розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Марочканич Михайло Олексійович, на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 14 травня 2019 року у складі судді Гули Л. В. та постанову Львівського апеляційного суду від 23 червня 2020 року у складі колегії суддів: Шандри М. М., Левика Я. А., Струс Л. Б.,

1. Описова частина

Короткий позовних вимог

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідачів: приватний нотаріус Стрийського районного нотаріального округу Васьків Любов Мирославівна, Служба у справах дітей виконкому Стрийської міської ради, про визнання договорів дарування недійсними.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_2 - її син, а ОСОБА_3, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, - її невістка.

Зазначала, що 12 лютого 2016 між нею та ОСОБА_2 укладений договір дарування житлового будинку з прилеглими до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться на

АДРЕСА_1, який посвідчено приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Львівської області Васьків Л. М.

Крім цього, 12 грудня 2016 року між нею та ОСОБА_2 укладений договір дарування земельної ділянки загальною площею 1 000 га, розташованої на АДРЕСА_1, кадастровий номер 4611200000:02:011:0009, призначеної для обслуговування житлового будинку та прилеглих до нього господарських споруд, який посвідчено приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Львівської області Васьків Л. М.

Вказувала, що на момент підписання спірних договорів вона помилилася

з правовою природою договору дарування, до кінця не розуміла, що договір дарування не породжує в обдарованого жодних обов`язків стосовно дарувальника. Укладаючи договори дарування, вона чітко розуміла, що обдарований буде її доглядати, утримувати та здійснить її поховання.

Зазначала, що до підписання договорів її син доглядав за нею, утримував. Однак з 2017 року ОСОБА_2 став приділяти їй менше уваги, перестав піклуватись про неї, купувати їй необхідні ліки, речі, продукти харчування, допомагати по господарству, після чого вона зрозуміла, що в момент підписання договорів дарування помилилася з правовою природою договору дарування та вважала, що уклала договір довічного утримання.

Вказувала, що на цей час вона проживає у спірному будинку та користується земельною ділянкою, сплачує кошти за комунальні послуги. Це єдине її житло. Вона неодноразово зверталася до сина з проханням розірвати вищевказані договори дарування, однак ОСОБА_2 не відреагував.

На початку 2018 року вона дізналася, що ОСОБА_2 22 квітня 2017 року отримані в дар будинок та земельну ділянку передарував своїй малолітній дочці ОСОБА_4, про що були укладені договори дарування, посвідчені приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу

Васьків Л. М. Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просила суд:- визнати недійсним договір дарування житлового будинку з прилеглими до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться на АДРЕСА_1, укладений 12 лютого 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Васьків Л. М. та зареєстрований у реєстрі за № 201; - визнати недійсним договір дарування земельної ділянки загальною площею 1 000 га, розташованої на АДРЕСА_1, кадастровий номер 4611200000:02:011:0009, призначеної для обслуговування житлового будинку та прилеглих до нього господарських споруд, укладений 12 лютого 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Васьків Л. М. та зареєстрований у реєстрі за № 119;- повернути їй у власність житловий будинок з прилеглими до нього господарськими будівлями та спорудами та земельну ділянку загальною площею 1000 га, кадастровий номер 4611200000:02:011:0009, на АДРЕСА_1, витребувавши їх з володіння ОСОБА_4 ; - скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_4 на житловий будинок з прилеглими до нього господарськими будівлями та спорудами та земельну ділянку загальною площею 1000 га, кадастровий номер 4611200000:02:011:0009, на АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області

від 14 травня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що укладаючи оспорювані договори дарування житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами і земельної ділянки, сторони договору мали уяву про предмет договору та досягли згоди щодо всіх істотних умов, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 23 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 14 травня 2019 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції, встановивши, що укладаючи оспорювані договори дарування житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами і земельної ділянки, сторони договору мали уяву про предмет договору та досягли згоди щодо всіх істотних умов, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2021 року до Верховного Суду,

ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Марочканич М. О., посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

У вересні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року справу призначено

до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про призначення судово-психіатричної експертизи.

Вказує, що згідно з відповіддю на адвокатський запит від 28 лютого

2019 року Львівського регіонального фтизіопульмонологічного клінічного лікувально-діагностичного центру ОСОБА_1 лікувалася амбулаторно

в Стрийському протитуберкульозному кабінеті з 19 лютого 2015 року

до 27 серпня 2015 року з діагнозом "ВДТБ обох легень". В період стаціонарного та амбулаторного лікування позивачці призначався медичний препарат "Ізоніазид", який викликає побічні дії зі сторони нервової системи і органів чуття: головний біль, запаморочення, роздратованість, інсомнію, енцефалопатію, амнезію, неврит або атрофію здорового нерву, периферичний неврит і поліневрит, парестезію, параліч кінцівок, судоми, тому на момент укладення договорів дарування

ОСОБА_1 могла мати психічні розлади, у зв`язку з чим не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Крім того, ОСОБА_1 і в подальшому проходила лікування амбулаторно, до 27 серпня 2018 року, перебуваючи на диспансерному обліку. Тому

на момент укладення договорів дарування ОСОБА_1 могла мати психічні розлади, у зв`язку з чим не могла розуміти значення своїх дій

та керувати ними.

Вказує, що суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, не врахували таких обставин, як: вік позивача, стан здоров`я та потребу у зв`язку із цим у догляді й сторонній допомозі; наявність у позивача спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваними договорами дарувальником обдаровуваному та продовження позивачем проживати

у спірному будинку.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України від 29 лютого 2012 року у справі

№ 6-9цс12, від 28 вересня 2016 року у справі № 6-1531цс16; у постановах Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 161/17119/16-ц (провадження № 61-11268св18), від 12 вересня 2018 року у справі № 522/25597/13-ц (провадження № 61-6428св18), від 18 вересня 2019 року у справі № 311/3823/15-ц (провадження № 61-13462св18).Відзив на касаційну скаргу учасники справи не подали.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 20 жовтня 1966 року ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 (а.с. 11).

Згідно з договором дарування від 12 лютого 2016 року, посвідченим приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу

Васьків Л. М., ОСОБА_1 безоплатно передала у власність (подарувала) ОСОБА_2 житловий будинок з прилеглими до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться на АДРЕСА_1 . Сторони попередньо ознайомлені нотаріусом

з вимогами цивільного законодавства України щодо недійсності правочинів, перебуваючи при здоровому розумі, ясній пам`яті, розуміли значення своїх дій та правові наслідки укладення правочину. Сторони

в присутності нотаріуса підтвердили, що цей договір відповідає їх дійсним намірам, не носить характеру мнимого та удаваного правочину, не

є зловмисним правочином, а також, що вони отримали від нотаріуса всі роз`яснення стосовно укладеного договору, однаково розуміють значення, умови правочину та його правові наслідки для кожного із сторін і жодних заперечень, зауважень чи доповнень до кожної з умов цього договору не мали. Цей договір підписувався сторонами добровільно, при здоровому розумі та ясній пам`яті (а.с. 12).

Відповідно до договору дарування від 12 лютого 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу

Васьків Л. М., ОСОБА_1 безоплатно передала у власність (подарувала) ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 1 000 га, розташовану на АДРЕСА_1, кадастровий номер 4611200000:02:011:0009, цільове призначення якої - обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Сторони попередньо ознайомлені нотаріусом з вимогами цивільного законодавства України щодо недійсності правочинів, перебуваючи при здоровому розумі, ясній пам`яті, розуміли значення своїх дій та правові наслідки укладення правочину. Сторони в присутності нотаріуса підтвердили, що цей договір відповідає їх дійсним намірам, не носить характеру мнимого та удаваного правочину, не є зловмисним правочином, а також, що вони отримали

від нотаріуса всі роз`яснення стосовно укладеного договору, однаково розуміють значення, умови правочину та його правові наслідки для кожного із сторін і жодних заперечень, зауважень чи доповнень до кожної з умов цього договору не мали (а.с. 13).

ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою:

АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою КП "Мрія" від 22 березня 2018 року № 502 (а.с. 15).

Рішенням Виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області від 23 березня 2017 року № 70 надано дозвіл ОСОБА_2 на обдарування малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, житловим будинком з прилеглими до нього господарськими будівлями і спорудами та земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1, а також надано дозвіл ОСОБА_2, ОСОБА_3 представляти інтереси малолітньої дочки ОСОБА_4 при обдаруванні її житловим будинком з прилеглими до нього господарськими будівлями і спорудами та земельною ділянкою за адресою:

АДРЕСА_1 (а.с. 109).

Згідно з договором дарування від 22 квітня 2017 року, посвідченим приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу

Васьків Л. М., ОСОБА_2 безоплатно передав у власність (подарував) малолітній ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, від імені якої як її законний представник діє мати ОСОБА_3, земельну ділянку, розташовану на АДРЕСА_1, кадастровий номер 4611200000:02:011:0009, цільове призначення - будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка). Сторони в присутності нотаріуса підтвердили, що цей договір відповідає їх дійсним намірам, не носить характеру мнимого та удаваного правочину, не є зловмисним правочином,

а також, що вони отримали від нотаріуса всі роз`яснення стосовно укладеного договору, однаково розуміють значення, умови правочину

та його правові наслідки для кожного із сторін і жодних заперечень, зауважень чи доповнень до кожної з умов цього договору не мали

Відповідно до договору дарування від 22 квітня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу

Васьків Л. М., ОСОБА_2 безоплатно передав у власність (подарував) малолітній ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, від імені якої як її законний представник діє мати ОСОБА_3, житловий будинок

з прилеглими до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться на АДРЕСА_1 . Сторони попередньо ознайомлені нотаріусом з вимогами цивільного законодавства України щодо недійсності правочинів, перебуваючи при здоровому розумі, ясній пам`яті, розуміли значення своїх дій та правові наслідки укладення правочину (а.с. 18).

Згідно з відповіддю на адвокатський запит від 31 жовтня 2018 року № 845, ОСОБА_1 у період з листопада 2015 року до 01 березня 2016 року

на лікуванні у Стрийській центральній міській лікарні не знаходилася

Відповідно до відповіді на запит від 30 жовтня 2018 року № 1049

ОСОБА_1 у період з листопада 2015 року до 15 лютого 2016 року на стаціонарному лікуванні в Комунальному некомерційному підприємстві Стрийської районної ради "Стрийська центральна районна лікарня"

не перебувала (а.с. 111).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення

від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат

Марочканич М. О., підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Звертаючись до суду з позовом про визнання недійсними договорів дарування, ОСОБА_1 посилалася на те, що помилилася з правовою природою договору дарування, вважаючи, що укладає договір довічного утримання.

Відповідно до вимог статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою

статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

За вимогами статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Згідно із частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до статті 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частина перша статті 229 ЦК України).

Згідно зі статями 229- 233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини,

є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно була і має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не може бути підставою для визнання правочину недійсним.

Відповідно до статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не

є договором дарування.

За змістом статей 203, 717 ЦК України договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повне уявлення не лише про предмет договору, а й досягли згоди щодо всіх його істотних умов. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не вважається договором дарування, правовою метою якого є передача власником свого майна у власність іншої особи без отримання взаємної винагороди. Ураховуючи викладене, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на обман або помилку, - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, і що ці обставини дійсно мають істотне значення. Такими обставинами є: вік позивача, його стан здоров`я та потреба у зв`язку із цим у догляді

й сторонній допомозі; наявність у позивача спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором дарувальником обдаровуваному та продовження позивачем проживати у спірному житловому будинку після укладення договору дарування.

Лише у разі встановлення цих обставин норми статей 203 та 717 ЦК України у сукупності вважаються правильно застосованими.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах: від 16 березня 2016 року у справі № 6-93цс16,

від 27 квітня 2016 року у справі № 6-372цс16.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, посилалися на те, що укладаючи оспорювані договори дарування житлового будинку

з господарськими будівлями та спорудами і земельної ділянки, сторони договору мали уяву про предмет договору та досягли згоди щодо всіх істотних умов, вказані договори дарування посвідчено та зареєстровано

у встановленому законом порядку, тому підстав для визнання цих договорів недійсними немає.

ОСОБА_1 є особою похилого віку та має незадовільний стан здоров`я, тому потребує догляду і сторонньої допомоги. Спірний будинок є єдиним житлом позивача, вона продовжує у ньому проживати та користуватись після укладення оспорюваних правочинів. Фактична передача майна після укладення спірних договорів дарування житлового будинку та земельної ділянки не відбулась.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач довела, що діяла під впливом помилки, оскільки вважала, що укладає договір довічного утримання, за умовами якого відповідач ОСОБА_2 буде доглядати за нею, тобто помилялася щодо правової природи правочину.

Матеріалами справи доведено, що позивач, залишаючись зареєстрованою

у спірному будинку та маючи до цього житла безперешкодний доступ, фактично обумовила обов`язок з боку відповідача ОСОБА_2 забезпечити її проживання у цьому будинку. Таким чином, позивач не мала на меті укладання договору дарування, адже встановлення вказаного обов`язку для відповідача, як обдаровуваного, суперечить правовій природі цього договору.

За таких обставин рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 14 травня 2019 року та постанова Львівського апеляційного суду від 23 червня 2020 року в частині визнання недійсними спірних договорів дарування підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України).

Судом встановлено, що згідно з договором дарування від 22 квітня

2017 року, посвідченим приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Васьків Л. М., ОСОБА_2 безоплатно передав

у власність (подарував) малолітній ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, від імені якої як її законний представник діє мати

ОСОБА_3, земельну ділянку, розташовану на

АДРЕСА_1, кадастровий номер 4611200000:02:011:0009, цільове призначення - будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) (а.с. 16-17).

з прилеглими до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться на АДРЕСА_1 (а.с. 18).

У пунктах 142, 146, 147 постанови Великої Палати Верховного Суду

від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16-ц (провадження

№ 14-208цс18) зроблено висновок, що "метою віндикаційного позову

є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю). Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України,

є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна

і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника".

Ураховуючи зазначене, позовні вимоги ОСОБА_1 про повернення їй

у власність спірних житлового будинку та земельної ділянки, шляхом витребування їх з володіння ОСОБА_4, та про скасування реєстрації права власності ОСОБА_4 на спірні житловий будинок та земельну підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній

частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте

в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Керуючись статтями 400, 402, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:Касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Марочканич Михайло Олексійович, задовольнити.Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 14 травня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 23 червня 2020 року скасувати.Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.Визнати недійсним договір дарування житлового будинку з прилеглими до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться на АДРЕСА_1, укладений 12 лютого 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Васьків Любов`ю Мирославівною та зареєстрований у реєстрі за № 201. Визнати недійсним договір дарування земельної ділянки загальною площею 1 000 га, розташованої на АДРЕСА_1, кадастровий номер 4611200000:02:011:0009, призначеної для обслуговування житлового будинку та прилеглих до нього господарських споруд, укладений 12 лютого 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Васьків Любов`ю Мирославівною та зареєстрований у реєстрі за № 119.Витребувати з володіння ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 житловий будинок з прилеглими до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться на АДРЕСА_1, та земельну ділянку загальною площею 1 000 га, кадастровий номер 4611200000:02:011:0009, що знаходиться на АДРЕСА_1 .Скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_4 на житловий будинок з прилеглими до нього господарськими будівлями та спорудами що знаходиться на АДРЕСА_1, та на земельну ділянку загальною площею 1 000 га, кадастровий номер 4611200000:02:011:0009, що знаходиться на АДРЕСА_1 .Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.