Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2, Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради, Державного реєстратора відділу реєстрації речових прав Управління з питань державної реєстрації департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради Носок Л. М., треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Комунальне підприємство (далі - КП) "Черкаське обласне бюро технічної інвентаризації", Черкаська міська рада, про скасування державної реєстрації права власності.

В обґрунтування позову вказувала, що пунктом 13 рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради народних депутатів № 248 від 26 квітня 1996 року затверджено рішення адміністрації та профспілкового комітету управління експлуатації будинку Рад № 11 від 29 грудня 1999 року про надання однокімнатної квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 на сім`ю у складі однієї особи зі зняттям з квартирного обліку та видано ордер на вселення.

У 2017 році вона вирішила приватизувати вказану квартиру та звернулась до Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради, де її повідомили про неможливість здійснити приватизацію квартири, оскільки вона перебуває у приватній власності іншої особи.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13 червня 2017 року квартира

АДРЕСА_2 належить на праві приватної власності ОСОБА_2 на підставі довідки Житлово-експлуатаційної контори по обслуговуванню житлово-будівельних кооперативів (далі - ЖЕК ЖБК)

від 21 лютого 1996 року № 1371. Державна реєстрація права власності здійснена 29 травня 2015 року. Підставою внесення запису стало рішення державного реєстратора Черкаського міського управління юстиції Носок Л. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 21724724 від 2 червня 2015 року.

Позивач вважає, що державна реєстрація права власності на квартиру здійснена помилково внаслідок незаконних дій ОСОБА_2 .

Уточнивши свої позовні вимоги, просила визнати нечинним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 21724724 від 2 червня 2015 року та скасувати державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності за ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_2 .

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняттяРішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 17 січня 2019 року, ухваленим у складі судді Пироженко С. А., позов задоволено. Рішення Державного реєстратора відділу реєстрації речових прав Управління з питань державної реєстрації Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 2 червня 2015 року визнано нечинним та скасовано державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 .Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що приймаючи рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 29 травня 2015 року, державний реєстратор не перевірив дійсність довідки № 1371 від 21 лютого 1996 року, яка стала підставою для прийняття такого рішення. Тому суд першої інстанції вважав вказану реєстрацію помилковою та такою, що порушує право ОСОБА_1 на приватизацію квартири.Постановою апеляційного суду Черкаської області від 21 травня 2019 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_2, скасовано рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 17 січня 2019 року і ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_2 державним реєстратором здійснена відповідно до вимог закону на підставі довідки ЖЕК ЖБК від 21 лютого 1996 року № 1371. Апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_2 на підставі рішення міськвиконкому міста Черкаси № 921 від 25 грудня 1978 року була членом ЖБК № 71 та повністю сплатила вартість вказаної квартири.Апеляційний суд врахував, що відповідно до довідки КП "Черкаського обласного об`єднаного бюро технічної інвентаризації" № 3135о від 20 травня 2015 року право власності на спірну квартиру на 1 січня 2013 року зареєстроване за ОСОБА_2 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подалаУ квітні 2019 року представник ОСОБА_3 - адвокат Дрига Л. В. звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду Черкаської області від 21 травня 2019 року і залишити в силі рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 17 січня 2019 року.Касаційна скарга мотивована помилковістю висновку суду про відповідність державної реєстрації права власності на спірну квартиру за ОСОБА_2 вимогам закону.Заявник вказує про неврахування судом апеляційної інстанції того, що ОСОБА_2 не надала суду свідоцтво про право власності на спірну квартиру, яке відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) в редакції від 11 лютого 2010 року було б підставою для здійснення реєстрації її права на вказану квартиру. Апеляційний суд помилкового вважав обґрунтованими посилання державного реєстратора відділу реєстрації речових прав Управління з питань державної реєстрації департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради Носок Л. М. про те, що державний реєстратор не зобов`язаний перевіряти правильність та дійсність документів, поданих на підтвердження виникнення права власності.На думку заявника, суд апеляційної інстанції помилково не застосував до спірних правовідносин частину другу статті 48 ЖК Української РСР, відповідно до якої при передачі громадянам житла, що перебуває у їх приватній власності, органу, який здійснює поліпшення житлових умов, вони мають право на одержання житла у межах встановленої норми жилої площі. Апеляційний суд не врахував, що ОСОБА_2 отримала квартиру АДРЕСА_3, площа якої перевищує 13,65 кв.м на одну особу (члена сім`ї наймача), і 5 грудня 2007 року набула її у власність шляхом приватизації державного житлового фонду.Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 2 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи і ухвалою цього ж суду

від 7 жовтня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що пунктом 13 рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради народних депутатів № 248

від 26 квітня 1996 року затверджено рішення адміністрації та профспілкового комітету управління експлуатації будинку Рад № 11 від 29 грудня 1995 року про надання однокімнатної квартири

АДРЕСА_1 ОСОБА_1 на сім`ю у складі однієї особи зі зняттям з квартирного обліку та видано ордер на вселення у вказану квартиру.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речові прав на нерухоме майно

від 13 червня 2017 року суди встановили квартира

АДРЕСА_2 належить на праві власності

ОСОБА_2 на підставі довідки ЖЕК ЖБК від 21 лютого 1996 року № 1371. Державна реєстрація права власності здійснена 29 травня 2015 року на підставі рішення державного реєстратора Черкаського міського управління юстиції Носок Л. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 21724724 від 2 червня 2015 року.

З довідки ЖЕК ЖБК від 21 лютого 1996 року № 1371 апеляційний суд встановив, що ОСОБА_2 на підставі рішення міськвиконкому міста Черкаси № 921

від 25 грудня 1978 року була членом ЖБК № 71 та сплатила вартість квартири АДРЕСА_4, у сумі 6 087 рублів.

Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) .Частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.За таких обставин розгляд касаційної скарги адвоката Дриги Л. В., яка діє в інтересах ОСОБА_1, на постанову апеляційного суду Черкаської області від 21 травня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України (1618-15) в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 8 лютого 2020 року.Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.Відповідно до статті 400 ЦПК України у тій же редакції під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.Відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, врегульовані Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 1 липня 2004 року № 1952-IV (1952-15) тут і надалі в редакції Закону, чинній на час здійснення державної реєстрації (далі - Закон № 1952-IV (1952-15) ).Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об`єкти та суб`єктів цих прав.Згідно з частиною другою статті 9 вказаного Закону державний реєстратор, серед іншого, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов`язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.Частиною четвертою статті 15 Закону № 1952-IV передбачено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.Державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою (пункт 6 частини першої статті 19 Закону № 1952-IV).У державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено, зокрема, у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують (пункт 4 частина перша статті 24 Закону).Пунктом 36 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 (868-2013-п) , який діяв на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком. Для проведення державної реєстрації речового права на нерухоме майно, що є похідним від права власності, одночасно з проведенням державної реєстрації права власності на таке майно заявником подаються документи, необхідні для проведення державної реєстрації права власності на таке майно та державної реєстрації речового права, що є похідним від нього.Отже, наведеними правовими нормами визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на квартиру, і з огляду на закріплені у Законі № 1952-IV (1952-15) порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.У справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції, встановив, що ОСОБА_2 на підставі рішення міськвиконкому міста Черкаси № 921 від 25 грудня 1978 року була членом ЖБК № 71 та сплатила вартість квартири АДРЕСА_4 у повному обсязі - у сумі 6 087 рублів.Відповідно до статті 15 Закону України "Про власність" в редакції Закону, чинній на час видання довідки ЖЕК ЖБК від 21 лютого 1996 року № 1371, член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.Встановивши, що ОСОБА_2, будучи членом житлово-будівельного кооперативу, сплатила вартість квартири АДРЕСА_2, суд апеляційної інстанцій правильно вважав, що відповідач набула право власності на вказану квартиру, тому у державного реєстратора були відсутні підстави для відмови ОСОБА_2 у реєстрації за нею права власності на цю квартиру.Крім того, апеляційний суд врахував, що відповідно до довідки КП "Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації" від 20 травня 2015 року № 3135о квартира АДРЕСА_2 на 1 січня 2013 року зареєстрована за ОСОБА_2 на підставі ЖЕК ЖБК від 21 лютого 1996 року № 1371; скасування рішення про державну реєстрацію права не призводить до скасування підстави її проведення. Отже у межах визначеного позивачем предмета позову її права відновлені не будуть.Колегія суддів враховує, що здійснена до 1 січня 2013 року реєстрація права власності на квартиру за ОСОБА_2 не оспорювалась ОСОБА_1, а правомірність проведення такої реєстрації під час розгляду цієї справи перевірці не підлягає, оскільки такі обставини, з урахуванням вимог позову, не входять до предмету доказування.За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.Доводи касаційної скарги неврахування апеляційним судом того, що ОСОБА_2 не надала державному реєстратору свідоцтво про право власності на квартиру, тому відсутні підставі для реєстрації за нею права власності, відхиляються касаційним судом, оскільки, здійснюючи оспорювану реєстрацію, державний реєстратор врахував, що право ОСОБА_2 на вказану квартиру виникло та оформлено в установленому порядку до 1 січня 2013 року, про що свідчать досліджені судом апеляційної інстанції довідки ЖЕК ЖБК від 21 лютого 1996 року № 1371 та КП "Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації" від 20 травня 2015 року № 3135о.Посилання заявника на помилковість висновку суду про відсутність у державного реєстратора обов`язку перевіряти правильність документів, поданих на державну реєстрацію, відхиляються касаційним судом. Довідка ЖЕК ЖБК від 21 лютого 1996 року № 1371 та довідка КП "Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації" від 20 травня 2015 року № 3135о, подані ОСОБА_2 із заявою про реєстрацію права, містили інформацію, необхідну для реєстрації права, тому, з урахуванням пункту 8-1 частини другої статті 9 Закону № 1952-IV, у державного реєстратора були відсутні підстави вимагати від юридичних осіб, які відповідно до чинного на момент оформлення права законодавства проводили оформлення такого права, додаткових документів.Не впливають на правильність висновку суду апеляційного суду доводи касаційної скарги про незастосування цим судом статті 48 ЖК Української РСР та неврахування обставин набуття ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_3 в порядку приватизації державного житлового фонду, оскільки приватизація іншої квартири не перешкоджає ОСОБА_2 зареєструвати набуте нею як членом житлово-будівельного кооперативу (після сплати внесків у повному обсязі) право на квартиру АДРЕСА_2 .Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПКУкраїни у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено і на такі заявник не вказує.Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України"). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судових рішень.За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення апеляційного суду, оскільки суд, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 410 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, статтею 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу адвоката Дриги Людмили Вікторівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1, залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Черкаської області від 21 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:

І. М. Фаловська А. І. Грушицький В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв