року позов задоволено частково.Визнано за ОСОБА_3 право власності на нежитлове приміщення загальною площею 44,5 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .Визнано за ОСОБА_2 право власності на автомобіль марки Mazda 6 2.0 CD Executive 6MT (GG), державний реєстраційний номер НОМЕР_1, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_2, 2007 року випуску.У іншій частині позову відмовлено.Задовольняючи позов в частині нежитлового приміщення та автомобіля, суд дійшов висновку, що спірне майно є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та є неподільними речами, а позивач погодилася під час судового розгляду справи на запропонований відповідачем варіант розподілу цього майна шляхом визнання за ОСОБА_3 права власності на нежитлове приміщення та відповідно за ОСОБА_2 права власності на автомобіль.Відмовляючи у задоволенні позову щодо спірного житлового будинку із присадибною ділянкою, суд дійшов висновку, що хоч спірне майно і було об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, оскільки придбавалися та в подальшому переплановувалися за рахунок спільних коштів подружжя, однак за час шлюбу на підставі рішення титульного власника були передані до статутного капіталу ТОВ "Сиріус", тобто перейшли у приватну власність цього товариства, тому не можуть бути предметом поділу між сторонами. Суд вважав, що в іншого із подружжя право власності на вказане нерухоме майно трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості цього майна або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності товариства, або половини майна, що залишиться після його ліквідації.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанціїПостановою Херсонського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині скасовано і прийнято в цій частині нову постанову, якою визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку садибного типу, за адресою: АДРЕСА_1 та на 1/2 частину земельної ділянки, площею 0,0586 га, на АДРЕСА_1, із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 6510700000:01:005:0048.Ураховуючи, що спірний житловий будинок та земельна ділянка були придбані та реконструйовані сторонами за час шлюбу за спільні кошти подружжя, є єдиним місцем проживання їх сім`ї, а відповідач без згоди дружини передав вказану нерухомість до статутного капіталу ТОВ "Сиріус 15" з метою уникнення поділу майна подружжя та зважаючи на те, що передача цього нерухомого майна до статутного капіталу товариства визнана в судовому порядку незаконною, а правовстановлюючі документи на нього недійсними, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо необґрунтованості заявленого ОСОБА_1 позову в цій частині є помилковим, а рішення суду в частині його вирішення таким, що підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення про визнання за позивачкою права власності на 1/2 частину житлового будинку садибного типу та 1/2 частину земельної ділянки із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, які знаходяться на АДРЕСА_1 .

Узагальнені доводи касаційної скаргиУ січня 2021 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати та направити справу на новий розгляд до апеляційного суду.Рішення суду першої інстанції в частині поділу нежитлового приміщення та автомобіля не оскаржувалося і в апеляційному порядку не переглядалося, а тому відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не є предметом касаційного перегляду.Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що у своєму позові ОСОБА_3 не заявляла такої вимоги, як недійсність виданих ТОВ "Сіріус15" свідоцтв про право власності на спірне майно, які не було предметом розгляду у суді першої інстанції. Також судом апеляційної інстанції застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постановах Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 756/1529/15-ц, від 09 грудня 2020 року у справі № 376/2724/17, від 16 вересня 2020 року у справі № 344/5437/17, від 23 січня 2019 року у справі № 761/15565/16-ц, від 25 листопада 2020 року у справі № 348/821/18, від 30 листопада 2020 року у справі № 636/2056/16-ц, від 20 лютого 2018 рокуу справі № 917/553/17, від 03 квітня 2019 року у справі № 922/1645/18, від 08 вересня 2020 року у справі № 910/11906/18, від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 19 лютого 2020 року у справі № 210/4458/15-ц, від 04 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18.

Доводи інших учасників справиУ липні 2021 року ОСОБА_3 надіслала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила касаційну скаргу відхилити, оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін. Зазначала, що твердження скаржників є безпідставними, необґрунтованими та побудованими на власних міркуваннях та припущеннях.

Рух справи у суді касаційної інстанціїУхвалою Верховного Суду від 26 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 661/2014/15-ц, витребувано її з Новокаховського міського суду Херсонської області.

Фактичні обставини справи, встановлені судомЗ 07 грудня 2004 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі.За час шлюбу ними набуто наступне майно: житловий будинок садибного типу, розташований на АДРЕСА_1 ; присадибна земельна ділянка з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,0586 га кадастровий №6510700000:01:005:0048, розташована за тією ж адресою; нежитлове приміщення, загальною площею 44,5 кв. м, розташоване на АДРЕСА_2 ; автомобіль марки Mazda, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .Житловий будинок був придбаний на ім`я ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого нотаріально 04 грудня 2007 року. Відповідно до пункту 7 цього договору дружина покупця, ОСОБА_3, дала згоду на витрачання грошових коштів на купівлю вищенаведеного майна, про що є її письмова згода, посвідчена приватним нотаріусом Новокаховського міського нотаріального округу Сердюком Л. І. 04 грудня 2007 року.Після реконструкції вказаний житловий будинок за технічною характеристикою має загальну площу 472,8 кв. м, із яких: житлова площа 86,2 кв. м. Об`єкт нерухомості введений до експлуатації та на підставі рішення виконавчого комітету Новокаховської міської ради Херсонської області від 26 грудня 2011 року ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності від 29 грудня 2011 року.Земельна ділянка площею 0,0586 га із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування будинку придбана ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого нотаріально 04 грудня 2007 року.Рішенням засновника від 06 березня 2015 року створено ТОВ "Сиріус 15", статутний капітал якого становить 2 000 000,00 грн та на 100 % належить засновнику - ОСОБА_2 .Статутний фонд товариства складається із грошової частини в сумі 50 000,00 грн та майнової частини на суму 1 950 000,00 грн, до складу якої віднесено житловий будинок та земельну ділянку, належні засновнику, які розташовані на АДРЕСА_1 та передані у власність створеного товариства на підставі акта приймання- передачі.Передача спірного нерухомого майна до статутного фонду товариства відбулася без згоди ОСОБА_3 .Право власності на вказане нерухоме майно за ТОВ "Сиріус 15" підтверджено свідоцтвами про право власності від 11 березня 2015 року та зареєстровано у реєстрі речових прав.Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень видно, що ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2, ТОВ "Сиріус 15" про визнання недійсним правочину щодо передачі нерухомого майна до статутного фонду ТОВ "Сиріус 15". Після неодноразового розгляду цивільної справи № 661/1185/16-ц за вказаним позовом постановою Верховного Суду від 15 вересня 2021 року касаційні скарги ОСОБА_2, ТОВ "Сиріус 15" задоволено частково. Рішення Новокаховського районного суду Херсонської області від 16 листопада 2016 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року скасовано, провадження у справі у справі № 661/1185/16-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ТОВ "Сиріус 15" про визнання правочину з передачі майна до статутного капіталу товариства недійсним закрито. Повідомлено ОСОБА_3, що розгляд справи за її позовом віднесено до юрисдикції господарського суду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного СудуЗгідно з частинами першою, другою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, а саме рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми праваЗадовольняючи позовні вимоги щодо поділу будинку та земельної ділянки, суд апеляційної інстанції посилався на постанову Херсонського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року у справі № 661/1185/16-ц, що набрало законної сили, яким свідоцтва про право власності від 11 березня 2015 року, видані ТОВ "Сиріус 15" на житловий будинок та земельну ділянку визнано недійсними, а тому враховуючи, що спірний житловий будинок та земельна ділянка є спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_3, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав пор визнання за ОСОБА_3 права власності на 1/2 частину житлового будинку та 1/2 частину земельної ділянки.Колегія суддів не може погодитись із таким висновком з огляду на таке.З Єдиного державного реєстру судових рішень видно, що постанова Херсонського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року оскаржена до касаційного суду і постановою Верховного Суду від 15 вересня 2021 року касаційні скарги ОСОБА_2, ТОВ "Сиріус 15" задоволено частково. Рішення Новокаховського районного суду Херсонської області від 16 листопада 2016 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року скасовано, провадження у справі у справі № 661/1185/16-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ТОВ "Сиріус 15" про визнання правочину з передачі майна до статутного капіталу товариства недійсним закрито. Повідомлено ОСОБА_3, що розгляд справи за її позовом віднесено до юрисдикції господарського суду.Відповідно до статті 65 CК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.За змістом статті 113 ЦК України та статті 1 Закону України "Про господарські товариства" товариство з обмеженою відповідальністю належить до господарських товариств. Господарські товариства можуть набувати майнових та особистих немайнових прав.Згідно зі статтею 115 ЦК України та статтею 12 Закону України "Про господарські товариства" господарське товариство є власником: майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.Грошові кошти, внесені одним з подружжя, який є учасником господарського товариства, у статутний капітал цього товариства за рахунок спільних коштів подружжя, стають власністю цього товариства, а право іншого з подружжя на спільні кошти трансформується в інший об`єкт - право вимоги на виплату частини вартості такого внеску. При цьому одним з визначних є той факт, що грошові кошти набуті подружжям під час їх спільного проживання.Отже, якщо один з подружжя є учасником господарського товариства і вносить до його статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, то таке майно переходить у власність цього товариства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства.До подібних правових висновків дійшли Верховний Суд України у постановах: від 03 липня 2013 року у справі № 6-61цс13, від 02 жовтня 2013 року у справі № 6-79цс13, від 03 червня 2015 року у справі № 6-38 цс15; Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постановах: від 13 березня 2019 року у справі № 756/10797/15-ц (провадження № 61-40676св18), Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах: від 16 жовтня 2019 року у справі № 906/936/18, від 03 березня 2020 року у справі № 909/52/19.Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб`єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права, які існують у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб`єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов`язань).Ефективність захисту цивільного права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника та характеру правовідносин, які існують між позивачем та відповідачем.Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.Застосування будь-яких засобів правового захисту матиме сенс лише за умови, що обрані суб`єктом порушеного права способи захисту відповідають вимогам закону та є ефективними.Якщо право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, а той, який обрав позивач, може бути використаний для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним і відмовляє у позові (пункт 69 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 331/6927/16-ц, провадження № 14-651цс18).Разом з тим, визнаючи будинок та земельну ділянку спільною сумісною власністю колишнього подружжя, апеляційний суд залишив поза увагою те, що з моменту внесення цього майна до статутного капіталу товариства воно стало власністю самого товариства, а тому зазначене майно втратило ознаки об`єкта права спільної сумісної власності подружжя (відбулася зміна правового режиму майна подружжя). Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року в справі 203/2/19 (провадження № 61-6983св20) міститься висновок про те, що визначений позивачем у позові склад сторін у справі (позивач та відповідач) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 304/284/18 (провадження № 14-517цс19) зазначено, що належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача.Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України (1618-15) . За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.У справі, що переглядається, з урахуванням меж касаційного перегляду, зміст і характер відносин між учасниками справи з урахуванням установлених судами попередніх інстанцій обставин справи щодо правового режиму спірного майна подружжя свідчить, що ТОВ "Сиріус", як власник майна, залучене до участі в справі як співвідповідач не було. Клопотання про залучення ТОВ "Сиріус" до участі в справі в якості співвідповідачів позивач не заявляв, а тому у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 щодо спірного житлового будинку із присадибною ділянкою слід було відмовити саме внаслідок неналежного складу співвідповідачів.Суд апеляційної інстанції на зазначене уваги не звернув, а суд першої інстанції дійшовши обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у частині відмови у задоволенні позову щодо поділу спірного житлового будинку із присадибною ділянкою, помилився щодо мотивів такої відмови.За таких обставин постанова Херсонського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року підлягає скасуванню, а рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 28 березня 2017 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання за нею права власності на 1/2 частку житлового будинку садибного типу та 1/2 частку присадибної земельної ділянки підлягає зміні з викладенням її мотивувальної частин у редакції цієї постанови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скаргиСуд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.Доводи касаційної скарги, з урахуванням необхідності врахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові 20 січня 2021 року в справі 203/2/19 (провадження № 61-6983св20), колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржену постанову апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої інстанції змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Оскільки оскаржена постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції зміні тільки в мотивувальній частині, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу. Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного судуПОСТАНОВИВ:Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.Постанову Херсонського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року скасувати, а рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 28 березня 2017 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання за нею права власності на 1/2 частку житлового будинку садибного типу та 1/2 частку присадибної земельної ділянки змінити з викладенням її мотивувальної частин у редакції цієї постанови.Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати, що складаються із судового збору за подання касаційної скарги, у розмірі 7 308 (сім тисяч триста вісім) гривні 00 копійок.Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов