Короткий зміст позовних вимог У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2, про встановлення факту, що має юридичне значення, та визнання права власності в порядку спадкування.Свої вимоги обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3, після якої відкрилась спадщина, яка складається із 1/3 частки житлового будинку з надвірними господарськими будівлями та спорудами, розташованого на АДРЕСА_1 . Вказана частка житлового будинку з надвірними господарськими будівлями та спорудами належить їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 20 травня 2013 року Четвертою одеською нотаріальною конторою. Вказує, що після смерті ОСОБА_3 вона здійснювала догляд за її матір`ю - ОСОБА_4 . За життя, а саме 31 січня 2013 року, ОСОБА_4 склала заповіт, яким заповіла все належне майно їй. Зазначений заповіт посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Коркіним Д. А. та зареєстрований за № 92. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла. Спадковим майном після ОСОБА_4 є 1/3 частка житлового будинку з надвірними господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1, що належала їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 20 травня 2010 року Четвертою одеською державною нотаріальною конторою та зареєстрованого за № 2-312. У березні 2019 року вона звернулася до Суворовської державної нотаріальної контори у м. Одесі із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом після ОСОБА_4 27 березня 2019 року державний нотаріус Суворовської державної нотаріальної контори у м. Одесі Бойченко О. Є. відмовив їй у видачі відповідного свідоцтва, посилаючись на те, що у встановлений законодавством строк вона не зверталась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.Посилаючись на зазначене, а також на те, що з вересня 2010 року до дня смерті ОСОБА_4 вона постійного проживання разом зі спадкодавцем на АДРЕСА_1, ОСОБА_1 просила встановити факт її постійного проживання зі спадкодавцем - ОСОБА_4 з вересня 2010 року до 25 жовтня 2013 року, та визнати за нею право власності на 1/3 частку житлового будинку з надвірними господарськими будівлями та спорудами, розташованого на АДРЕСА_1 .

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 17 лютого 2020 року, ухваленим у складі судді Сувертак І. В., у задоволенні позову відмовлено. Судове рішення мотивоване тим, що ОСОБА_1 обрано неправильний спосіб захисту свого порушеного права, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.Зокрема, суд першої інстанції вказував, якщо спадкоємець протягом шести місяців не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що її не прийняв. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважних причин, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини. Отже, Закон передбачає можливість звернення спадкоємця, що пропустив строк для прийняття спадщини, до суду з позовом про визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини, про що позивача повідомлено листом державного нотаріуса Суворовської державної нотаріальної контори у м. Одесі № 1087/0116 від 27 березня 2019 року. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, заявивши клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку, а також про звільнення від сплати судового збору. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 4 серпня 2020 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 4 серпня 2020 року вказані у клопотанні про поновлення строку причини пропуску визнано неповажними та апеляційну скаргу залишено без руху для подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду із зазначенням інших підстав для такого поновлення та для направлення квитанції про сплату судового збору.На виконання вимог ухвали апеляційного суду ОСОБА_1 подала заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої долучено оригінал квитанції № 117 від 17 серпня 2020 року про сплату судового збору у розмірі 2 305,20 грн, та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому причиною пропуску строку на апеляційне оскарження вказала отримання повного тексту оскаржуваного рішення суду першої інстанції в травні 2020 року. Крім того, ОСОБА_1 посилається на запровадження на території Одеського регіону карантину та на Закон України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (540-20) , відповідно до якого строки на апеляційне оскарження продовжуються на строк дії такого карантину, тому, на її думку, вона має право на поновлення строків на апеляційне оскарження рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 17 лютого 2020 року.Ухвалою Одеського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року визнано неповажними причини пропуску ОСОБА_1 процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 17 лютого 2020 року та відмовлено у відкритті апеляційного провадження за її апеляційною скаргою на вказане рішення суду.Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що апеляційна скарга подана з пропуском строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції і доказів поважності причин пропуску такого строку заявник не надав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала У жовтні 2020 року ОСОБА_1 подала до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила ухвалу Одеського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року скасувати, справу направити до апеляційної інстанції. Касаційна скарга мотивована помилковістю висновку апеляційного суду про пропуск заявником строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції без поважних причин, оскільки вона не була присутня у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення і повний його текст отримала у травні 2020 року, що підтверджується розпискою, яка міститься в матеріалах справи. Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Провадження у суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 23 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано з Суворовського районного суду м. Одеси матеріали цивільної справи № 523/6931/19. Відповідно до змісту ухвали Верховного Суду від 23 жовтня 2020 року підставою касаційного оскарження ухвали Одеського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року заявник вказує порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зазначаючи, що правові підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження відсутні, оскільки неможливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк зумовлена установленням карантину і обмежень, впроваджених у зв`язку з ним. Ухвалою цього ж суду від 3 листопада 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми праваЗгідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.У справі, яка переглядається, ухвалою Одеського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року, постановленою одноособово суддею Цюрою Т. В., відмовлено ОСОБА_1 у відкритті апеляційного провадження за її апеляційною скаргою на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 17 лютого 2020 року. Проте з 15 грудня 2017 року ЦПК України (1618-15) не передбачає постановлення ухвал про відкриття або відмову у відкритті апеляційного провадження у справі чи повернення апеляційної скарги суддею-доповідачем одноособово.За змістом частини шостої статті 357 ЦПК України на стадії відкриття апеляційного провадження суддя-доповідач одноособово може вирішити лише питання залишення апеляційної скарги без руху. Питання щодо повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті та відкриття апеляційного провадження вирішує суд апеляційної інстанції у складі, визначеному частиною третьою статті 34 ЦПК України, що міститься у Главі 3 розділу І "Загальні положення" ЦПК України (1618-15) , тобто у складі трьох суддів.Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.У пунктах 15, 16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 лютого 2021 року в справі № 263/4637/18 (провадження № 14-126цс20) вказано, що "регламентуючи порядок вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі, закон невипадково розмежував процесуальні питання, які під час перегляду в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції вирішує суддя-доповідач, та ті, які вирішує суд апеляційної інстанції. Ухвала про залишення апеляційної скарги без руху спрямована на усунення її недоліків щодо форми та змісту. Ця ухвала не перешкоджає доступу особі до суду, адже після виправлення у встановлений судом строк недоліків апеляційної скарги особа може розраховувати на те, що суд відкриє апеляційне провадження. Натомість, ухвали про повернення апеляційної скарги та про відмову у відкритті апеляційного провадження створюють таку перешкоду і зумовлюють необхідність докласти додаткові зусилля для оскарження судового рішення суду першої інстанції. Тому постановлення таких ухвал вимагає від суду апеляційної інстанції особливої ретельності, що досягається, зокрема, шляхом розгляду означених питань не одноособово суддею-доповідачем, а колегією апеляційного суду у складі трьох суддів. Особа, яка подала апеляційну скаргу, вправі розраховувати на те, що вказані питання розгляне колегіальний склад апеляційного суду, який передбачений частиною третьою статті 34 ЦПК України для перегляду в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції. А такий перегляд регламентований у Главі І "Апеляційне провадження" розділу V "Перегляд судових рішень" ЦПК України (1618-15) . Велика Палата Верховного Суду вважає, що слова "суд апеляційної інстанції", вжиті у частинах першій і другій статті 358 ЦПК України, треба розуміти як колегію суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів у світлі загальних положень ЦПК України (1618-15) щодо складу суду, який здійснює перегляд в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції (частина третя статті 34 ЦПК України)".Таким чином, суд апеляційної інстанції помилково постановив одноособово ухвалу від 22 вересня 2020 року про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 17 лютого 2020 року, що призвело до порушення правил щодо складу суду, тому вказана ухвала суду апеляційної інстанції не може вважатися законною та обґрунтованою, оскільки постановлена з порушенням норм процесуального права, що є підставою для її скасування та направлення справи до апеляційного суду для продовження розгляду.Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 19 травня 2021 року у справі № 127/23798/20 (провадження № 61-2921св21), від 2 червня 2021 року у справі № 2-п-113/2006 (провадження № 61-11360св20), від 17 червня 2021 року у справі № 2-30/2011 (провадження № 61-5158св21) та від 24 червня 2021 року у справі № 369/13653/18 (провадження № 61-7375св21).Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).Судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду (пункт 1 частини першої статті 411 ЦПК України).Відповідно до частини четвертої статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.Суд апеляційної інстанції не дотримався вимог цивільного процесуального закону, тому оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції не може вважатися законною та обґрунтованою і підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до апеляційного суду зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.Враховуючи, що суд апеляційної інстанції помилково постановив ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження одноособово, поважність наведених позивачем підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження має оцінити суд апеляційної інстанції колегією у складі трьох суддів.